Рішення

від 06.06.2024 по справі 400/8124/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2024 р. № 400/8124/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул.Лягіна, 6, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54001,

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.01.2023 № 00214292404, № 00114292404 і вимогу від 20.04.2023 № 0001863-1307-1429,

ВСТАНОВИВ:

03 липня 2023 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі відповідач) про визнання неправомірними та скасування:

податкового повідомлення-рішення від 02.01.2023 № 00214292404 про визначення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 733235,12 грн, в тому числі основний платіж в сумі 488823,41 грн та штрафної санкції в сумі 244411,71 грн;

податкового повідомлення-рішення від 02.01.2023 № 00114292404 про визначення грошового зобов`язання по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 61102,93 грн, в тому числі основний платіж в сумі 40735,29 грн та штрафної санкції в сумі 20367,64 грн;

податкової вимоги від 20.04.2023 № 0001863-1307-1429 (а.с. 41-51).

Позов обґрунтовано тим, що:

оскаржувані податкові повідомлення-рішення (далі ППР), складені за результатами судового оскарження, і які містять зменшену суму податкових зобов`язань, були прийняті з порушення строку, встановленого пунктами 5 і 7 розділу ІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за № 124/28254 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2020 № 846);

відповідач отримав ухвалу Верховного Суду від 22.12.2022 про відкриття касаційного провадження у справі № 400/1267/19 25.01.2023, а тому мав всі підстави для блокування в картці ІКП позивача відповідних облікових показників зобов`язань;

оскаржувана податкова вимога сформована внаслідок некоректного обліку відповідачем нарахованих сум в картці платника (а.с. 41-51).

У відзиві на позовну заяву від 05.09.2023 (а.с. 112-122) відповідач заперечив проти позову і просив у його задоволенні відмовити в повному обсязі. Відзив аргументовано тим, що за результатами перевірки позивача контролюючим органом складено акт від 22.12.2018 № 2970/14-29-13-05/3274117773 та прийнято, зокрема:

ППР від 01.02.2019 № 00007041305 про визначення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 767004,06 грн, в тому числі основний платіж в сумі 511336,04 грн та штрафної санкції в сумі 255668,02 грн;

ППР від 01.02.2019 № 00007051305 про визначення грошового зобов`язання по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 63917,01 грн, в тому числі основний платіж в сумі 40735,29 грн та штрафної санкції в сумі 21305,67 гривні.

Вказані ППР були позивачем оскаржені в судовому порядку. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.11.2021 у справі № 400/1267/19, залишеного без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2022, позовні вимоги позивача задоволено частково. Так, позивачу було відмовлено у задоволенні позову в визнання протиправними та скасування:

ППР від 01.02.2019 № 00007041305 в частині визначення суми податкового зобов`язання 488823,41 грн та штрафної санкції в сумі 244411,71 грн;

ППР від 01.02.2019 № 00007051305 в частині визначення суми податкового зобов`язання 40735,29 грн та штрафної санкції в сумі 20367,64 гривні.

У зв`язку з тим, що постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2022 у справі № 400/1267/19 набрала законної сили з дати її прийняття, на виконання підпункту 60.1.5 пункту 60.1 статті 60 ПК України відповідач прийняв ППР від 02.01.2023 № 00214292404 і від 02.01.2023 № 00114292404 на відповідну зменшену суму грошових зобов`язань. Як наслідок, оскаржувані ППР та прийнята на їх підставі податкова вимога є правомірними.

У відповіді на відзив, яка надійшла до суду 28.09.2023 (а.с. 136-141), позивач закцентував увагу на тому, що встановлені під час проведення з 27.11.2018 по 10.12.2018 контролюючим органом планової документальної перевірки позивача факти заниження ним чистого оподаткового доходу від здійснення підприємницької діяльності не підтверджуються матеріалами справи і відповідні висновки суперечать пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (далі ПК України).

Відповідач правом на подання заперечень не скористався.

Натомість у клопотанні від 15.05.2024 про поновлення провадження в адміністративній справі № 400/8124/23 відповідач зазначив, що постановою Верховного Суду від 08.05.2024 у справі № 400/1267/19 касаційну скаргу позивача залишено без задоволення, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.07.2022 у справі № 400/1267/19 залишено без змін. Вищезазначеною постановою Верховного Суду підтверджено правомірність встановлених порушень під час проведення документальної планової перевірки, за результатами якої прийнято акт від 22.12.2018 № 2970/14-29-13-05/3274117773 та ППР від 01.02.2019 № 00007041305 і ППР від 01.02.2019 № 00007051305 в частині відмовлених позовних вимог. Ці факти мають преюдиційне значення для цієї справи.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с. 106-108).

Одночасно з поданням позовної заяви позивач подав до суду заяву про забезпечення позову (а.с. 2-5), в якій він просить забезпечити позов шляхом зупинення дії податкової вимоги від 20.04.2023 № 0001863-1307-1429 до вирішення справи по суті та набрання законної сили рішенням суду.

05.07.2023 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про задоволення заяви позивача про забезпечення позову та про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії податкової вимоги Головного управління ДПС у Миколаївській області від 20.04.2023 № 0001863-1307-1429 (форма «Ф») до набрання законної сили судовим рішення в адміністративній справі № 400/8124/23 (а.с. 98-102).

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 зупинено провадження в адміністративній справі № 400/8124/23 до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції в адміністративній справі № 400/1267/19 (а.с. 154-156).

15.05.2024 відповідач подав до суду клопотання про поновлення провадження у справі № 400/8124/23, яке ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.05.2024 задоволено, а провадження у справі продовжено зі стадії, на якій його було зупинено.

Розглянувши матеріали справи, повно і всебічно, з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

З 27.11.2018 по 17.12.2018 контролюючий орган провів документальну планову виїзну перевірку діяльності позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт від 22.12.2018 № 2970/14-29-13/05/ 3274117773 (а.с. 54-78).

В Акті від 22.12.2018 № 2970/14-29-13/05/3274117773 відповідач зафіксував, зокрема, порушення позивачем:

підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України щодо завищення витрат, в результаті чого встановлено заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу, що призвело до донарахування податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету, за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 в сумі 511336,04 грн;

пункту 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України в результаті заниження чистого оподатковуваного доходу від здійснення підприємницької діяльності, внаслідок чого встановлено заниження військового збору, що підлягає сплаті до бюджету, за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 в сумі 42611,34 гривні.

На підставі Акта від 22.12.2018 № 2970/14-29-13/05/ 3274117773 відповідач виніс ППР:

від 01.02.2019 № 00007041305 про визначення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 767004,06 грн, в тому числі основний платіж в сумі 511336,04 грн та штрафної санкції в сумі 255668,02 грн (а.с. 78-79);

від 01.02.2019 № 00007051305 про визначення грошового зобов`язання по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 63917,01 грн, в тому числі основний платіж в сумі 40735,29 грн та штрафної санкції в сумі 21305,67 грн (а.с. 79-80).

25.04.2019 позивач звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області, в якому просив, у тому числі, визнати протиправними і скасувати ППР від 01.02.2019 № 00007041305 та ППР від 01.02.2019 № 00007051305.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.11.2021 в адміністративній справі № 400/1267/19, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2022 і постановою Верховного Суду від 08.05.2024, позов задоволено частково:

1) визнано протиправними та скасовано:

ППР від 01.02.2019 № 00007041305 в частині визначення суми податкового зобов`язання 22512,63 грн та 11256,31 грн штрафної санкції;

ППР від 01.02.2019 № 00007051305 в частині визначення суми податкового зобов`язання 1876,05 грн та 938,03 грн штрафної санкції;

2) відмовлено в задоволенні позову про визнання протиправними та скасування:

ППР від 01.02.2019 № 00007041305 в частині визначення суми податкового зобов`язання 488823,41 грн та 244411,71 грн штрафної санкції;

ППР від 01.02.2019 № 00007051305 в частині визначення суми податкового зобов`язання 40735,29 грн та 20367,64 грн штрафної санкції.

У зв`язку зі зменшенням суми грошового зобов`язання позивача відповідно до рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.11.2021 в адміністративній справі № 400/1267/19, залишеного без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2022, і яке набрало законної сили 04.07.2022, відповідач виніс ППР:

від 02.01.2023 № 00114292404 про визначення грошового зобов`язання по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 733235,12 грн, в тому числі основний платіж в сумі 488823,41 грн та штрафної санкції в сумі 244411,71 грн (а.с. 80-81);

від 02.01.2023 № 00214292404 про визначення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 61102,93 грн, в тому числі основний платіж в сумі 40735,29 грн та штрафної санкції в сумі 20367,64 грн (а.с. 81-82).

Вказані ППР позивач отримав 13.01.2023, що він підтвердив у листі від 17.01.2023, адресованому відповідачу (а.с. 83, зворотній бік).

Відповідач виставив позивачу податкову вимогу від 20.04.2023 № 0001863-1307-1429 (форма «Ф») на суму 1170034,77 грн (а.с. 92), яка отримана ним згідно із записом установи поштового зв`язку на конверті 11.05.2023 (а.с. 93).

Вважаючи зазначені ППР від 02.01.2023 № 00114292404, ППР від 02.01.2023 № 00214292404 та податкову вимогу від 20.04.2023 № 0001863-1307-1429 (форма «Ф») протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Підпунктом 191.1.34, статті 191 ПК України встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 193 цього Кодексу, зокрема, забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов`язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (підпункт 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України).

Відповідно до абзацу першого пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові; позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з абзацом першим підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Таким чином, відповідач, як контролюючий орган, наділений повноваженнями щодо здійснення контролю за своєчасністю сплати платниками податків і зборів шляхом проведення документальних перевірок.

Пунктом 42.1 статті 42 ПК України встановлено, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі (підпункт 60.1.5 пункту 60.1 статті 60 ПК України).

Згідно з пунктом 6 розділу ІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за № 124/28254 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2020 № 846) (далі Порядок № 1204), якщо за результатами адміністративного оскарження грошове зобов`язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або інших зобов`язань, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку з використанням платником податку права на податкову знижку, штрафна (фінансова) санкція (штраф) та пеня, у тому числі за порушення норм іншого законодавства, зазначені у податковому повідомленні-рішенні, збільшуються, то, крім раніше сформованого податкового повідомлення-рішення, складається та додатково надсилається (вручається) окреме податкове повідомлення-рішення на суму збільшення шляхом опрацювання інформації щодо прийнятих рішень за результатами розгляду скарг в адміністративному порядку, наданої підрозділами, до функції яких належить розгляд таких скарг.

Відповідно до пункту 9 розділу ІІ Порядку № 1204 податкові повідомлення-рішення згідно з пунктами 6-8 цього розділу складаються контролюючим органом, який склав попереднє податкове повідомлення-рішення, протягом 3 робочих днів з дня, що настає за днем отримання таким контролюючим органом рішення за результатами адміністративного, судового оскарження або іншого рішення про скасування раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення. При цьому у разі отримання вищезазначених рішень структурним підрозділом, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції контролюючого органу, або відповідальною особою, визначеною керівником (виконувачем його обов`язків, його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу для виконання таких функцій, забезпечується надання такого рішення структурному підрозділу, яким складалось попереднє податкове повідомлення-рішення, протягом 1 робочого дня, що настає за днем його отримання.

У постановах від 03.04.2018 у справі № 810/5546/15, від 18.09.2019 у справі № 1440/2279/18 та від 27.11.2020 у справі № 813/29/17 Верховний Суд сформував правовий висновок, що обставина прийняття ППР із порушенням 3 робочих днів з дня, що настає за днем отримання контролюючим органом рішення за результатами судового оскарження, що передбачено Порядком № 1204, не повинно розцінюватися як об`єктивна обставина, що виключає можливість застосування до платника податків фінансової відповідальності.

Відтак якщо судовим рішенням, яке набрало законної сили, зменшується сума визначеного ним грошового зобов`язання, таке ППР вважається відкликаним. Контролюючий орган протягом трьох робочих днів, з дня отримання такого судового рішення, приймає нове ППР, яке містить зменшену суму грошового зобов`язання. Поряд з цим, прийняття відповідного ППР після спливу трьох робочих днів не може розцінюватися як об`єктивна обставина, що виключає можливість застосування до платника податків фінансової відповідальності.

Суд встановив, що на підставі Акта від 22.12.2018 № 2970/14-29-13/05/3274117773 відповідач виніс ППР:

від 01.02.2019 № 00007041305 про визначення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 767004,06 грн, в тому числі основний платіж в сумі 511336,04 грн та штрафної санкції в сумі 255668,02 грн (а.с. 78-79);

від 01.02.2019 № 00007051305 про визначення грошового зобов`язання по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 63917,01 грн, в тому числі основний платіж в сумі 40735,29 грн та штрафної санкції в сумі 21305,67 грн (а.с. 79-80).

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.11.2021 в адміністративній справі № 400/1267/19, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2022, позов задоволено частково:

1) визнано протиправними та скасовано:

ППР від 01.02.2019 № 00007041305 в частині визначення суми податкового зобов`язання 22512,63 грн та 11256,31 грн штрафної санкції;

ППР від 01.02.2019 № 00007051305 в частині визначення суми податкового зобов`язання 1876,05 грн та 938,03 грн штрафної санкції;

2) відмовлено в задоволенні позову про визнання протиправними та скасування:

ППР від 01.02.2019 № 00007041305 в частині визначення суми податкового зобов`язання 488823,41 грн та 244411,71 грн штрафної санкції;

ППР від 01.02.2019 № 00007051305 в частині визначення суми податкового зобов`язання 40735,29 грн та 20367,64 грн штрафної санкції.

Згідно з частиною першою статті 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Отже, з 04.07.2022, дня набрання законної сили рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.11.2021 в адміністративній справі № 400/1267/19, ППР від 01.02.2019 № 00007041305 та ППР від 01.02.2019 № 00007051305 вважаються відкликаними, а відповідач повинен був прийняти нові ППР, які містили б зменшену суму грошового зобов`язання.

Відповідні ППР № 00114292404 (а.с. 80-81) та ППР № 00214292404 (а.с. 81-82) контролюючий орган виніс 02.01.2023, тобто з порушенням триденного строку.

Однак, відповідно до статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан.

Згідно з підпунктом 2.6 пункту 2 розділу І Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, Миколаївська міська територіальна громада, на території якої розміщується Головне управління ДПС у Миколаївській області, з 26.02.2022 по 11.11.2022 відносилась до територій активних бойових дій.

Пунктом 1 наказу Головного управління ДПС у Миколаївській області ід 14.04.2022 № 7-о «Про встановлення простою у роботі працівників Головного управління ДПС у Миколаївській області» встановлено простій у роботі працівників відповідача з 15.04.2022 (а.с. 131-133).

Відповідно до наказу Державної податкової служби України від 27.12.2022 № 957 «Про внесення змін до наказу ДПС від 28.03.2022 № 173» (а.с. 129) відновлено функції в роботі Головного управління ДПС у Миколаївській області 28.12.2023.

Тобто з 04.07.2022 (дня набрання законної сили рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.11.2021 в адміністративній справі № 400/1267/19) по 28.12.2023 у роботі працівників відповідача був установлений простій.

Оскаржувані ППР складені відповідачем 02.01.2024, тобто на 3 робочий день після відновлення його роботи.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що прийняття оскаржуваних ППР після спливу трьох робочих днів не може розцінюватися як об`єктивна обставина, що виключає можливість застосування до позивача фінансової відповідальності (штрафної (фінансової) санкції (штрафу)).

Що стосується безпосередньо обставин, на підставі яких контролюючий орган виніс ППР від 02.01.2023 № 00114292404 і ППР від 02.01.2023 № 00214292404, то вони були предметом розгляду Верховним Судом в адміністративній справі № 400/1267/19.

Так, у постанові від 08.05.2024 в адміністративній справі № 400/1267/16 Верховний Суд зазначив наступне:

« 20. Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється статті 177 ПК України (тут і далі у редакції чинної на час виникнення спірних правовідносин), де зазначено, що доходом фізичних осіб підприємців є дохід, отриманий протягом календарного року від провадження господарської діяльності. Відповідно до пункту 177.1 зазначеної статті доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 ст.167 цього Кодексу.

21. За приписами пунктами 177.2, 177.3 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

22. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

23. Відповідно до підпунктів 177.4.1, 177.4.4 пункту 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що створюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат. Інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, до котрих належать: витрати на відрядження найманих працівників; та послуги зв`язку та реклами; плата за розрахунково-касове обслуговування; на оплату оренди, ремонт й експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності; на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні й інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів); вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

24. Згідно з підпунктом 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

25. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що витрати фізичних осіб-підприємців на придбання запасних частин для ремонту вантажного автомобіля (тобто основними засобами подвійного призначення), а також вартість ремонту не відносяться до витрат підприємця.

26. Указана правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 3 лютого 2022 року у справі №280/2750/19, від 15 червня 2022 року у справі №520/9743/19, від 11 жовтня 2021 року у справі №140/8956/20.

27. Як убачається з акту перевірки та підтверджено наданими позивачем первинними документами (т. ІІ а.с. 18-216) ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 до загальної суми витрат придбаних товарів були включені витрати на придбання автозапчастин, шин, акумуляторів, транспортних засобів та вартість послуг по ремонту ТЗ.

28. Відповідно до підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

29. Тобто, фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів; витрати на самостійне виготовлення основних засобів.

30. Не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на: проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів; ліквідацію основних засобів (у частині залишкової вартості).

31. Не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення: земельні ділянки; об`єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі.

32. Аналіз положень цих правових норм свідчить про те, що визначальним фактором для формування податкового кредиту фізичними особами суб`єктами господарювання, які перебувають на загальній системі оподаткування, є використання придбаних транспортних засобів, інших основних фондів та товарів в оподатковуваних операціях, у межах їх господарської діяльності та наявність належного документального оформлення та підтвердження відповідних витрат, відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку. Водночас підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат.

33. Однак, як убачається з матеріалів справи та визнається ФОП ОСОБА_1 та підтверджено у суді апеляційної інстанції, позивач не вів окремого обліку амортизаційних відрахувань та у складі понесених витрат та амортизацію, за звітній період їх не включав.

34. Перевіркою з`ясовано, що відповідно до декларації про майновий стан та доходи за 2017 рік ФОП ОСОБА_1 віднесено до складу документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, суму коштів в розмірі 2840755,77грн. Своєю чергою, як установлено судом, - підприємцем не надано податковому органу жодних документів для підтвердження задекларованих ним витрат, які відображені у Книзі обліку доходів і витрат у період, який перевірявся, та у відповідних деклараціях на загальну суму 2840755,77грн,

35. Ураховуючи викладене, Суд погоджується з висновками контролюючого органу в частині завищення позивачем витрат за 2017 рік, тому, відсутні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 01.02.2021 року № 0007041305, яким визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 733235,12 грн., в т.ч. основний платіж 488823,41 грн. та штрафні (фінансові) санкції 244411,71 грн.

36. Оскільки заниження доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та на який нараховується військовий збір, заниження якого відбулось за рахунок заниження чистого оподатковуваного доходу в результаті завищення витрат, пов`язаних з отриманням доходу, у зв`язку з віднесенням позивачем до складу витрат 488823,41 грн. витрат на утримання основних засобів подвійного призначення, які відповідно до підпунктів 177.4.5 і 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 ПК не підлягають включенню до складу витрат підприємця, податковим органом правомірно прийнято податкового повідомлення-рішення № 00007051305, яким визначено грошове зобов`язання по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за 2017 рік на загальну суму 61102,93 грн., в т.ч. основний платіж 40735,29 грн. та штрафні (фінансові) санкції 20367,64 грн.

37. Щодо посилань позивача про те, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки його таблиці розбіжностей, згідно з якою витрати завищено не на 488823,41 грн., а на 255323,41 грн. колегія суддів відноситься критично, оскільки судом першої інстанції ці обставини були перевірені та суд частково погодився з їх обґрунтованістю (на суму 125070 грн.).

38. У касаційній скарзі позивач посилається на те, що судами попередніх інстанцій ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, із вказівкою про незастосування висновків, викладених у постанові Верховного Суду у справі № 540/1898/19 за подібними правовідносинами. Дослідивши матеріали цієї справи та встановлені судами фактичні обставини спору, Суд дійшов висновку, що, незважаючи на те, що спірні правовідносини в означених справах та у справі, що розглядається, регламентуються переважно одними й тими ж нормами ПК України, обставини цих справ в кожній окремій ситуації все ж є відмінними (зокрема, позивач не вів окремого обліку амортизаційних відрахувань та у складі понесених витрат та амортизацію, за звітній період їх не включав). Наведені відповідачем цитати із вказаних судових рішень не доводять, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

39. Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань, ніж ті, які були висловлені позивачем в судах обох інстанцій, і з урахуванням яких як суд першої, так і апеляційної інстанцій вже надавали правову оцінку встановленим у справі обставинам.

40. Отже, доводи й аргументи заявника касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.»

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки у справах № 400/1267/19 і № 400/8124/23 брали участь одні і ті ж особи, встановлені постановою Верховного Суду від 08.05.2024 у справі № 400/1267/19 обставини мають преюдиційне значення при розгляді справи № 400/8124/23.

Відтак відповідач правомірно визначив податкові зобов`язання позивача у ППР від 02.01.2023 № 00114292404 та ППР від 02.01.2023 № 00214292404.

Позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо правомірності податкової вимоги контролюючого органу від 20.04.2023 № 0001863-1307-1429 суд зазначає наступне.

Згідно з абзацом першим пункту 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо:

платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;

дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;

результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд встановив, що 02.01.2023 відповідач виніс ППР № 00114292404 і ППР № 00214292404, які позивач отримав 13.01.2023, що підтверджується листом позивача від 17.01.2023 (а.с. 83, зворотній бік) і поштовим штемпелем на конверті до поштового відправлення № 5400500996702 (а.с. 82, зворотній бік).

Таким чином, визначенні у ППР від 02.01.2023 № 00114292404 та від 02.01.2023 ППР № 00214292404 податкові зобов`язання позивач повинен був сплатити протягом 10 робочих днів, тобто до 27.01.2023.

До цієї дати позивач вказані податкові зобов`язання не сплатив і не розпочав процедуру оскарження зазначених ППР, а отже вони вважаються узгодженими.

Відтак у позивача виник податковий борг за ППР від 02.01.2023 № 00114292404 та від 02.01.2023 ППР № 00214292404.

З наведеного слідує, що відповідач правомірно виставив 20.04.2024 позивачу податкову вимогу № 0001863-1307-1429 (форма «Ф») на суму 1170034,77 грн (а.с. 92), яка отримана ним згідно із записом установи поштового зв`язку на конверті 11.05.2023 (а.с. 93).

Оскільки, як вище встановив суд, ППР від 02.01.2023 № 00114292404 та від 02.01.2023 ППР № 00214292404 є правомірними, правомірним є і відповідна податкова вимога.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позову, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 22, 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54001; код ЄДРПОУ: 44104027) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.01.2023 № 00214292404 і від 02.01.2023 № 00114292404, податкової вимоги від 20.04.2023 № 0001863-1307-1429 відмовити повністю.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

3. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.Г.Ярощук

Рішення складено в повному обсязі 06 червня 2024 року