Рішення

від 28.06.2023 по справі 563/892/23

КОРЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 563/892/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.06.2023 року Корецький районний суд

Рівненської області

в складі: головуючого судді Сірака Д.Ю.

секретар судового засідання Литвинчук Л.Л.

за участю: позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Корець, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Корецьжитловодоканал» Корецької міської ради про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з роботи і поновлення на роботі,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду позовом, вказуючи, що наказом №20 від 03 травня 2023 року відповідач звільнив її з роботи посади головного бухгалтера КП «Корецьжитловодоканал» Корецької міської ради на підставі п.5 ч.1 ст.40, 47, 116 КЗпП України, у зв`язку з нез`явленням на роботу протягом більш ніж чотири місяці підряд, внаслідок тимчасової непрацездатності. Даний наказ вважає протиправним, оскільки він не ґрунтується на законі.

Також зазначає, що відповідач в спірному наказі, в супереч ст.5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», зазначив 03 травня 2023 року як дату звільнення, хоча першим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, є 11 травня 2023 року.

А тому просить суд, визнати протиправним та скасувати наказ №20 від 03 травня 2023 року, поновити її на посаді головного бухгалтера КП «Корецьжитловодоканал» Корецької міської ради з 03 травня 2023 року.

Відповідач, у відзиві на позов, зазначив, що позивач ОСОБА_1 була відсутня на роботі в період з грудня 2022 року по 03 травень 2023 року внаслідок своєї тимчасової непрацездатності, тобто більше чотирьох місяців підряд. А тому, вважають, що це є законною підставою для розірвання трудового договору працедавцем та звільнення позивача відповідно до п.5 ч.1 ст.40 КЗпП України. Позивачка не є членом первинної профспілкової організації підприємства, оскільки така організація не створена.

У зв`язку із чим, просять відмовити позивачу в задоволені позову.

Позивач в судовому засіданні позов підтримала та просила його задоволити

В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволені позову повністю.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем, працювала на посаді головного бухгалтера КП «Корецьжитловодоканал» Корецької міської ради.

Протягом часу із 19 грудня 2022 року до 03 травня 2023 року включно позивач була відсутня на роботі внаслідок тимчасової непрацездатності, дана обставина сторонами не заперечується.

Наказом відповідача №20 від 03 травня 2023 року позивача ОСОБА_1 звільнено з посади головного бухгалтера у зв`язку з нез`явленням на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд через тимчасову непрацездатність відповідно до пункту 5 частини першої статті 40 КЗпП України. Як підставу наведено листки непрацездатності (лікарняні).

Статтею 43Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1КЗпП України правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем з працівником у випадку: нез`явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв`язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку нез`явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і пологах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв`язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

Згідно вимог ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 5 ст. 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної організації (профспілкового представника) допускається, якщо первинна профспілкова організація відсутня.

Керівник приймає рішення про звільнення на підставі запису у табелі обліку робочого часу та листків непрацездатності. Звільнити працівника за зазначеною підставою можливо вже на наступний день після чотиримісячного строку.

Відсутність на робочому місці протягом чотирьох місяців обов`язково повинна бути підтверджена наявністю листків непрацездатності, у разі їх відсутності підставою звільнення буде п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул.

Умовою звільнення на підставі п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП України є відсутність працівника на роботі протягом чотирьох місяців підряд, але вихід працівника хоча б на один день перериває обчислення цього строку.

Отже, застосування зазначеної норми передбачає одночасну наявність двох складових її диспозиції - як установленого нею проміжку часу, протягом якого працівник не з`являвся на роботу, так і факту безперервної непрацездатності працівника упродовж зазначеного часу, відсутність хоча б однієї з них виключає можливість застосування згаданої норми як підстави звільнення з роботи.

З метою належного регулювання трудових відносин у період дії воєнного стану був прийнятий Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі Закон України № 2136-ІХ), згідно ст.1 якого цей Закон визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану.

З огляду на вищевикладене, положення Закону України № 2136-ІХ, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю - мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України № 2136-ІХ у період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв`язку із вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.

ОСОБА_1 з 19 грудня 2022 року до 03 травня 2023року включно безперервно перебувала на лікарняному. На дату звільнення позивач також перебувала на лікарняному (лікарняне №6139525-2014561483-1), яке закрито 07 травня 2023 року. Наступного дня позивачу продовжено лікарняне (№6139525-201478850-1), яке закрито 10 травня 2023 року. Тобто, позивач у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю була відсутня на роботі чотири місяців підряд без переривання вказаного періоду.

Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААВ №493569 від 10 травня 2023 року позивачці встановлено ІІІ групу інвалідності, проте таке захворювання позивача не є таким, що пов`язане з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням.

Відповідно до частини першої статті 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом п`ятим статті 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборчого органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

За частиною другою статті 5 Закону України № 2136-ІХ у період дії воєнного стану норми статті 43 КЗпП України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.

Позивач не була обрана та не входила до складу профспілкових органів КП «Корецьжитловодоканал» Корецької міської ради, первинну профспілкову організацію на підприємстві створено не було.

Таким чином, відповідач, при винесенні оскаржуваного наказу № 20 від 03 травня 2023 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера у зв`язку з нез`явленням на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд через тимчасову непрацездатність (відповідно до пункту 5 частини першої статті 40 КЗпП України) діяв з дотриманням вимог законодавства України.

Разом з тим, відповідачем, при винесені спірного наказу, зазначено дату звільнення 03 травня 2023 року, що суперечить положенню ч.1 ст.5 Закону України № 2136-ІХ, оскільки першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, є 11 травня 2023 року.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що спірний наказ в частині дати звільнення позивача «03 травня 2023 року» є незаконним та вважає за можливе змінити дату звільнення з 03 травня 2023 року на 11 травня 2023 року.

За таких обставин позов підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст.10, 12, 19, 81, 89, 263-265, 268, 274 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов задоволити частково.

Визнати незаконним наказ КП «Корецьжитловодоканал» Корецької міської ради №20 від 03 травня 2023 року про звільнення головного бухгалтера ОСОБА_1 в частині дати звільнення «03 травня 2023 року».

Змінити у наказі КП «Корецьжитловодоканал» Корецької міської ради №20 від 03 травня 2023 року дату звільнення ОСОБА_1 із займаної посади - з «03 травня 2023 року» на «11 травня 2023 року».

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи: позивач ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач КП «Корецьжитоводоканал» Корецької міської ради ЄДРПОУ:36278206, м.Корець, Рівненського району, Рівненської області, вул.Героїв Небесної Сотні, 21.

Повне рішення складене 05 липня 2023 року.

Суддя: