Рішення від 30.06.2023 по справі 136/772/22

Справа № 136/772/22

провадження № 2/136/219/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2023 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області у складі головуючого судді Іванця О.Д., за участю секретаря судового засідання Рипюк Т.П., учасників справи: прокурора Липовецького відділу Немирівської окружної прокуратури Вінницької області Загребельного Є.В., представника відповідача - адвоката Ладана О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом керівника Немирівської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі: Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області до ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення Липовецької міської ради №705 від 11.02.2020 року в частині включення до об`єктів комунальної власності, які підлягають приватизації гідровузла, визнання недійсним договору купівлі-продажу гідроспоруди,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2022 року керівник Немирівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення Липовецької міської ради №705 від 11.02.2020 року в частині включення до об`єктів комунальної власності, які підлягають приватизації гідровузла, визнання недійсним договору купівлі-продажу гідроспоруди.

Позивач обґрунтовує свій позов наступними обставинами.

За результатами вивчення стану законності при розпорядженні об`єктами нерухомого майна комунальної форми власності на території Липовецької об`єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області Немирівською окружною прокуратурою було виявлено порушення вимог Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» при укладенні договору купівлі-продажу гідроспоруди в ході розслідування кримінального провадження № 42021022240000058 від 28.07.2021. Так, рішенням Липовецької міської ради від 11.02.2020 № 705 «Про надання дозволу на відчуження комунального майна та затвердження переліку об`єктів, що підлягають приватизації» включено до об`єктів приватизації гідровузол, розміщений на земельній ділянці площею 560 м2, за адресою: Вінницька область, м. Липовець, урочище «Будківка» (територія Липовецької міської ради). Відповідно до звіту про незалежну оцінку об`єкта комунальної власності, а саме гідровузла, площею 560 м2, що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Липовець, урочище «Будківка» останній складається з греблі земляної, відсипаної із суглинистих ґрунтів, об`єм насипу 444 куб.м, площа основи 560 м2, довжиною 81м та водовипуску - трубчастий шлюз - регулятор, провідна частина - залізобетонна труба діаметром 1,2 м, довжиною 7,5 м. Гідротехнічна споруда розміщена на річці Будківка, притоці річки Соб. Рішенням Липовецької міської ради №79 від 06.05.2021 затверджено умови продажу гідровузла площею 560 м2. За результатами електронного аукціону, що затверджений рішенням Липовецької міської ради № 100 переможцем останнього визнано ОСОБА_1 із запропонованою ціною 24000,00 гривень. Між Липовецькою міською радою та ОСОБА_1 01.07.2021 укладений договір купівлі-продажу, згідно якого продавець в особі представника продає та передає у власність, а покупець купляє та приймає у власність гідротехнічну споруду за адресою: місто Липовець, урочище «Будківка». Цього ж дня, відповідні відомості були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно та зареєстровано право приватної власності за ОСОБА_1 . Водночас договір купівлі-продажу гідроспоруди від 01.07.2021 не містить кадастрового номеру земельної ділянки, на якій вона знаходиться. За таких обставин, гідроспоруда нерозривно пов`язана з водним об`єктом площею 4,6 га та земельною ділянкою під нею, не може бути відокремлена від них та бути самостійним об`єктом власності. Крім того, за приписами ч. 2 ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» до об`єктів, що не підлягають приватизації віднесено зокрема і гідроспоруди. Згідно зі ст. 4 Водного кодексу України до земель водного Фонду належать землі, зайняті гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами. Аналогічні положення знайшли своє відображення в ст. 58 Земельного кодексу. Статтею 59 ЗК України передбачено, що землі, водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Між тим, відповідно до п. «ґ» ч. 4 ст. 83. п. «д» ч. 4 ст. 84 ЗК України передача земель водного фонду у приватну власність заборонена, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Такі випадки передбачені ч. 2 ст. 59 ЗК України за приписами якої можлива безоплатна передача у власність лише замкнених природних водойм загальною площею до 3 га. Площа ставу, гідроспоруда я кого перебуває у приватній власності ОСОБА_2 становить 4,6 га, тому він, як і належна до нього гідроспоруда не можуть бути передані у приватну власність. Зважаючи на очевидний характер порушень інтересів територіальної громади, враховуючи, що гідротехнічна споруда неправомірно вибула з комунальної власності Липовецької міської ради, у прокурора виникає обов`язок щодо здійснення представництва інтересів держави в суді у даному випадку. Належним способом захисту у даному випадку є скасування рішення Липовецької міської ради та визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між Липовецькою міською радою та ОСОБА_1 . Відповідно, право власності підлягає визнанню за Липовецькою територіальною громадою в особі Липовецької міської ради. Викладені обставини слугували підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 28.06.2022 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку загального позовного провадження з викликом сторін, а відповідачу визначено строк для подання відзиву. Також, витребувано від Липовецької міської ради докази по справі.

Відповідач через свого представника подав до суду відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, свою позицію обґрунтовує наступними обставинами. Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» до об`єктів, що не підлягають приватизації віднесено не всі гідроспоруди, а лише гідротехнічні захисні споруди. В той же час з наданих до справи документів не вбачається виконання переданим у власність ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу гідровузла захисних функцій. Гідроспоруди на даних ставках не являються захисними, оскільки за своїм призначенням виконують функції по здійсненню підпору води у річці та пропуск води. Представник відповідача вважає, що гідровузол, який є предметом відчуження, не відповідає за технічними характеристиками і призначенням тому виду нерухомого майна, яке входить до переліку, наведеному у застосованій прокурором нормі Закону щодо заборони відчуження. Інших доказів, які б підтверджували факт віднесення спірної гідроспоруди до захисних, прокурором до матеріалів справи не надано. Крім того, як зазначено позивачем у позовній заяві, земельна ділянка, на якій розміщена спірна гідроспоруда, не може перебувати в приватній власності, що фактично виключає правомірність її приватизації. Однак, земельна ділянка на якій розміщений зазначений об`єкт в даний час у власності відповідача не перебуває, а може перебувати лише в користуванні (оренді) на підставі договору оренди земельної ділянки водних об`єктів. Тобто наведене підтверджує, що відповідач не приватизував землю під гідротехнічною спорудою, а може лише орендувати її на законних підставах та відповідно договірних умов з подальшою сплатою орендної плати. Таким чином, представник відповідача вважає, що відповідач є законним набувачем гідровузла, розміщеного на земельній ділянці площею 560 м2, за адресою: Вінницька область, м. Липовець, урочище «Будківка» (територія Липовецької міської ради), оскільки ним дотримано вимог чинного законодавства щодо набуття у власність даного майна. А рішення Липовецької міської ради №705 від 11.02.2020 в частині включення до об`єктів комунальної власності, які підлягають приватизації гідровузла прийнято в межах наданих їй повноважень та без порушення діючого законодавства.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якому зазначено, що доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, є необґрунтованими, не спростовують обставин та доказів, якими підтверджено правомірність вимог прокурора, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідач, через свого представника, заперечення щодо відповіді на відзив не подав.

Сторонами не врегульовано спір до судового розгляду.

Ухвалою суду від 02.12.2022 закрито підготовче провадження в справі та призначено її до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач не з`явився про дату час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку.

Представник Липовецької міської ради Вінницької області у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

У судовому засіданні представник позивача - прокурор Липовецького відділу Немирівської окружної прокуратури Вінницької області Загребельний Є.В. позов підтримав та просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав, зазначених у позові.

Представник відповідача - адвокат Ладан О.А. у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позов.

Суд, дослідивши зібрані докази, заслухавши учасників справи, встановив наступні фактичні обставини.

Рішенням Липовецької міської ради від 11.02.2020 № 705 «Про надання дозволу на відчуження комунального майна та затвердження переліку об`єктів, що підлягають приватизації» (а.с. 29-30) включено до об`єктів приватизації гідровузол, розміщений на земельній ділянці площею 560 м2, за адресою: Вінницька область, м. Липовець, урочище «Будківка» (територія Липовецької міської ради). Відповідно до звіту про незалежну оцінку об`єкта комунальної власності, а саме гідровузла, площею 560 м2, що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Липовець, урочище «Будківка» (а.с. 31-48) останній складається з греблі земляної, відсипаної із суглинистих ґрунтів, об`єм насипу - 444 куб. м, площа основи 560 м2, довжиною 81 м та водовипуску - трубчастий шлюз - регулятор, провідна частина - залізобетонна труба діаметром 1,2 м, довжиною 7,5 м. Гідротехнічна споруда розміщена на річці Будківка, притоці річки Соб. Рішенням Липовецької міської ради №79 від 06.05.2021 «Про затвердження умов продажу об`єкта приватизації, розроблених аукціонною комісією з продажу об`єктів комунальної власності Липовецької територіальної громади Вінницького району Вінницької області, які підлягають приватизації» (а.с. 52-53) затверджено умови продажу гідровузла площею 560 м2.

За результатами електронного аукціону, що затверджений рішенням Липовецької міської ради № 100 від 09.06.2021 (а.с. 54) переможцем останнього визнано ОСОБА_1 із запропонованою ціною 24000,00 гривень.

Між Липовецькою міською радою та ОСОБА_1 01.07.2021 укладений договір купівлі-продажу (а.с. 57-59), згідно якого продавець в особі представника продає та передає у власність, а покупець купляє та приймає у власність гідровузол за адресою: місто Липовець, урочище «Будківка».

Цього ж дня, відповідні відомості були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно та зареєстровано право приватної власності за ОСОБА_1 (а.с. 61-62).

Щодо звернення прокурора в інтересах Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області, суд зазначає наступне.

З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді Немирівською окружною прокуратурою Вінницької області 26.05.2022 скеровано до Липовецької міської ради лист за №54-1339вих-22, в якому зазначено виявлені порушення вимог законодавства щодо передачі у приватну власність спірного нерухомого майна та ініційовано перед таким органом вжиття заходів реагування до усунення порушень і повернення майна до комунальної власності територіальної громади. В подальшому, 07.06.2022 прокуратурою повторно відправлено лист для вжиття заходів реагування.

Згідно відповіді від 10.06.2022 № 02-42/758 Липовецькою міською радою повідомлено, що ні Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, ні технічний паспорт гідровузла, що знаходиться за адресою: м. Липовець, Вінницька область, урочище «Будківка» не містить інформації про те, що гідротехнічна споруда є захисною.

Прокуратурою листом від 15.06.2022 № 54-1559вих-22 повідомлено Липовецьку міську раду про звернення до суду з цим позовом, оскільки виявлено порушення вимог Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» при укладенні договору купівлі-продажу гідроспоруди.

Тому враховуючи бездіяльність Липовецької сільської ради, Вінницькою обласною прокуратурою, на усунення порушень, вжито представницькі заходи шляхом пред`явлення даного позову до суду.

Також,24.04.2023від прокурорана адресусуду надійшлазаява зпроханням долучитидо матеріалівцивільної справивідповідь Басейногоуправління воднихресурсів річкиПівденний Бугвід 21.03.2023за №393/03. У даній відповіді надано роз`яснення щодо функцій гідротехнічних споруд, а також зазначено, що існування ставків на земельній ділянці водного фонду забезпечується гідротехнічними спорудами. А також зазначено, що гідроспоруди на ставках не являються захисними, оскільки за своїм призначенням виконують функції по здійсненню підпору води у річці (струмку) та пропуск води по руслу. Втім достовірно встановити чи відноситься вказана у зверненні гідроспоруда до захисних наразі не можливо. Така інформація вказується у технічному паспорті на гідроспоруду або водний об`єкт. За наявною в БУВР Південного Бугу інформацією паспорт на водний об`єкт для ставка площею 4,60 га, розташований урочищі «Будківка», не розроблявся. Інформацією щодо виготовлення технічного паспорта на гідроспоруду даного ставка управління не володіє.

На виконання ухвали суду від 28.06.2022 про витребування доказів до суду від Липовецької міської ради надійшли належним чином засвідчені копії витребовуваних документів. Серед інших, в якості доказів суду було надано копію технічного паспорта гідровузла (а.с. 121-130), в якому міститься інформація щодо гідровузла, до складу якого входять гребля та водовипуск та зазначено його технічні характеристики.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (ст. 328 ЦК України).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

За приписами ч. 2 ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» до об`єктів, що не підлягають приватизації віднесено: за абзацом 38 - акваторії морськихпортів,гідротехнічні споруди(крімрічкових причальнихспоруд),об`єкти портовоїінфраструктури загальногокористування,засоби навігаційногообладнання таінші об`єктинавігаційно-гідрографічногозабезпечення морськихі внутрішніхводних шляхів,системи управліннярухом суден,об`єкти річковоїінформаційної служби,інформаційні системи,навчальний тагідрографічний флот,майно органівдержавного наглядуі контролюза торговельниммореплавством ісудноплавством навнутрішніх воднихшляхах; за абзацом 40 - водосховища і водогосподарські канали комплексного призначення, гідротехнічні захисні споруди, об`єкти інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем.

Тобто, зазначеною нормою не передбачено окремих видів гідротехнічних споруд, які б могли бути приватизовані, що пояснюється виключною суспільною важливістю об`єктів, які в системі забезпечують цивільний захист населення від впливу водної стихії, також користування населенням питною та технічною водою.

Гідроспоруди не можуть вибувати у приватну власність, оскільки вони формують водні об`єкти та впливають на режими їх використання. У разі заниження рівня води у водоймі, рівень підземних вод, що безпосередньо залежиться від відкритих водойм, може знизитися та населений пункт залишиться без води, та навпаки при завищені рівня води відбудеться підтоплення вулиць та будинків.

Згідно зі ст. 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Аналогічні положення знайшли своє відображання в ст. 58 Земельного кодексу України, згідно якої до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів; штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Статтею 59 ЗК України передбачено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Між тим, відповідно до п. «ґ» ч. 4 ст. 83, п. «д» ч. 4 ст. 84 ЗК України передача земель водного фонду у приватну власність заборонена, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Такі випадки передбачені ч. 2 ст. 59 ЗК України, за приписами якої можлива безоплатна передача у власність лише замкнених природних водойм загальною площею до 3 га.

Таким чином законодавством встановлені обмеження на набуття у приватну власність земельних ділянок водного фонду, у тому числі під гідроспорудами (позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справах № 111/2457/13-ц від 03.10.2018, № 359/2253/15-ц від 05.12.2018)

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Системним аналізом статей 181 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про аквакультуру» встановлено, що фактично гідроспоруди (греблі, водовипуски) від відповідної земельної ділянки та штучно створеного ними водного об`єкту без зміни призначення та шкоди такому об`єкту не можуть бути відокремлені.

Крім того, законодавством визначені подільні та неподільні речі. Так, статтею 183 ЦК встановлено, що подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення, а неподільною відповідно, яку не можна поділити без втрати такого призначення.

Річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 186 ЦК).

Складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення (частина перша статті 187 ЦК).

Якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ) (частина перша статті 188 ЦК).

У свою чергу згідно зі ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

За змістомст.ст.186,190,316ЦК Україниправо власностіособи виникаєна окрему,самостійну річ,тоді якприналежність неможе бутиокремим об`єктомправа власності,а лишеслідує заголовною річчю,якщо іншене встановленодоговором абозаконом (аналогічнаправова позиціявикладена упостанові ВСвід 14.02.2018справа №910/8903/16).

Також, не можуть бути самостійними об`єктами права власності окремі із складових частин речі, які при переході права на річ не підлягають відокремленню (ст. 187 ЦК України).

За визначенням пункту 1.9.18 Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів, затвердженої наказом Держкоммістобудування від 19.12.1995 №252, гідротехнічні споруди це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

Низкою іншихнормативних актівгідротехнічні спорудивизначені якспоруди длявикористання воднихресурсів,а такождля боротьбиіз шкідливоюдією вод(Мінтранс,Наказ Прозатвердження Положенняпро організаціюта порядокздійснення державноготехнічного наглядуза судноплавнимигідротехнічними спорудамита гідротехнічнимиспорудами портів,суднобудівних тасудноремонтних заводів,що перебуваютьв експлуатаціївід 20.11.2003№ 906;Мінтранс,Наказ Прозатвердження Правилтехнічної експлуатаціїрічкових портовихгідротехнічних спорудвід 29.03.2004№ 251;Міністерство зпитань житлово-комунальногогосподарства України,Наказ Прозатвердження формизвітності №1-ізт(річна)Звіт проінженерний захисттериторій населенихпунктів таІнструкції щодоїї заповненнявід 22.03.2010№ 76;Міністерство надзвичайнихситуацій України,Наказ Прозатвердження Правилбезпеки приексплуатації каналів,трубопроводів,інших гідротехнічнихспоруд уводогосподарських системахвід 03.04.2012№ 661).

Крім того, згідно з ДБН В.2.4-3: 2010, п. 1.3 Положення про організацію та порядок здійснення технічного нагляду за гідротехнічними спорудами воднотранспортного комплексу, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 16.01.2014 № 21, (далі - Положення) гідротехнічна споруда - споруда, що підпадає під вплив водного середовища, призначена для використання і охорони водних ресурсів, а також для захисту від шкідливого впливу вод.

01.07.2013 набрав чинності Закон України «Про аквакультуру», який визначає принципи державної політики, основні засади розвитку і функціонування аквакультури, правові основи діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у сфері аквакультури. Цим Законом уведено поняття гідротехнічних споруд для цілей аквакультури. Відповідно абзаців 6, 7 ст.1 вказаного закону:

- гідротехнічні споруди для цілей аквакультури - об`єкти нерухомого майна державної або комунальної власності або власник яких невідомий чи його неможливо встановити на підставі даних, документів та/або інформації з відповідних державних реєстрів (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірно-осушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод та розташовані на водних об`єктах, наданих у користування на умовах оренди для цілей аквакультури;

- гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми - об`єкти нерухомого майна державної власності (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірно-осушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод;

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про аквакультуру» визначено повноваження органів місцевого самоврядування у сфері аквакультури. Так, до повноважень сільських, селищних, міських, Київської і Севастопольської міських, районних, обласних рад у сфері аквакультури належать: надання в користування на умовах оренди частини рибогосподарського водного об`єкта, рибогосподарської технологічної водойми для цілей аквакультури відповідно до повноважень щодо розпорядження землями, встановлених Земельним кодексом України; здійснення інших повноважень відповідно до закону.

Таким чином, відповідно до вказаних норм Закон України «Про аквакультуру» взагалі не передбачає можливості перебування гідротехнічних споруд, зокрема гребель і водовипусків в приватній власності.

Крім того, з викладеного слідує, що гідротехнічна споруда не може бути окремим об`єктом права власності, оскільки є приналежністю (складовою частиною водойми) та слідує за головною річчю. Тобто ставок являєсобою трискладові частини-земельну ділянкупід воднимплесом,саму водуі гідротехнічніспоруди.Існування ставкана земельнійділянці водногофонду забезпечуєтьсягідротехнічними спорудами. Площа ставка,на якомузнаходиться спірнагідроспоруда,складає 4,6га,тому відповіднодо положеньЗемельного кодексуУкраїни вказанийводний об`єктне можебути переданийу приватнувласність.

Спірна гідроспоруда в силу ст.ст. 181-187 ЦК України нерозривно пов`язана з водним об`єктом на якому розташована, є приналежною річчю водойми, тобто головної речі та, з огляду на специфіку водних ресурсів, у даному випадку виконує, у тому числі, функції запобігання шкідливій дії вод (тобто захисні функції), не може бути відокремлена від водойми та не може бути окремим об`єктом права власності. Перебування гідротехнічної споруди у приватній власності суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який закріплений у загальному вигляді в законі, та знаходить свій вияв у положеннях статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. Отже перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування.

За загальним принципом цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, власнику будинку, будівлі, споруди має належати і речове право на земельну ділянку під таким будинком, будівлею, спорудою. Однак, за приписами Земельного та Водного кодексів України земельна ділянка, на якій розміщена гідроспоруда, не може перебувати в приватній власності, що фактично виключає правомірність приватизації гідротехнічних споруд та можливість, за таких умов, перебування їх у приватній власності. Таким чином, набуття ОСОБА_1 у приватну власність гідротехнічної споруди створило передумови для протиправного використання (завуальованого набуття у власність) землі під нею, чим грубо порушено норми законодавства та інтереси держави в особі територіальної громади.

Верховний Суд у справі № 903/909/16 від 04.12.2018 також доходить висновку, що водний об`єкт не може бути відокремлений від земельної ділянки та бути самостійним (окремо від земельної ділянки, на якій він розташований) об`єктом прав та обов`язків.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги керівника Немирівської окружної прокуратури в інтересах держави є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 7443,00 грн. Оскільки позов задоволено, згідно положень ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 259, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов керівника Немирівської окружної прокуратури Вінницької області (місцезнаходження: вул.Шевченка 23, м.Немирів, Вінницький р-н, Вінницька обл.; ЄДРПОУ 02909909) в інтересах держави в особі: Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області (місцезнаходження: вул. Героїв Майдану, буд. 4, м. Липовець, Вінницький р-н, Вінницька обл., ЄДРПОУ 04325957) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання незаконним рішення Липовецької міської ради №705 від 11.02.2020 року в частині включення до об`єктів комунальної власності, які підлягають приватизації гідровузла, визнання недійсним договору купівлі-продажу гідроспоруди - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Липовецької міської ради від 11.02.2020 за № 705 «Про надання дозволу на відчуження комунального майна та затвердження переліку об`єктів, що підлягають приватизації» в частині надання дозволу на відчуження комунального нерухомого майна, що підлягає продажу на конкурентних засадах у 2020 році - гідровузла, розміщеного на земельній ділянці площею 560 м2, за адресою: Вінницька область, м. Липовець, урочище "Будківка".

Визнати недійсним договір купівлі-продажу гідровузла від 01.07.2021 укладеного між Липовецькою міською радою та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 .

Визнати право комунальної власності за Липовецькою територіальною громадою в особі Липовецької міської ради на гідровузол, який розміщений на земельній ділянці площею 560 м2, за адресою: Вінницька область, м. Липовець, урочище «Будківка», який складається з греблі та водовипуску.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Вінницької обласної прокуратури (ІВAN UA 568201720343110002000003988 в банку Державна Казначейська служба України, м. Київ МФО 820172, код класифікації видатків бюджету 2800, отримувач Вінницька обласна прокуратура, код ЄДРІ10У 02909909) витрати зі сплати судового збору в сумі 7443 грн. 00 коп. .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 06.07.2023.

Суддя О.Д. Іванець