Ухвала

від 06.07.2023 по справі 640/13908/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 липня 2023 року

м. Київ

справа №640/13908/20

адміністративне провадження №К/990/22055/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,

суддів Жука А.В., Мартинюк Н.М.,

перевіривши касаційну скаргу Кабінету Міністрів України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2023 року (повний текст постанови складено 15 травня 2023 року) у справі №640/13908/20 за позовом Тростянецької сільської ради Ямпільського району Вінницької області до Кабінету Міністрів України, третя особа Вінницька обласна державна адміністрація, про визнання протиправним та скасування розпорядження,

УСТАНОВИВ:

Тростянецька сільська рада Ямпільського району Вінницької області звернулась до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, третя особа Вінницька обласна державна адміністрація, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 06 травня 2020 року № 512-р «Про затвердження перспективного плану формування територій громад Вінницької області» у частині включення Тростянецької громади Ямпільського району Вінницької області (у складі с. Вітрівка, Ямпільський район, Вінницької області) до переліку територіальних громад, що входять до Бабчинецької ОТГ з центром у с. Бабчинці, Чернівецького району, Вінницької області;

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області» у частині включення Тростянецької громади Ямпільського району Вінницької області (у складі с. Вітрівка, Ямпільський район, Вінницької області) до переліку територіальних громад, що входять до Бабчинецької ОТГ з центром у с. Бабчинці, Чернівецького району, Вінницької області.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2023 року, позов задоволено.

14 червня 2023 року Кабінет Міністрів України звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2023 року у справі №640/13908/20.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Суд зазначає таке.

За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №640/13908/20 є посилання у касаційній скарзі на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Так, заявник указує, що станом на дату подання касаційної скарги відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 52 КАС України у подібних правовідносинах, зокрема щодо правовідносин про оскарження актів Уряду про затвердження перспективних планів формування територій громад та визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад органами місцевого самоврядування, повноваження яких припинені в порядку, передбаченому пунктом 6-1 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Обґрунтування скаржником наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень є достатньо мотивованими та потребують перевірки у межах таких доводів.

Щодо посилання заявника на пункти 1, 2 частини четвертої статті 328 КАС України Суд зазначає таке.

Так, скаржник посилається на неправильне застосування (тлумачення) судами попередніх інстанцій положень пункту 71 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції Закону України від 16 квітня 2020 року №562-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад») та зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували вказану норму права без урахування висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 19 жовтня 2022 року у справі №640/32312/20.

Водночас, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є взаємозв`язок усіх чотирьох умов.

Суд зазначає, що формальне посилання на постанову Верховного Суду не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки заявник не вказує який саме висновок Верховним Судом щодо застосування пункту 71 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції Закону України від 16 квітня 2020 року №562-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад») сформовано у зазначеній ним постанові, не вказує в чому полягає подібність правовідносин у справі (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Суд зазначає, що у разі оскарження рішень судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник в касаційній скарзі повинен навести обґрунтовані та переконливі аргументи, які слугували б підставою для висновків про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Необхідно зауважити, що з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо.

Необхідність відступу від висновку, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду, має виникати з певних визначених об`єктивних причин і такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані скаржником при посиланні на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

Однак скаржником не зазначено належного правового обґрунтування необхідності відступлення від правового висновку, застосованого до спірних правовідносин і викладеного у постанові Верховного Суду 31 жовтня 2022 року у справі №640/14698/20 та застосованого судами попередніх інстанції в оскаржуваних судових рішеннях.

Суд також зауважує, що у кожних окремих правовідносинах при застосуванні судом одних й тих самих норм права в залежності від фактичних обставин справи, оцінки судами доказів або відсутності певних доказів, висновки судів можуть бути відмінними від тих, що здійснені судом в цій справи, проте вказане не свідчить про відмінність підходів у застосуванні судом норм права.

З огляду на викладене, Суд відхиляє посилання заявника на пункти 1, 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

Скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстав для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкриті касаційного провадження відсутні.

Керуючись статтями 328-330, 334, 335, 338 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відкрити касаційне провадження за скаргою Кабінету Міністрів України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2023 року у справі №640/13908/20

Витребувати з Київського окружного адміністративного суду матеріали справи №640/13908/20.

Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.

Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Ж.М. Мельник-Томенко

А.В. Жук ,

Н.М. Мартинюк

Судді Верховного Суду