Ухвала

від 04.07.2023 по справі 640/10576/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/10576/19

УХВАЛА

04 липня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Файдюка В.В., суддів Губської Л.В., Мєзєнцева Є.І., перевіривши апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Адель Україна» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання дій (бездіяльності) протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Адель Україна» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання дій (бездіяльності) протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

На вказане рішення суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати.

Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не може бути прийнята до провадження та у відкритті провадження необхідно відмовити з наступних підстав.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року апеляційну скаргу відповідача залишено без руху у зв`язку з тим, що апелянтом пропущено строк апеляційного оскарження, а також не сплачено судовий збір, із наданням строку для усунення недоліків апеляційної скарги в розмірі 10 днів.

На виконання вимог зазначеної ухвали 01 травня 2023 року апелянтом було подано до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В даному клопотанні апелянт просив визнати відсутність коштів поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження та відкрити провадження у справі. В обґрунтування вимог відповідач повторно посилається на відсутність можливості сплатити судовий збір на час звернення до суду з апеляційною скаргою вперше. Зазначає, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду з апеляційною скаргою, за умови такого звернення протягом року з дня складання повного тексту судового рішення.

Перевіривши вказане клопотання апелянта, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

На переконання суду, зазначені підстави пропуску строку не є поважними, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень (постанова Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 823/440/16, від 15 травня 2018 року у справі № 804/2979/17, від 07 серпня 2018 року у справі № 826/23309/15).

Слід зазначити, що довготривала процедура погодження та сплати судового збору не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

Не свідчать про поважність підстав пропуску строку апеляційного оскарження і доводи щодо неналежного фінансування, оскільки особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а тому обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб`єктами владних повноважень не є об`єктивними та непереборними підставами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження та реалізувати своє право щодо оскарження без порушення порядку здійснення такої процесуальної дії (постанова Верховного Суду від 13 листопада 2018 року у справі № 804/958/17).

Крім того, вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі також порушуватиметься принцип юридичної визначеності (постанова від 06 березня 2018 року у справі №819/1224/15-а).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що обставини, вказані у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження не свідчать про поважність підстав пропуску строку апеляційного оскарження. Доказів наявності непереборних обставин, які б перешкоджали апеляційному оскарженню судового рішення матеріали справи не містять.

Також суд звертає увагу, що відповідач просить відстрочити сплату судового збору, оскільки у апелянта кошти для сплати судового збору відсутні, зокрема, у зв`язку із запровадженням воєнного стану в Україні та незабезпеченням фінансування ДПС України за КЕКВ 2800.

Згідно п. 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», обов`язок щодо забезпечення належного фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору, покладено на Кабінет Міністрів України.

Тобто, особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Відповідно до ч. 1 статті 8 Закону про судовий збір, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

З аналізу наведеної норми вбачається, що Законом України «Про судовий збір» встановлено вичерпний перелік випадків, коли можливим є відстрочення сплати судового збору. Будь-яких змін щодо порядку сплати судового збору суб`єктом владних повноважень у зв`язку із введенням воєнного стану в України до чинного законодавства не внесено.

Однак, апелянтом в клопотанні не вказано на жодну із перелічених підстав та, відповідно, не надано жодного доказу на підтвердження існування такої підстави.

До того ж апелянтом не надано доказів того, що станом на дату розгляду та вирішення справи судом апеляційної інстанції його майновий/фінансовий стан зміниться і належна до сплати сума судового збору буде сплачена.

Колегія суддів звертає увагу, що сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Разом з тим, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції не вбачає існування обґрунтованих відповідачем підстав для відстрочення останньому сплати судового збору.

Також суд зазначає, що строк для усунення недоліків скарги відповідачу був встановлений до 05 травня 2023 року, повертаючи скаргу лише 04 липня 2023 року, суд без винесення ухвали, але фактично надав скаржнику подовжений строк виконання вимог ухвали, яким він не скористався.

Таким чином, до вказаного в судовому рішенні строку апелянт недоліків своєї апеляційної скарги не усунув.

Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Згідно ч. 3 статті 299 КАС України питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Оскільки, вищевказані обставини перешкоджають прийняттю апеляційної скарги до провадження суду апеляційної інстанції, у відкритті провадження по вказаній апеляційній скарзі необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 248, 299, 321, 325 КАС України,

У Х В А Л И В :

У відкритті провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Адель Україна» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання дій (бездіяльності) протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення

Суддя-доповідач: В.В. Файдюк

Судді: Л.В. Губська

Є.І. Мєзєнцев