Вирок

від 05.07.2023 по справі 308/8758/19

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/8758/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2023 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданнікримінальне провадження внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12019070030002045 від 02.07.2019 р. по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Ужгород, Закарпатської області, громадянина України, ромської народності, без освіти, тимчасово непрацюючого, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженого, раніше не судимого,

у вчиненні ним кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

01 липня 2019 року о 14 годин 51 хвилин, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зайшовши до цеху приватного підприємства «Ейр Вєнт» код ЕДРПОУ 35561333, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Українська, 16, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, спрямованим на таємне заволодіння чужим майном, із корисливим мотивом, із метою незаконного збагачення за рахунок викраденого майна, таємно, шляхом вільного доступу заволодів належному потерпілому ОСОБА_6 мобільним телефоном марки «Хіаоmі» моделі «Redmi Note 5 M1803E7SG», чорного кольору, після чого вийшов з вказаного приміщення та попрямував по вулиці Українській, що в м. Ужгород, тим самим розпорядившись вказаним майном.

Таким чином ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, а саме - таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

В ході судового розгляду прокурором змінено кваліфікацію діяння на підставі ст. 338 КПК України, з ч.2ст. 185 КК України(як крадіжка, вчинена повторно) на ч.1ст. 185 КК України(крадіжка), оскільки згідно правової позиції Верховного Суду (постанова від 14.09.2020 року Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду в справі № 591/4366/18) підставою для здійснення кримінально-правової кваліфікації дій особи за кваліфікуючою ознакою «повторно» без постановлення обвинувального вироку суду стосовно цієї особи за першим епізодом, який дає підстави для кваліфікації ознаки «повторно», є розгляд першого і наступних однорідних або тотожних злочинів у одному кримінальному провадженні. У випадку ж розгляду різних кримінальних проваджень стосовно однієї особи повторність має місце лише у разі постановлення щодо особи обвинувального вироку за тотожний чи однорідний злочині в іншому кримінальному провадженні.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта згідно з вимогамист. 337 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що викладені в обвинувальному акті обставини мали місце, дійсно він таємно заволодів чужим майном, а саме мобільним телефоном марки «Хіаоmі» моделі «Redmi Note 5 M1803E7SG», який знаходився в цеху підприємства за адресою: м. Ужгород, вул. Українська, 16, який в подальшому після затримання ним був повернутий потерпілому. Зазначив, що вину у вчиненні кримінального правопорушення визнає повністю, щиро розкаюється.

Захисник просив суворо не карати обвинуваченого, оскільки такий вину визнає повністю, раніше не судимий, повернув викрадене, цивільний позов не заявлено потерпілим.

Прокурор під час судового засідання змінений обвинувальний акт підтримав та просив притягнути ОСОБА_4 , до кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 185 КК України.

Потерпілий в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 91 КПК Україниу кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 , повністю визнав свою вину в інкримінованому йому органом досудового розслідування злочині, погодився з кваліфікацією вчиненого ним діяння, прокурор, не заперечив щодо встановлених фактичних обставин, потерпілий в судове засідання не з`явився, заперечень на адресу суду не надходило, тому суд, на підставі ч. 3 ст.349 КПК України, з`ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження змісту обставин справи, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого.

Суд оцінює, що обвинувачений ОСОБА_4 , визнав вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, зазначив що фактичні обставини відповідають суті тих подій, які викладені в обвинувальному акті, тому об`єктивних сумнівів у доведеності його вини у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, у суду не має.

Враховуючи викладене, суд, заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 , прийшов до висновку, що винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створюючи необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, суд сприяв змагальності сторін, які мали можливість самостійно обстоювати їхні правові позиції, права, свободи, законні інтереси, передбачені КПК України, сторони не були позбавлені права та можливості подавати до суду речі, документи, інші докази, заявляти клопотання, а також реалізувати інші права.

Також, суд сприяв рівності сторін у їх процесуальних правах, дослідив, проаналізував показання обвинуваченого, всі докази у їх сукупності та взаємозв`язку, у відповідності критерію доведення ними обставин, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні, поза розумним сумнівом, що відповідає положенням ч.2 ст.17 КПК України.

При цьому, суд констатує факт, що стороною захисту під час підготовчого судового засідання та судового розгляду не заявлялися клопотання щодо виклику свідків сторони захисту, витребування речей та документів, приєднання речей та документів в якості доказів.

Таким чином, обвинувачений, його захисник були вільні у реалізації процесуальних прав сторони захисту.

Як вказав Верховний Суд у постанові від 23.06.2020 року у справі №159/3738/16-к, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.

Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений статтею 92КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

З врахуванням обсягу доказів, які досліджувались у судовому засіданні, суд вважає доведеною вину ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), за ч. 1 ст. 185 КК України, тобто - таємному викраденні чужого майна (крадіжка).

Судом встановлено, що відносно обвинуваченого в Ужгородському міськрайонному суді Закарпатської області з 2018 року перебуває обвинувальний акт по його звинуваченню у вчиненні злочину, передбаченого ч.3ст. 185 КК України.

Разом з тим, обвинувачений за вчинення вищезазначених дій не засуджувався та в межах даної справи вирок не ухвалено станом на час розгляду даної справи.

Згідно з вимогамист.65 КК Українипри призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

На підставі викладеного, суд, призначаючиобвинуваченомупокарання, враховує характер кримінального проступку, ті обставини, що потерпілому повернуто майно, дані про особу обвинуваченого, який не працює, неодружений, утриманців не має, дані про негативну характеристику щодо нього відсутні, на обліку і лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий.

Обставин, що обтяжує покарання, не встановлено.

Обставинами, що пом`якшує покарання, не встановлено.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує ступінь тяжкості злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до проступків, є умисним злочином, дані про його особу, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання, та відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України, призначає покарання необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових злочинів.

01.07.2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень" від 20.12.2019 року.

Зазначеним Законом внесено зміни вКримінальний кодекс України, та встановлено нову класифікацію кримінальних правопорушень. Відповідно до ч. 2ст. 12 КК Україникримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Отже, кримінальне правопорушення передбачене ч. 1ст. 185 КК України, відноситься до категорії кримінального проступку.

Відповідно до ст. 74 ч. 5 КК України особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбаченихстаттею 49КК України.

Положеннями ст. 49 КК України визначено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого злочину, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.

Згідно приписів вказаної статті особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання чинності вироком суду законної сили минули встановлені законом строки, обчислення яких призупиняється в разі ухилення особи, яка вчинила злочин від слідства та суду та переривається у випадку скоєння зазначеною особою нового злочину.

Також, згідно п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №12 від 23.12.2005 року, особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, який був скоєний 01.07.2019 року.

Суд бере до уваги, що під час судового розгляду ОСОБА_4 ухилявся від явки до суду, в зв`язку з чим оголошувався в розшук.

Так,ухвалою Ужгородськогоміськрайонного судуЗакарпатської областівід 11.11.2020оголошено розшукобвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,проживаючого заадресою: АДРЕСА_1 .На часпроведення розшукудане судовепровадження зупинено.Ухвалою судувід 10.06.2021року оголошенорозшук обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .Ухвалою судувід 30.05.2022року оголошенорозшук обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .Ухвалою Ужгородськогоміськрайонного судуЗакарпатської областівід 16 червня 2022 року було відновлено кримінальнепровадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12019070030002045 від 02.07.2019р. по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.

Санкція статті 185 ч. 1 КК України передбачає покарання у вигляді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п`яти років.

Відповідно до ст. 49 ч. 2 КК України - перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років.

Таким чином, враховуючи, що перебіг давності зупинявся в зв`язку з неодноразовим розшуком обвинуваченого, у суду є підстави для призначення ОСОБА_4 покарання за ч.1 ст. 185 КК України на загальних підставах, без застосування ст. 49 КК України.

На підставі викладеного, враховуючи конкретні обставини вчинення злочину, особу винного, його ставлення до вчиненого, наявність обставин, що пом`якшують покарання, та відсутність встановлених органом досудового розслідування обставин, що обтяжують покарання, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості й індивідуалізації покарання, вважає, що для виправлення ОСОБА_4 та попередження нових злочинів йому необхідно призначити покарання саме у вигляді громадських робіт в межах санкції ч.1 ст.185 КК України, які полягають у виконанні обвинуваченим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування.

Таким чином з урахуванням майнового стану обвинуваченого, того факту, що він не працевлаштований, суд доходить висновку, що покарання у виді штрафу або виправних робіт в даному конкретному випадку буде надмірним тягарем для обвинуваченого та не відповідатиме меті покарання.

Покарання у виді арешту та обмеження волі є найбільш тяжкими порівняно з іншими видами покарання, передбаченими ч. 1 ст. 185 КК України.

Відповідно ст. 56 КК України, громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. Громадські роботи встановлюються на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин і відбуваються не більш як чотири години на день. Громадські роботи не призначаються особам, визнаним особами з інвалідністю першої або другої групи, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби.

Враховуючи обставини кримінального проступку, особу обвинуваченого, який не працевлаштований, тому виплатити штраф або виконувати виправні роботи не матиме змоги, відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_4 покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 185 КК України, яке суд вважає достатнім для попередження нових злочинів, а саме у виді громадських робіт, оскільки, на думку суду, його виправлення можливе без ізоляції від суспільства.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості злочину, дані про його особу, те що він вину визнав у повному обсязі, раніше не судимий, беручи до уваги, що він вчинив умисний злочин, має постійне місце проживання, потерпілий цивільний позов не подавав. З огляду на викладене суд вважає за можливе його виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства.

Саме таке покарання на думку суду є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження скоєння нових злочинів.

Європейський суд з прав людини у справі «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 року зазначив, що покарання, як втручання держави в особисте приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Цивільний позов не подавався.

Процесуальні витрати на залучення експерта для проведення товарознавчої експертизи стягнути з ОСОБА_4 на користь держави.

Питання щодо речових доказів вирішується в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.100,349,368-370,373,374,394,395 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.185КК України та призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 240 (двісті сорок) годин.

Речові докази: DVD-R диск з відеозаписами - зберігати в матеріалах кримінального провадження; мобільний телефон марки «Хіаomі» моделі «Redmi Note 5 M1803E7SG», чорного кольору, вважати повернутим потерпілому, коробку від телефону та чек повернути потерпілому.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати пов`язані із проведенням у кримінальному провадженні експертизи у розмірі 628 грн. 04 коп.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його оголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1