Ухвала

від 04.07.2023 по справі 620/4431/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

04 липня 2023 року Чернігів Справа № 620/4431/23

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заяць О.В., перевіривши матеріали адміністративної справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРОЛ" до Чернігівської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАРОЛ» звернулось до суду з позовом до Чернігівської митниці, в якому просить:

1.визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Північної митниці Держмитслужби від 28.05.2021 № 00000121119;

2.визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Північної митниці Держмитслужби від 28.05.2021 № 0000013 1 119.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.04.2023 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРОЛ" до Чернігівської митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишено без руху та надано позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків з моменту отримання ухвали.

Ухвалою суду від 10.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Відповідачем, зокрема, було подано до суду клопотання про залишення позову без розгляду, в якому він вказав, що акт документальної перевірки від 13.04.2021 №5/7.11-19-12/01354817 направлений рекомендованим листом митниці від 14.04.2021 №7.11-3/7.11-19-01/13/3144.

Вказаний акт повернувся на адресу митниці з відміткою поштового відділення зв`язку про те, що поштове повідомлення не вручене у зв`язку із закінченням термінів зберігання. Тому 21.05.2021 митницею складений акт про неможливість вручення акту документальної перевірки платнику податків.

Відповідно до норм пункту 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України у разі коли пошта не може вручити платнику податків акт (довідку) документальної перевірки/зустрічної звірки через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти акт (довідку) документальної перевірки/зустрічної звірки, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, акт (довідка) документальної перевірки/зустрічної звірки вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені митницею 28.05.2021.

Листом від 28.05.2021 № 7.11-3/7.11-19-01/13/4542 вказані повідомлення були надіслані митницею позивачу та отримані ним 01.06.2021, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення зі штрих-ідентифікатором №1401707152786.

Також митницею неодноразово позивачу направлялися листи щодо необхідності сплати донарахованих сум грошових зобов`язань, визначених оскаржуваними повідомленнями-рішеннями, а саме:

-12.08.2021 за вих. № 7.11-1/7.11-19/13/1137, отриманий позивачем 19.08.2021, шо підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення зі штрих-ідентифікатором № 1401707251113;

-01.11 2021 за вих. №7.11-2.7.11-19,13/4435, отриманий позивачем 11.11.2021, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення зі штрих-ідентифікатором №1401707328590;

-23.12,2021 за вих. № 7.11-2/7.11-19/10/7453, отриманий позивачем 29.12.2021, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення зі штрих- ідентифікатором № 1401707330102.

На підтвердження вказаного відповідач надає відповідні докази.

Крім цього, суд звертає увагу, що відповідачем клопотання про залишення позову без розгляду подано через систему «Електронний суд».

З огляду на викладене, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання позову, апеляційної, касаційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації права щодо оскарження дій, рішень, бездіяльності суб`єкта владних повноважень в порядку та у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення з поважних причин.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у своїй постанові від 13.11.2018 по справі № 804/958/17.

Згідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення у справі «Перетяка та Шереметьев проти України» (Peretyaka And Sheremetyev v. Ukraine) від 21 грудня 2010 року, заяви № 17160/06 та №35548/06, § 33).

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Процесуальний кодекс установлює обмеження щодо відповідних судових процедур.

Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Частиною 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Таким чином, поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.

Критеріями оцінки причин поважності пропуску строку звернення до суду є: 1) обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк (є причиною); 2) обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла або тривала протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 473/2236/17.

Відповідно до наданих доказів, суд доходить висновку, що позивачу було відомо про спірні податкові повідомлення-рішення ще 01.06.2021, однак до суду він звернувся з цим позовом 10.04.2023, тобто поза межами шестимісячного строку звернення до суду. Крім того, позивач міг дізнатися про порушення своїх прав з листів митниці від 12.08.2021, від 01.11.2021 та від 23.12.2021 щодо необхідності сплати донарахованих сум грошових зобов`язань, визначених оскаржуваними повідомленнями-рішеннями, які були отримані позивачем 19.08.2021, 11.11.2021 та 29.12.2021, відповідно.

Частиною 13 статті 171 КАС України передбачено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до частин 1, 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, оскільки позивач звернувся до суду з пропуском строку звернення до адміністративного суду, встановленого КАС України, а заяви про поновлення строку звернення до суду не подав, позов слід залишити без руху.

Вказані недоліки позивач може усунути у п`ятиденний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із вказанням підстав для його поновлення та доказів поважності причин його пропуску.

На підставі наведеного та керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

У Х В А Л И В:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРОЛ" до Чернігівської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без руху.

Встановити позивачу п`ятиденний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із вказанням підстав для його поновлення та доказів поважності причин його пропуску.

Попередити позивача, якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, або вказані підстави визнані судом неповажними, позовну заяву буде залишено без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяО.В. Заяць