Рішення

від 26.06.2023 по справі 346/2320/22

КОЛОМИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 346/2320/22

Провадження № 2/346/161/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2023 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі головуючого судді П`ятковського В.І.,

з участю секретаря Кривюк Д.В.

позивачки ОСОБА_1

представника позивачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия цивільну справу за позовною заявою адвоката Підлісного Олега Васильовича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа орган опіки та піклування Отинійської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області, про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивачки звернувшись до суду із даним позовом посилається на те, що позивачка перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем в якому у них народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Сімейне життя у подружжя не склалося та 14 грудня 2010 року шлюб між ними розірвано.

Вказує, що після розірвання шлюбу син проживає з позивачкою та перебуває на її утриманні. Відповідач не цікавиться дитиною, не відвідує його не бере участі в його матеріальному утриманні та вихованні, не піклувався про здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток. Минулого року син сам відмовився від спілкування з батьком, у зв`язку із відсутністю взаєморозуміння між ними.

Зазначає, що відповідач ображає позивачку та сина в переписках у месенджерах, залякує, застосовує недопустимі методи виховання, які принижують людську гідність дитини, є жорстокими та непритаманними люблячим батькам. У зв`язку із чим фізичний, психічний, духовний та моральний розвиток дитини піддається небезпеці.

У зв`язку із словесними образами та погрозами, висловленими відповідачем в її та сина адресу позивачка зверталася до поліції, і 26 травня 2022 року до ЄРДР внесено відомості про кримінальне правопорушення.

Ухилення відповідача від участі в житті сина, та підготовці його до самостійного життя, образи, свідчать про ухилення батька від виховання дитини та нехтування батьківськими обов`язками.

Тому просить позбавити відповідача батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 та покласти на нього судові витрати.

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги з вказаних підстав підтримали.

ОСОБА_1 вказала, що під час спільного проживання відповідач вчиняв домашнє насильство ображав її погрожував. Після розірвання шлюбу він не цікавився життям, вихованням та здоров`ям сина, не відвідував його у навчальних закладах. Спілкування з батьком було дуже рідкісним, останній не ініціював зустрічей із сином. Рідкісні відвідування сином батька відбувалися з ініціативи бабусі (матері відповідача). Саме бабуся, організувала відпочинок дитини, що відображено на фотографіях долучених відповідачем. Відповідач жодного відношення до цього не мав.

Через образи відповідача та погрози їй і синові неодноразово зверталася у поліцію, однак результатів це не дає. Спочатку поліцейські приїжджали і вели з ним бесіди, а надалі він перестав їх впускати на подвір"я та давати будь-які пояснення.

Уже більше року син з батьком не спілкується, через негативне відношення останнього, оскільки той дозволяє собі неприпустиму поведінку та нецензурні висловлювання, образи та погорози на адресу сина.

Відповідач в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, про дату, час та місце слухання справи належно повідомлявся в установленому законом порядку за вказаним у позовній заяві місцем проживання.

В письмових поясненнях вказав, що позивачка вводить суд в оману, зазначаючи, що він не спілкується з сином. Вказує, що постійно підтримує зв`язок із дитиною, забирає його до себе, вони проводять разом дозвілля, їздять на відпочинок. Таким чином він піклується про фізичний та духовний розвиток дитини.

Долучені до матеріалів справи скріншоти переписок не вважає належним та допустимим доказом, оскільки вони не містять обов`язкових реквізитів електронного документу - електронного підпису та не засвідчені власником відповідного Інтернет-ресурсу, або провайдером.

Долучена до позовної заяви ухвала суду про зобов`язання внесення відомостей до ЄДРДР за заявою позивачки від 05 травня 2022 року, не доводить вчинення ним домашнього насильства, його винуватість цією ухвалою не встановлена.

Вважає, що не існує визначених законом підстав для позбавлення його батьківських прав по відношенню до сина ОСОБА_4 . Зазначає, що між ними приятельські стосунки, син поважає його як батька, а він любить його як свого сина.

В задоволенні позову просить відмовити.

Представник третьої особи в судове засідання, також не з`явився. До суду поступила письмова заява про розгляд справи у відсутності представника відділу опіки. та долучено рішення виконавчого комітету Отинійської селищної ради Коломийського району про затвердження висновку про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав.

Зважаючи на подані заяви учасників, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони підтверджуються, суд дійшов наступних висновків.

За приписами ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 р. (ратифікована Україною 27 лютого 1991 р., дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 р.) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У Принципі 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН та ратифікованою Україною 27 січня 1991 року, що є основним документом, який визначає правові стандарти у сфері захисту прав дітей, зазначено, що дитина для повного та гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою та відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку у атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 2, 3 ст. 150 СК України кожна дитина має право на піклування батьків, а батьки мають право та зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, створювати належні умови для розвитку її здібностей та несуть відповідальність за невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Згідно з положенням ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина.

В своїй Постанові «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», № 3 від 30 березня 2007 року Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що ухилення батьків від виконання ними батьківських обов`язків має місце коли вони не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини; не спілкуються з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення.

Відповідно до ст. 164 СК України батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст ст. 57- 60 ЦПК України.

В судовому засіданні встановлено, що сторони перебували у шлюбі, який 12 грудня 2010 року розірвано (а.с. 11).

Відповідач ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 (а.с. 13). Матір`ю дитини, згідно вказаного свідоцтва про народження, є ОСОБА_1 .

Згідно долученої до матеріалів справи копії свідоцтва про зміну імені позивачка 26 жовтня 2017 року змінила прізвище « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 » (а.с. 12).

Після розірвання шлюбу неповнолітній син сторін проживає з матір`ю, що підтверджується довідкою Отинійської селищної ради від 13 травня 2022 року № 485 (а.с. 10).

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 27 листопада 2017 року з відповідача стягуються аліменти на утримання сина у розмірів 1 000 грн (а.с. 17).

Вказане рішення суду перебуває на примусовому виконанні у Коломийському відділі Державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області, що підтверджується довідкою про отримані позивачкою аліменти на утримання сина від 20 вересня 2022 року (а.с. 69).

Також з матеріалів справи видно, що тільки позивачка постійно займається вихованням сина, бере активну участь у його навчанні у школі, лікуванні вихованні, дозвіллі. Натомість відповідач від таких обов"язків умисне, безпідставно ухилявся і ухиляється (а.с. 14, 15).

Вказані обставини знайшли яскраве підтвердження у показаннях допитаного в якості свідка сина відповідача, який вказав, що після розірвання шлюбу батьками проживає з матір`ю.

З раннього дитинства контаків з батьком не було, почалися після 2017 року з прийняттям рішення про стягнення аліментів. Він сам приходив до батька і вони могли сидіти на кухні і говорити про побутові речі. Спілкування було не часте. Ініціатором зустрічей був він. В жодні розважальні заклади разом не ходили, у горах разом не відпочивали. Могли випадково бачитися на вулиці, але батько не вітався.

Школою батько не цікавився і туди не приходив. Одного разу відвів на секцію футболу куди його записала мама, по закінчення чого сказав, що ці заняття не для нього. Після відвідував секції плавання та пласту, ходив у музичну школу, проте батько участі у цьому уже не брав ніякої.

Коли він не зміг прийти до батька у лютому 2022 року, на своє п"ятнадцятиріччя, той став обзивати його, ображати і принижувати в телефонних розмовах та повідомленнях. Це саме відбувалося по відношенню до матері. Надалі вони тривалий час не спілкувалися, а 27 грудня 2022 року після засідання опікунської ради це повторилося в дуже грубій формі. На засіданні ради він давав такі ж пояснення про стосунки з батьком як і у суді.

Вважає, що батько його не поважає, а тому не бажає з ним спілкуватися і не хоче щоб у нього був такий батько.

Відповідно до ч.1 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно із ч.1 ст. 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Частиною 4 ст. 155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч.1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені- судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, жорстоко поводяться з дитиною, є хронічними алкоголіками або наркоманами, вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, засудженні за вчинення умисного злочину щодо дитини.

У відповідності до ч.4 ст. 19 СК України при розгляді спорів судом щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування та у відповідності до ч.5 цієї статті подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору.

Згідно висновку, затвердженого рішенням виконавчого комітету Отинійської селищної ради Коломийського району від 28 вересня 2022 року № 142/2022, визначено недоцільним позбавляти відповідача ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 , так як не встановлено обставин ухилення останнього від виконання батьківських обов`язків. З пояснень дитини встановлено, що до конфлікту між батьками у нього з батьком були хороші стосунки.

Даючи оцінку даному висновку суд вважає його формальним, належно не обгрунтованим по причині не повного вивчення комісією з питань захисту прав дитини, ситуації, що склалася між батьками дитини на протязі ряду років та повне нехтування відповідачем своїми батьківськими обов"язками в силу цього. Членами комісії не взято до уваги не бажання батьком відвідування дитячого садочка де виховувався та зростав син, школи де навчався та ліцею де вчиться. Також поза увагою комісії залишилося ігнорування батьком спілкування з членами комісії на засідання якої він тричі викликався для з`ясування дійсних обставин, які склалися між ним і дитиною і куди жодного разу не з"явився. Зовсім не оцінено тексти переписки, яка велася по мобільному телефону між батьками неповнолітнього та батьком на адресу дитини, яка вказує на відсутність у відповідача будь-яких морально етичних цінностей по відношенню до ОСОБА_1 як матері спільної дитини і особливо до неповнолітньої дитини.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків,.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц).

Між інтересами дитини і інтересами батьків має існувати справедлива рівновага дотримуючись якої батькові слід приділяти особливу увагу найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою і важливістю повинні переважати над інтересами батьків.

І хоч батько у своїх письмових поясненнях зазначав, що не погоджується з позовними вимогами, однак вся його поведінка говорить про протилежне.

Як уже було зазначено вище між сином та батьком протягом останнього року склалися гострі неприязні відносини. Під час спілкування з сином ОСОБА_1 допускає нецензурну лексику, особисті образи, що принижують честь та гідність дитини, на що вказує історія переписок у соціальних мережах. Крім того відповідач не з`являвся на засідання комісії у справах дітей, для розгляду питання про доцільність позбавлення його батьківських прав, в судові засідання для дачі пояснень та грубо ігнорує вимоги органу поліції з приводу пояснень щодо своєї неправомірної поведінки по відношенню до матері дитини. Все це в сукупності вказує на небажання відповідача налагодити відносини з сином та свідоме нехтування батьківськими обов"язками, що свідчить про наявність підстав для позбавлення його батьківських прав.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76, 141, 263-266, ст.ст. 150, 164-166 СК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , жителя АДРЕСА_1 , позбавити батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Отинія Коломийського району Івано-Франківської області про що виконавчим комітетом Отинійської селищної ради Коломийського району 16 лютого 2007 року складено актовий запис про народження № 13, свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 сплачений судовий збір в розмірі 992, 40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 06 липня 2023 року.

Суддя П`ятковський В. І.