Постанова

від 27.06.2023 по справі 260/723/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/723/22 пров. № А/857/3606/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Пліша М.А.,

за участі секретаря судового засідання Улицької С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 січня 2023 року (суддя Гебеш С.А., м. Ужгород, повний текст рішення складено 26 січня 2023 року) у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Мукачівського управління Державної казначейської служби України Закарпатської області, Головного управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області, Державної казначейської служби України, Головного управління ДПС у Закарпатській області про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у лютому 2022 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Мукачівського управління Державної казначейської служби України Закарпатської області, Головного управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області, Державної казначейської служби України, Головного управління ДПС у Закарпатській області, в якому просив: стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість за липень 2015 року в розмірі 20 068,00 грн., за серпень 2015 року в розмірі 79 015,00 грн., за вересень 2015 року в розмірі 86 047,00 грн., за жовтень 2015 року в розмірі 383 777.00 грн. та неню в розмірі 13 672,45 грн., нараховану на суму такої заборгованості за період з 11.11.2021 р. по 04.02.2022 року. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на теперішній час Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не працює, та чинним законодавством не передбачено порядку ведення, механізму відшкодування сум ПДВ, внесених до цього реєстру, вважає ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права останнього, є стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у Закарпатській області на користь ФОП ОСОБА_1 заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 січня 2023 року позов задоволено.

Не погодившись з ухваленим судовим рішення,його оскаржив відповідач ГУДПС у Закарпатській області, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким залишити позовну заяву без розгляду. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що позивачем пропущено строк на звернення до суду, оскільки позовні вимоги стосуються отриманого бюджетного відшкодування за деклараціями за липень-жовтень 2015 року, а праву платника податків на отримання відповідних сум бюджетного відшкодування та пені кореспондує обов`язок останнього із своєчасного звернення до суду за захистом своїх прав у разі їх порушення контролюючим органом та наміром їх захистити. Вказує, що позовна заява датована 10.02.2022, а відтак подана з пропуском строку на звернення до суду.

Позивач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити таку без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 14 серпня 2015 року ФОП ОСОБА_1 подав до Мукачівської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області в електронній формі податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2015 року, в рядку 23.2. якої вказав суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 20068,00 грн. (а.с. 8-11).

З метою повернення суми бюджетного відшкодування за липень 2015 року у розмірі 20068,00 гри. ФОП ОСОБА_1 подав до контролюючого органу заяву відповідної форми (а.с. 12).

15 вересня 2015 року ФОП ОСОБА_1 подав до Мукачівської ОДПІ в електронній формі податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2015 року, в рядку 23.2. якої вказав суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 79015,00 грн. (а.с.14-17).

З метою повернення суми бюджетного відшкодування за серпень 2015 року у розмірі 79015,00 грн. ФОП ОСОБА_1 подав до контролюючого органу заяву встановленого зразка (а.с. 18).

За результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки з питань достовірності формування податкового кредиту та нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за липень та серпень 2015 року посадовими особами Мукачівської ОДПІ встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 пп. «б» п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 1 Податкового кодексу України в частині завищення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 20068.00 гривень по декларації за липень 2015 року та па суму 79015,00 гривень по декларації за серпень 2015 року.

Одночасно встановлено порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в частині завищення від`ємного значення з податку на додану вартість на суму 21261.00 гривні по декларації за липень 2015 року. В подальшому на підставі виявлених порушень Мукачівською ОДПІ було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: №0040861701, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 21261.00 грн.; №0040851701, яким зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на 99083,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції розміром 49541.50 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення, ФОП ОСОБА_1 оскаржив в адміністративному порядку, шляхом подання скарги до ГУ ДФС у Закарпатській області, за результатами розгляду якої залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 23.11.2015 року №0040851701 та в частині 1882,00 грн. зменшення розміру від`ємного значення податку на додану вартість скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.11.2015 року №0040861701.

22 лютого 2016 року Мукачівською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №004881701, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 19379,00 грн.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду в справі №807/191/16 від 04 квітня 2016 року визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ №0040851701 від 23.11.2015 року та №004881701 від 22.02.2016 pоку, чим підтверджено право ФОП ОСОБА_1 на бюджетне відшкодування за липень - серпень 2015 року.

Вказане рішення Закарпатського окружного адміністративного суду було оскаржено в апеляційному порядку, ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2016 р. №876/2802/16 апеляційну скаргу повернуто апелянту та набрало законної сили.

16 жовтня 2015 року ФОП ОСОБА_1 подав до Мукачівської ОДПІ в електронній формі податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2015 року, в рядку 23.2. якої вказав суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 86047,00 грн. (20-23).

З метою повернення суми бюджетного відшкодування за вересень 2015 року у розмірі 86047,00 грн. ФОП ОСОБА_1 подав до контролюючого органу заяву встановленого зразка (а.с. 24).

18 листопада 2015 року ФОП ОСОБА_1 подав до Мукачівської ОДПІ в електронній формі податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2015 року, в рядку 23.2. якої вказав суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 383777,00 грн. (а.с. 26-29).

З метою повернення суми бюджетного відшкодування за жовтень 2015 року у розмірі 383777,00 грн. ФОП ОСОБА_1 подав до контролюючого органу відповідну заяву (а.с. 30).

За результатами проведеної позапланової невиїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань достовірності формування податкового кредиту та нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень та жовтень 2015 року посадовими особами Мукачівської ОДПІ встановлено порушення и.200.1, пп. "б" п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в частині завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 86047,00 грн. по декларації за вересень 2015 року; п.200.1, пп. "б" п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в частині завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 383777,00 грн. по декларації за жовтень 2015 року; п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в частині завищення суми від`ємного значення з податку на додану вартість на суму 1617,00 грн. по декларації за вересень 2015 року; п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в частині завищення суми від`ємного значення з податку на додану вартість на суму 31495,00 грн. по декларації за жовтень 2015 року. В подальшому виявлених порушень, 25 квітня 2016 року Мукачівською ОДПІ прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: №0004301301, яким зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 469824.00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 234912,00 грн.; № 0004341301, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 33112, 00 грн.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду в справі №807/654/16 від 31 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 p., задоволено позов ФОП ОСОБА_1 до Мукачівської ОДНІ визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ від 25 квітня 2015 року №0004301301 та №0004341301, чим підтверджено право ФОП ОСОБА_1 на бюджетне відшкодування за вересень - жовтень 2015 року. Зазначене рішення суду 15.11.2016 року набрало законної сили.

В межах судової справи №807/229/16, розглядались позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління державної казначейської служби України в Закарпатській області та Мукачівське управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області вимоги про: зобов`язання Головного управління об`єднаної Державної фіскальної служби у Закарпатській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування по дат ку на додану вартість заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за деклараціями за липень 2015 року, серпень 2015 року, вересень 2015 року, жовтень 2015 року.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду у справі №807/229/16 від 07 лютого 2018 року також встановлено, що заяви ФОП ОСОБА_1 про повернення сум бюджетних відшкодувань податку на додану вартість за липень 2015 року, серпень 2015 року, вересень 2015 року та жовтень 2015 року наявні (зареєстровані) у Тимчасовому реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування поданих до 1 лютого 2016 року.

Станом на день звернення позивача з даним адміністративним позовом зазначена сума бюджетного відшкодування ФОП ОСОБА_1 перерахована не була. Адміністративний позов задоволено частково та стягнуто з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_1 заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість: за липень 2015 року в розмірі 20068,00 грн.; за серпень 2015 року в розмірі 79015,00 грн.; за вересень 2015 року в розмірі 86047,00 грн.; за жовтень 2015 року в розмірі 383777,00 грн. та пеню в розмірі 160254.09 грн., нараховану на суму такої заборгованості за період з 02.01.2017 року по 05.09.2018 року; в решті позовних вимог відмовлено.

22 грудня 2020 року постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду, апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Закарпатській області задоволено, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року у справі №0740/951/18 - скасовано, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Підставою скасування рішення суду першої інстанції у справі №0740/951/18 та відмови у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 стало винесення постанови Восьмим апеляційним адміністративним судом від 10.11.2020 року у справі №807/1693/14 якою апеляційну скаргу Головного управління Д1ІС у Закарпатській області задоволено частково; рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.03.2018р. в адміністративній справі № 807/1693/14 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ФОП ОСОБА_1 задоволено частково; визнано протиправним та скасовано винесене Мукачівською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Закарпатській області податкове повідомлення-рішення № 0006601703 від 23.04.2014 року щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2013 року на 2042 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1021 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Предметом оскарження у справі 807/1693/14 було податкове повідомлення-рішення №0006591703 від 23.04.2014 року щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб /ПДФО/ в загальному розмірі 2 243 830 грн. 50 коп., з яких за податковим зобов`язанням - 1 495 887 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 747 943 грн. 50 коп.; податкове повідомлення-рішення № 0006601703 від 23.04.2014 року щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість /ПДВ/ за січень 2013 року на 2042 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1021 грн.; рішення № 0006611702 від 23.04.2014 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску, згідно якого внаслідок донарахування єдиного внеску в розмірі 127644 грн. 59 коп. застосовано штрафні санкції в загальному розмірі 15974 грн. 15 коп.

Постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2020 року у справі №807/1693/14 набрала законної сили 10.11.2020 року, відтак з цього моменту у ФОП ОСОБА_1 наявним був податковий борг на загальну суму 3 093 938,67 грн., в т. ч. сума грошового зобов`язання - 2 236 693,83 грн, пеня - 857 244,84 грн.

З урахуванням пункту 200.12 статті 200 ПК України та того, що на той момент у ФОП ОСОБА_1 існував податковий борг, який перевищував суму бюджетного відшкодування, у позивача станом на момент розгляду справи було відсутнє право відшкодування, відтак у позові відмовлено.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 02.06.2021 року задовольнив частково. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року у справі № 807/1693/14 скасував. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року у справі № 807/1693/14 залишив в силі.

Існуючі податкові зобов`язання, які визначені вищевказаним судовим рішенням ФОП ОСОБА_1 виконав в повному обсязі 03.11.2021 року, що підтверджується платіжними дорученнями: №236 від 02.07.2021 року; №246 від 08.07.2021 року; №317 від 03.11.2021 року.

Тобто спірним питанням у правовідносинах, що склалися є стягнення з Державного бюджету України на користь позивача заборгованість з бюджету з відшкодування податку па додану вартість у розмірі 568 907 грн.

На переконання позивача після сплати всіх податкових боргів, ГУ ДПС у Закарпатській області (правонаступник ГУ ДФС у Закарпатській області) мало б вчинити дії щодо відшкодування або відмови у відшкодуванні сум бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в порядку, передбаченому законодавством, водночас, таких дій здійснено не було.

З огляду на зазначене, вважаючи бездіяльність ГУ ДПС у Закарпатській області протиправною, ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав, з метою стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь ФОП ОСОБА_1 заборгованості бюджету з відшкодування ГІДВ у розмірі 568 907 грн. та пеню в розмірі 13672,45 грн., нараховану на суму такої заборгованості за період з 11.11.2021 року (на 6 операційний день після виникнення права на відшкодування з 03.11.2021) по 08.02.2022 року (дата подання позову до суду).

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що бюджетне відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість ФОП ОСОБА_1 не здійснено, попри наявність права на таке бюджетне відшкодування, що встановлено та підтверджується:Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду в справі №807/191/16 від 04 квітня 2016 року (яким визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ №0040851701 від 23.11.2015 р. та№004881701 від 22.02.2016p.); Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду в справі №807/654/16 від 31 серпня 2016 року (яким визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ від 25 квітня 2015 року №0004301301 та №0004341301);Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду в справі №807/229/16 від 07 лютого 2018 року (яким встановлено внесення до Тимчасовому реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування поданих до 1 лютого 2016 року); Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року у справі № 807/1693/14 (яким встановлено наявність податкового боргу ФОП ОСОБА_3 , що підлягає погашенню); Платіжними дорученнями: №236 від 02.07.2021 року: №246 від 08.07.2021 року; №317 від 03.11.2021 року.

Згідно частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з апеляційної скарги, єдиною підставою для апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції скаржником визначено те, що позивачем пропущено строк на звернення до суду, оскільки позовні вимоги стосуються отримання бюджетного відшкодування ФОП ОСОБА_1 за деклараціями за липень-жовтень 2015 року, а праву платника податків на отримання відповідних сум бюджетного відшкодування та пені кореспондує обов`язок останнього із своєчасного звернення до суду за захистом своїх прав у разі їх порушення контролюючим органом та наміру їх захистити.

Судом встановлено, що право на відшкодування сум бюджетного заборгованості з ПДВ за липень, серпень 2015 року та вересень - жовтень 2015 року у позивача виникло відповідно 14.06.2016 року та 15.11.2016 року.

Пунктом 200.12 статті 200 ПК України (у редакції, чинній з 01 січня 2017 року) визначено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (пункт 200.13 статті 200 ПК України).

В той же час, як вбачається із матеріалів справи позивач 05 вересня 2018 року звертався в суд з адміністративним позовом про таке відшкодування, за наслідками розгляду якого в задоволенні такого було відмовлено, так як станом на момент винесення такого рішення у позивача було відсутнє право на відшкодування, у зв`язку з наявністю у нього податкового боргу.

Так, 14 серпня 2015 року позивач подав в електронній формі податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2015 року, в рядку 23.2. якої вказав суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 20068,00 грн. З метою повернення суми бюджетного відшкодування за липень 2015 року у розмірі 20068,00 грн. позивач подав до контролюючого органу заяву відповідної форми та 17 вересня 2015 року позивач подав податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2015, року, в рядку 23.2. якої вказав суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 79015,00 грн. З метою повернення суми бюджетного відшкодування за серпень 2015 року у розмірі 79015,00 грн. позивач подав до контролюючого органу заяву встановленого зразка.

Згодом, 16 жовтня 2015 року позивач подав податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2015 року, в рядку 23.2. якої вказав суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 86047,00 грн. З метою повернення суми бюджетного відшкодування за вересень 2015 року у розмірі 86047,00 грн. позивач подав до контролюючого органу заяву встановленого зразка та 18 листопада 20І5 року позивач подав податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2015 року, в рядку 23.2. якої вказав суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 383 777,00 грн. З метою повернення суми бюджетного відшкодування за жовтень 2015 року у розмірі 383777,00 грн. позивач подав до контролюючого органу відповідну заяву.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду в справі №807/654/16 від 31 серпня 20І6 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 р., задоволено позов ФОП ОСОБА_1 до Мукачівської ОДПІ визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ від 25 квітня 2015 року №6004301301 та №0004341301, чим підтверджено право ФОП ОСОБА_1 на бюджетне відшкодування за вересень - жовтень 2015 року. Зазначене рішення суду 15.11.2016 року набрало законної сили, а отже, вказані обставини повторно не доводяться.

22.03.2016 (справа №807/229/16) року ФОП ОСОБА_1 подано позов до Мукачівської ОДПІ ГУ ДФС України в Закарпатській області та ГУ ДКС України в Закарпатській області з позовними вимогами про: «Зобов`язання Мукачівської об`єднаної державної податкової інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби України у Закарпатській області надати Головному управлінню державної казначейської служби України в Закарпатській області висновки про суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 20 тис. 68 гривень за декларацією за Липень 2015 року, 79тис. 15 гривень за декларацією за серпень 2015 року, 86 тис. 47 гривень за декларацією за вересень 2015 року, 383 тис. 777 гривень за декларацією за жовтень 2015 року».

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року позов задоволено та встановлено, що відомості про суми податку да додану вартість, що підлягали відшкодуванню ФОП ОСОБА_1 за період з липня по жовтень 2015 року станом на 02 січня 2017 року вже були внесені контролюючим органом до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

22 грудня 2020 року постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду, у справі №0740/951/18 в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Рішенням суду з урахуванням пункту 200.12 статті 200 ПК України встановлено, що на момент розгляду справи у ФОП ОСОБА_1 існував податковий борг, який перевищував суму бюджетного відшкодування і у позивача станом на момент розгляду справи було відсутнє право відшкодування, відтак у позові відмовлено.

Податкові зобов`язання, що були підставою для відмови ФОП ОСОБА_1 у бюджетному відшкодуванні ФОП ОСОБА_1 виконав в повному обсязі 03.11.2021 року, що стверджується платіжними дорученнями долученими до позовної заяви.

Враховуючи вище наведене, на думку апеляційного суду, строки звернення з позовом до суду не є пропущеними, оскільки право на бюджетне відшкодування у позивача виникло після виконання невиконаних податкових зобов`язань обсяг, яких остаточно визначено 02.06.2021 року Верховним Судом, яким рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року у справі № 807/1693/14 залишено в силі.

Восьмий апеляційний адміністративний суд скасовуючи рішення суду від 27.08.2020 у справі №0740/951/18 зауважив, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, рішення яким встановлено внесення контролюючим органом до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомостей про суми податку на додану вартість, що підлягали відшкодуванню 02.01.2017 року, не набрало законної сили.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частин першої та другої якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі №9901/405/19 роз`яснила, що правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оціночні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не зволікаючи часом вживав заходи визначені законом з метою реалізації свого права на бюджетне відшкодування в порядку визначеному ст. 200 ПК України та шляхом звернення з позовом до суду. Обставини встановлені у справі №807/1693/14, що стали підставою для відмови у задоволенні позову у справі №0740/951/18 були предметом неодноразового судового розгляду справи, а остаточне рішення щодо обсягу наявних податкових зобов`язань було прийнято судом касаційної інстанції.

Механізм бюджетного відшкодування, що нормативно визначений для реалізації порушеного права позивача та обставини пов`язані предметом розгляду даного судового спору дає змогу розцінювати активну поведінку позивача, як добросовісну, направлену на захист порушеного права.

Відповідно до ст. 122 КАС України законодавець чітко пов`язує обчислення строку звернення з позовом до суду з моментом виникнення права на захист та обізнаності про порушене право.

П. 102.5 ст. 102 ПК України також встановлено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем виникнення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Судовим рішенням від 22.12.2020 року у справі №0740/951/18 встановлено відсутність права на бюджетне відшкодування, через наявність податкового боргу визначеного у справі №807/1693/14. Норми ст. 200 ПК України право на бюджетне відшкодування пов`язують з відсутністю податкового боргу, відповідні обставини надають право на бюджетне відшкодування у позивача виникли за наслідками виконання постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.06.2021 у справі №807/1693/14.

Процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку, саме таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 29.12.2021 у справі №1.380.2019.005956.

На думку колегії суддів, наявні в матеріалах справи докази, фактичні обставини справи підтверджують, що позивач без зайвого зволікання вживав всіх необхідних з свого боку встановлених законом заходів з метою отримання бюджетного відшкодування.

З огляду на наведене, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції в тому, що строки звернення з позовом до суду не є пропущеними, оскільки право на бюджетне відшкодування у позивача виникло після виконання невиконаних податкових зобов`язань обсяг, яких остаточно визначено 02.06.2021 року Верховним Судом, яким рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року у справі № 807/1693/14 залишено в силі.

Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення адміністративного позову.

В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 січня 2023 року в справі №260/723/22- без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда М. А. Пліш Повне судове рішення складено 05 липня 2023 року