Рішення

від 28.06.2023 по справі 442/8414/17

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №442/8414/17

Провадження №2/442/18/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 червня 2023 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Гарасимків Л.І.

за участю секретаря судового засіданння Петрів В.М.

за участю позивача : ОСОБА_1

представника позивача: адвоката Параща Н.Б.

представника відповдіача : адвоката Заремба В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Рибницької сільської Ради Дрогобицького району Львівської області, Східницької селищної Ради Дрогобицького району Львівської області про визнання незаконним та скасування рішень Рибницької сільської Ради Дрогобицького району, визнання недійсним та скасування договір дарування земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні проїздом до земельної ділянки та знесення частини самовільно встановленої бетонно-металевої огорожі.

в с т а н о в и в:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з врахуванням уточнених позовних вимог до ОСОБА_2 , Рибницької сільської Ради Дрогобицького району Львівської області, Східницької селищної Ради Дрогобицького району Львівської області про визнання незаконним та скасування рішень Рибницької сільської Ради Дрогобицького району, визнання недійсним та скасування договір дарування земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні проїздом до земельної ділянки та знесення частини самовільно встановленої бетонно-металевої огорожі.

В обгрунтування позову зазначила, що вона зареєстрована та проживає по АДРЕСА_1 . Однак є власником земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0493 га., кадастровий номер №4621286500:02:001:0067, яка розташована по АДРЕСА_2 . Зазначена земельна ділянка належить їй на праві особистої власності, оскільки вона придбала її згідно нотаріального посвідченого Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.05.2012р. за №7 у гр. ОСОБА_3 .

Єдиним наявним проїздом до цієї земельної ділянки є та завжди був проїзд, що проходить повз будинок, у якому проживають відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . З моменту придбання нею земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0493га, кадастровий номер №4621286500:02:001:0067 та до 2015р. вона вільно користувалася зазначеним вище у цій позовній заяві проїздом до цієї земельної ділянки, що проходить повз земельну ділянку, на якій розміщений будинок, в якому проживають відповідачі у справі. Однак, починаючи з 2016р. та до цього часу відповідачі у справі почали вчиняти їй ряд перешкод у користуванні цим проїздом.

З приводу усунення вище вказаних перешкод вона 18 липня 2016р. звернулася до Рибницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області, з письмовою заявою про вирішення земельного спору та про надання інформації щодо землекористування, в якій просила вирішити у передбачений законом строк та спосіб земельний спір, що існує між нею, ОСОБА_1 та жителем села Майдан, - сусіднім землекористувачем гр. ОСОБА_6 , щодо вчинення ним перешкод у користуванні нею та членами її сім`ї єдиним проходом та проїздом до належної їй на праві приватної власності земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0493га, кадастровий №4621286500:02:001:0067, яка розташована у селі Майдан Дрогобицького району Львівської області, зобов`язавши при цьому гр. ОСОБА_7 не чинити їй та членам її сім`ї будь-яких перешкод у користуванні цим єдиним існуючим проїздом та проходом до її земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0493га, кадастровий №4621286500:02:001:0067, для чого зобов`язати гр. ОСОБА_7 демонтувати самовільно встановлену ним дерев`яну огорожу, якою гр . ОСОБА_8 перекрив спірний проїзд та прохід, однак від Рибницької сільської ради відповіді так і не отримано.

У в`язку із неналежним розглядом Рибницькою сільською радою її заяви про вирішення земельного спору між сусідніми землекористувачами, 15 вересня 2016 року нею подано до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області позовну заяву в порядку адміністративного судочинства «Про визнання протиправною бездіяльність органу місцевого самоврядування у зв`язку із не розглядом земельного спору між сусідніми землекористувачами у межах населеного пункту та у з в`язку із ненаданням відповіді на заяву». За цим адміністративним позовом 07 вересня 2016р. суддею Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області відкрито провадження в адміністративній справі №442/5912/16-а, за наслідками розгляду якої 21 грудня 2016р. судом постановлено чинну та не виконану Рибницькою сільською радою до цього часу постанову, відповідно до якої судом: визнано протиправною бездіяльність Рибницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області у зв`язку із ненаданням відповіді на заяву ОСОБА_1 від 18 липня 2016р. «Про вирішення земельного спору та про надання інформації щодо землекористування» та у зв`язку із нерозглядом у строк та спосіб, що встановлені законом, земельного спору, що існує між нею, ОСОБА_1 та жителем села Майдан, сусіднім землекористувачем гр. ОСОБА_6 , щодо вчинення ним перешкод у користуванні нею, ОСОБА_1 та членами її сім`ї єдиним проходом та проїздом до належної їй на праві приватної власності земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0493га, кадастровий №4621286500:02:001:0067, яка розташована по АДРЕСА_2 ; зобов`язано Рибницьку сільську раду Дрогобицького району Львівської області у порядку, строк та спосіб, що встановлені законом, розглянути земельний спір, що існує між нею, ОСОБА_1 та ОСОБА_9 ..

Однак, приблизно у кінці жовтня 2017р. відповідачами у справі розпочато зведення бетонно-металевого огородження, яким перекривається єдиний прохід та проїзд до належної їй на праві власності для ведення особистого селянського господарства площею 0,0493га, кадастровий номер №4621286500:02:001:0067 земельної ділянки.

Такі дії відповідачів є явно незаконними та такими, що грубо порушують ряд законних прав та інтересів, в тому числі прав на користування належною їй земельною ділянкою на праві приватної власності, оскільки внаслідок спорудження бетонно-металевого огородження (паркану) відповідачами, вона фактично позбавлена можливості доступу до зазначеної вище належної їй земельної ділянки.

Крімтого Рибницька сілська рада Дрогобицькогорайону Львівської областізнаючи пронаявний спірміж неюта відповідачами ОСОБА_10 та ОСОБА_2 щодо користуванняєдиним наявнимпроїздом тапроходом доналежної їйна правівласності земельної ділянкипо АДРЕСА_2 ,не вирішуючидо цьогочасу цейземельний спіру встановленомузаконом порядку,прийняла незаконнерішення сесіїта передалаєдиний існуючийпрохід тапроїзд доїї земельноїділянки увласність відповідача ОСОБА_10 ,чим фактичновтрутилась уїї правовласності наземельну ділянку,оскільки реальнопозбавила їїможливості користуватисьцією земельноюділянкою шляхомпозбавлення їїєдиного проходута проїздудо цієїземлі,відтак проситьвизнати незаконним та скасувати рішення чергової VІІ сесії 7-го скликання Рибницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області №197 від 05 травня 2017р. «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в АДРЕСА_3 , громадянину ОСОБА_11 , ОЖБ ІНФОРМАЦІЯ_1 », яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в АДРЕСА_3 , гр. ОСОБА_10 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,25га, кадастровий номер якої 4621286500:02:001:0129 та передано безкоштовно у власність відповідача ОСОБА_10 цю земельну ділянку площею 0,25га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер якої 4621286500:02:001:0129, яка розташована у АДРЕСА_3 .

Крім того, перевіряючи у відкритих даних Державних реєстрів інформацію щодо незаконної реєстрації права власності на земельну ділянку ОСОБА_10 із кадастровим №4621286500:02:001:0129 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,25га, їй стало відомо, що 22 березня 2018р. на її глибоке переконання відповідачем ОСОБА_10 укладено правочин (договір дарування) щодо відчуження цієї земельної ділянки, внаслідок чого зазначена земельна ділянка перейшла у власність відповідача ОСОБА_12 разом із житловим будинком, господарськими спорудами та будівлями, які розміщені на цій земельній ділянці.

Такий правочин теж підлягає до скасування, оскільки відповідачами його укладено умисно та після того, як їм стало відомо про даний цивільний спір із нею щодо її права на користування єдиним проходом та проїздом до належної їй земельної ділянки повз будинковолодіння відповідачів АДРЕСА_2 .

Відтак, укладенням цього правочину у черговий раз грубо порушено відповідачами ряд її законних прав та інтересів та нічого не зазначено у цьому Договорі дарування земельної ділянки про те, що через відчужувану земельну ділянку із кадастровим №4621286500:02:001:0129 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,25га проходить єдиний можливий прохід та проїзд до належної мені земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0493га, кадастровий №4621286500:02:001:0067. Вважає, що відповідачка самовільно зайняла спільний заїзд до земельної ділянки, яка перебуває у її власності.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Паращак Н.Б. позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини викладені в уточнених позовних вимогах, просять позов задоволити.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 , адвокат Заремба В.В. позовні вимоги заперечив та вважає, що жодних належних, допустимих та достовірних доказів порушення відповідачем ОСОБА_13 , прав та законних інтересів позивача ОСОБА_14 в межах заявлених останньою позовних вимог, суду надано не було. А, оскільки захисту підлягає лише порушене право в позові просить відмовити.

Відповідач ОСОБА_10 - помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить долучене до матеріалів справи свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 від 04.07.2018 року.

Представники Рибницької сільської Ради Дрогобицького району Львівської області та Східницької селищної Ради Дрогобицького району Львівської області в судове засідання не з"явились.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника - адвоката Паращак Н.Б. представника відповідача- адвоката Заремба В.В. , показання свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , та ОСОБА_18 , дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

За вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені певні обставини.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , та ОСОБА_18 одностайно вказали, що при своїх відвідинах (приїздах) в гості до Білінської на її земельну ділянку з кадастровим номером 4621286500:02:001:0067 постійно бачили на сусідній земельній ділянці « ІНФОРМАЦІЯ_3 », який, зі слів свідків, спочатку не заперечував та не перешкоджав їм в проході (та проїзді) повз свій будинок так званою «дорогою» до місця їх відпочинку, але пізніше, з плином деякого часу, почав перекривати прохід (проїзд).

Згідно витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію речового права від 28.04.2015 року, вбачається, що позивачка ОСОБА_19 набула право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4621286500:02:001:0067 - 28.04.2015 року, на підставі Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08.04.2015р.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 4621286500:02:001:0067 від 22.04.2015 року, вбачається, що цільове призначення цієї земельної ділянки: землі сільськогосподарського призначення, а вид використання: Ведення особистого селянського господарства.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов).

Згідно з частиною другою статті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Частиною четвертою статті 83 ЗК України визначено, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізація відходів, тощо).

Відповідно до статті 39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Відповідно до частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Частинами першою та другою статті 103 ЗК України передбачено, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Інститут земельних відносин добросусідства, є нормативно встановленими обмеженнями щодо здійснення прав на землю (включаючи право власності), які мають на меті забезпечити захист інтересів власників (землекористувачів) сусідніх володінь від можливих порушень при використанні земельних ділянок. Основна мета цих правил полягає в сприянні і забезпеченні такому використанню земельних ділянок, при якому власникам сусідніх земельних ділянок і землекористувачам заподіюється менша кількість незручностей.

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з пунктом «б» частини третьої статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

З матеріалів справи вбачається та сторонами не оспорюється, що земельна ділянка, через яку, і по частині якої, позивачка самостійно, а також разом із своїми родичами та чисельними друзями регулярно ходила-їздила до своєї земельної ділянки з кадастровим номером 4621286500:02:001:0067 перебувала в користуванні ОСОБА_20 як мінімум з 2005 року, адже, із ним як суміжним землекористувачем попередній власник земельної ділянки з кадастровим номером 4621286500:02:001:0067 узгоджував межі цієї ділянки, що однозначно підтверджується Актом встановлення та узгодження меж земельної ділянки громадянина ОСОБА_3 від 25.11.2005р.

При цьому, згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.04.2017 року вбачається, що земельна ділянкаіз кадастровим№4621286500:02:001:0129 була сформована, як окрема земельна ділянка та оформлена у власність 03.07.2017р., про що свідчить, що лише в жовтні 2017 року відповідачі почали зводити на своїй земельній ділянці бетонно-металеву огорожу.

Матеріалами справи також встановлено, що в квітні 2017 року ОСОБА_21 , в порядку встановленому чинним законодавством, отримавши відповідний дозвіл, виготовив Технічну документацію на земельну ділянкуіз кадастровим№4621286500:02:001:0129 яка була затверджена Рибницькою сільською радою згідно з Рішенням № 197 від 05.05.2017р., і право власності на цю ділянку зареєстрував 03.07.2017р., що підтверджується інформацією з Договору дарування від 22.03.2018р., і лише після отримання всіх належних документів на право власності, відповідачі (спочатку ОСОБА_21 , а пізніше ОСОБА_22 ) встановили відповідний паркан вздовж АДРЕСА_2 по межі своєї земельної ділянки із землями загального користування.

Щостосується позовних вимог визнанянезаконним таскасувати рішенняРибницької сільськоїради № 197 від 05.05.2017р. «Про затвердження технічної документації із землеустрою встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в АДРЕСА_3 громадянину ОСОБА_23 , ОЖБ - 0,25га», то суд встановив, що на підставу для задоволення першої позовної вимоги ОСОБА_19 вказує, що при формуванні земельної ділянки кадастровий номер № 4621286500:02:001:0129 (відповідачів), з нею як з суміжним землекористувачем, не було погоджено межі земельних ділянок.

Однак, як чітко видно з матеріалів справи, зокрема Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який надала суду сама ОСОБА_19 , інших матеріалів справи, в т.ч. витягів-копій з Публічної кадастрової карти України, вона не є суміжним землекористувачем для власників земельної ділянки кадастровий номер № 4621286500:02:001:0129, тобто для відповідача ОСОБА_13 .

Згідно з висновками зробленими Верховним Судом в Постанові від 12.01.2023р. у справі № 808/5496/14 «не погодження меж з усіма суміжними землевласниками не є підставою для визнання незаконним та скасування відповідного рішення органу місцевого самоврядування про затвердження техдокументації та встановлення меж земельної ділянки.»

Таким чином, позивачка не вказала та не довела, яким чином оскаржуваним нею рішенням Рибницької сільської ради № 197 від 05.05.2017р. порушуються її права, та яке саме право позивачки порушено, а захисту підлягає лише порушене право.

Щодо позовних вимог про визнаня недійсним та скасування договору Дарування земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та спорід площею - 0,25га, кадастровий номер якої 4621286500:02:001:0129, укладений 22.03.2018р. між ОСОБА_10 та ОСОБА_2 , то суд прийшов до висновків, що перелік підстав для визнання правочину недійсним наведений в параграфі 2 глави 16 Цивільного кодексу України (ст.ст. 226-235)

Однак, ні в позовній заяві, ні в заяві про збільшення позовних вимог, ні впродовж всього тривалого розгляду спору в суді першої інстанції позивач жодного разу не вказала в чому саме полягав умисел ОСОБА_21 та ОСОБА_24 , при укладенні ними цього Договору дарування загалом, так й який саме умисел мали відповідачі зокрема спрямований на порушення прав позивачки, а захисту підлягає лише порушене право.

Щодо позовних вимог про зобов`язаня відповідачів не чинити перешкод позивачці ОСОБА_1 у користуванні єдиним проходом та проїздом до належної на праві приватної власності земельної ділянки для ведення Особистого селянського господарства площею 0,0493га кадастровий номер 4621286500:02:001:0067, яка розташована по АДРЕСА_2 , то судом в ході розгляду справи по суті, і позивачка, і всі залучені нею свідки були впевнені в тому, що спірний прохід-проїзд пролягає землями загального користування с. Майдан Рибницької сільської ради, тобто землями загального користування Східницької ОТГ (на даний час).

Для з`ясування питання кому ж насправді належить земля, якою як проходом-проїздом до своєї земельної ділянки користувалась позивач ОСОБА_19 було призначено судову земельно-технічну експертизу.

Судовий експерт Качайло Б.В. у Висновку № 14-21Е від 08.09.2021р. не зміг надати однозначної, обґрунтованої та неспростовної відповіді як на це так й інші поставлені йому питання, зокрема у висновку зазначено, що «для встановленняконфігурації земельноїділянки відповідачкик.н. 462186500:02:001:0129 необхідно винестимежі цієїземельної ділянкисилами (засобами)ліцензованої землевпорядноїорганізації", що по осі А-Б земельна ділянка відповідачки ОСОБА_25 межує з землями загального користування, які можна використовувати як прохід (проїзд) до земельної ділянки позивачки. При цьому схематичне креслення такого проходу та проїзду не надав.

Однак в процесі розгляду справи було допитано спеціаліста ОСОБА_26 працівника Інститут геодезії Національного університету "Львівська політехніка", кваліфікація якого була підтверджена представленим в судовому засіданні дипломом інженера - геодезиста, який суду вказав, що він був безпосереднім виконавцем робіт з Розбивочного плану земельної ділянки з к.н. 4621286500:02:001:0129, ці роботи були замовлені ОСОБА_13 у ФОП ОСОБА_27 , який є кваліфікованим інженером-геодезистом та має необхідні сертифікати.

Такожпояснив,що винесеннямеж земельнихділянок зметою встановленняїх конфігураціїв натурі,на практицій означаєстворення відповідногоРозбивочного плануіз встановленнямв поворотнихточках земельноїділянки (їїмежах)відповідних межовихзнаків,які закріпляютьсяметалевими кілками. Спеціалісттакож підтвердив,що тойпрохід (проїзд)яким бажаєкористуватись позивачка ОСОБА_19 на 100%(стовідсотків),проходить по земельній ділянці, власницеюякої євідповідач ОСОБА_13 .,що наявнів матеріалахсправи фотографіїна якихзроблена візуалізаціямеж земельноїділянки відповідачки ОСОБА_13 , відповідають її межам згідно Розбивочного плану, і саме в межах огородженого периметру проклала собі дорогу-шлях до своєї ділянки, позивачка ОСОБА_19 .

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 03.11.2021р. у справі № 707/815/19, «єдиним належним доказом існування в конкретному місці населеного пункту проїзду загального користування с розроблений та затверджений генеральний план населеного пункту, план зонування територій та/або детальний план територій»

Відповідно до приписів ст. 76 ЦПК України висновок експерта це такий самий засіб доказування як й інші докази, а відповідно до ст. 89 ЦПК України оцінка на належність, допустимість, достовірність, а також достатність висновку експерта надається в сукупності з іншими доказами.

Що стосується , позовної вимоги про знесення нібито самовільно встановленої бетонно- металевої огорожі» , то така свого підтвердження в судовому засіданні не знайшла.

Відповідно до Постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017р. № 406 затверджено перелік будівельних робіт, які не потребують документів на право їх виконання, п. 6 яких передбачено, що зведення на земельній ділянці парканів не потребує оформлення дозвільних документів на будівництво. Разом з тим, будь-який споруджуваний паркан повинен відповідати вимогам пункту 6.7. ДБН 2.2-5 «Благоустрій територій».

Позивачкою ОСОБА_28 не було надано суду будь-яких належних та допустимих доказів щодо порушень відповідачами будівельних норм і правил при зведенні ними на межі своєї земельної ділянки означеного паркану, отже його будівництво не може вважатись самовільним.

Позивачкою не надано та не доведено, що це дійсно єдиний прохід, що згідно з генеральним планом та/або планом зонування територій та/або детальним план територій с. Майдан до її земельної ділянки в цьому (або будь-якому іншому місці) взагалі передбачено проїзд, але й не надано доказів того що вона (позивачка) має право користування таким проходом (проїздом), який пролягає через ділянку відповідачки на умовах земельного сервітуту, а також того, що встановлений по межі ділянки відповідачки паркан унеможливлює прохід до її земельної ділянки виключно землями загального користування с.Майдан Дрогобицького району Львівської області.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення, що передбачено пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.

Враховуючивищенаведене,суд дійшоввисновку,що землі,якими користуваласьпозивачка до її земельної ділянки, є частиною земельної ділянки№ 4621286500:02:001:0129, яка на даний час на законних підставах на праві приватної власності належить відповідачці ОСОБА_13 , позивачка не довела порушення її прав як власника земельної ділянки відповідачем, оскільки не надала доказів того, що саме відповідач порушує її право на користування спільним заїздом чи дорогою загального користування, позаяк в матеріалах справи відсутні документи, з яких можна було б встановити, який насправді правовий статус спірного проїзду (спільний заїзд чи комунальна дорога), яка його ширина визначена документально і яка дійсна ширина. Ні Генеральний план ні Проект формування території і встановлення меж не передбачає проходження вздовж будинку відповідача в напрямку до будинку позивача, а доказів внесення змін до генерального плану чи проекту формування території, які б передбачали таку вулицю суду не подано.

Відповідно за відсутності доказів про існування спільного заїзду (комунальної дороги), а також її ширини, довжини та площі, не можливо встановити чи дійсно власнику нерухомого майна створюються перешкоди у користуванні нею.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Оцінюючи докази на предмет їх достатності та взаємного зв`язку в сукупності, суд дійшов висновку, що подані стороною позивача докази не містять достатніх даних, які б однозначно підтверджували наявність перешкод на спірному проїзді, їх якісні та кількісні характеристики, якщо такі існують, та підтверджували особу, яка чинить позивачу перешкоди.

З огляду на вищезазначені обставини в сукупності, суд дійшов висновку, що сторона позивача не довела належними, достовірними та достатніми доказами підставність заявлених позовних вимог, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

Разом з тим, позивач не позбавлений захистити своє право, у випадку його порушення, невизнання або оспорювання, в інший спосіб, визначений законом.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, тому судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору покладаються на сторону позивача.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 15, 16, 319, 321, 391 Цивільного кодексу України, ст. 39, 71, 83, 91, 103, 108, 152 Земельного кодексу України, ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 353, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Рибницької сільської Ради Дрогобицького району Львівської області, Східницької селищної Ради Дрогобицького району Львівської області про визнання незаконним та скасування рішень Рибницької сільської Ради Дрогобицького району , визнання недійсним та скасування договір дарування земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні проїздом до земельної ділянки та знесення частини самовільно встановленої бетонно-металевої огорожі, відмовити.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

позивач: ОСОБА_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4

третя особа: Рибницька сільська Рада Дрогобицького району Львівської області код ЄДПРОУ 20857180 місце знаходження с. Рибник, вул. Тимощенко, 3 Дрогобицького району Львівської області.

третя особа : Східницька селищна рада Львівської області код ЄДПРОУ 26359951 місце знаходження смт. Східниця, вул. Золота Баня, 3 Львівської області.

Повний текст рішення виготвлено 06.07.2023 року.

Суддя Л.І. Гарасимків