Ухвала

від 05.07.2023 по справі 320/2143/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 липня 2023 року

м. Київ

справа № 320/2143/19

адміністративне провадження № К/990/23685/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Олендера І.Я., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2023 у справі №320/2143/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Максібуд Інжиніринг» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Київській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України за 03.07.2023 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2023 у справі № 320/2143/19, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Максібуд Інжиніринг» відмовити в повному обсязі.

Подаючи касаційну скаргу, відповідач також наводить підстави, що зумовили пропуск визначеного законом процесуального строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання скаржником вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Так, керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що вперше подану відповідачем касаційну скаргу Верховний Суд ухвалою від 13.04.2023 залишив без руху, надавши скаржнику десятиденний строк для усунення виявлених недоліків. Підставою для залишення касаційної скарги без руху слугувало те, що скаржник до касаційної скарги не додав документ про сплату судового збору. Ухвалою від 09.05.2023 Верховний Суд касаційну скаргу повернув з підстав не усунення недоліків касаційної скарги.

У подальшому, вдруге та втретє подані касаційні скарги Верховний Суд ухвалами від 07.06.2023 та від 26.06.2023 повернув відповідачу на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як такі, що не містили належного викладення підстав касаційного оскарження спірних у цій справі судових рішень. При цьому, у кожній зі своїх ухвал Верховний Суд послідовно зазначив про незмістовність наведеного скаржником обґрунтування підстав для касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій відповідно до пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України та роз`яснив заявнику вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, в тому числі, і у випадку подання касаційної скарги на підставі пунктів 1-4 частини четвертої статті 328, частини другої та третьої статті 353 цього Кодексу.

Зокрема, повертаючи раніше подані контролюючим органом касаційні скарги, Суд вказав, що висновки Верховного Суду, на які посилається Головне управління ДПС у Київській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України, зроблені щодо обставин, які підлягають встановленню у справі, предметом спору в якій є право платника податків на відтворення в податковому обліку господарських операцій з контрагентами, що мають ознаки фіктивного суб`єкта підприємницької діяльності; щодо оцінки доказів, якими підтверджуються такі обставини. Ці висновки, якщо їх узагальнити, полягають в тому, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування в податковому обліку податкового кредиту та/або витрат, і ця обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення справи.

Первинні документи, які складені суб`єктами господарської діяльності на операції, що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставини, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення суб`єктами господарювання відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Натомість, як встановив суд касаційної інстанції, Головне управління ДПС у Київській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України, навівши у касаційній скарзі висновки Верховного Суду, не зазначило в чому саме полягає невідповідність застосування судами першої та апеляційної інстанцій правових норм, мова про якій йдеться у скарзі, цим висновкам.

Так, як зазначив Суд, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення від 14.01.2019 №0001021412 обґрунтований встановленими у справі обставинами щодо здійснення позивачем господарських операцій з придбання товарів у ТОВ «АКП-ТРЕЙД» та ТОВ «МОНТАЖБУДФАСАД».

Факт господарських операцій суди першої та апеляційної інстанцій встановили на підставі оцінки доказів (зокрема, договорів поставки, договору оренди нерухомого майна та обладнання, договору оренди транспортних засобів, договору будівельного підряду, рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних, виписок банку, міжнародних товарно-транспортних накладних та митних декларацій, товарно-транспортних накладних, нотаріально засвідчених заяв керівників ТОВ «АКП-ТРЕЙД» та ТОВ «МОНТАЖБУДФАСАД», які засвідчили реальність здійснених господарський операцій).

Отже, як зауважив Суд, доводи скаржника щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, фактично лежать у площині оспорювання правильності оцінки судами першої та апеляційної інстанцій доказів у справі та встановлення на підставі цієї оцінки обставин у справі щодо здійснення господарських операцій, фінансові показники яких позивач відобразив у податковому обліку з податку на додану вартість

Що ж до підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328, пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України, Верховний Суд звернув увагу, що контролюючий орган обґрунтовує її, зокрема доводом, що суди попередніх інстанцій не дослідили акт перевірки на підставі якого можна встановити відсутність технічної, технологічної та трудової можливості здійснити господарські операції.

Згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини другої статті 353 КАС передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Натомість, як встановив Суд, на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328, пунктом 1 частин другої статті 353 КАС України, скаржником не наведено у касаційній скарзі перелік доказів, які не досліджені судами попередніх інстанцій, а також не обґрунтовано підставу передбачену пунктом 4 частини другої статті 353 КАС України щодо недопустимості доказів.

Підсумовуючи наведене вище, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що контролюючим органом не зазначено підстави касаційного оскарження, як того вимагає норма абзацу першого пункту 4 частини другої статті 330 КАС України. Ця норма, безумовно, презюмує не тільки формальне зазначення у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України, а й фактичне викладення підстави касаційного оскарження, яка відповідає нормі частини четвертої статті 328 КАС України. Таке тлумачення норми абзацу першого пункту 4 частини другої статті 330 КАС України підтверджується положеннями частини другої статті 328 КАС України щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у випадках, передбачених КАС України.

Під час перевірки вчетверте поданої Головним управлінням ДПС у Київській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України касаційної скарги встановлено, що її зміст щодо підстав для касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій є ідентичним до тих, які було повернуто ухвалами Верховного Суду від 07.06.2023 та від 26.06.2023 та які суд касаційної інстанції визнав необґрунтованими.

Так, усуваючи недоліки попередньо поданих касаційних скарг, відповідач повторно посилається на положення пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, натомість обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених КАС України при оскарженні судових рішень на цих підставах скаржник так і не наводить.

Обґрунтування касаційної скарги, аналогічно попередньо поданими, зводиться до обставин справи на підставі оцінки доказів, мотивів незгоди з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, опису встановлених у цій справі обставин та їх переоцінки, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України та виходить за межі повноважень касаційного суду.

Верховний Суд уже звертав увагу скаржника на наявність суперечностей, які унеможливлюють вирішення питання про відкриття касаційного провадження, однак, зазначені мотиви контролюючий орган так і не врахував, що свідчить про ігнорування скаржником вимог і роз`яснень суду касаційної інстанції. При цьому, Суд акцентував увагу скаржника, що усунення таких суперечностей об`єктивно впливає на перевірку дотримання ним вимог частини четвертої статті 330 КАС України.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Однак, звертаючись з касаційною скаргою вчетверте, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередніх касаційних скарг. Зазначене свідчить про формальний підхід скаржника до оформлення касаційної скарги та зловживання процесуальними правами.

Суд у черговий раз звертає увагу скаржника, що на стадії відкриття касаційного провадження, касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.

Суд наголошує, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України підлягає поверненню як така, що не містить належного викладення підстав (підстави) касаційного оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2022 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2023 у справі №320/2143/19.

Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2023 у справі №320/2143/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Максібуд Інжиніринг» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І.Я. Олендер