Постанова

від 04.07.2023 по справі п/811/391/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2023 року

м. Київ

справа № П/811/391/16

касаційне провадження № К/9901/40821/18, № К/9901/40823/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Головного управління ДФС у Кіровоградській області та Новоукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.07.2017 (суддя - Брегей Р.І.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 (головуючий суддя - Мельник В.В., судді - Сафронова С.В., Чепурнов Д.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бантишівський щебінь» до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області, Новоукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бантишівський щебінь» (далі - позивач, Товариство, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (далі - Управління), Новоукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (далі - відповідач, Інспекція, контролюючий орган), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.03.2016 №0000021302, від 31.03.2016 №0000011402, №0000021402, № 0000041402, №0000031402.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, суперечать обставинам, викладеним в акті перевірки, а відтак підлягають скасуванню. Товариство зауважує, що його взаємовідносини з контрагентами мали реальний характер, які підтверджуються належними первинними документами бухгалтерського і податкового обліку. Посилається на те, що контролюючий орган припустився помилки при обчисленні пені за порушення термінів розрахунків по експортним операціям, оскільки кінцевим строком її нарахування вважав не дату звернення Товариством до суду щодо стягнення коштів з нерезидента, а ухвалу суду про відкриття провадження. Вважає, що у податковому повідомленні-рішенні з податку на доходи з фізичних осіб стосовно застосування штрафу не зазначено норми права, яка встановлює його розмір. Звертав увагу, що в акті перевірки не вказано прізвище працівника Товариства та його ідентифікаційний номер, помилка в зазначенні яких міститься у звітах за формою №1-ДФ та пояснив, що платник податків виправив такі порушення, подавши уточнюючий звіт до часу проведення перевірки, і вони не впливали на суму утриманого податку з доходів фізичних осіб.

Кіровоградський окружний адміністративний суд постановою від 21.07.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Управління від 30.03.2016 №0000021302, від 31.03.2016 №0000031402, №0000041402, №0000011402, №0000021402.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що платником правомірно сформовані витрати та податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями із контрагентами позивача, оскільки такі операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків та сприяли отриманню доходу, а відтак зазначені податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню. Також суди дійшли висновку, що відсутність у рішенні контролюючого органу норми права, на підставі якої застосовано штраф з податку на доходи фізичних осіб, свідчить про його необґрунтованість та наявність підстав для скасування. Контролюючий орган припустився помилки при обчисленні строку, за який нараховується пеня за порушення термінів розрахунків по експортним операціям, оскільки відлік такого строку має обчислюватися саме з дати подання відповідного позову.

Управління, не погодившись з прийнятими рішеннями, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, звернулось до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.

У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального і процесуального права, водночас не вказує, в чому саме полягає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Контролюючий орган стверджує про не підтвердження господарських операцій з контрагентами позивача: ТОВ «Фаст Крейг ЛТД», ТОВ «Стройбуд 2013», ПП «ІТ Спецпроммонтаж», ТОВ «Дніпро ТМ» з підстав відсутності первинних документів в підтвердження таких господарських операцій, відсутності належної кількості трудових ресурсів, основних засобів.

Інспекція також, не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У доводах касаційної скарги Інспекція цитує норми матеріального і процесуального права, водночас не вказує, в чому саме полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Відповідач посилається на непідтвердження господарських операцій із зазначеними вище контрагентами позивача з підстав відсутності первинних документів в підтвердження таких господарських операцій, відсутності належної кількості трудових ресурсів, основних засобів.

Позивач у запереченнях на касаційні скарги відповідачів, посилаючись на законність і обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій, просить відмовити у задоволенні касаційних скарг відповідачів та залишити рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23.11.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Управління.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23.11.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалами від 03.072023 призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 04.07.2023.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційних скарг, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг з огляду наступне.

Як установлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, а також дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2014 та з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 14.03.2016 №12/11-28-22-02/35712447 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог:

Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 24.10.2010 №1020, підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) в частині подання податкових розрахунків форми 1-ДФ з недостовірними відомостями за І, IV квартали 2013 року, а саме: до довідок ф.І-ДФ включені доходи виплачені фізичним особам та працюючим Товариства з відображенням невірних ідентифікаційних номерів;

статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині порушення законодавчих термінів розрахунків в іноземній валюті по експортним контрактам від 31.07.2014 №20140731, укладеному Товариством з фірмою нерезидентом «Еигоріап апсі Епег§у Сгоир ОІІ» (Естонія), та від 29.05.2014 №42, укладеному Товариством з ТОВ «Дорстройпоставка» (Російська федерація);

підпунктів 14.1.11, 14.1.56, 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, пунктів 135.1, 135.2, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пунктів 138.2, 138.4, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, внаслідок чого занижено валовий дохід на суму 1224,00 грн через не включення Товариством, до складу валового доходу суми простроченої кредиторської заборгованості по контрагенту Державна екологічна інспекція в Кіровоградській області;

завищення Товариством валових витрат на суму 1270 615,00 грн через формування витратної частини господарськими операціями за нікчемніти правочинами по наступний контрагентам-постачальникам: ТОВ «Інтер континент груп», ТОВ «АСКС- Україна», ПП «ІТ-Спецпроммонтаж», ТОВ «Дніпро Тренд Менеджмент», ТОВ «Стройбуд-2013», ТОВ «Фаст Крейг ЛТД»;

пункту 180.2 статті 180, підпункту «б» пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1, підпункту 187.8 статті 187, пункту 190.2 статті 190, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України, внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит на суму 11576,00 грн через формування податкового кредиту господарськими операціями за нікчемними правочинами по наступним контрагентам-постачальникам: ТОВ «ІТК», ТОВ «А ЄКЄ-Україна» та занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на суму 27059,00 грн через не нарахування Товариством суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість по господарським операціям за договорами з ТОВ «Сиб-трейд» (внаслідок розбіжностей між сумою податкових зобов`язань Товариства і сумою податкового кредиту ТОВ «Сиб-Трейд») та нерезидентом Firma "Cyganex" (послуги отримані від нерезидента на митній території України).

На підставі висновків акта перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення- рішення:

від 30.03.2016 №0000021302, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510,00 грн;

від 31.03.2016 №0000011402, яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків по експортним операціям у розмірі 29 446,95 грн;

від 31.03.2016 №0000021402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 237 578,00 грн, застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 59395,00 грн;

від 31.03.2016 №0000041402, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми з податку на додану вартість у розмірі 38 635,00 грн;

від 31.03.2016 №0000031402, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 787,78 грн, застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 393,89 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведених процесуальних приписів та вимог касаційних скарг скаржників касаційному перегляду підлягає питання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм права під час встановлення правомірності прийнятих податковим органом податкових повідомлень-рішень від 31.03.2016 №0000021402, від 31.03.2016 №0000041402 та від 31.03.2016 №0000031402, оскільки доводів та підстав для скасування рішення судів щодо решти позовних вимог касаційні скарги Управління та Інспекції не містять.

Підставою для визначення контролюючим органом платнику податку на додану вартість та податку на прибуток слугували висновки податкового органу про безпідставне включення до складу витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість сум за господарськими операціями позивача із контрагентами, зокрема, ТОВ «Фаст Крейг ЛТД», ТОВ «Стройбуд 2013», ПП «ІТ Спецпроммонтаж», ТОВ «Дніпро ТМ», які, на думку податкового органу, не відбулись, оскільки мали збитковий характер.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1 Закону №996-ХІV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відтак, підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону №996-ХІV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що у перевіряємому періоді позивач мав господарські відносини з постачальниками товарів (робіт, послуг), а саме: ТОВ «Фаст Крейг ЛТД» за договором від 22.05.2013 №2013/27, ТОВ «Дніпро ТМ» за договором від 19.08.2013 №2013-53, ПП «ІТ-Спецпроммонтаж» за договором від 01.10.2013 №130110, ТОВ «Стройбуд-2013» за договором від 01.10.2013 №2013-67. Зазначені правовідносини були предметом попередньої перевірки, реальність здійснення яких була встановлена при розгляді судових справ №П/811/4149/14, №П/811/1535/14, №П/811/3240/15.

На підтвердження зазначених господарських взаємовідносин позивачем надано до суду бухгалтерські довідки, витяги з журналів-ордерів Товариства, які підтверджують зміну структури активів, зобов`язань та капіталу Товариства.

Також позивач мав господарські взаємовідносини з постачальниками товарів (робіт, послуг): ТОВ «ІКГ» за договором постачання від 12.02.2014 №1-02-14, предметом якого є придбання товарно-матеріальних цінностей вартістю 33 453,360 грн, в тому числі податок на додану вартість у сумі 5 575,56 грн; ТОВ «АСКС-Україна» за договором купівлі-продажу від 20.03.14 №1003/2, предметом якого є придбання послуг (робіт) по ремонту гідроциліндра (складова екскаватору гусеничного XX- ЗЗОЬС) вартістю 35 999,50 грн, в тому числі податок на додану вартість у сумі 5 999,92 грн.

На підтвердження зазначених господарських операцій позивачем надано до суду заявки на постачання товару, рахунки на оплату, виписки банку, податкові накладні, виписки банку, видаткові накладні, довіреності, товарно-транспортні накладні, прибуткові накладні, ордери, акти списання, заявки про необхідність проведення ремонту гідроциліндрів, дефектний акт огляду гідроциліндрів, акти надання послуг, здачу та прийняття виконаних робіт по ремонту гідроциліндра, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), тощо.

Придбані Товариством послуги були використані останнім у березні 2014 року при виробництві щебню, відсіву із каменю буту на спеціальному обладнанні для здійснення ремонту екскаватора 2Х-330ІХ шляхом ремонту його частин без збільшення балансової вартості останніх.

Судовими інстанціями також установлено, що надані первинні документи відповідають вимогам Закону №996-ХІV та у повному обсязі відображають і підтверджують зміст господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Зауважень до первинних документів, на підставі яких позивачем було сформовано витрати та податковий кредит, акт перевірки не містить. Господарські взаємовідносини по зазначеним контрагентом відбулись, відбулись реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків та сприяли отриманню доходу.

З огляду на встановлені обставини у даній справі, колегія суддів не погоджується з доводами скаржників про нереальність зазначених господарських взаємовідносин.

Відповідачі доводами касаційних скарг не спростовують висновків судів попередніх інстанцій. Контролюючі органи касаційними скаргами не обґрунтували і не зазначили, у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Відповідачі у касаційних скаргах фактично просять про переоцінку, додаткову оцінку доказів, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Головного управління ДФС у Кіровоградській області та Новоукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.07.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк