Рішення

від 13.07.2010 по справі 14/96-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД   ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

  13 липня 2010 р.           Справа 14/96-10

  Господарський суд Вінницької області у складі: судді   Залімського І.Г .,  при секретарі судового засідання Кучер Р.П.,   розглянувши в приміщенні суду справу

  за позовом : Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1,  АДРЕСА_1  

до : Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_2,  АДРЕСА_2.

про стягнення 11453,19 грн. заборгованості  

  За участю представників сторін:

позивача :   ОСОБА_3, за дорученням

відповідача : не з'явився

  ВСТАНОВИВ :

  ФОП ОСОБА_1, м. Вінниця заявлено позов до ФОП ОСОБА_2, смт. Браїлів про стягнення 11 453,19 грн. боргу за продукцію поставлену на умовах договору поставки № 37 від 01.01.2010 р.

Ухвалою суду від 18.06.2010 р. було порушено провадження у даній справі з призначенням судового засіданні на 30.06.2010 р., яке в зв'язку з невиконанням сторонами вимог суду щодо забезпечення явки в судове засідання уповноважених представників та надання ними витребуваних судом документів було відкладено на 13.07.2010 р.

Відповідач на визначену дату повторно не з'явився, витребуваних ухвалою суду документів не подав, разом з тим, під час розгляду справи, судом було з'ясовано, що ухвала суду від 18.06.2010 р. , надіслана на адресу відповідача, повернулись до господарського суду Вінницької області, з відміткою пошти : "тимчасово відсутня".

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місце проживання Фізичної особи - підприємця  ОСОБА_2 є АДРЕСА_2.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” місце проживання фізичної особи - житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово, що знаходиться за певною адресою, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Частиною 2 ст. 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” визначено, що у Єдиному державному реєстрі зокрема містяться відомості про місце проживання фізичної особи - підприємця.

Виходячи зі змісту частини 8 ст. 9, ст. 19 вказаного закону, зміна місця проживання фізичної особи - підприємця тягне за собою заміну свідоцтва про державну реєстрацію, і внесення відповідних змін у Єдиному державному реєстрі.

З аналізу вказаних норм законодавства випливає, що місце проживання фізичної особи - підприємця є адреса, яка зазначена у його свідоцтві про державну реєстрацію та зареєстрована у Єдиному державному реєстрі.

Як вбачається з матеріалів справи, будь-які зміни відомостей про місце проживання відповідача не вносились, а тому його місцем проживання є адреса: АДРЕСА_2.

З урахуванням наведеного надсилання ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи за місцем державної реєстрації відповідача є належним повідомленням його про місце і час слухання справи і у випадку неотримання вказаних ухвал з вини відповідача, який не повідомив у встановленому порядку позивача та державного реєстратора про зміну місця проживання. Розшук судом сторони у справі, у разі відсутності її за місцем реєстрації, господарським процесуальним законодавством не передбачений.

Враховуючи вищевикладене, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги викладені в позовній заяві підтримав, подавши заяву про збільшення розміру позовних вимог , якою пояснив ,що при написанні позовної заяви було допущено арифметичну помилку при визначені боргу який рахується за відповідачем , а саме згідно поданих до суду накладних борг відповідача перед позивачем складає 10 912,74 грн. , а не 10453,19 грн. як вказано в позовній заяві. Крім того, позивач скориставшись своїм правом передбаченим ст. 22 ,28 ГПК України збільшив позовні вимоги на суму річних в розмірі 1719,13 грн. за період з 20.03.2010 р. по 13.07.2010 р. (50% згідно з п. 7.3. договору), штрафу на підставі п. 7.4. договору в розмірі 4 365,09 грн. , а також заявив до стягнення з відповідача вартість послуг адвоката в сумі 1500 грн.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач пояснив , що з відповідачем 01.01.2010 р. було укладено договір поставки № 37 на умовах по накладним за період з лютого 2010 р. по березень 2010 р. було поставлено продукцію на загальну суму 10 912,74 грн. Розрахунки за отриману продукцію відповідач не здійснив, які повинен був здійснити протягом 14 календарних  дів з моменту отримання продукції по накладним. В зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання по проведенню розрахунків , на підставі умов договору та ст. 625 ЦК України на суму боргу нараховано до стягнення з відповідача штраф в розмірі 40 % від прострочено суми що складає 4 365,09 грн. та 50% річних згідно п. 7.3. договору що складає 1 719,13 грн. Також на підставі ст. 44 ГПК України просить стягнути з відповідача 1 500 грн. послуг адвоката.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку наявним доказам, в судовому засіданні встановлено наступне.01.01.2010 р. між сторонами укладено договір поставки № 37 відповідно до умов якого продавець (позивач) зобов'язується здійснити поставку товару та передати його у власність , а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість в термін та на умовах , що передбачені договором (п. 1.1. договору).

Найменування товару, його кількість, вартість, асортимент , термін передачі товару , а також інші умови визначається у видаткових накладних  , які є невід'ємною частиною  договору (п. 1.2. договору).

Сторони домовитись, що відповідач сплачує ціну товару шляхом перерахування суми коштів у відповідності до умов викладених в договорі не пізніше 14 календарних днів з моменту одержання покупцем даного товару від продавця (п. 2.2., 2.3. договору).

Розділом 7  договору сторони домовились про відповідальність сторін за договором. Зокрема, за прострочення виконання зобов'язань по оплаті товару , відповідач сплачує позивачу відповідно до ст. 625 ЦК України суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 50 % річних з простроченої суми. (п. 7.3. договору).

Крім того, відповідно до п. 7.4. договору покупець відшкодовує збитки задані  продавцю невиконанням або неналежним виконанням будь - яких зобов'язань по договору . Сторони встановили розмір штрафних санкцій у вигляді штрафу за порушення покупцем строків оплати товару на термін понад 10 календарних днів в твердій сумі - 10% від простроченої суми; на термін понад 30 календарних днів - 30 % від простроченої суми; на термін понад 40 календарних днів - 40 % від вартості простроченої суми.

Судом встановлено , що відповідач по накладним № 787 від 17.02.10 р., № 810 від 22.02.10 р. , № 342 від 27.02.10 р., № 1836 від 27.02.10 р., № 1849 від 02.03.10 р., № 355 від 05.03.10 р. та  № 1866 від 05.03.10 р. на умовах договору поставки № 37 від 01.01.10 р. отримав від позивача продукцію на загальну суму 10 912,74 грн. , що стверджується договором та вказаними вище накладними. Розрахунки за отриману продукцію відповідач повинен був здійснити протягом 14 календарних днів з моменту отримання продукції вказаної в відповідній накладній, що ним здійснено не було в наслідок чого у відповідача виник борг перед позивачем в сумі 10 912,74 грн.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525 ЦК України  одностороння відмова від зобов’язання або одностороння  зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України  зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства  , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться. Ст.. 530 ЦК України передбачено , що якщо  у зобов’язанні  встановлено  строк (термін ) його виконання , то воно підлягає виконанню у цей строк  (термін), а якщо не встановлений строк , кредитор має  право вимагати його в будь - який час.

Відповідно до статті 712 ЦК України за   договором  поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Станом на день розгляду справи в суді відповідач не надав позивачу та суду доказів оплати в добровільному порядку боргу в сумі 10 912,74 грн. Тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 10.912,74  грн. боргу на підставі викладеного слід задоволити.

Судом встановлено , що в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання по проведенню розрахунків за отриману продукцію, позивачем на підставі п. 7.3,7.4. договору та ст. 625 ЦК України нараховано до стягнення з відповідача 4 365,09 грн. штрафу в розмірі 40 % від простроченої суми та 1 719,13 грн. - 50% річних за період з 20.03.2010 р. по 13.07.2010 р.

Дослідивши позовні вимоги позивача щодо стягнення річних та штрафу , давши їм оцінку , суд дійшов висновку, що вони підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором , він є боржником, що прострочив.

Відповідно до ст. 33  ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, які подаються сторонами.

Згідно ст. 4-3 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже , з огляду на викладене , вимоги про стягнення з відповідача 1 719,13 річних за період з 20.03.2010 р. по 13.07.2010 р. на підставі п. 7.3 договору та ст. 625 ЦК України згідно періоду заявленого позивачем слід задоволити.

Щодо вимог позивач про стягнення 40 % штрафу за неналежне виконання відповідачем зобов'язання по сплаті вартості отриманого товару , то слід зазначити наступне.

Згідно з п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Дослідивши всі обставини справи , давши їм оцінку , суд прийшов висновку , що заявлений штраф в розмірі 40 % від вартості простроченої суми заборгованості , що складає 4 365,09 грн. є неспіврозмірним порівняно з заявленою сумою боргу, а тому користуючись своїм правом суд зменшує розмір штрафу за неналежне виконання відповідачем зобов'язання по проведенню розрахунків стягуючи з відповідача 10% від вартості простроченої суми боргу , що складає 1 091,27 грн. В решті позову про стягнення штрафу слід відмовити.

В засіданні суду встановлено , що позивач на підставі ст. 44 ГПК України заявив до стягнення з відповідача 1 500 грн. послуг адвоката, в підтвердження чого надав договір № 01/08-09 від 15.09.09 р. про надання юридичних послуг, укладений між позивачем та адвокатом ОСОБА_3, акт № 2 від 14.06.2010 р. приймання - передачі послуг та квитанцію на суму 1 500 грн. від 01.07.2010 р., як доказ сплати позивачем адвокатських послуг.

Враховуючи практику чинного судочинства , а саме  п. 12 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (з наступними доповненнями і змінами), де зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

З огляду на суму заявлених та задоволених позовних вимог, а також враховуючи тривалість розгляду та складність даної справи , суд дійшов висновку , що задоволенню підлягають послуги адвоката в сумі 686,15 грн.

На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати по справі підлягають покладенню на відповідача виходячи з заявленої суми позовних вимог 16 996,96 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82-84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, -    

  ВИРІШИВ :

  1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з  Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, іден. код НОМЕР_2 (АДРЕСА_2) на користь  Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, іден. код НОМЕР_1 АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_3 у ВФ АКБ "ВТБ" , МФО 302559) 10 912,74 грн. (десять тисяч дев'ятсот дванадцять грн. 74 коп.) основного боргу, 1091,27 грн. (одна тисяча дев'яносто одна грн. 27 коп.) штрафу, 1 719,13 грн. (одна тисяча сімсот дев'ятнадцять грн. 13 коп.) річних, 686,15  грн. (шістсот вісімдесят шість грн. 15 коп.) витрат на оплату послуг адвоката, 169,96 грн. (сто шістдесят дев’ять  грн. 96 коп.) витрат на сплату державного мита, 236 грн. (двісті тридцять шість грн.) витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам.

  Суддя                                             

  Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України   14 липня 2010 р.

  віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу  АДРЕСА_1

3 - відповідачу  АДРЕСА_2.