Постанова

від 30.05.2023 по справі 373/2163/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №373/2163/21 Головуючий у І інстанції - Опанасюк І.О.

апеляційне провадження №22-ц/824/5135/2023 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

за участю секретаря Даньшиної І.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2022 року

у справі за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України, Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договорів купівлі-продажу та застосування наслідків недійсності правочинів шляхом стягнення сплачених коштів, -

установив:

Заступник керівника Київської обласної прокуратури, діючи в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України, Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» звернувся до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області із позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договорів купівлі-продажу та застосування наслідків недійсності правочинів шляхом стягнення сплачених коштів.

Просив суд, визнати недійсним договір купівлі-продажу від 18 грудня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та Національним історико-етнографічним заповідником «Переяслав» посвідченого ПН КМНО Леонтьєвим Г.О. у реєстрі за №1033, щодо придбання кафе на 50 місць з адміністративним приміщенням площею 608,7 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за ціною 19447669 грн.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18 грудня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та Національним історико-етнографічним заповідником «Переяслав», посвідченого ПН КМНО Леонтьєвим Г.О. у реєстрі за №1032, щодо земельної ділянки площею 0,1000 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , визначена планом меж земельної ділянки за кадастровим номером 3211000000:01:063:0009 для комерційного використання, ціною 541719 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 до Державного бюджету України на користь Міністерства культури та інформаційної політики України в особі Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» 19447668 грн, сплачені їй на виконання договору купівлі-продажу від 18 грудня 2018 року, посвідченого ПН КМНО Леонтьєвим Г.О. у реєстрі за №1033, щодо придбання кафе на 50 місць з адміністративним приміщенням площею 608,7 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 до Державного бюджету України на користь Міністерства культури та інформаційної політики України в особі Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» 19447668 грн., сплачені їй на виконання договору купівлі-продажу від 18 грудня 2018, посвідченого ПН КМНО Леонтьєвим Г.О. у реєстрі за №1032, щодо земельної ділянки площею 0,1000 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , визначена планом меж земельної ділянки за кадастровим номером 3211000000:01:063:0009 для комерційного використання.

В обґрунтування заявленого позову, послався на ст.215 ЦК України щодо підстав недійсності правочину та просив застосувати наслідки недійсності правочину відповідно до ст.216 ЦК України.

Зазначив також, що при вчиненні вказаних вище правочинів було недодержано вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства внаслідок нецільового використання бюджетним коштам, що у відповідності із ч.3 ст.228 ЦК України є підставою для визнання таких правочинів недійсними.

Прокурор вважає, що невідповідність правочинів інтересам держави і суспільства полягає в тому, що при вчиненні оспорюваних правочинів із придбання приміщення кафе та земельної ділянки на якій воно розташоване за ціною в майже 7 разів більшою від ринкової ціни, з порушенням законодавства щодо визначення ринкової оцінки та її рецензування було вчинено за рахунок бюджетних коштів, що заподіяло збитки державі в розмірі 16966938,64 грн., оскільки ринкова (дійсна) вартість нерухомого майна та земельної ділянки складає 3022448 грн 36 коп., що підтверджується висновком комплексної судової оціночно-будівельної, оціночно-земельної та економічної експертизи від 15 травня 2020 року №118/8-24/8-63/7, проведеної Українським науково-дослідним інститутом спеціальної техніки та судових експертиз СБУ.

Оцінка майна та процедура його придбання, були проведені з порушенням вимог закону та підзаконних нормативно правових актів, а саме:

- нотаріус не дотримав вимог щодо перевірки ринкової вартості спірного нерухомого майна під час нотаріальної реєстрації оспорюваних правочинів (порушення розділу IV Порядку №658), яке полягає в перевірці реєстрації звіту про оцінку в Єдиній базі. Однак, звіти про оцінку майна яке є предметом оспорюваних правочинів в Єдиній базі відсутні. Звіту про оцінку майна СОД №87/18 від 30 січня 2018 року матеріали нотаріальної справи не містять;

- оформлення купівлі-продажу нерухомого майна між НІЕЗ «Переяслав» та ОСОБА_1 проведено лише на підставі висновків, які відображають ринкову вартість майна на підставі звітів, виготовлених ФОП ОСОБА_2 ;

- ринкову вартість земельної ділянки у розмірі 541719 грн здійснювала ОСОБА_3 , яка не є сертифікованим інженером-землевпорядником, що суперечить вимогам ст.6 ЗУ «Про оцінку земель», та не має повноважень надавати звіти щодо оцінок земельних ділянок;

Звіт про оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 3211000000:01:063:0009 по АДРЕСА_1 оцінювачем ОСОБА_3 не складався.

- звіти про оцінку майна (акти оцінки майна) не надавались Фонду державного майна України для перевірки щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, що підтверджується листом від 21 травня 2020 року №10-58-9790;

- при проведенні оцінки ФОП ОСОБА_4 , який не є сертифікованим інженером-землевпорядником і не має кваліфікаційного свідоцтва оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок були штучно створені об`єкти для порівняння цін.

Також, ФОП ОСОБА_4 до висновку про вартість кафе на 50 місць з адміністративними приміщеннями, площею 608,7 кв.м., по АДРЕСА_1 , були внесені недостовірні відомості, що підтверджується висновком оціночно-земельної та оціночно-будівельної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 24 грудня 2019 року №32913/19-41/32914/19-42.

Таким чином, нерухоме майно було придбано за рахунок бюджетних коштів за штучно завищеною ціною, яку складав суб`єкт (оцінювач) який не має відповідних на те повноважень, що мало наслідком заподіяння шкоди державі та її інтересам.

За фактом порушення законодавства під час придбання об`єктів нерухомості за бюджетні кошти було зареєстроване кримінального провадження за №1201911024000000 від 08 січня 2019 року.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2022 року, позов задоволено у повному обсязі.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу кафе на 50 місць з адміністративним приміщенням площею 608,7 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що укладений 12 грудня 2018 року між Національним історико-етнографічним заповідником «Переяслав» та ОСОБА_1 та посвідчений ПН КМНО Леонтьєвим Г.О. і зареєстрований у реєстрі за №1033.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1000 га для комерційного використання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3211000000:01:063:0009, що укладений 18 грудня 2018 року між Національним історико-етнографічним заповідником «Переяслав» та ОСОБА_1 та посвідчений ПН КМНО Леонтьєвим Г.О. і зареєстрований у реєстрі за №1032.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути до Державного бюджету України на користь Міністерства культури та інформаційної політики України в особі Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» кошти в розмірі 19447668 гривень, що були сплачені їй на виконання договору купівлі-продажу кафе на 50 місць з адміністративним приміщенням площею 608,7 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 укладеного 18 грудня 2018 року та посвідченого ПН КМНО Леонтьєвим Г.О. і зареєстрованого у реєстрі за №1033.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути до Державного бюджету України на користь Міністерства культури та інформаційної політики України в особі Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» кошти в розмірі 541719 гривень, що були сплачені їй на виконання договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1000 га для комерційного використання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3211000000:01:063:0009, укладеного 18 грудня 2018 року та посвідченого ПН КМНО Леонтьєвим Г.О. і зареєстрованого у реєстрі за №1032.

Зобов`язано Національний історико-етнографічний заповідник повернути ОСОБА_1 кафе на 50 місць з адміністративним приміщенням площею 608,7 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що було передане йому на виконання договору купівлі-продажу укладеного 18 грудня 2018 року та посвідченого ПН КМНО Леонтьєвим Г.О. і зареєстрованого у реєстрі за №1033.

Зобов`язано Національний історико-етнографічний заповідник повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1000 га для комерційного використання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3211000000:01:063:0009, що була передане йому на виконання договору купівлі-продажу укладеного 18 грудня 2018 року та посвідченого ПН КМНО Леонтьєвим Г.О. і зареєстрованого у реєстрі за №1032.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неправильному установленні обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильної оцінки доказів.

Посилалася на відсутність правових підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі НІЕЗ «Переяслав».

Зазначає також, що чинне законодавство не містить правових норм, які б прямо визначали недійсність укладених 18 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та НІЕЗ «Переяслав» договорів купівлі-продажу кафе та земельної ділянки.

Судом був допущений суперечливий підхід до застосування та тлумачення норм матеріального права, зроблені судом висновки не узгоджуються між собою, а обставини, які суд вважав встановленими, викладені в рішенні некоректно.

Аналіз доданих до позовної заяви договорів купівлі-продажу земельної ділянки та кафе на 50 місць з адміністративним приміщенням свідчить, що вони відповідають передбаченим ст.203 ЦК України загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Просила скасувати рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2022 року та ухвалити по справі нове судове рішення, яким в позові відмовити у повному обсязі.

На вказану апеляційну скаргу від Київської обласної прокуратури надійшов відзив, обґрунтований тим, що рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2022 року є повністю законним, обґрунтованим та ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Зазначила, що укладення правочинів, пов`язаних з придбанням майна за ціною в майже 7 разів більшою від ринкової ціни істотно суперечить інтересам держави та суспільства внаслідок нецільового використання бюджетних коштів і є підставою для визнання зазначених правочинів недійсними.

Застосування судом правових наслідків недійсного правочину у формі двосторонньої реституції шляхом повернення сторін договору до початкового становища є максимально ефективним, оскільки забезпечить повернення коштів й дозволить у подальшому придбати необхідні для діяльності НІЕЗ « Переяслав » об`єкти нерухомості за справедливою ринковою ціною та з дотриманням процедур оцінки такого майна.

Вважає, що судом першої інстанції надано належну правову оцінку обставинам, що входять до предмету доказування у даній справі та мають значення для її розгляду, а висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Просила рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2022 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно положення про Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» затвердженого наказом Міністерства культури та інформаційної політики від 20 травня 2020 року №1801, НІЕЗ «Переяслав» є культурно-освітнім та науково-дослідним закладом, створеним постановою Центрального Комітету Комуністичної партії України і Ради Міністрів Української РСР від 13 березня 1979 року №123 «Про оголошення комплексу пам`яток історії та культури м. Переяслав-Хмельницького Київської області державним історико-культурним заповідником» на базі комплексу пам`яток історії та культури м. Переяслав Київської області.

Заповідник є адміністрацією історико-культурного заповідника.

Заповідник є об`єктом державної власності, перебуває у сфері управління Міністерства культури та інформаційної політики України (орган управління майном) відповідно до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року №1419-р «Деякі питання управління Міністерством культури та інформаційної політики об`єктами державної власності».

Відповідно до розділу 3 Положення, Заповідник є юридичною особою.

Згідно п.6 Положення, майно Заповідника складається з основних фондів, матеріальних та нематеріальних активів, інших матеріальних цінностей.

Джерелами формування майна Заповідника є, серед іншого, кошти Державного бюджету України.

Заповідник згідно Положення (п.7.1.5) має право укладати угоди, набувати майнових та особистих (немайнових) прав, нести обов`язки, бути позивачем і відповідачем в судах.

Отримувати та використовувати в установленому порядку бюджетні кошти.

Вносити Органу управління майном пропозиції про обсяги необхідного фінансування для діяльності та розвитку Заповідника (пункти 7.1.9,7.1.10).

При цьому, Заповідник зобов`язаний забезпечити цільове та ефективне використання коштів, отриманих від своєї діяльності та з Державного бюджету України.

У встановленому порядку звітувати перед наглядовою радою та Органом управління майно про свою діяльність, використання коштів та державного майна (пункти 7.2.4,7.2.7).

Відповідно до розділу 8 Положення, Орган управління майном здійснює контроль за ефективністю використання і збереженням закріпленого за Заповідником державного майна.

У встановленому порядку затверджує кошториси і плати асигнувань бюджетних коштів на відповідний рік та зміни до них.

Уповноваженими суб`єктами владних повноважень щодо захисту інтересів держави є Міністерство культури та інформаційної політики України, яке виступає Органом управління майном Заповідника, головним розпорядником бюджетних коштів, який зобов`язаний здійснювати контроль за станом виконання бюджетної програми за рахунок якої проводилось фінансування правочинів, а також уповноваженим органом виступає НІЕЗ «Переяслав», який є стороною правочинів та зобов`язаний здійснювати заходи щодо раціональної витрати бюджетних коштів.

Матеріалами справи підтверджується, що прокурор звернувся до Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» та Міністерства культури та інформаційної політики України 06 грудня 2021 року із повідомленням №15/2-903 та №15/2-902 про намір звернутися до суду із даним позовом та з вимогою про усунення порушень під час укладення договорів купівлі-продажу.

Отримавши від Міністерства культури України фінансування на підставі звітів про оцінку кафе загальною площею 608,7 кв. м та земельної ділянки площею 0,1 га з кадастровим номером 3211000000:01:063:0009, розташованих по АДРЕСА_1 , Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» 18 грудня 2018 року уклав договір купівлі-продажу зазначеного майна з ОСОБА_1 , який посвідчений ПН КМНО Леонтьєвим Г.О. та зареєстрований у реєстрі за №1033.

Відповідно до вказаного договору, продавець ОСОБА_1 передала у власність, а покупець Національний історико-етнографічного заповідника «Переяслав» прийняв у власність (купив) нерухоме майно - кафе на 50 місць з адміністративним приміщенням площею 608,7 кв. м. по АДРЕСА_1 та сплачує за нього ціну визначену цим договором у розмірі 19447668 грн.

Ринкова вартість відчужуваного кафе на 50 місць з адміністративними приміщеннями у розмірі 19447668 грн визначено відповідно до звіту про оцінку майна СОД №87/18 від 30 січня 2018 року, звіт виконано 14 грудня 2018 року ТОВ «БТІ+ОЦІНКА», пароль у базі ФДМУ - ЮДЖВОА991289.

Актом приймання-передачі від 18 грудня 2018 року, Заповіднику передано майно та цього ж дня проведено державну реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності 29520225).

Також, 18 грудня 2018 року був укладений договір купівлі-продажу між ОСОБА_1 та Національним історико-етнографічним заповідником «Переяслав», який посвідчений ПН КМНО Леонтьєвим Г.О. та зареєстрований у реєстрі за №1032.

Відповідно до вказаного договору, продавець ОСОБА_1 передала у власність, а покупець Національний історико-етнографічного заповідника «Переяслав» прийняв у власність (купив) земельну ділянку площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 3211000000:01:063:0009 для комерційного використання та сплачує за нею ціну визначену цим договором у розмірі 541719 грн.

Ринкова вартість відчужуваної земельної ділянки у розмірі 541719 грн визначено відповідно до звіту про оцінку майна СОД №87/18 від 30 січня 2018 року, звіт виконано 14 грудня 2018 року ТОВ «БТІ+ОЦІНКА», пароль у базі ФДМУ - ХДБУВЕ194679.

Актом приймання-передачі від 18 грудня 2018 року, Заповіднику передано земельну ділянку та цього ж дня проведено державну реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності 29519412).

На підставі платіжних доручень №399 та №400 від 21 грудня 2018 року НІЕЗ «Переяслав» перерахував ОСОБА_1 19447668 грн за нерухоме майно (приміщення кафе) та 541719 грн за земельну ділянку згідно вищезазначених договорів від 18 грудня 2018 року.

Оцінка майна та процедура його придбання, були проведені з порушенням вимог закону та підзаконних нормативно правових актів:

- нотаріус не дотримав вимог щодо перевірки ринкової вартості спірного нерухомого майна під час нотаріальної реєстрації оспорюваних правочинів (порушення розділу IV Порядку № 658), яке полягає в перевірці реєстрації звіту про оцінку в Єдиній базі. Однак, звіти про оцінку майна яке є предметом оспорюваних правочинів в Єдиній базі відсутні. Звіту про оцінку майна СОД №87/18 від 30 січня 2018 року матеріали нотаріальної справи не містять;

- оформлення купівлі-продажу нерухомого майна між НІЕЗ «Переяслав» та ОСОБА_1 проведено лише на підставі висновків, які відображають ринкову вартість майна на підставі звітів, виготовлених ФОП ОСОБА_2 ;

- ринкову вартість земельної ділянки у розмірі 541719 грн здійснювала ОСОБА_3 , яка не є сертифікованим інженером-землевпорядником, що суперечить вимогам ст. 6 ЗУ «Про оцінку земель», та не має повноважень надавати звіти щодо оцінок земельних ділянок;

Звіт про оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 3211000000:01:063:0009 по АДРЕСА_1 оцінювачем ОСОБА_3 не складався.

- звіти про оцінку майна (акти оцінки майна) не надавались Фонду державного майна України для перевірки щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, що підтверджується листом від 21 травня 2020 року №10-58-9790;

- при проведенні оцінки ФОП ОСОБА_4 , який не є сертифікованим інженером-землевпорядником і не має кваліфікаційного свідоцтва оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок були штучно створені об`єкти для порівняння цін.

Також, ФОП ОСОБА_4 до висновку про вартість кафе на 50 місць з адміністративними приміщеннями, площею 608,7 кв. м, по АДРЕСА_1 , були внесені недостовірні відомості, що підтверджується висновком оціночно-земельної та оціночно-будівельної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 24 грудня 2019 року №32913/19-41/32914/19-42.

За фактом порушення законодавства під час придбання об`єктів нерухомості за бюджетні кошти було зареєстроване кримінальне провадження за №1201911024000000 від 08 січня 2019 року.

Відповідно до висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 24 грудня 2019 року №32913/19-41/32914/19-42, що була призначена та проведена під час досудового розслідування кримінального провадження №12019110240000009, за результатами проведення оціночно-земельної та оціночно-будівельної експертизи, експерти дійшли висновку про те, що звіт про оцінку майна: земельної ділянки площею 0,02 га (3211000000:01:063:0143), земельної ділянки площею 0,10 га (3211000000:01:063:0009), адреса об`єкту: АДРЕСА_1 , виконаний 11 вересня 2018 року ФОП ОСОБА_2 не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методом, оціночним процедурам, є неякісним і не може бути використаний.

У дослідницькій частині висновку описані порушення які були допущені у наданому на дослідження звіті, зокрема, звіт про оцінку земельних ділянок 2018 містить значну кількість недоліків, що впливає на достовірність оцінки земельних ділянок.

Тобто, оцінка, виконана у звіті про оцінку земельних ділянок 2018, є неякісною (недостовірною) оцінкою, такою, що проведена з порушенням принципів оцінки та оціночних процедур та на основі необґрунтованих припущень.

Звіт про оцінку майна: кафе на 50 місць з адміністративним приміщенням, площею 608,7 кв. м., адреса об`єкту: АДРЕСА_1 , виконаний 11 вересня 2018 року ФОП ОСОБА_2 за ознаками, встановленими пунктом 67 Національного стандарту №1 класифікується як звіт, який не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватись з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків.

Відповідно до висновку комплексної судової оціночно-будівельної, оціночно-земельної та економічної експертизи від 15 травня 2020 року №111/8-24/8-63/7, проведеної Українським науково-дослідним інститутом спеціальної техніки та судових експертиз СБУ, визначено ринкову (дійсну) вартість земельної ділянки з кадастровим номером 3211000000:01:063:0009, загальною площею 0,1000 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 18 грудня 2018 року у розмірі 362072,89 грн та ринкову (дійсну) вартість нерухомого майна: кафе на 50 місць з адміністративним приміщенням, площею 608,70 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 18 грудня 2018 року становила 2660375,47 грн.

Розмір матеріальної шкоди (збитків) державі, заподіяний внаслідок придбання НІЕЗ «Переяслав» земельної ділянки за адресою : АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3211000000:01:063:0009 та кафе на 50 місць з адміністративним приміщенням, площею 608,70 кв. м., що розташоване за адресою АДРЕСА_1 , з урахуванням вартості вищезазначених об`єктів, що визначена в рамках проведення оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи документально підтверджується станом на 14 грудня 2018 року у загальній сумі -17042290,87 грн 87 коп. станом на 18 грудня 2018 року у загальній сумі - 16966938,64 грн 64 коп.

Окрім цього, матеріали справи містять висновок комп`ютерно-технічної експертизи Українського науково-дослідного інституту спеціалізованої техніки та судових експертиз СБУ від 24 квітня 2020 року №48/2.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що укладені між Національним історико-етнографічним заповідником «Переяслав» та ОСОБА_1 договір купівлі-продажу кафе на 50 місць з адміністративним приміщенням площею 608,7 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 від 18 грудня 2018 року та посвідчений ПН КМНО Леонтьєвим Г.О. і зареєстрований у реєстрі за №1033 та договір купівлі-продажу земельної ділянки для комерційного використання, площею 0,1000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3211000000:01:063:0009, від 18 грудня 2018 року, посвідчений ПН КМНО Леонтьєвим Г.О. та зареєстрований у реєстрі за №1032, не відповідають вимогам ст.ст.4,7,12,13 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», ст.ст.5,6 ЗУ «Про оцінку земель», п.36 Методики оцінки майна, п.п.50,51 Методики експертної грошової оцінки земельних ділянок, п.п.1,16,48,49,52-56,61- 67 Національного стандарту №1, п.п.8, 19,20,21,29 Національного стандарту №2 та п.п.3,4 розділу І, п.4 розділу ІІ, п.1 розділу ІІІ, п.9 розділу IV Порядку №658.

При цьому, суд врахував допустимість висновку експертів як доказу, оскільки експертиза проведена у кримінальному провадженні містить інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні.

Тобто, були укладені правочини пов`язані з придбанням майна (кафе та земельної ділянки) за ціною більшою від ринкової ціни з порушенням законодавства щодо визначення ринкової оцінки та її рецензування, внаслідок чого було допущено нецільового використання бюджетних коштів.

З висновками викладеними у рішенні суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи, а також не узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.

Так, системний аналіз змісту п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України, ч.4 ст.56 ЦПК України, абз.1 ч.3 ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень.

Із п.7 ч.1 ст.3 КАС України і доданого до позовної заяви Положення про Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що НІЕЗ «Переяслав» не є суб`єктом владних повноважень і не наділений компетенцією представляти державу у відповідних правовідносинах, оскільки за своєю організаційно-правовою формою ця юридична особа не орган державної влади, не орган місцевого самоврядування, - не інший суб`єкт при здійснені ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

НІЕЗ «Переяслав» не наділений повноваженнями застосовувати владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, тому що законодавством такої влади йому не надано.

Беручи до уваги наведене, слід зазначити про відсутність правових підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі НІЕЗ «Переяслав» у зв`язку з чим не може бути задоволений поданий прокурором без визначених законом підстав для звернення до суду позов про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та застосування наслідків недійсності правочинів шляхом стягнення коштів, отримувачем яких в позовній заяві зазначений НІЕЗ «Переяслав».

З огляду на зазначене, суд зробив неправильний висновок про обґрунтованість звернення прокурора із даним позовом.

Крім цього не відповідають вимогам ст.ст.215,216 ЦК України висновки суду першої інстанції про те, що правочини є нікчемними та про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів.

Чинне законодавство не містить правових норм, які б прямо визначали недійсність укладених 18 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та НІЕЗ «Переяслав договорів купівлі-продажу кафе та земельної ділянки.

У зв`язку з тим, що недійсність цих договорів безпосередньо законом не встановлена, вони не можуть вважатись нікчемними, а тому відсутні і правові підстави для застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів.

Порушивши вимоги ст.265 ЦПК України, суд не зазначив в рішенні, які саме положення тієї чи іншої норми права підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Як наслідок, судом був допущенних суперечливий підхід до застосування та тлумачення норм матеріального права, зроблені судом висновки не узгоджуються між собою, а обставини, які суд вважав встановленими, викладені в рішенні не конкретно.

Так, в мотивувальній частині рішення суд вказав про те, що дійшов висновку про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, а в резолютивній частині рішення зазначив про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, хоча, відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України, визнання нікчемного правочину недійсним не вимагається.

При цьому, судом не було дотримано ще й змісту ст.13 ЦПК України, оскільки прокурор в позовній заяві не обґрунтовував заявлені вимоги нікчемністю правочинів.

Є суперечливим і висновок суду про застосування правових наслідків недійсності правочину, тому що в мотивувальній частині рішення йдеться про те, що реституція як спосіб захисту цивільного права (ч.1 ст.216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним, а в резолютивній вказано «зобов`язати ОСОБА_1 повернути до Державного бюджету України на користь Міністерства культури та інформаційної політики України в особі НІЕЗ «Переяслав» кошти...» при тому, що ні органи Державної казначейської служби України, ні Міністерство культури та інформаційної політики України не були стороною договорів купівлі-продажу.

Посилаючись в рішенні на ст.ст.215,203 ЦК України, суд не встановив і не вказав, які саме умови (пункти), що відповідно до ст.628 ЦК України становлять зміст договорів купівлі-продажу, суперечать законодавству та якою саме стороною (сторонами) не було додержано в момент вчинення правочинів вимог, встановлених ст.203 ЦК України.

Не містить таких обставин і позовна заява.

Разом з тим, вищевказані норми Цивільного кодексу ставлять визнання правочинів недійсними в залежність від встановлення судом конкретних умов (пунктів) договору, що суперечать актам цивільного законодавства, і в залежність від встановлення судом факту недодержання в момент вчинення правочину вимог закону саме стороною (сторонами), а не іншими особами, як помилково вважав суд, зазначивши в рішенні про порушення законодавства виключно іншими особами.

Суд першої інстанції, обґрунтовуючи свої висновки про нікчемність правочинів та про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів, посилається в рішенні на обставини та норми права, з яких в дійсності не випливають ті висновки, яких дійшов суд.

Жодна з перелічених в рішенні норм законодавства, яким на думку суду не відповідають правочини, а саме ст.ст.4,7,12,13 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», ст.ст.5,6 ЗУ «Про оцінку земель», п.36 Методики оцінки майна, п.п.50,51 Методики експертної грошової оцінки земельних ділянок, п.п.1,16, 48,49,52-56,61-67 Національного стандарту №1, п.п.8,19,20,21,29 Національного стандарту №2 та п.п.3,4 розділу 1, п.4 розділу І, п.1 розділу І, п.9 розділу І? Порядку №658 прямо не встановлює недійсність договорів купівлі-продажу, а тому на підставі таких норм не можна робити висновок про нікчемність правочинів.

До того ж, дослідженими доказами не підтверджується факт недодержання сторонами вимог вищезазначених нормативно-правових актів, як не підтверджуються і наведені судом в рішенні обставини про те, що «були укладені правочини, пов`язані з придбанням майна (кафе та земельної ділянки) за ціною, більшою від ринкової ціни, з порушенням законодавства щодо визначення ринкової оцінки та її рецензування, внаслідок чого було допущене нецільове використання бюджетних коштів».

Аналіз доданих до позовної заяви договорів купівлі-продажу земельної ділянки та кафе на 50 місць з адміністративним приміщенням свідчить, що вони відповідають передбаченим ст.203 ЦК України загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, продавець ОСОБА_1 та покупець НІЕЗ «Переяслав» при вчиненні правочинів мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників правочинів було вільним і відповідало їх внутрішній волі, правочини вчинені у формі, встановленій законом, і спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Зміст цих договорів, закріплений відповідно до ст.628 ЦК України в їх умовах (пунктах), не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Враховуючи, що на момент укладення договорів купівлі-продажу кафе та земельної ділянки законодавчими актами не були запроваджені фіксовані чи регульовані ціни на майно, що є предметом договорів, покупець зобов`язаний оплатити майно за цінами, встановленими в договорах, як це передбачено ст.691 ЦК України.

У п.2.1 договору купівлі-продажу кафе на 50 місць з адміністративним приміщенням закріплено, що за домовленістю сторін зазначене в п.1.1 цього договору майно продається за ціною 19447668 грн., а в п.2.1 договору купівлі-продажу земельної ділянки, що продаж зазначеної земельної ділянки вчинено сторонами за ціною 541719 грн.

Таким чином, ціна кафе та земельної ділянки була визначена згідно з вимогами ст.632 ЦК України за домовленість сторін.

При цьому, у відповідності до положень ст.7 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», ст.172 ПК України, п.1 Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку, затвердженого Наказом ФДМУ від 17 травня 2018 року №658 для цілей оподаткування зазначена у договорах купівлі-продажу ціна кафе та земельної ділянки відповідала їх оціночній вартості, вказаній в звітах про оцінку майна, що були зареєстровані в Єдиній базі даних звітів про оцінку, яку веде Фонд державного майна України.

Це підтверджується пунктами 2.2 договорів купівлі-продажу та отриманими нотаріусом із бази даних Фонду державного майна України висновками про вартість майна і інформацією зі звітів про оцінку, що були складені сертифікованим суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «БТІ + Оцінка».

Пунктом 4 розділу ІІ Порядку ведення Єдиної бази даних звітів про оцінку передбачене внесення суб`єктами оціночної діяльності до такої бази саме інформації із звітів, яка і була отримана нотаріусом при посвідченні договорів купівлі-продажу, а не самих звітів.

Вказані докази спростовують наведені в рішенні та позовній заяві доводи про те, що нотаріус не дотримав вимог про перевірку ринкової вартості спірного нерухомого майна під час посвідчення правочинів.

Неможливість роздрукувати більш ніж через рік після укладення договорів звіти про оцінку майна, складені ТОВ «БТІ+Оцінка», про що зазначається у висновку комп`ютерно-технічної експертизи, сама по собі не свідчить про те, що вказані в пунктах 2.2 договорів купівлі-продажу звіти не використовувались при вчиненні правочинів та не ставить під сумнів ціну в договорах купівлі-продажу, визначену за домовленістю сторін, і не є тією фактичною обставиною, з якою закон пов`язує визнання правочинів недійсними.

Висновок суду про визначення ринкової вартості відчужуваної земельної ділянки несертифікованим оцінювачем суперечить вилученим з фонду приватного нотаріуса кваліфікаційному свідоцтву оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок та посвідченню про підвищення кваліфікації оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок.

Судом неправильно встановлено та зазначено в рішенні про необхідність обов`язкового рецензування звітів про оцінку кафе та земельної ділянки Фондом державного майна України.

Відповідно до ст.13 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», рецензування таких звітів не було обов`язковим.

Про це ж йдеться і в листі Фонду державного майна України від 21 травня 2020 року, якому суд дав невірну оцінку.

В рішенні та позовній заяві необґрунтовано вказано про те, що оформлення купівлі-продажу нерухомого майна між НІЕЗ «Переяслав» та ОСОБА_1 проведено на підставі звітів про оцінку майна, виготовлених ФОП ОСОБА_2 .

Така позиція спростовується змістом договорів купівлі-продажу від 18 грудня 2018 року та актів про вилучення документів у приватного нотаріуса Леонтьева Г.О., доданих до позовної заяви, з яких вбачається, що при укладенні та нотаріальному посвідченні договорів купівлі-продажу кафе та земельної ділянки звіти про оцінку майна, складені ФОП ОСОБА_2 , не використовувались.

Позиція суду про нецільове використання бюджетних коштів при придбанні НІЕЗ «Переяслав» кафе та земельної ділянки не узгоджується з положеннями ст. 119 БК України та не підтверджується актом чи іншим документом органу, уповноваженого здійснювати контроль за дотриманням бюджетного законодавства.

Не застосовується до спірних правовідносин і дія ЗУ «Про публічні закупівлі».

На підтвердження придбання кафе та земельної ділянки за ціною, вищою від ринкової, суд послався лише на висновок комплексної судової оціночно-будівельної, оціночно-земельної та економічної експертизи, проведеної Українським науково-дослідним інститутом спеціальної техніки та судових експертиз СБУ.

Проте, зазначений висновок, доданий до позовної заяви, не може вважатися допустимим та достовірним доказом, на підставі якого можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст.3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього кодексу, ЗУ «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Вищевказана ж експертиза була призначена і проведена не у відповідності до законодавства про цивільне судочинство, а у кримінальному провадженні №12019110240000009.

Порядок кримінального провадження, як вказано у ст.1 КПК України, визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Враховуючи наведене, такий висновок не відповідає вимогам параграфу 6 глави 5 ЦПК України, одержаний з порушенням порядку, встановленого законом, тому не може вважатися висновком експерта у цивільному судочинстві.

Із ст.ст.78,95,102 ЦПК України слідує, що обставини справи, для з`ясування яких необхідні спеціальні знання, мають бути підтверджені висновком експерта.

Письмовий доказ, навіть за умови, що він містить інформацію щодо предмета доказування у цивільному проваджені, не може розглядатись як висновок експерта і заміняти його, до того ж при відсутності в матеріалах справи жодного іншого доказу, який би спростовував обґрунтованість ціни кафе та земельної ділянки, вставленої в договорах за домовленість сторін.

Крім того, суд першої інстанції, визнавши висновок експерта у кримінальній справі допустимим доказом, не дав йому належної оцінки і не звернув уваги, що за своїм змістом вказаний висновок експерта викликає сумніви в його правильності.

Експерти при визначенні вартості нерухомого майна із використанням порівняльного методичного підходу не провели візуально-інструментального обстеження об`єктів дослідження та підібрали для порівняння об`єкти, які не можуть вважатися аналогами кафе та земельної ділянки, що оцінювались.

Зокрема, визначаючи ринкову вартість одного кв.м. кафе, експерти, як вбачається із змісту таблиць 8, 11, взяли для порівняння:

- об`єкт №4, що потребує ремонту, а тому є дешевшим;

- об`єкт №2, вартість одного кв.м. якого експертами була штучно занижена із-за поділу ціни пропозиції не на площу приміщення ресторану, а на площу всього торгівельного комплексу, включаючи площу земельної ділянки, на якій він розташований;

- об`єкт №3, вартість одного кв.м. якого експертами була також занижена більш ніж в два рази внаслідок арифметичної помилки при поділі ціни на площу об`єкта.

Наведені порушення методики оцінки нерухомого майна привели до невірного визначення експертами у кримінальному проваджені ринкової вартості кафе та земельної ділянки.

З огляду на викладене слід зазначити, що лише на підставі вищевказаного висновку комплексної судової оціночно-будівельної, оціночно-земельної та економічної експертизи, проведеної Українським науково-дослідним інститутом спеціальної техніки та судових експертиз СБУ, не можуть бути встановлені фактичні обставини щодо ринкової вартості кафе та земельної ділянки, а зазначені в рішенні та позовній заяві доводи про завищену ціну такого майна є недоведеними.

Те, що висновок експерта у кримінальній справі не може вважатись висновком експерта в цивільному судочинстві, повною мірою стосується і висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення оціночно-земельної та оціночно-будівельної експертизи i висновку комп`ютерно-технічної експертизи, проведеної Українським науково-дослідним інститутом спеціальної техніки та судових експертиз СБУ, оскільки вказані експертизи були призначені в кримінальному провадженні.

В рішенні суд послався на кримінальне провадження №12019110240000009 від 08 січня 2019 року.

Саме в цьому кримінальному провадженні і можуть оцінюватись судом, що розглядає кримінальну справу, перелічені висновки експертів та встановлюватись наявність чи відсутність ряду викладених в позовній заяві та рішенні обставин щодо внесення неправдивих відомостей до звітів про оцінку майна, зловживання повноваженнями оцінювача, нецільового використання бюджетних коштів, заподіяння державі матеріальної шкоди, тому що статтею 19 ЦПК України до цивільної юрисдикції не віднесено встановлення того, чи мали місце діяння, передбачені законом про кримінальну відповідальність.

На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку задовольняючи позовні вимоги.

Таким чином, рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2022 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні даного позову.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з вимогами ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У відповідності до вимог ч.1, п.2 ч.2, ч.13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі відмови в позові - на позивача.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки колегія суддів ухвалює нове рішення про відмову у задоволенні позову, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 456 571,20 грн.

Керуючись ст.ст.367,374,376,381-384, ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2022 року скасувати і ухвалити по справі нове судове рішення.

У задоволенні позову заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України, Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договорів купівлі-продажу та застосування наслідків недійсності правочинів шляхом стягнення сплачених коштів - відмовити.

Стягнути з Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, б-р. Л. Українки, 27/2, код ЄДРПОУ 02909996) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 456 571 (чотириста п`ятдесят шість тисяч п`ятсот сімдесят одну) грн. 20 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складений 05 липня 2023 року.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба