Постанова

від 04.07.2023 по справі 280/525/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2023 року

м. Київ

справа №280/525/20

адміністративне провадження № К/9901/29372/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №280/525/20

за позовом Приватного підприємства «МВСТРОЙ» до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року (суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року (колегія суддів у складі головуючого судді Олефіренко Н.А., суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.) у справі №280/525/20

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 21 січня 2020 року Приватне підприємство «МВСТРОЙ»(далі по тексту - позивач, ПП «МВСТРОЙ») звернулось із позовною заявою до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі по тексту - відповідач, ГУ Держпраці у Запорізькій області), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю від 04 грудня 2019 року №ЗП 3036/573/АВ/П/ПТ/ТД-ФС.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач необґрунтовано зробив висновок щодо відсутності в укладених договорах ознак цивільно-правового договору, оскільки: в ПП «МВСТРОЙ» не має визначених робочих місць, відсутній штатний розпис та не ведеться жодного табелю обліку робочого часу; діяльність підприємства напряму залежить від кількості укладених між замовниками та позивачем договорів підряду на виконання ремонтних та будівельних робіт; специфіка роботи підприємства не підпадає під поняття щомісячної роботи, оскільки договори підряду на ремонті роботи супроводжуються календарним графіком, де вказані строки виконання робіт; залучені до виконання робіт особи за цивільно-правовими договорами не підпорядковувались ніяким правилам внутрішнього трудового розпорядку, виконавці самі організовували роботу і виконували її на власний ризик; за фактом виконання цивільно-правових договорів між сторонами складались акти приймання-передачі наданих послуг.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року, позов задоволено повністю.

Визнано протиправною та скасовано оскаржувану постанову.

Задовольняючи позов суди зазначили, що проаналізувавши норми законодавства стосовно трудових договорів та цивільно-правових угод, дослідивши первинні бухгалтерські документи і договори про надання послуг, дійшли переконання, що встановлені під час інспекційного відвідування особи, виступали саме виконавцями цивільно-правових відносин, оскільки виконували різну роботу (послуги), час надання яких обирали самостійно.

Постановою Василівського районного суду Запорізької області закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності керівника ПП «МВСТРОЙ» на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу даного адміністративного правопорушення.

Рішення судів мотивовані також тим, що встановлені вказаною постановою обставини є тотожними обставинам, які досліджені у даній справі, а тому ця постанова має преюдиційне значення для вирішення даної справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

3. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ Держпраці у Запорізькій області звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій при прийнятті рішення не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04 липня 2018 року у справі №820/1432/17, від 26 вересня 2018 року у справі №822/723/17, від 24 жовтня 2019 року у справі №804/6962/17, від 25 листопада 2019 року у справі №620/392/19, від 12 березня 2020 року у справі №400/1821/19.

В обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач зазначає, що інспекційним відвідуванням ПП «МВСТРОЙ» встановлено фактичний допуск 31 робітника без належного оформлення трудової діяльності, чим порушено вимоги частини третьої статті 24 КЗпП України.

Вказує, що предметом договору є виконання різного роду ремонтних робіт, що є процесом праці, а не його результатом. Надані цивільно-правові договори на виконання робіт містять не чіткі характеристики робіт, відтак у даному випадку предметом договору є виконання саме трудових функціональних обов`язків.

4. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 серпня 2021 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Бевзенка В.М., суддів Кравчука В.М., Чиркіна С.М.

На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року №1624/0/78-21, у зв`язку з відпустками суддів Чиркіна С.М. та Єзерова А.А., які входять до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справ, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 серпня 2021 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Бевзенка В.М., суддів Кравчука В.М., Шарапи В.М.

Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ Держпраці у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року у справі №280/525/20.

На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 02 травня 2022 року №510/0/78-22, у зв`язку з виведенням судді Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді Бевзенка В.М. зі складу судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, що унеможливлює його участь у розгляді судових справ, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 травня 2022 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.

5. Позивач відзиву на касаційну скаргу до суду не надав.

6. Верховний суд ухвалою від 03 липня 2023 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу та призначив до розгляду в порядку письмового провадження з 04 липня 2023 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що інспекційне відвідування позивача здійснено на підставі інформації отриманої із Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області про роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів.

07 жовтня 2019 року ГУ Держпраці у Запорізькій області видано наказ №1777 про проведення інспекційного відвідування ПП «МВСТРОЙ» з питань додержання законодавства про працю у термін до 17 жовтня 2019 року.

Згідно направлення від 07 жовтня 2019 року №1021 головним державним інспектором Оселедчик В.В. здійснено захід державного нагляду у формі інспекційного відвідування позивача, предметом якого визначено порядок оформлення трудових відносин.

В ході інспекційного відвідування в період з 08 жовтня 2019 року по 16 жовтня 2019 року за адресою здійснення господарської діяльності позивача було встановлено, що в грудні 2018 року та протягом липня-серпня 2019 року тридцять одну фізичну особу було допущено до роботи без укладання трудового договору, чим порушено вимоги частини третьої статті 24 КЗпП України, а саме ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 .

За результатами виявлених порушень, 16 жовтня 2019 року складено акт інспекційного відвідування №ЗП3036/573/АВ і припис про усунення виявлених порушень №ЗП 3036/573/АВ/П та вручено директору ПП «МВСТРОЙ» 17 жовтня 2019 року під власний розпис.

16 жовтня 2019 року на директора ПП «МВСТРОЙ» складено протокол про адміністративне правопорушення №ЗП3036/573/АВ/П/ПТ, за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого частиною третьою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та направлено його для розгляду до Василівського районного суду Запорізької області.

Листом від 24 жовтня 2019 року на адресу ПП «МВСТРОЙ» направлено повідомлення про розгляд справи, яке повернуто відправнику з приміткою «повернення з інших причин».

26 листопада 2019 року Василівським районним судом Запорізької області, винесено постанову по справі №311/4250/19, провадження 3/311/915/2019, яким провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_31 , за частиною третьою статті 41 КУпАП закрито, на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

04 грудня 2019 року уповноваженими посадовими особами ГУ Держпраці було прийнято постанову №ЗП 3036/573/АВ/П/ПТ/ТД-ФС про накладення на ПП «МВСТРОЙ» штрафу у розмірі 3 880 890,00 грн. й направлено на адресу об`єкта відвідування, яку позивач отримав 24 грудня 2019 року.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

9. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів КАС Верховного Суду дійшла таких висновків.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

За змістом абзацу 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що оспорювану постанову про накладення на позивача штрафу прийнято відповідачем за порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України, а саме за допуск 31 працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

11. Для правильного вирішення справи, Суду слід відповісти на такі ключові питання:

1) чим відрізняються цивільно-правові відносини від трудових?;

2) чи підпадають під ознаки цивільно-правових відносини, які виникли між позивачем та працівниками, з якими були укладені цивільно-правові договори?

12. Згідно статті 6 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 ЦК України, якою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтями 902, 903 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

13. Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі по тексту - КЗпП України).

Згідно із частиною першою статті 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 24 КЗпП України).

14. З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Таким чином, відносини, які виникають з цивільно-правового договору послуг не є тотожними трудовим правовідносинам, а укладання цивільно-правового договору про надання послуг не свідчить про наявність трудових відносин між Замовником та Підрядником.

Основною ознакою, яка відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений. Він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації). Не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийняття його на роботу на певну посаду.

Вказана правова позиція відповідає усталеній практиці Верховного Суду у даній категорії справ (постанови Верховного Суду від 16 грудня 2021 року по справі №813/2875/18, від 20 січня 2022 року по справі №815/657/18, від 13 липня 2022 року по справі №640/838/20, від 09 лютого 2022 року по справі №480/343/20).

15. Колегія суддів звертає увагу на те, що визначальним для вирішення спору у цій справі є правильне встановлення змісту та сутності правовідносин, які виникли між позивачем та вказаними вище особами, а саме, чи носять такі правовідносини цивільно-правовий характер та регулюються Цивільним кодексом України, чи мають ознаки трудових і повинні врегульовуватися за правилами КЗпП України.

Тобто, необхідно встановити характер виконуваної роботи, чи носила вона системний, постійний характер та пов`язана із самим процесом праці, що є характерним для трудових відносин, чи спрямована на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини.

16. Дослідивши цивільно-правові договори, укладені між ПП «МВСТРОЙ» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_32 суди попередніх інстанцій встановили, що ці угоди спрямовані на виконання різного виду послуг що стосуються будівельних робіт стосовно фасадів, підлоги, стін, стелі, улаштування бетонної основи під перегородку, демонтажних робіт, вентиляції, електромонтажні послуги, сантехнічні роботи.

При цьому встановлено, що предметом кожного договору були різного виду, різної тривалості, різної складності послуги, перелік яких визначався в пункті 1.1 договору, та вказувався строк виконання робіт в пункті 6.1 договору.

За результатами виконаних робіт (послуг) складалися акти здавання-прийняття наданих.

Як вбачається з наведених вище цивільно-правових договорів, укладених позивачем з фізичними особами, предметами останніх є послуги монтажників, штукатурів, електрослюсарів будівельних, слюсарів-сантехніків, електрозварників, вантажників, малярів, різальників цегли та черепиці, бетоняра, майстрів будівельних та монтажних робіт.

Колегія суддів КАС ВС не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що за змістом укладених цивільно-правових договорів ПП «МВСТРОЙ» цікавив саме результат наданих вищевказаними особами послуг.

Фізичні особи повинні були виконувати систематично певні трудові функції відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк. При цьому, в укладених договорах не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов`язання виконувати роботи (надавати послуги), зокрема, електромонтажні роботи, загальновиробничі та загальнобудівельні роботи, демонтажні роботи.

В самих договорах ніде не зазначається, який саме конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її обсягу, видів тощо.

Тобто предметами вказаних договорів є загальнобудівельні роботи, що є процесом праці, при цьому в договорах не вказується кінцевий результат послуг із зазначенням кількісних та якісних показників, після досягнення (виконання) яких договір вважається виконаним і дія його припиняється. Зазначені договори не мають на меті досягнення кінцевого результату. Вказані договори не містять переліку та об`єму певних робіт.

17. Таким чином, колегія суддів КАС ВС вважає, що зазначені вище угоди не були спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а були пов`язані із самим процесом праці, що є характерним для трудових функцій.

Суд має наголосити на тому, що дії позивача щодо надання трудовим договорам форми цивільно-правового договору перешкоджає реалізації правам фізичних осіб на працю, гарантованого Конституцією України та Кодексом законів про працю України, шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічно оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки тощо.

Деякі роботи пов`язані з ризиком для здоров`я та життя працівників, проте будь-якої відповідальності позивача в договорах не передбачено, а відтак за наявності нещасного випадку на виробництві, працівник не має будь-яких гарантій щодо отримання лікарняного, відшкодування шкоди тощо.

18. Крім того, відповідно до пункту 97 Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 26 січня 2005 року №15, такими, зокрема, є: виконання робіт по монтажу та демонтажу будинків, споруд, а також відновлення та зміцнення їх аварійних частин; електрозварювальні та роботи на кабельних лініях і діючих електроустановках.

Згідно із додатком 2 Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2017 року №1107 (далі - Порядок №1107), до робіт підвищеної небезпеки для проведення яких необхідний дозвіл є зведення, монтаж і демонтаж будинків, споруд, зміцнення їх аварійних частин.

Відповідно до частини третьої статті 837 ЦК України для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл. При цьому, п.4.13 ДБН А.3.2-2-2009, передбачає обов`язок підрядника здійснювати допуск до виконання робіт лише тих підрядників, які мають дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки. Отже, для того, щоб виконавці могли виконувати вищезазначені роботи за цивільно-правовими договорами, вони мали мати спеціальний дозвіл.

Колегія суддів наголошує, що оскільки робота, яку виконували вищезазначені особи, відноситься до робіт підвищеної небезпеки, то саме під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров`я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд наголошує, що оскільки чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством передбачено, що отримує дозвіл на виконання конкретних видів робіт фізична особа-підприємець (роботодавець), то роботи підвищеної небезпеки, визначені таким дозволом, можуть виконуватись виключно працівниками такого роботодавця, а не особами, що надають послуги за цивільно-правовими договорами, за умови відсутності у них дозволів на виконання таких робіт.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі №260/613/19 та від 20 червня 2023 року по справі №360/1915/19.

Обставини, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження, а саме застосування судами попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях норми права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №820/1432/17, від 26 вересня 2018 року у справі №822/723/17, від 24 жовтня 2019 року у справі №804/6962/17, від 25 листопада 2019 року у справі №620/392/19, від 12 березня 2020 року у справі №400/1821/19, знайшли своє підтвердження у ході розгляду цієї справи, оскільки суди попередніх інстанцій не врахували наведеної вище практики Верховного Суду, щодо розмежування поняття цивільно-правового договору та трудового договору.

19. Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі слід скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року у справі №280/525/20 скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Відмовити Приватному підприємству «МВСТРОЙ» у задоволенні адміністративного позову до Головного управління Держпраці у Запорізькій області повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Стрелець Т.Г.

Судді Стеценко С.Г.

Тацій Л.В.