Постанова

від 06.07.2023 по справі 569/18543/22

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2023 року

м. Рівне

Справа № 569/18543/22

Провадження № 22-ц/4815/697/23

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Шимківа С.С.,

суддів: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Державний заклад професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання «Рівненська академія патрульної поліції»,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державного закладупрофесійної (професійно-технічної)освіти зіспецифічними умоваминавчання «Рівненськаакадемія патрульноїполіції» на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 31 березня 2023 року (ухвалене у складі судді Першко О.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання «Рівненська академія патрульної поліції» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в :

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання «Рівненська академія патрульної поліції», яким просила: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як матері, яка має двох дітей віком до 15 років; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як матері, яка має двох дітей віком до 15 років; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь упущений час затримки розрахунку за невикористані дні додаткової відпустки.

В обґрунтуваннязаявлених позовнихвимог покликаєтьсяна те,що з 12 жовтня 2020 року по 31 січня 2022 року працювала у Державній установі «Рівненська академія патрульної поліції» на посаді фахівця відділення правового забезпечення та міжнародного співробітництва. 15 листопада 2022 року вона звернулася до відповідача із заявою про отримання довідки про суми, нараховані та виплачені при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основана та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні). Відповідно до розрахунку, зазначеного у довідці про доходи від 29 листопада 2022 року вона дізналася, що до сум нарахованих при звільненні, роботодавець не включив компенсацію за 10 днів соціальної відпустки за 2022 рік, як матері двох дітей до 15 років. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 23 березня 2021 року у справі № 569/2156/21, яке набрало законної сили 23 квітня 2021 року, шлюб між нею та ОСОБА_2 , зареєстрований 09 липня 2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції, актовий запис № 717, розірвано. Від шлюбу вони мають двох дітей: ОСОБА_3 , котрому на момент подачі заяви до суду виповнилося 10 років, та ОСОБА_4 , чотирирічного віку. Обоє дітей проживають з нею, а спільного господарства із ОСОБА_2 вона не веде вже понад два роки. Належним чином завірені копії свідоцтв про народження дітей та копія рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 березня 2021 року у справі № 569/2156/21 про розірвання шлюбу містились у матеріалах її особистої справи у Державній установі «Рівненська академія патрульної поліції». Проте, розрахунок при звільненні був проведений відповідачем в останні хвилини робочого дня в установі, а на руки видана довідка про те, що на день звільнення не використана додаткова відпустка за 2022 рік відповідно до ст. 19 Закону України «Про відпустки» та не виплачена компенсація. Окрім того, що батько її дітей ОСОБА_2 не використовував у 2022 році соціальну відпустку на дітей, та не планує цього робити, адже є безробітним. З 01 лютого 2022 року її призначено на посаду головного спеціаліста із забезпечення договірної та позовної роботи, як таку що визначена переможцем конкурсу, згідно наказу територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області від 31 січня 2022 року №6-к. Протягом відпрацьованого періоду роботи в ТУ ДСА України в Рівненській області вона зверталася до начальника ТУ ДСА України в Рівненській області із заявою на отримання соціальної відпустки, як матері двох дітей віком до 15 років, терміном 10 календарних днів, долучаючи довідку від батька ОСОБА_2 про те, що він не використовував у 2022 році соціальну відпустку на дітей та не планує цього робити, адже є безробітним. Проте дозволу на використання свого права на отримання соціальної відпустки так і не отримала. Відповідно до листа Міністерства економіки України від 20 липня 2022 року №660-03/22, якщо після звільнення з працівником укладено новий трудовий договір, то на новому місці роботи роботодавець не несе обов`язку по наданню невикористаної додаткової соціальної відпустки за поточний і попередні роки. Вважає, що відповідач фактично позбавив її права на отримання додаткової оплачуваної відпустки тривалістю 10 календарних днів як матері, яка має двох дітей віком до 15 років, а також незважаючи на той факт, що вона виховує дітей сама, відібрав компенсацію за 10 днів соціальної відпустки за 2022 рік.

27 лютого 2023 року позивач подала до місцевого суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд: зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити їй 3 271 грн. 52 коп. (без урахування податків і зборів) грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як матері, яка має двох дітей віком до 15 років; стягнути з відповідача середній заробіток за весь упущений час затримки в розрахунку за невикористані дні додаткової відпустки в розмірі 48 718 грн. 95 коп. (без урахування податків і зборів).

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 31 березня 2023 року позов ОСОБА_1 до Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання «Рівненська академія патрульної поліції» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Стягнуто з Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання «Рівненська академія патрульної поліції» на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану додаткову відпустку як матері, яка має двох дітей віком до п`ятнадцяти років, в розмірі 3 271 (три тисячі двісті сімдесят одна) грн. 52 коп. без утримання з цієї суми обов`язкових податків та зборів.

Стягнуто з Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання «Рівненська академія патрульної поліції» на користь ОСОБА_1 середній заробіток з час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 3 271 (три тисячі двісті сімдесят одна) грн. 52 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання «Рівненська академія патрульної поліції» в дохід держави судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.

Стягнуто з Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання «Рівненська академія патрульної поліції» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 66 (шістдесят шість) грн. 64 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач мала право на додаткову оплачувану відпустку тривалістю 10 календарних днів, оскільки мала двох дітей віком до 15 років, однак нею не скористалася, а тому при її звільненні, відповідач зобов`язаний був здійснити виплату грошової компенсації у розмірі 3 271 грн. 52 коп. (без утримання з цієї суми обов`язкових податків та зборів) за всі не використані нею дні додаткової відпустки, як працівнику, яка має дітей, однак такої виплати не здійснив. Враховуючи очевидну неспівмірність заявленої до стягнення суми середнього заробітку зі встановленим розміром компенсації за невикористану відпустку, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, місцевий суд вважав справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 3 271 грн. 52 коп..

Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, Державний заклад професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання «Рівненська академія патрульної поліції» оскаржив його в апеляційному порядку.

У поданійапеляційній скарзізазначає,що рішення про надання соціальної відпустки приймається роботодавцем з урахуванням наданих документів, а жодних документів, які б підтверджували той факт, що батько дітей позивачки не використав у поточному 2022 році спірний вид додаткової відпустки роботодавцю, до дня звільнення включно, надано не було, та не міститься у матеріалах особової справи позивача, а тому відповідач був позбавлений можливості здійснити виплату компенсації за 2022 рік.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_1 просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення місцевого суду - без змін.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач з 12 жовтня 2020 року перебувала в трудових відносинах із Державною установою «Рівненська академія патрульної поліції» та працювала на посаді фахівця відділення правового забезпечення та міжнародного співробітництва, що підтверджується записами в трудовій книжці ОСОБА_1 , серії НОМЕР_1 .

27 січня 2022 року ОСОБА_1 на ім`я т.в.о. начальника Державної установи «Рівненська академія патрульної поліції» Ковальчука Т. подано заяву про звільнення її з 31 січня 2022 року за угодою сторін, відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Наказом № 21 о/с від 28 січня 2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача звільнено з роботи за п. 1 ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін) 31 січня 2022 року. Відділенню фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Державної установи «Рівненська академія патрульної поліції» наказано виплатити ОСОБА_1 компенсацію за 46 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за періоди роботи з 12 жовтня 2020 року по 11 жовтня 2021 року та з 12 жовтня 2021 року по 31 січня 2022 року і щорічну додаткову відпустку відповідно до ст. 19 Закон України «Про відпустки» за 2020 та 2021 роки.

ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 відповідно. Батьком дітей є ОСОБА_2 ..

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 23 березня 2021 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який був зареєстрований 09 липня 2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції, актовий запис № 717.

З довідки, виданої 31 січня 2022 року № 85/53/01-2022 Державною установою «Рівненська академія патрульної поліції», вбачається, що на день звільнення у ОСОБА_1 не використана додаткова відпустка за 2022 рік відповідно до ст. 19 Закону України «Про відпустки» та не виплачена компенсація. Матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у 2022 році не надавалася.

Наказом № 6-к від 31 січня 2022 року «Про призначення ОСОБА_1 » позивача призначено з 01 лютого 2022 року на посаду головного спеціаліста із забезпечення договірної та позовної роботи, як таку, що визначена переможцем конкурсу з посадовим окладом згідно штатного розпису та встановлено випробування строком два місяці.

Відповідно до заяви ОСОБА_2 від 12 грудня 2022 року, поданої на ім`я начальника ТУ ДСА України в Рівненській області Вдовиченка В.В., останній не використовував у 2022 році соціальну відпустку на дітей та не планує цього робити, оскільки є безробітним.

Згідно з частиною першою статті 3 КЗпП України, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до ст. 74 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Статтею 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або повнолітню дитину особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ч. 1 ст. 94 КЗпП України, ст. 1 Закону України «Про оплату праці»).

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці», в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, визначено таку структуру заробітної плати: основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно з пунктом 2.2.12 розділу 2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, компенсація за невикористану відпустку входить до фонду додаткової заробітної плати.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про відпустки», в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

Ця відпустка надається за календарний рік, а не за відпрацьований робочий рік. Вона може бути використана працівником у будь-який час протягом календарного року незалежно від відпрацьованого часу і дати народження дитини.

Якщо працівник, що має право на цю відпустку, з яких-небудь причин не скористався цим правом за декілька попередніх років, він може використати цю відпустку пізніше. На це вказує і Мінсоцполітики в листах від 20 вересня 2013 року № 807/13/155-13 і від 12 травня 2015 року № 256/13/116-15, підкреслюючи, що строк давності, після якого втрачається право на додаткову відпустку на дітей, чинним законодавством не встановлений.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або повнолітню дитину особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до роз`яснення Міністерства економіки України на звернення ТУ ДСА України в Рівненській області від 20 липня 2022 року № 660-03/22, вказано, що якщо після звільнення з працівником укладено новий трудовий договір, то на новому місці роботи роботодавець не несе обов`язку по наданню невикористаної додаткової соціальної відпустки за поточний і попередні роки.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» вказано, що, розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі статтею 83 КЗпП України вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки та додаткової відпустки для працівників, які мають дітей, тільки в разі звільнення його з роботи, а під час неї - лише за частину цих відпусток за умови, що тривалість наданих йому при цьому щорічної й додаткової відпусток становить не менше 24 календарних днів та що працівник не є особою віком до 18 років.

ОСОБА_1 мала право на додаткову оплачувану відпустку тривалістю 10 календарних днів, оскільки мала двох дітей віком до 15 років, однак нею не скористалася.

Отже, при звільненні позивача, відповідач зобов`язаний був здійснити виплату грошової компенсації у розмірі 3 271 грн. 52 коп. (без утримання з цієї суми обов`язкових податків та зборів), який апелянтом не заперечується, за всі не використані нею дні додаткової відпустки, як працівнику, яка має дітей, однак такої виплати не здійснив.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації у розмірі 3 271 грн. 52 коп. (без утримання з цієї суми обов`язкових податків та зборів) за всі не використані ОСОБА_1 дні додаткової відпустки, як працівнику, яка має дітей, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що передбачено ст. 117 КЗпП України, у розмірі 3 271 грн. 52 коп..

Проведені судом першої інстанції розрахунки та розмір стягнутих сум відповідачем не оспорюється.

Стороною відповідача не спростовано наявність у ОСОБА_1 права на додаткову відпустку, як працівнику, яка має дітей, і відповідно права на грошову компенсацію у зв`язку з її невикористанням при звільненні з роботи.

Відповідач, відповідно до вимог ст. 83 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про відпустки», зобов`язаний був здійснити виплату компенсації за невикористану додаткову відпустку на дітей при звільнені ОСОБА_1 31 січня 2022 року.

Працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах, а тому відповідач при звільненні ОСОБА_1 мав з`ясувати чи має вона право на отримання компенсації за невикористану відпустку та чи батько дітей ОСОБА_2 не використав вказану додаткову відпустку.

У ході судового розгляду справи не було встановлено, що ОСОБА_2 використав вказану додаткову відпустку.

Виходячи з вище наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично були предметом розгляду у суді першої інстанції, оскільки такі доводи були покладені в обґрунтування заперечень щодо позовних вимог, яким була надана належна оцінка. Тому, такі доводи не спростовують висновків місцевого суду і зводяться до переоцінки доказів і незгоди скаржника із висновками суду щодо обставин справи.

Колегія суддів вважає, що вирішуючи спір, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 263-265 ЦПК України, в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що беруть участь у справі, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку і ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону, а тому апеляційна скарга Державного закладупрофесійної (професійно-технічної)освіти зіспецифічними умоваминавчання «Рівненськаакадемія патрульноїполіції» підлягає залишенню без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 31 березня 2023 року залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.367,375,381-384,389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргуДержавного закладупрофесійної (професійно-технічної)освіти зіспецифічними умоваминавчання «Рівненськаакадемія патрульноїполіції» залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 31 березня 2023 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач Шимків С.С.

Судді: Гордійчук С.О.

Ковальчук Н.М.