Постанова

від 21.06.2023 по справі 199/1907/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 червня 2023 року

м. Київ

справа № 199/1907/19

провадження № 61-5634св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю «Монсіті»,

треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кохан Ганна Леонідівна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Бурхан-Крутоус Лілія Анатоліївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 січня 2022 року у складі судді Якименко Л. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 травня 2022 року у складі колегії суддів:

Барильської А. П., Деркач Н. М., Куценко Т. Р.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до

ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Монсіті» (далі - ТОВ «Монсіті») про витребування майна із чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації та визнання права власності.

Позовну заяву мотивовано тим, що він є власником нерухомого майна - будівель та споруд: виробничої будівлі літ. Д-1 (поз. 3-8), загальною площею 746,6 кв. м, платформи літ д, платформи літ. Д1, господарської будівлі літ. Л, електрощитової літ. Н, виробничої будівля літ. Х-1, загальною площею

497 кв. м, навісу літ. Ц, убиральні літ. Ч, навісу літ. Ш. навісу літ. Щ, навісу

літ. Ю, топочної літ. Я, споруд №11-17, що знаходяться на АДРЕСА_1 та розташовані на земельних ділянках площею 0, 0936 га та площею 0,1467 га.

Позивачу стало відомо, що належне йому майно без його відома та згоди було передано до статутного капіталу ТОВ «Монсіті» на підставі відповідного акту прийому-передачі майна від 14 грудня 2018 року, який він не підписував, та 17 грудня 2018 року за ТОВ «Монсіті» було зареєстровано право власності на спірне майно.

Зазначав, що 28 січня 2019 року в межах виконавчого провадження

№ НОМЕР_1 з виконання виконавчого напису, виданого 26 грудня 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кононенко С. А., про стягнення з ТОВ «Монсіті» на користь ОСОБА_3 суми боргу у розмірі 1 395 000 грн, реалізовано на електронних торгах зазначене нерухоме майно, переможцем яких став ОСОБА_2

11 лютого 2019 року приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Бурхан-Крутоус Л. А. склала акт про проведення електронних торгів, а 13 лютого 2019 року приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кохан Г. Л. видала ОСОБА_2 свідоцтво

про належність ОСОБА_2 на праві власності вказаного нерухомого майна.

Позивач вважає, що з використанням ТОВ «Монсіті», яке не було законним власником спірного майна та створенням боргових зобов`язань, всупереч волі позивача, з використанням підробних документів, було здійснено незаконне відчуження належного йому майна.

Посилаючись на викладене, позивач просив:

- визнати за ним право власності на зазначене майна;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис від 17 грудня 2018 року про державну реєстрацію права власності на спірне майно за ТОВ «Монсіті»;

- визнати недійсними електронні торги від 28 січня 2019 року з реалізації спірного майна, переможцем яких став ОСОБА_2 ;

- визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, посвідчене приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кохан Г. Л. 13 лютого 2019 року;

- витребувати спірне майно із чужого незаконного володіння

ОСОБА_2 ;

- скасувати державну реєстрацію права власності на спірне майно за ОСОБА_2 .

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 травня 2022 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 нерухоме майно, а саме: будівлі та споруди (з усіма їх приналежностями, у тому числі інженерними мережами та комунікаціями), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , які розташовані на земельних ділянках площею 0,0936 га кадастровий номер - 1210100000:01:205:0026, та площею 0,1467 га кадастровий номер - 1210100000:01:205:0031, опис об`єкта: будівлі та споруди: виробнича будівля літ. Д-1 (поз.3-8), загальною площею 746,6 кв.м, платформа літ д, платформа літ. Д1, господарська будівля літ. Л, електрощитові літ. Н, виробнича будівля

літ. Х-1, загальною площею 497,0 кв.м, навіс літ. Ц, убиральня літ. Ч, навіс літ. Ш. навіс літ Щ, навіс літ Ю, топочна літ. Я, споруди № 11-17, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1691342312101.

Скасовано запис № 29471279 від 17 грудня 2018 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності за ТОВ «МОНСІТІ» на будівлі та споруди (з усіма їх приналежностями, у тому числі інженерними мережами та комунікаціями), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , які розташовані на земельних ділянках площею 0,0936 га кадастровий номер - 1210100000:01:205:0026, та площею 0,1467 га кадастровий номер - 1210100000:01:205:0031, опис об`єкта: будівлі та споруди: виробнича будівля літ. Д-1 (поз.3-8), загальною площею 746,6 кв.м, платформа літ д, платформа літ. Д1, господарська будівля літ. Л, електрощитові літ. Н, виробнича будівля

літ. Х-1, загальною площею 497,0 кв.м, навіс літ. Ц, убиральня літ. Ч, навіс літ. Ш. навіс літ Щ, навіс літ Ю, топочна літ. Я, споруди № 11-17, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1691342312101.

Скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 4550585 від 13 лютого 2019 року 14:15:27, номер запису про право власності 30273111, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кохан Г. Л., на будівлі та споруди (з усіма їх приналежностями, у тому числі інженерними мережами та комунікаціями), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , які розташовані на земельних ділянках площею 0,0936 га кадастровий номер - 1210100000:01:205:0026, та площею 0,1467 га кадастровий номер - 1210100000:01:205:0031, опис об`єкта: будівлі та споруди: виробнича будівля літ. Д-1 (поз.3-8), загальною площею 746,6 кв.м, платформа літ д, платформа літ. Д1, господарська будівля літ. Л, електрощитові літ. Н, виробнича будівля

літ. Х-1, загальною площею 497,0 кв.м, навіс літ. Ц, убиральня літ. Ч, навіс літ. Ш. навіс літ Щ, навіс літ Ю, топочна літ. Я, споруди № 11-17, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1691342312101.

Визнано недійсними електронні торги, проведені 28 січня 2019 року за лотом № 324583 з реалізації нерухомого майна будівлі та споруди (з усіма їх приналежностями, у тому числі інженерними мережами та комунікаціями), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , які розташовані на земельних ділянках площею 0,0936 га кадастровий номер - 1210100000:01:205:0026, та площею 0,1467 га кадастровий номер - 1210100000:01:205:0031, опис об`єкта: будівлі та споруди: виробнича будівля літ. Д-1 (поз.3-8), загальною площею 746,6 кв.м, платформа літ д, платформа літ. Д1, господарська будівля літ. Л, електрощитові літ. Н, виробнича будівля літ. Х-1, загальною площею 497,0 кв.м, навіс літ. Ц, убиральня літ. Ч, навіс літ. Ш. навіс літ Щ, навіс літ Ю, топочна літ. Я, споруди № 11-17, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1691342312101.

Визнано недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майка з прилюдних торгів, посвідчене приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кохан Г. Л.,13 лютого 2019 року за реєстровим № 79.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно: будівлі

та споруди (з усіма їх приналежностями, у тому числі інженерними мережами та комунікаціями), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , які розташовані на земельних ділянках площею 0,0936 га кадастровий номер - 1210100000:01:205:0026, та площею 0,1467 га кадастровий номер - 1210100000:01:205:0031, опис об`єкта: будівлі та споруди: виробнича будівля літ. Д-1 (поз.3-8), загальною площею 746,6 кв.м, платформа літ д, платформа літ. Д1, господарська будівля літ. Л, електрощитові літ. Н, виробнича будівля літ. Х-1, загальною площею

497,0 кв.м, навіс літ. Ц, убиральня літ. Ч, навіс літ. Ш. навіс літ Щ, навіс літ. Ю, топочна літ. Я, споруди № 11-17, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1691342312101.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судові рішення мотивовані тим, що згідно з відповіддю приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Новікової Н. А. акт прийому-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Монсіті»

від 14 грудня 2018 року та рішення єдиного учасника ТОВ «Монсіті» від 14 грудня 2018 року нею не посвідчувались. На думку судів такі обставини свідчать про вибуття спірного майна із власності позивача поза його волею, а тому подальші дії щодо реєстрації права власності на це майно за

ТОВ «Монсіті», відчуження цього майна на електронних торгах на користь ОСОБА_2 та реєстрація права власності за останнім на спірне майно є неправомірними, що є підставою для витребування спірного майна з чужого незаконного володіння останнього набувача майна на користь його власника - позивача.

Крім того, наказом Міністерства юстиції України від 05.03.2020 року № 824/5 скасовано реєстраційні дії, вчинені 15 грудня 2018 року у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державним реєстратором Третяк Т. В. щодо внесення відомостей у статут ТОВ «Монсіті». У задоволенні скарги

ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на спірне майно за ТОВ «Монсіті» відмовлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

До Верховного Суду ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що твердження судів про підробку документів, зокрема акту приймання-передачі спірного майна до статутного капіталу ТОВ «Монсіті», рішення єдиного учасника ТОВ «Монсіті» від 14 грудня 2018 року базуються на припущеннях, без підкріплення їх належними доказами. Такого висновку суди дійшли на підставі наявної у матеріалах справи відповіді приватного нотаріуса про те, що він не посвідчував зазначені документи, однак такий доказ не є належним та допустим, оскільки такі обставини повинні бути підтверджені іншими засобами доказування.

Позовна вимога щодо визнання недійсним електронних торгів є необґрунтованою через відсутність зазначення позивачем в чому саме виражено порушення процедури проведення торгів та його прав, оскільки він не брав участі у торгах та не був власником спірного майна на момент їх проведення.

Вважає, що задоволення судом вимоги позивача щодо визнання за ним права власності на спірне нерухоме майно є необґрунтованим, оскільки судом не вирішено питання недійсності акту приймання-передачі, на підставі якого ТОВ «Монсіті» набуло право власності на об`єкт нерухомості.

Відзив на касаційну скаргу

У липні 2022 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень. Зазначає, що майно вибуло з власності поза його волею, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

У вересні 2022 року та у лютому 2023 року на адресу Верховного Суду надійшли письмові пояснення від ОСОБА_1 щодо обставин справи.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, ухвалою від 04 серпня 2022 року зупинено дію оскаржуваних рішень. Станом на 19 січня 2023 року справу було передано судді-доповідачу, а ухвалою від 08 червня 2023 року вказану справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

15 листопада 2018 року на підставі договору дарування нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Т. С., ОСОБА_1 набув у власність нерухоме майно - будівлі та споруди виробничої будівлі літ. Д-1 (поз. 3-8), загальною площею

746,6 кв. м, платформи літ д, платформи літ. Д1, господарської будівлі літ. Л, електрощитової літ. Н, виробничої будівля літ. Х-1, загальною площею

497 кв. м, навісу літ. Ц, убиральні літ. Ч, навісу літ. Ш. навісу літ. Щ, навісу

літ. Ю, топочної літ. Я, споруд №11-17, що знаходяться на АДРЕСА_1 та розташовані на земельних ділянках площею 0, 0936 га та площею 0,1467 га.

Зазначене майно на підставі акту прийому-передачі майна від 14 грудня 2018 року передано ОСОБА_1 до статутного капіталу

ТОВ «Монсіті» як майновий внесок у зв`язку зі вступом до товариства.

На вказаному акті зазначено, що приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Новікова Н. А. засвідчує справжність підписів

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , особи яких встановлено, дієздатність та повноваження перевірено. Зареєстровано в реєстрі за №№ 4322 та 4323, скріплено підписом та печаткою (а. с. 121, т. 1).

Рішенням єдиного учасника ТОВ «Монсіті» від 14 грудня 2018 року засвідчено прийняття ОСОБА_1 до складу товариства та факт передачі до статутного капіталу нерухомого майна. Особу та підпис ОСОБА_4 як підписанта вказаного рішення засвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Новіковою Н. А.

17 грудня 2018 року державним реєстратором Третяк Т. В. за ТОВ «Монсіті» було зареєстровано право власності на спірне майно.

28 січня 2019 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого напису, виданого 26 грудня 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кононенко С. А., про стягнення з ТОВ «Монсіті» на користь

ОСОБА_3 суми боргу у розмірі 1 395 000 грн, реалізовано на електронних торгах зазначене нерухоме майно, переможцем яких став ОСОБА_2

11 лютого 2019 року приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Бурхан-Крутоус Л. А. склала акт про проведення електронних торгів, а 13 лютого 2019 року приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кохан Г. Л. видала ОСОБА_2 свідоцтво про належність ОСОБА_2 на праві власності вказаного нерухомого майна.

Згідно з листа-відповіді приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Новікової Н. А. від 05 березня 2019 року на усний запит ОСОБА_1 , будь-які нотаріальні дії від імені або на ім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ТОВ «Монсіті» нею не вчинялись.

08 травня 2019 року, у листі на ім`я судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Новікова Н.А. повідомила, що будь-які нотаріальні дії від імені або на ім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , а також ТОВ «Монсіті» нею не вчинялись, а саме не посвідчувався акт прийому -передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Монсіті» за реєстровими номерами 4322 та 4323 від 14 грудня 2018 року. Печатка та підпис, проставлені на цьому документі, їй не належать. 14 грудня 2018 року нею були вчинені інші нотаріальні дії від інших осію за іншими реєстровими номерами. Нотаріальні дії за реєстровими номерами 4322 та 4323 у 2018 році нею не вчинялись (а.с.126, т.2).

Наказ Міністерства юстиції України від 05 березня 2020 року № 824/5, яким частково задоволено скаргу ОСОБА_1 , винесено на підставі висновку Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів у сфері державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України від 31 січня 2023 року. У вказаному висновку міститься перелік обставин, яким Колегія мотивує рішення, а саме: державним реєстратором Третяк Т.В проведено реєстраційну дію від 17 грудня 2018 за відсутності документів, якими підтверджується вихід зі складу засновників (учасників) юридичної особи; заяви, подані Третяк Т. В. , не містили інформації про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів); Третяк Т. В. виготовлено та внесено до Реєстру копії поданих документів після проведення реєстраційних дій, крім того вказані документи не містили копії квитанції про сплату адміністративного збору.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Положення статті 388 ЦК Українизастосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

При розгляді спорів про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння необхідно враховувати, що позивачем за таким позовом може бути лише власник майна, який на момент подання позову не володіє цим майном, а також особа, яка хоча і не є власником, але в якої майно перебувало у володінні за законом або договором, зокрема на підставі цивільно-правових договорів (зберігання, майнового найму тощо), в оперативному управлінні, на праві повного господарського відання, а також на інших підставах, встановлених законом (див. постанову Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 766/4410/17).

Таким чином, право на витребування майна у добросовісного набувача має саме власник або інший титульний володілець майна і в тому випадку, коли майно перебувало безпосередньо у його володінні або особи, якій він передав майно у володіння, та вибуло з такого їх володіння не з їхньої волі.

Предмет доказування у справах за віндикаційним позовом становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-то факти, що підтверджують його право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача не з його волі, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

Отже, на підтвердження наявності у нього суб`єктивного матеріального права на витребування майна з чужого незаконного володіння, позивач за віндикаційним позовом повинен надати суду відповідні докази, що підтверджують його права титульного володільця на зазначене майно, факт вибуття такого майна з його володіння поза його волею, наявність майна в натурі у володінні відповідача та відсутність у відповідача правових підстав для володіння цим майном.

Згідно з частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Отже, належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Згідно зі статтею 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили із того, що позивач довів належними та допустимими доказами те, що нерухоме майно - будівлі та споруди, що знаходяться на АДРЕСА_1 та розташовані на земельних ділянках площею 0, 0936 га та площею

0,1467 га, вибули із власності позивача не з його волі.

Однак з таким висновком судів повністю погодитися не можна, оскільки вони не підкріплені належними доказами, а ґрунтуються виключно на припущеннях, що заборонено в силу вимог частини шостою статті 81 ЦПК України.

Так, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Новікова Н. А. не посвідчувала акт прийому-передачі спірного майна, що на думку суду свідчить про відсутність волі позивача для вибуття із власності спірного майна та є підставою для витребування майна із чужого незаконного володіння відповідача.

Такі висновки суд обґрунтовував відповідями приватного нотаріуса

Новікової Н. А. від 08 травня 2019 року, однак не звернув уваги, що сама по собі відповідь нотаріуса про те, що вона не посвідчувала зазначений акт прийому-передачі майна, не є достатнім доказом відсутності волі позивача на передачу майна у статутний капітал ТОВ «Монсіті».

Суди не звернули уваги на те, що акт прийому-передачі містив інформацію про засвідчення нотаріусом підписів ОСОБА_1. та ОСОБА_4 на акті прийому-передачі нерухомого майна, а не засвідчення самого акту. Суди не з`ясували, чи належить нотаріусу підпис на вказаному документі та не перевірили надану нотаріусом інформацію про те, що нотаріальні дії за реєстровими номерами 4322 та 4323 від 14 грудня 2018 року нею не вчинялись взагалі.

Крім того, суди попередніх інстанцій належним чином не звернули уваги на те, що акт приймання-передачі від 14 грудня 2018 року, відповідно до якого позивач передав до статутного капіталу ТОВ «Монсіті» спірне нерухоме майно, містить підписи позивача та акціонера-учасника ТОВ «Монсіті».

У позовній заяві позивач стверджував, що він не підписував зазначений акт приймання-передачі від 14 грудня 2018 року, вважав, що він є підробленим, однак усупереч вимогами статей 12, 81 ЦПК України позивач такі обставини належними та допустимими доказами не довів, не спростував належність йому підпису у зазначеному акті, тобто не довів відсутність своєї волі на передачу у статутний капітал належного йому майна, хоча такі обставини мають вирішальне значення для правильного вирішення спору.

При цьому суд повинен був в межах позовних вимог розглянути спір та встановити обставини належності або неналежності підпису позивача на акті приймання-передачі.

Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в ухвалі від 11 серпня 2022 року у справі № 916/546/21 встановлення правової природи акта приймання-передачі - це питання дослідження як змісту такого акта приймання-передачі, так і інших доказів, наявних у матеріалах справи. Висновок з цього приводу, у разі його необхідності для вирішення справи, повинен робити суд у межах кожної окремої справи. Таким чином, суд досліджує акт в кожному конкретному випадку та надає йому оцінку в залежності від того, чи підтверджує він волевиявлення сторін, а також чи має він юридичні наслідки, в залежності від чого суд робить висновок щодо того, чи є акт правочином та щодо ефективного способу захисту.

Виходячи із характеру спірних правовідносин, у цій справі в першу чергу підлягала встановленню обставина, чи була воля позивача на вибуття спірного майна із його власності, яка виражена в акті приймання-передачі шляхом проставлення підписів. При цьому позивач не оскаржував сам акт приймання-передачі майна до статутного капіталу ТОВ «Монсіті», цей акт не визнавався судом недійсним та у межах розгляду цієї справи позивач не довів належними та допустимими доказами факт відсутності волі на передачу майна ТОВ «Монсіті». Тобто позивачем не спростована правомірність акту приймання-передачі як правочину щодо відчуження майна.

Однак суди зазначену обставину не встановлювали, зосередившись лише на єдиному доказі - відповіді нотаріуса, не врахували, що встановлення належності підпису на документі - акті прийому-передачі вимагає спеціальних знань у почеркознавчій сфері, тому за наявності доводів позивача про неналежність йому підпису у вказаному документі та заперечення нотаріуса щодо його нотаріального посвідчення, суди мали роз`яснити позивачу право на заявлення клопотання про призначення відповідної судової експертизи.

З урахуванням наведеного, проведення судової експертизи у цій справі, з урахуванням суті доводів позивача та заперечень нотаріуса, було необхідним з метою справедливого розгляду справи, оскільки у такій категорії справ суд самостійно без застосування спеціальних знань не може зробити висновок, чи була воля позивача на вибуття із власності спірного майна, яка скріплена його підписом на акті прийому-передачі, а отже, суд, керуючись положеннями цивільно-процесуального законодавства, для встановлення істинності у справі та з метою виконання завдань правосуддя, повинен був сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, зокрема роз`яснити право на заявлення клопотання пропризначення судової експертизи та у разі реалізації учасниками справи таких прав призначити цю експертизу.

Як вбачається із ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду

м. Дніпропетровська від 02 травня 2019 року суд витребовував у державного реєстратора Третяк Т. В. копії (а не оригінали) документів, на підставі яких здійснена реєстрація та перереєстрація права власності на спірне нерухоме майно за ТОВ «Монсіті». При цьому оригіналів документів, зокрема акту прийому-передачі, суд від ТОВ «Монсіті» не витребовував.

Відсутність волевиявлення ОСОБА_1 на відчуження оспорюваного майна суди попередніх інстанцій обґрунтовують також посиланням на те, що реєстраційні дії, на підставі яких у ТОВ «Монсіті» виникло право власності, скасовані наказом Міністерства юстиції України від 05 березня 2023 року.

Як видно з матеріалів справи, згаданий наказ видано Міністром юстиції України на підставі висновку Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів у сфері державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України від 31 січня 2023 року.

Як вбачається зі згаданих вище наказу та висновку, підставами для скасування реєстраційних дій постали ті обставини, що державним реєстратором Третяк Т. В. проведено реєстраційну дію від 17 грудня

2018 року за відсутності документів, якими підтверджується вихід зі складу засновників (учасників) юридичної особи; заяви, подані Третяк Т.В , не містили інформації про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів); Третяк Т. В. виготовлено та внесено до Реєстру копії поданих документів після проведення реєстраційних дій, крім того вказані документи не містили копії квитанції про сплату адміністративного збору.

Разом з тим, будь-яких обставин, які вказували б на відсутність волевиявлення ОСОБА_1 щодо передачі оспорюваного майна до складу статутного капіталу ТОВ «Монсіті», зазначені вище документи не містять.

Отже, вказані документи не містили інформації про предмет доказування щодо наявності чи відсутності волі волевиявлення ОСОБА_1 на передачу спірного майна, тому суди першої та апеляційної інстанцій свій висновок про відсутності волі власника на розпорядження своїм майном не обґрунтували належними доказами.

Крім того, суди попередніх інстанцій не врахували правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), про те, що у тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388ЦК України, є неефективними.

Отже, заявлення позивачем вимог про визнання права власності, визнання недійсними прилюдних торгів та скасування державної реєстрації права власності на спірне майна є неефективними та у разі наявності підстав для витребування майна не можуть бути задоволені.

Однак підстава для витребування спірного майна може бути наявна лише після встановлення обставин, наведених у цій постанові.

Отже, суди попередніх інстанцій не встановили фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, подані сторонами докази належним чином не дослідили, а тому дійшли передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

У відповідності до частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи, що внаслідок неналежного дослідження та оцінки зібраних доказів апеляційним судом не встановлені фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалене ним судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд.Верховний Суд врахував, що суд апеляційної інстанції не усунув порушень, допущених місцевим судом під час розгляду справи, а тому з метою процесуальної економії та з урахуванням визначених процесуальним законом повноважень апеляційного суду дійшов висновку, що справа підлягає направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно об`єктивно дослідити вказані у цій постанові докази в сукупності з іншими доказами у справі, надати оцінку як доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу, встановити обставини щодо наявності/відсутності волі позивача на вибуття майна із його власності, а також врахувати висновки суду касаційної інстанції щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 травня 2022 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович