Постанова

від 28.06.2023 по справі 296/3751/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

28 червня 2023 року

м. Київ

справа № 296/3751/22

провадження № 61-2052св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Пророка В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, Пряжівська гімназія Новогуйвинської селищної ради Житомирського району,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 07 жовтня 2022 року у складі судді Драча Ю. І. та постанову Житомирського апеляційного суду від 16 січня 2023 року у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Талько О. Б., Шевчук А. М., у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, Пряжівська гімназія Новогуйвинської селищної ради Житомирського району, про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2022 року ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, Пряжівська гімназія Новогуйвинської селищної ради Житомирського району, звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

В обґрунтування заяви зазначила, що рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 29 грудня 2021 року у справі № 278/3311/21 встановлено факт народження дитини жіночої статі - ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Житомирі Житомирської області, Україна, у матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України та батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України. На підставі вказаного рішення 03 лютого 2022 року видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 .

Після звернення в лютому 2022 року до Корольовського відділу у м. Житомирі УДМС України в Житомирській області для оформлення та видачі паспорта заявниця отримала лист, у якому було зазначено, що їй відмовлено в оформленні та видачі паспорта громадянина України, оскільки відомості, отримані із баз даних реєстрів, картотек не підтверджують надану інформацію для оформлення та видачі паспорта та рекомендовано звернутися до суду із метою встановлення особи для подальшого провадження процедури видачі паспорта громадянина України.

У зв`язку із викладеним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , просила встановити її особу та факт належності їй свідоцтва про базову загальну середню освіту НОМЕР_2 , виданого Пряжівською загальноосвітньою школою І-ІІ ступенів Житомирського району Житомирської області.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 07 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 16 січня 2023 року, заяву ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено її особу як ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Встановлено належність ОСОБА_1 правовстановлюючого документу - свідоцтва про базову загальну середню освіту НОМЕР_2 , виданого Пряжівською загальноосвітньою школою І-ІІ ступенів Житомирського району Житомирської області на ім`я ОСОБА_4 .

Задовольняючи заяву суд першої інстанції, із яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що звертаючись до суду із вимогами про встановлення особи та встановлення факту належності їй правовстановлюючого документу, заявник послалась на те, що встановлення такого факту необхідно їй для отримання документа, що підтверджує її особу та громадянство, через відсутність якого вона повністю обмежена у власній цивільній правоздатності, не може зареєструвати місце свого перебування (проживання), користуватися гарантованими державою засобами соціального захисту, працевлаштуватися, вирішити житлові проблеми.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У квітні 2023 року Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, в якій просить скасувати вказані рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви.

У касаційній скарзі скаржник посилається на підстави касаційного оскарження визначені частиною другою статті 389 ЦПК України.

Щодо порушення норм матеріального права та неповного з`ясування обставин справи скаржник вказує, що суди безпідставно не взяли до уваги те, що замовлення свідоцтва про базову загальну середню освіту заявниці видано за відсутності документів ідентифікуючих її особу, взагалі не доведено те, що вона навчалася у Пряжівській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів Житомирського району Житомирської області та отримувала свідоцтво про базову загальну середню освіту НОМЕР_2 , належність якого собі хоче встановити.

Також не надано доказів щодо звернення ОСОБА_1 до Пряжівської гімназії Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області щодо внесення виправлень до свідоцтва про базову загальну середню освіту НОМЕР_2 та неможливості загальноосвітнього закладу внести такі зміни.

02 серпня 2011 року ОСОБА_2 (зазначена у свідоцтві про народження матір`ю заявниці) зверталася до територіального підрозділу УДМС щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України у зв`язку із втратою останнього. У заяві про видачу паспорта, яка власноруч заповнювалася ОСОБА_2 у графі «Діти до 16-річного віку» інформація відсутня, при цьому на момент оформлення заяви найменшим дітям ОСОБА_2 , у тому числі ОСОБА_4 , було лише 11 років.

Також відсутня інформація про заявницю і у заяві про видачу паспорта ОСОБА_3 (зазначеного у свідоцтві про народження батьком заявниці), разом із тим, інформація про інших дітей - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , в заяві наявна. Тому, враховуючи особисте заповнення заяв про видачу паспортів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 незазначення відомостей про неповнолітніх дітей ставить під сумнів факт наявності у них таких дітей.

Крім того, скаржник вказує, що за інформацією завідувача амбулаторії загальної практики сімейної медицини с. Сінгури, ОСОБА_1 у період із 2008 року до 2017 року за медичною допомогою не зверталася. Медична картка амбулаторного хворого (ф025/о) та історія розвитку дитини (ф 112/0) відсутні. Також у Оліївскій сільській раді відсутня інформація про перебування сім`ї Новікових на обліку як багатодітної сім`ї.

Вважає, що є передчасним посилання суду в оскаржуваній постанові на норми Закону України «Про громадянство», оскільки належності до громадянства України у цьому випадку передує процедура встановлення особи заявниці, яку суд фактично встановив незрозумілим способом, проігнорувавши всі можливі докази та дійсні обставини справи.

Щодо порушення норм процесуального права судом першої інстанціїскаржник зазначає, що справа, яка розглядається, призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін і у судовому засіданні 07 жовтня 2022 року були присутні всі сторони, однак судом не було оголошено про вихід до нарадчої кімнати, а відтак, 07 жовтня 2022 року ні повний текст рішення, ні його вступна та резолютивна частина не проголошувалися, про результати розгляду справи сторони в цей день не повідомлялися.

Також скаржник зазначає, що однією із ознак окремого провадження є безспірність (неоспорюваність). Представником заінтересованої особи вказувалось на наявність обставин, що спростовують доводи заяви, а тому вимоги заявниці у цьому випадку не є безспірними, тому є неможливим розгляд цієї заяви за правилами окремого провадження.

Аргументи інших осіб, які беруть участь у справі

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Перегуда А. А., просила касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін. Вказує на те, що заінтересована особа свідомо ігнорує беззаперечні докази, надані заявницею, на підтвердження заявлених вимог.

Встановлення особи ОСОБА_1 не пов'язано із наступним вирішенням спору про право, а факт встановлення особи безпосередньо породжує юридичні наслідки - отримання документа, що підтверджує її особу та громадянство, також можливість навчання у вищих навчальних закладах.

Рух касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2023 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу № 296/3751/22 з Корольовського районного суду м. Житомира.

Справа № 296/3751/22 надійшла до Верховного Суду у травні 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вбачається із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 . Батьками заявниці є: мати - ОСОБА_2 , батько - ОСОБА_3 .

Вказане свідоцтво про народження видане на підставі рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 29 грудня 2021 року у справі № 278/3311/21, яким встановлено факт народження

ІНФОРМАЦІЯ_1 дитини жіночої статі - ОСОБА_1 у м. Житомирі, Житомирської області, Україна, у матері ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України та батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України

(а. с. 8-10).

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Корольовського відділу у м. Житомирі УДМС України в Житомирській області для оформлення та видачі паспорта. Однак отримала відмову в оформленні та видачі паспорта громадянина України, оскільки відомості з бази даних реєстрів, картотек не підтверджують надану інформацію для оформлення та видачі паспорта (а. с. 14).

Під час розгляду справи № 278/3311/21 за заявою ОСОБА_2 (матері заявниці ОСОБА_4 ) про встановлення факту народження дитини, Житомирським районним судом Житомирської області встановлено, що

02 травня 1991 року Виконкомом Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області було зареєстровано шлюб ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , після укладення шлюбу присвоєно прізвища « ОСОБА_3 » та « ОСОБА_2 ».

Відповідно до довідки Комунальної установи Центральна міська лікарня № 2 від 04 вересня 2013 року № 1497 ОСОБА_2 народила дівчинку

ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер,що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .

ОСОБА_1 була зарахована до першого класу Пряжівської загальноосвітньої школи І-ІІступенів Житомирського району на підставі заяви її матері - ОСОБА_2 від 01 вересня 2008 року, про що свідчить особова справа учениці ОСОБА_4 із медичною довідкою. Батьком у вказаній заяві зазначений ОСОБА_12 , як особа з якою на той час проживала мати ОСОБА_1 , якій він доводився вітчимом, однак, опікувався нею як рідною, оскільки біологічних дітей не мав.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно із відповіддю Пряжівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Житомирського району Житомирської області дійсно навчалася у Пряжівській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів Житомирського району Житомирської області

з 01 вересня 2008 до 09 червня 2017 року. На час навчання проживала за адресою: АДРЕСА_1 .

Після закінчення школи у 2017 році видано свідоцтво про базову загальну середню освіту серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_4 (а. с. 6).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 3, статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи чи інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Частиною першою статті 293 ЦПК України передбачено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження також справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною першою статті 315 ЦПК України регламентовано розгляд справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Це можуть бути справи про встановлення фактів: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Надання адміністративної послуги з оформлення паспорта громадянина України регламентовано Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», Законом України «Про громадянство України».

Згідно із підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», паспорт громадянина України відноситься до документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» передбачено, що Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 3 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» ідентифікація особи - встановлення особи шляхом порівняння наданих даних (параметрів), у тому числі біометричних, з наявною інформацією про особу в реєстрах, картотеках, базах даних тощо.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» розпорядник Реєстру - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Пунктом 1 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 360, визначено, що Державна міграційна служба України є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» визначено загальний порядок видачі та відновлення паспорта (далі - Порядок № 302).

В пунктах 38-40 Порядку № 302 передбачено, що після прийняття до розгляду заяви-анкети та доданих до неї документів працівник територіального підрозділу Державної міграційної служби України здійснює заходи з ідентифікації особи, на ім`я якої оформляється паспорт. Ідентифікація особи здійснюється на підставі даних, отриманих з баз даних Реєстру. Ідентифікація особи, на ім`я якої оформляється паспорт і стосовно якої відсутня інформація в базах даних Реєстру, здійснюється відповідно до наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій.

У виключних випадках за результатами перевірок, за якими особу не ідентифіковано, проводиться процедура встановлення особи (пункт 43 Порядку № 302).

Зокрема, цим пунктом встановлено, що у разі неподання особою, яка досягла 18-річного віку, документів з фотокартками проводиться процедура встановлення особи шляхом надсилання запитів щодо перевірки документів та інформації, зазначеної заявником у письмовому зверненні, зокрема до Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції, Міністерства юстиції України, органів Державної фіскальної служби, навчальних закладів, військових частин, військових комісаріатів, установ виконання покарань, для отримання інформації з наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій, у тому числі фотокартки особи, яка дасть змогу ідентифікувати особу. В процесі перевірки береться до уваги вся інформація, яку повідомив заявник. Одночасно проводиться перевірка за даними обліку територіальних органів та територіальних підрозділів ДМС. Перевірка стосовно осіб, які проживають на тимчасово окупованій території України проводиться, зокрема, за даними Державного реєстру виборців шляхом надсилання запитів до відповідних відділів ведення Державного реєстру виборців. Крім того, у виключних випадках за відсутності фотокартки особи та за результатами перевірок, за якими особу не ідентифіковано, з метою встановлення особи проводиться опитування родичів, сусідів, які були зазначені у письмовому зверненні. За результатами їх свідчень складається акт встановлення особи за формою, встановленою МВС. Строк проведення процедури встановлення особи не повинен перевищувати двох місяців.

Згідно із частиною першою статті 10 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» у разі неможливості встановити особу розпорядником реєстру особа встановлюється за рішенням суду про встановлення факту, що має юридичне значення, для видачі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України. До завершення процедури встановлення особи державною міграційною службою України та (або) прийняття відповідного рішення суду, документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, не видаються.

Враховуючи вищевикладені норми законодавства, заявник має право на встановлення відповідного факту, що має юридичне значення у порядку, визначеному частиною першою статті 10 Закону України «Про Єдиний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».

У розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право кожного на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена судом. Водночас, особі, яка звернулася до суду за захистом свого права, повинна бути забезпечена можливість реалізувати вказані вище права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист визначає зміст права на доступ до суду (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі «Perez deRada Cavanilles проти Іспанії» № 2809095).

Отже, необхідною умовою забезпечення доступу заявника в цій справі до правосуддя є надання судом оцінки доводам його заяви.

Згідно із вимогами вищевказаного законодавства України вбачається, що у разі, якщо ДМС України не змогла встановити особу заявника після проведення процедури ідентифікації, то встановлення такого факту проводиться у судовому порядку.

До місцевого загального суду подається заява про встановлення факту, що має юридичне значення, для видачі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України.

Згідно із вищевказаними нормативними актами, основними документами, які дозволяють особі звернутися до суду, мають бути: свідоцтво про народження особи та рішення ДМС України про неможливість встановити особу після проведення процедури ідентифікації.

У своїй заяві до суду заявник має вказати, який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують цей факт (показання свідків, біографічні дані заявника та будь-які документи, які надають можливість перевірити інформацію щодо його особи).

При зверненні до суду разом із заявою про встановлення юридичного факту заявник, зокрема, подала: копію свідоцтва про народження

від 03 лютого 2022 року (а. с. 8), копію інформаційного повідомлення про відмову в оформленні паспорта громадянина України у зв`язку із тим, що дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану інформацію (а. с. 7), копію висновку від 17 травня 2022 року щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України у вигляді ID-картки ОСОБА_1 (а. с. 13).

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області

від 29 грудня 2021 року, яке набрало законної сили 31 січня 2022 року, у справі № 278/3311/21 про встановлення факту народження

ОСОБА_1 , на підставі якого було видано свідоцтво про її народження від 03 лютого 2022 року серія НОМЕР_1 , у судовому порядку не скасовано.

За таких обставин, враховуючи, що заявником надано до суду докази ініціювання питання щодо проведення процедури встановлення особи, докази звернення заявника до міграційної служби із заявою про видачу паспорта, на підставі якої прийнято рішення про відмову у задоволенні такої заяви, що відповідає Порядку, тому слід дійти висновку про наявність підстав для встановлення факту, що має юридичне значення, тобто встановлення особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки заявником здійснено досудове врегулювання цього питання відповідно до Порядку.

Таким чином, касаційна скарга заінтересованої особи у цій частині задоволенню не підлягає, рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині встановлення особи ОСОБА_1 слід залишити без змін.

Щодо заяви ОСОБА_1 у частині встановлення належності правовстановлюючого документу - свідоцтва про базову загальну середню освіту НОМЕР_2 , виданого Пряжівською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Житомирського району Житомирської області на ім`я ОСОБА_4 , слід зазначити таке.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 01 січня 2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в разі, якщо установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, громадяни мають право звернутися до суду. Проте сам по собі факт належності документу не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають з цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року № 5 передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Пунктом 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року № 5 встановлено, що при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Разом із тим заявником не надано суду доказів того, що вона зверталася до державного органу, який видав їй документ (свідоцтво про базову загальну середню освіту НОМЕР_2 ) з невірними персональними даними, для усунення відповідних розбіжностей та відмови у цьому не отримувала.

За таких обставин, рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині встановлення належності правовстановлюючого документа підлягають скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Щодо доводів касаційної скарги про передчасність посилання суду в оскаржуваній постанові на норми Закону України «Про громадянство України», оскільки належності до громадянства України у цьому випадку передує процедура встановлення особи заявниці, слід зазначити таке.

Відповідно до пункту першого статті 6 Закону України «Про громадянство України» громадянство України набувається за народженням.

Згідно із статтею 7 Закону України «Про громадянство України» дитина, батьки якої на момент її народження перебували у громадянстві України, є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.

Частиною четвертою статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області

від 29 грудня 2021 року у справі № 278/3311/21 встановлено, що ОСОБА_14 , перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_3 , які є громадянами України, ІНФОРМАЦІЯ_1 народила дитину - ОСОБА_1 . За таких обставин, ОСОБА_1 є громадянкою України за народженням.

Щодо доводів касаційної скарги про неможливість розгляду цієї заяви у порядку окремого провадження слід зазначити таке.

Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Відповідний порядок застосовується, зокрема, якщо встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право, тобто не стосується виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав інших осіб.

УДМС України в Житомирській області є публічним органом. Будь-яких доказів, що внаслідок встановлення юридичного факту у межах цієї справи будуть порушені особисті чи майнові права УДМС України в Житомирській області, останнім не надано.

Колегія суддів зауважує, що сама по собі незгода УДМС України в Житомирській області, як зацікавленої особи, із заявою ОСОБА_1 , не свідчить про наявність спору про право.

Є безпідставними доводи скаржника про відсутність інформації у Оліївскій сільській раді про перебування сім`ї Новікових на обліку як багатодітної сім`ї, оскільки перебування на зазначеному обліку не є обов`язком такої сім`ї.

Так само не впливає на вирішення цієї справи відсутність звернень ОСОБА_1 у період 2008-2017 років за медичною допомогою.

Посилання касатора на порушення судом першої інстанції норм процесуального права спростовується матеріалами справи, оскільки як вбачається із журналу судового засідання від 07 жовтня 2022 року суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати об 11:31 год., а згідно із довідкою проголошення рішення суду відбулось 07 жовтня 2022 року о 16:00 год. за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Інших доводів та заперечень, які б підлягали врахуванню судом представником УДМС України в Житомирській області не наведено.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини друга та третя статті 412 ЦПК України).

Зважаючи на те, що у справі допущено неправильне застосування норм матеріального права, додаткового збирання доказів матеріали справи не потребують, тому колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 07 жовтня 2022 року та постанова Житомирського апеляційного суду від 16 січня 2023 рокупідлягають скасуванню у частині встановлення належності правовстановлюючого документаіз ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 у цій частині.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 07 жовтня 2022 року та постанова Житомирського апеляційного суду від 16 січня 2023 року у частині встановлення належності правовстановлюючого документа з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви у цій частині, судові витрати понесені УДМС України в Житомирській області за подання апеляційної скарги в розмірі 744,00 грн та судові витрати за подання касаційної скарги в розмірі 992,40 грн, а всього - 1 736,40 грн слід стягнути з ОСОБА_1 на користь УДМС України в Житомирській області.

Керуючись статтями 141, 400, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській областізадовольнити частково.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 07 жовтня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 16 січня 2023 року у частині встановлення належності правовстановлюючого документускасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, Пряжівська гімназія Новогуйвинської селищної ради Житомирського району, провстановлення належності правовстановлюючого документа відмовити.

У іншій частині рішення Корольовського районного суду м. Житомира

від 07 жовтня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду

від 16 січня 2023 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області 744 (сімсот сорок чотири) гривні 00 копійок понесених судових витрат за подання апеляційної скарги та 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок понесених судових витрат за подання касаційної скарги, а всього - 1 736 (одна тисяча сімсот тридцять шість) гривень 40 копійок.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький

Судді: С. О. Карпенко

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

В. В. Пророк