Ухвала

від 06.07.2023 по справі 914/3707/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 914/3707/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління Державної податкової служби у Львівській області

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.02.2023

та рішення Господарського суду Львівської області від 27.10.2022

у справі № 914/3707/21

за позовом Головного управління Державної податкової служби у Львівській області

до:

1) приватного виконавця Білецького Ігоря Мироновича виконавчого округу Львівської області Міністерства юстиції України;

2) приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Львівської області Головач Орислави Романівни;

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Жовківський племптахорепродуктор";

4) Державного підприємства "Сетам"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватного акціонерного товариства "Аеробуд",

про визнання недійсними електронних торгів; визнання протиправними дій (бездіяльності) приватного виконавця; визнання протиправними дій приватного нотаріуса,

В С Т А Н О В И В:

Головним управлінням Державної податкової служби у Львівській області 21.06.2023 через систему "Електронний суд" повторно подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 (повний текст складено 24.02.2023) та рішення Господарського суду Львівської області від 27.10.2022 у справі № 914/3707/21, після повернення вперше поданої касаційної скарги на зазначені судові рішення ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2023 на підставі ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 21.06.2023 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Случ О.В., Волковицька Н.О.

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам ст.ст. 287 - 290 ГПК України та дослідивши матеріали справи, Суд дійшов висновку, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що підставою касаційного оскарження заявник визначив п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Таким чином, із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційна скарга має містити формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах.

Системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч. 2 ст. 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

З урахуванням змін до ГПК України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, Верховний Суд установив, що касаційна скарга містить лише обґрунтування порушення норм процесуального та неправильного застосування судами норм матеріального права, виклад фактичних обставин справи, які встановлені судами та обставини, що були ними відхилені, однак в порушення вимог п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, скаржник взагалі не зазначив постанову Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Посилання лише на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України без зазначення постанов Верховного Суду не є належним правовим обґрунтуванням зазначеної скаржником підстави касаційного оскарження.

В свою чергу положення ГПК України покладають обов`язок з визначення та доведення того, якого висновку Верховного Суду з приводу конкретної норми права не було враховано при прийнятті оскаржуваного рішення, саме на скаржника, що, з урахуванням положень ст. 290 ГПК України, зобов`язує останнього, а не Суд, у скарзі повно викласти та детально описати невідповідність оскаржуваного судового рішення практиці Верховного Суду із застосування конкретної норми. Водночас Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які не були враховані судами попередніх інстанцій, і які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги. При цьому правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

Оскільки скаржником не визначено належним чином підстави касаційного оскарження судових рішень як того вимагає ч. 2 ст. 287 ГПК України та п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху.

Згідно з ч. 2 ст. 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Частиною 2 ст. 174 ГПК України унормовано, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Отже, способом усунення недоліків касаційної скарги є надання касаційної скарги в новій редакції із зазначенням належного обґрунтування необхідності відкриття касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України з посиланням на постанови/постанову Верхового Суду, в яких/якій викладено висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах та не врахований судом апеляційної інстанції при прийнятті постанови із наведенням того, у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи/або порушення норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваної постанови у даній справі з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 298 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

Разом з тим, за наслідками усунення недоліків поданої касаційної скарги скаржнику не надається право доповнити її іншими пунктами ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 169 ГПК України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Суд звертає увагу, що уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши Суду докази такого надіслання.

Щодо заяви про поновлення строку на касаційне оскарження, яка додано до касаційної скарги, Суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Згідно цієї норми суд касаційної інстанції, у кожному конкретному випадку, повинен, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.

Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду встановлено наступні обставини.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.03.2023 касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Львівській області на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 та рішення Господарського суду Львівської області від 27.10.2022 у справі № 914/3707/21 залишено без руху з підстав недодержання заявником вимог п.п. 2, 5 ч. 2, п. 2 ч. 4 ст. 290, ст. 291 ГПК України. Вказано на необхідність: 1) викласти касаційну скаргу у новій редакції з зазначенням підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав), належним обґрунтуванням наявності цієї підстави (цих підстав) та виправити недолік прохальної частини касаційної скарги шляхом зазначення номеру справи, в якій ухвалені судові рішення, що підлягають касаційному перегляд, а також зазначити повні найменування та імена інших учасників справи, їх місцезнаходження, місце проживання чи перебування; 2) надати докази сплати судового збору за подання касаційної скарги у сумі 10 896 грн; 3) надати докази надіслання копії касаційної скарги і доданих до неї документів іншим учасникам справи.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2023 Головному управлінню Державної податкової служби у Львівській області відмовлено у задоволенні клопотань про відстрочення сплати судового збору та про продовження процесуального строку для сплати судового збору, касаційну скаргу повернуто на підставі ч. 4 ст. 174 ГПК України, оскільки останнім не усунуто недоліки касаційної скарги.

Зазначену ухвалу скаржнику доставлено в електронний кабінет 25.04.23 о 20:24, про що свідчить довідка про доставку документа в кабінет електронного суду, а засобами поштового зв`язку ухвалу отримано 02.05.2023, що підтверджується даними, які містяться на сайті Укрпошти при перевірці поштового відправлення за трек - номером 0101618275079.

Предметом касаційного оскарження є постанова Західного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 (повний текст складено 24.02.2023), а тому останній день оскарження за приписами ст. 288 ГПК України закінчився - 16.03.2023, тоді як дану касаційну скаргу подано 21.06.2023, тобто зі значним пропуском строку на касаційне оскарження.

В обґрунтування заяви про поновлення строку на касаційне оскарження, заявник наводить хронологію подій, які передували повторній подачі касаційної скарги та посилається на неможливість сплатити судовий збір у зв?язку із несвоєчасним фінансуванням Головного управління Державної податкової служби у Львівській області та недостатністю коштів внаслідок військової агресії російської федерації проти України і введення воєнного стану в Україні. Також скаржник зазначає, що після надходження платіжної інструкції від 22.05.2023 № 1067 Головним управлінням Державної податкової служби у Львівській області в стислі терміни підготовлено та повторно подано касаційну скаргу.

Однак обставини фінансової неспроможності скаржника сплатити судовий збір за подання касаційної скарги не є належним обґрунтуванням наявності поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження. Суд зазначає, що згідно з п. 1 ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Отже, органи державної влади, суб`єкти господарювання та громадяни поставлені законом у рівні умови, у зв`язку з чим вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним господарюючим суб`єктам перед іншими учасниками судового процесу призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

Також Суд наголошує на тому, що дану касаційну скаргу подано із недоліками в частині належного обґрунтування необхідності відкриття касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, про які вже зазначалося в ухвалі Касаційного господарського суду від 24.04.2023 про повернення касаційної скарги, що свідчить про повторне недотримання скаржником однаково обов`язкових для всіх учасників справи вимог щодо оформлення касаційної скарги.

При цьому слід зазначити, що доводи скаржника про те, що після надходження платіжної інструкції від 22.05.2023 № 1067 Головне управління Державної податкової служби у Львівській області в стислі терміни підготувало та повторно подало касаційну скаргу не приймаються в якості наявності поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження, оскільки дану касаційну скаргу подано 21.06.2023, тобто через місяць після сплати судового збору.

Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Отже можливість поновлення пропущеного строку судом касаційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку, обов`язок з доведення яких покладено на скаржника.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом ( ч. 3 ст. 13 ГПК України).

ГПК України не пов`язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

При цьому скаржником не надано жодних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 у справі № 914/3707/21 та не наведено існування обставин, що унеможливили її оскарження.

Крім того, колегія суддів зазначає, що наведені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження не можуть вважатися поважними і такими, що дійсно перешкоджали зверненню у передбачений законом строк, оскільки скаржнику вже надавався строк для усунення недоліків, він був обізнаний щодо необхідності їх усунення, при цьому своїм правом на усунення недоліків не скористався.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже доводи скаржника щодо пропущення строку на касаційне оскарження у справі № 914/3707/21, викладені у заяві, не є поважними причинами пропуску строку на касаційне оскарження, оскільки носять суб`єктивний характер і є такими, що залежали виключно від свідомого волевиявлення скаржника, а тому підстави, наведені у заяві визнаються Судом неповажними.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Відповідно до ч. 3 ст. 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, касаційна скарга Головного управління Державної податкової служби у Львівській області підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме - заявнику касаційної скарги необхідно: 1) подати касаційну скаргу в новій редакції із зазначенням належного обґрунтування необхідності відкриття касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України; 2) навести інші підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження та надати відповідні докази на підтвердження цих підстав.

Керуючись ст. ст. 119, 174, 234, 287-288, 290, 292 ГПК України, Суд,-

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Львівській області на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 та рішення Господарського суду Львівської області від 27.10.2022 у справі № 914/3707/21 залишити без руху.

2. Надати скаржнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.