Ухвала

від 05.07.2023 по справі 400/8124/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про забезпечення позову

05 липня 2023 р. № 400/8124/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Ярощука В.Г., розглянувши у письмовому проваджені матеріали заяви про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовом:фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул.Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001,

про:заява про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

03 липня 2023 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі відповідач) про визнання неправомірними та скасування:

податкового повідомлення-рішення від 02.01.2023 № 00214292404 про визначення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 733235,12 грн, в тому числі основний платіж в сумі 488823,41 грн та штрафної санкції в сумі 244411,71 грн;

податкового повідомлення рішення від 02.01.2023 № 00114292404 про визначення грошового зобов`язання по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 61102,93 грн, в тому числі основний платіж в сумі 40735,29 грн та штрафної санкції в сумі 20367,64 грн;

податкової вимоги від 20.04.2023 № 0001863-1307-1429.

Позов обґрунтовано тим, що:

оскаржувані податкові повідомлення-рішення (далі ППР), складені за результатами судового оскарження, і які містять зменшену суму податкових зобов`язань, були прийняті з порушення строку, встановленого пунктами 5 і 7 розділу ІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за № 124/28254 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2020 № 846) (далі Порядок № 1204);

відповідач отримав ухвалу Верховного Суду від 22.12.2022 про відкриття касаційного провадження у справі № 400/1267/19 25.01.2023, а тому мав всі підстави для блокування в картці ІКП позивача відповідних облікових показників зобов`язань;

оскаржувана податкова вимога сформована внаслідок некоректного обліку відповідачем нарахованих сум в картці платника.

Одночасно з поданням позовної заяви позивач подав до суду зяву про забезпечення позову, в якій він просить забезпечити позов шляхом зупинення дії податкової вимоги від 20.04.2023 № 0001863-1307-1429 до вирішення справи по суті та набрання законної сили рішенням суду.

Заявник обґрунтовує необхідність вжиття заходів забезпечення позову тим, що оскаржувані ППР були прийняті відповідачем на підставі постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2022 у справі № 400/1267/19, яка оскаржена ним до касаційного суду, і ухвалою Верховного Суду від 22.12.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 400/1267/19. Відтак, на переконання позивача, існує очевидна загроза порушенню його прав, що полягає у примусовому стягненні сум нарахованих відповідачем зобов`язань, що є неузгодженими та оскаржуються платником, і можуть бути скасовані судом.

Крім цього, позивач наголосив на тому, що у звітному 2022 році його підприємницька діяльність зазнала збитків у порівняні з минулими роками, що зумовлено військовим станом у країні.

Тому він просить вжити заходи забезпечення позову, а саме: зупинити дію оскаржуваної податкової вимоги.

Розглядаючи матеріали заяви про забезпечення позову суд бере до уваги наступне.

Згідно з частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Частиною другою статті 154 КАС України передбачено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

Таким чином, зазначеними нормами визначено загальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову, а саме: без повідомлення учасників справи, тобто у письмовому провадженні. Лише у випадку необхідності подання пояснень або додаткових доказів суд на власний розсуд може призначити розгляд заяви про забезпечення адміністративного позову у судовому засіданні.

Перевіривши обґрунтованість мотивів заяви про забезпечення адміністративного позову, доказів, поданих із заявою, суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову у письмовому провадженні.

При цьому, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частина перша статті 151 КАС України визначає, що позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета позову;

4) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до частини другої статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними і співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносини з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 14 «Про узагальнення практики застосування адміністративними судами першої інстанції глав 1-4 розділу III Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду та вирішення адміністративних справ» підкреслено, що забезпеченню адміністративний позов підлягає лише за умови, якщо захист прав та інтересів осіб буде ускладнено або унеможливлено до прийняття рішення по суті позовних вимог.

Така позиція цілком кореспондується з правовою позицією, викладеною в абзаці 5 пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 № 4-рп/2011, відповідно до якої «з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову».

Проаналізувавши мотиви, якими позивач обґрунтовує подану заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про необхідність її задоволення з таких підстав.

Предметом спору (тобто матеріально-правовим об`єктом, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем (пункт 5.16 мотивувальної частини постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 916/542/18) у цій справі є, зокрема, акт індивідуальної дії відповідача, а саме: податкова вимога від 20.04.2023 № 0001863-1307-1429, відповідно до якої відповідач вимагає терміново сплатити податковий борг у сумі 1170034,77 гривні.

Також у зазначеній податковій вимозі відповідач застерігає позивача, що у разі не сплати суми податкового боргу до нього будуть застосовані передбачені Податковим кодексом України (далі ПК України) заходи стягнення податкового боргу.

Відповідно до частини четвертої статті 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Згідно з пунктами 95.1 і 95.2 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Підпунктами 89.1.1 і 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 ПК України встановлено, що право податкової застави виникає у разі:

несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до абзацу першого пункту 89.2 статті 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Згідно пунктом 95.3 статті 95 ПК України коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Таким чином, у випадку не вжиття судом тимчасових обмежувальних заходів, навіть за умови оскарження позивачем до адміністративного суду ППР від 02.01.2023 № 00214292404 і від 02.01.2023 № 00114292404, на підставі яких винесено податкову вимогу від 20.04.2023 № 0001863-1307-1429, контролюючий орган в межах повноважень зобов`язаний вчиняти дії з метою погашення податкового боргу на підставі чинної податкової вимоги.

Проте, у випадку визнання судом протиправними та скасування вказаних ППР і податкової вимоги до моменту набрання судовим рішенням у справі законної сили, існує велика вірогідність настання негативних наслідків для позивача у формі, зокрема та невиключно, стягнення коштів в розмірі 1170034,77 грн з банківських рахунків або за рахунок майна позивача.

Відтак шкода, що може бути завдана позивачу значно перевищує інтереси контролюючого органу, адже у випадку підтвердження судом правомірності оскаржених ППР і податкової вимоги, для відновлення інтересів держави відповідачу не треба буде докладати значних зусиль і втрат порівняно із зусиллями позивача на повернення погашеного спірного боргу. Це в подальшому може призвести до значних втрат зі сторони позивача, а ініціювання платником податків процедури стягнення шкоди, завданої протиправними рішеннями / діями посадових осіб контролюючого органу може призвести до втрат бюджету.

Крім цього, суд врахував, що позивач проживає, а отже здійснює підприємницьку діяльність на території Миколаївської області, значна територія якої у 2022 році перебувала в тимчасовій окупації та відносилась до територій активних бойових дій (підпункт 2.6 пункту 2 розділу І та пункт 7 розділу ІІ Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004).

Загальновідомим є той факт, що внаслідок широкомасштабного вторгнення російських військ на території України, у 2022 році значна більшість суб`єктів господарювання зазнали надвеликих збитків, особливо ті, які здійснювали свою діяльність на тимчасово окупованих територіях і територіях активних бойових дій.

З огляду на вищезазначене суд прийшов до висновку, що такий захід забезпечення позову, про який просить позивач, є адекватними та співмірними із заявленими позовними вимогами. Він спрямований виключно на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті та не має на меті вирішення спору по суті.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 150-154, 156, 243, 248, 256, 295, 297 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову повністю.

2. Вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії податкової вимоги Головного управління ДПС у Миколаївській області від 20.04.2023 № 0001863-1307-1429 (форма «Ф») до набрання законної сили судовим рішення в адміністративній справі № 400/8124/23.

3. Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

4. Ухвала є обов`язковою для виконання і набирає законної сили 05.07.2023.

5. Ухвала може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років.

6. Примірники ухвали про забезпечення позову негайно направити учасникам справи.

7. Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на цю ухвалу подається безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя В.Г.Ярощук