Постанова

від 04.07.2023 по справі 712/9639/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження № 22-ц/821/782/23Головуючий по 1 інстанціїСправа № 712/9639/21 Категорія: 302000000 Троян Т.Є. Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2023 року

м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів :

Сіренка Ю.В., Гончар Н.І., Новіков О.М.,

секретар: Любченко Т.М.,

учасники справи:

позивач Черкаська міська рада;

відповідачі ОСОБА_1 ;

особа, яка подала апеляційну скаргу Черкаська міська рада;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси апеляційну скаргу Черкаської міської ради на рішення Соснівського районного суд м. Черкаси від 14 березня 2023 року в справі за позовом Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно утриманих коштів,

в с т а н о в и в :

У вересні 2021 року Черкаська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно утримуваних коштів.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ОСОБА_1 в період з 01.04.2003 по 31.01.2021 був власником об`єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначене нерухоме майно знаходилось на земельній ділянці площею 0,6069 га (кадастровий номер 7110136700:06:051:0090) та відноситься до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, цільове призначення 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Дана земельна ділянка належить територіальній громаді м. Черкаси, в інтересах якої діє Черкаська міська рада.

Рішенням Черкаської міської ради від 27.01.2015 № 2-740 «Про надання гр. ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 » відповідачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,6069 га в оренду по АДРЕСА_1 під частину нежитлового приміщення. Відповідно до п. 2 зазначеного рішення зобов`язано гр. ОСОБА_1 укласти з Черкаською міською радою договір про відшкодування збитків (неодержаного доходу) за час фактичного користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 .

З метою врегулювання даних правовідносин на адресу відповідача було направлено лист департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради від 29.04.2020 №1577-01-25 про необхідність укладення договору про відшкодування збитків (неодержаного доходу) за час фактичного користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 .

Проте, станом на дату подачі позову, договір про відшкодування збитків між відповідачем та Черкаською міською радою не укладено, відповідачем кошти за фактичне користування земельною ділянкою в добровільному порядку не сплачено.

Окрім того, відповідач в установленому законом порядку не оформив договір оренди земельної ділянки та використовував земельну ділянку до моменту відчуження без відповідних правовстановлюючих документів.

При розрахунку заборгованості за 2018-2020 роки була використана нормативна грошова оцінка в розмірі 2 606 149, 98 грн. Відповідно до розрахунку заборгованості за користування ОСОБА_1 вказаною земельною ділянкою за період з 01.07.2018 по 31.01.2021 підлягають сплаті грошові кошти в сумі 202 422,89 грн.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 березня 2023 року у задоволенні позову Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно утримуваних коштів відмовлено.

Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції вказав, що Черкаською міською радою не надано доказів існування протягом заявленого у позові періоду, а саме з 01.07.2018 по 31.01.2021 земельної ділянки площею 0,6069 га, по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 7110136700:06:051:0090 як об`єкту цивільних прав у розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України.

Зазначена обставина виключає можливість обчислювати розмір безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю, оскільки об`єктом оренди може бути тільки земельна ділянка як сформований у встановленому законодавством порядку об`єкт цивільних прав.

Одночасно судом першої інстанції встановлено, що набуттю спірною земельною ділянкою статусу об`єкта цивільних прав передувало прийняття рішення від 27 січня 2015 року № 2-740 «Про надання гр. ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 », відповідно до якого відповідачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,6069 га в оренду по АДРЕСА_1 під частину нежитлового приміщення. Проте, проведення державної реєстрації права власності на зазначену земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Черкаською міською радою відбулося 03.08.2021. За таких обставин, реальну можливість передати зазначену земельну ділянку в оренду, відповідно до Закону України «Про оренду землі», Черкаська міська рада отримала тільки 03.08.2021, оскільки саме з цього часу земельна ділянка стала об`єктом цивільного права.

Також районний суд вказав, що матеріали справи не містять відомостей, що прийняття Черкаською міською радою рішення щодо проведення нормативно-грошової оцінки спірної земельної ділянки для визначення розміру орендної плати в період з 01.07.2018 по 31.01.2021 та розрахунок безпідставно набутих коштів позивач зробив саме на підставі даних про нормативно-грошову оцінку земельних ділянок, які було занесено до Державного земельного кадастру, відповідно до ч. 2 ст. 20 і ч. 3 ст. 23 Закону України «Про оцінку земель».

Не погоджуючись з рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 березня 2023 року, Черкаська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила вказане рішення скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначає, що технічна документація з нормативно-грошової оцінки землі затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою, та із Закону України «Про оцінку земель» не випливає обов`язку отримувати витяг з технічної документації про нормативно-грошову оцінку землі щорічно, якщо не було розроблено відповідної нової технічної документації з нормативно-грошової оцінки землі.

За період, за який подано позов про стягнення заборгованості, Черкаською міською радою не приймалося нових рішень про зміну показників грошової оцінки земель м.Черкаси.

При прийнятті оскаржуваного рішення судом не було враховано, що земельна ділянка з кадастровим номером 7110136700:06:051:0090 за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,6069 га була сформована ще 29.06.2016, що підтверджується відповідним витягом з ДЗК. При цьому, відсутність державної реєстрації речового права на земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку, і не є підставою для звільнення набувача права власності на будівлю або споруду від обов`язку сплачувати за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності, на якій розташований такий об`єкт нерухомості.

Відзив на апеляційну скаргу до Черкаського апеляційного суду не надходив.

Заслухавши учасників справи, які з`явилась у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та законність оскаржуваного рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга Черкаської міської ради підлягає задоволенню, з огляду на таке.

З матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 набув право власності на нерухоме майно (нежитлове приміщення) за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 4836 від 14.12.2000 та договору купівлі-продажу №3777 від 27.07.2001.

Дата державної реєстрації права власності у Реєстрі прав власності на нерухоме майно 01.04.2003.

Право власності на вказану нерухомість відповідача припинено в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно 01.02.2021.

З інформації Державного земельного кадастру вбачається, що земельна ділянка площею 0,6069 га (кадастровий номер 7110136700:06:051:0090) по АДРЕСА_1 відноситься до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, цільове призначення 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Рішенням Черкаської міської ради від 27 січня 2015 року № 2-740 «Про надання гр. ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 » відповідачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,6069 га в оренду по АДРЕСА_1 під частину нежитлового приміщення.

Відповідно до п. 2 зазначеного Рішення від 27 січня 2015 року № 2-740 гр. ОСОБА_1 зобов`язано укласти з Черкаською міською радою договір про відшкодування збитків (неодержаного доходу) за час фактичного користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 .

Згідно з витягом з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки від 31.05.2021 №2748, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7110136700:06:051:0090, площею 6069 кв.м становить 2 606 149, 98 грн. Нормативна грошова оцінка 1 квадратного метра земельної ділянки становить 429,42 грн, виходячи з коефіцієнту 1,47.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 22.09.2022, земельна ділянка площею 0,6069 га, кадастровий номер 7110136700:06:051:0090, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває в комунальній власності. Дата державної реєстрації земельної ділянки 29.06.2016.

Згідно з розрахунком Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради, розмір збитків за період фактичного користування ОСОБА_1 вказаною земельною ділянкою з 01 липня 2018 року по 31 січня 2021 року становить 202 422,89 грн.

03.08.2021 проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,6069 га в Державному реєстрі речових прав на нерухоме .

Відповідачем рішення Черкаської міської ради від 27 січня 2015 року № 2-740 «Про надання гр. ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 » не виконано, договір оренди земельної ділянки не укладено, орендну плату не сплачено, а тому позивач звернувся з даним позовом до суду.

Конституцією України визначено один із фундаментальних принципів конституційного ладу держави, а саме гарантування права власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).

Із уведенням у дію 01.01.2002 нового ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності, про що зазначено у частині 2 статті 83 ЗК України.

Отже, принцип розмежування земель державної і комунальної власності відображено у положеннях ЗК України, який, зокрема, полягає у визнанні пріоритету належності земель у межах населеного пункту відповідній територіальній громаді. Тобто всі землі у межах населеного пункту вважаються такими, що із 01.01.2002 перебувають у комунальній власності, крім земель, належність яких державі або приватним власникам зафіксована у ЗК України.

Із 01.01.2013 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності № 5245-VI від 06.09.2012 (далі Закон № 5245-VI), за змістом пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» якого з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки:

- на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;

- які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Згідно з пунктом 5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №5245-VI державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно зі статтею 122 ЗК України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.

Отже, беручи до уваги наведені положення Конституції України, ЗК України і пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VI, міська рада є власником спірної земельної ділянки, оскільки ця ділянка розташована в межах населеного пункту м. Черкаси, а відсутність державної реєстрації речового права не впливає на обставини виникнення права комунальної власності на неї.

Цьому висновку відповідає також положення пункту 9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VI: "державна реєстрація речових прав на земельні ділянки… здійснюється в порядку, встановленому законом", що з урахуванням змісту пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VI лише визначає порядок державної реєстрації права, однак не змінює моменту, з якого земля вважається комунальною власністю відповідних територіальних громад в силу закону.

За таких підстав колегія суддів вважає, що правом власності на спірну земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, Міськрада наділена в силу закону, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового ЗК України. При цьому за змістом пунктів 1, 3, 7, 9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 5245-VІ державну реєстрацію речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності об`єктивно не можна було здійснити раніше, ніж із часу розмежування земель державної та комунальної власності, тобто до 01.01.2013. Водночас відсутність державної реєстрації речового права на спірну земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на обставини виникнення та наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку. Наведене повністю спростовує твердження скаржника про те, що право комунальної власності на конкретну земельну ділянку в межах населеного пункту виникає з моменту державної реєстрації цього речового права.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.08.2022 в справі № 922/2060/20.

Крім цього, у разі виникнення спору щодо приналежності земельної ділянки в межах населеного пункту до комунальної власності або відповідних доводів особи, яка заперечує це, слід виходити з того, що за умов правового регулювання статті 83 ЗК України право власності територіальної громади (комунальної власності) на земельні ділянки в межах населених пунктів є спростовною презумпцією.

Обов`язок щодо спростування цієї презумпції належними, допустимими та достовірними доказами покладається саме на ту особу, яка її заперечує, а оцінка таких доказів здійснюється судами з урахуванням вимог статті 89 ЦПК України. При цьому для особи, яка заперечує цю обставину, не достатньо лише послатися на те, що спірна земельна ділянка не є комунальною власністю, переклавши тягар доведення на орган місцевого самоврядування (у цій справі міськраду), а необхідно саме спростувати зазначену презумпцію.

У даній справі право комунальної власності підтверджено розташуванням спірної земельної ділянки у межах м. Черкаси, чого не заперечували та не спростовували сторони справи. При цьому, доказом того, що спірна земельна ділянка перебуває саме у комунальній власності, є витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 22.09.2022, за змістом якої земельна ділянка, кадастровий номер 7110136700:06:051:0090, площею 0,6069 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з 29.06.2016 перебуває у комунальній власності. Протилежного відповідачем доведено не було.

Враховуючи те, що у спірних правовідносинах з уведенням у дію нового ЗК України, Черкаська міська рада безспірно є власником земельної ділянки, кадастровий номер 7110136700:06:051:0090 по АДРЕСА_1 , відтак позивач має повноваження на захист свого права на землю (спірну земельну ділянку), тобто цивільного права, у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

При цьому за умовами частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 статті 93 і статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України).

Водночас, згідно зі статтями 122- 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Підсумовуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Встановлені в даній справі обставини свідчать, що відповідач як власник об`єкта нерухомого майна у спірний період із 01.07.2018 по 31.01.2021 користувався земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, за відсутності оформленого, згідно з вимогами чинного законодавства, права користування земельною ділянкою, не сплачуючи коштів за користування нею, тому зобов`язаний повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.

Щодо площі спірної земельної ділянки.

Згідно із частинами 1-4, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

У справі, яка розглядається, судом апеляційної інстанції встановлено, що земельна ділянка, кадастровий номер 7110136700:06:051:0090, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, належний відповідачу до 31.01.2021, та за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти у виді орендної плати, сформована з 29.06.2016 (визначено її площу і межі), їй присвоєно кадастровий номер, відомості про неї внесено до Державного земельного кадастру.

Зважаючи на викладене, спір у цій справі стосується сформованої земельної ділянки, а тому сумнівів щодо її розміру суд не має.

При цьому, твердження відповідача про користування меншою площею земельної ділянки, а саме лише тією, на якій розташовані нежитлові будівлі відповідача, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки, по-перше, спір стосується користування вже сформованою земельною ділянкою, по-друге, частина інших нежитлових будівель, які не перебувають у власності ОСОБА_1 , або розміщені за адресою, яка не співпадає з адресою розташування нерухомого майна відповідача, або право власності на них зареєстроване за фізичними та юридичними особами після січня 2021 року.

Крім цього, варто зауважити, що Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наводив таку правову позицію: у разі користування сформованою земельною ділянкою комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору власник такої земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку статті 1212 ЦК України (пункт 27 постанови Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 910/8770/19, пункт 7.10 постанови Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20), а в постанові від 14.02.2022 у справі № 646/4738/19 Верховний Суд навів правовий висновок щодо застосування положень статті 1212 ЦК України, згідно з яким необхідність встановлення сформованості земельної ділянки як об`єкта оренди, визначення її меж, кадастрового номера, внесення інформації до Державного земельного кадастру взагалі залежить від конкретних обставин справи.

Щодо визначення суми безпідставно збережених коштів, що підлягає стягненню з відповідача, колегія суддів зазначає таке.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України.

Відповідно до пунктів 289.1, 289.2 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.

Відповідно до статті 20 «Про оцінку земель» за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з положеннями частини 3 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» (у редакції, чинній на час розгляду спору судом) витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Колегія суддів зазначає, що чинне земельне законодавство, в тому числі стаття 20 Закону України «Про оцінку земель», не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду.

Як свідчать матеріали справи, розрахунок суми безпідставно збережених ОСОБА_1 , міська рада здійснила на підставі витягу із технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 7110136700:06:051:0090) від 31.05.2021 № 2748, виданого Міськрайонним управлінням у Черкаському районі та м. Черкаси Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області. Відтак, апеляційний суд вважає обґрунтованим розрахунок безпідставно збережених коштів за період з 01.07.2018 по 31.01.2021, наведений позивачем.

Встановивши факт набуття відповідачем права власності на нерухоме майно та користування останнім у спірний період без достатніх на те правових підстав сформованою земельною ділянкою, на якій розташована ця нерухомість, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог Черкаської міської ради.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з ухваленням нового про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

З урахуванням задоволення апеляційної скарги, та, беручи до уваги, що відповідач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», понесені Черкаською міською радою судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій слід компенсувати за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Черкаської міської ради задовольнити.

Рішення Соснівського районного суд м. Черкаси від 14 березня 2023 року у справі за позовом Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно утриманих коштів, скасувати.

Ухвалити нове, яким позовні вимоги Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно утриманих коштів, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Черкаської міської ради безпідставно утримані кошти в сумі 202422,89 грн.

Компенсувати Черкаській міській раді за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 2270,00 грн.

Компенсувати Черкаській міській раді за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3405,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 05 липня 2023 року.

Судді: Ю.В. Сіренко

Н.І. Гончар

О.М. Новіков