Рішення

від 14.12.2022 по справі 640/5312/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2022 року м. Київ № 640/5312/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРУБО ПРОМ»

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРУБО ПРОМ» (далі також - позивач, ТОВ «ТРУБО ПРОМ», Товариство) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі також - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення від 22.01.2020 за №0001960504 і №0001920504.

Позов мотивований протиправністю податкових повідомлень-рішень від 22.01.2020 за №0001960504 і №0001920504, які були прийняті за результатами проведеної контролюючим органом документальної позапланової невиїзної перевірки, та на підставі акта від 26.12.2019 №451/26-15-05-04-03/41410122. Позивач вважає, що для проведення перевірки контролюючому органу були надані всі необхідні та належним чином оформлені первинні документи по операціях ТОВ «ТРУБО ПРОМ» із контрагентами-постачальниками послуг - ТОВ «ЛІВЕЙБЛ» і ТОВ «БАЗЕЛЬ ЛЮКС», які повною мірою підтверджували реальність вчинених господарських операції. Висновки перевіряючих про нереальність (безтоварність) таких господарських операцій позивач вважає безпідставними припущеннями, що не знайшли свого документального підтвердження під час проведення перевірки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2020 відкрито провадження у справі №640/5312/20 за вказаним позовом та дану справу призначено справу розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву з додатковими матеріалами. Свої заперечення проти позову відповідач мотивував тим, що при призначенні, проведенні документальної перевірки позивача та оформленні її результатів ГУ ДПС у м. Києві діяло у відповідності до вимога та в межах наданої компетенції, визначених чинним законодавством. Наслідком такої документальної перевірки стали оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2020 (залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2020) провадження у справі №640/5312/20 було зупинено до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі №640/5060/20.

В подальшому своєю ухвалою від 21.11.2022 суд поновив провадження у справі та продовжив розгляд такої в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що в грудні 2019 року ГУ ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ТРУБО ПРОМ» з питань дотримання останнім вимог податкового законодавства при формуванні показників податкової звітності з податку на додану вартість за наслідками вчинення господарських операцій з контрагентами ТОВ «ЛІВЕЙБЛ» (код ЄДРПОУ 41581884) за період жовтень 2017 року та ТОВ «БАЗЕЛЬ ЛЮКС» (код ЄДРПОУ 41730592) за період липень 208 року. За результатами проведеної перевірки був складений акт від 26.12.2019 №451/26-15-05-04-03/41410122.

За висновками такого акта перевіркою встановлено порушення ТОВ «ТРУБО ПРОМ» вимог п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження платником (позивачем) податку на додану вартість за жовтень 2017 року на суму 25 000,00 грн. та водночас завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 декларації) за липень 2018 року на суму 20 000,00 грн.

Як вбачається з тексту акта перевірки, в ході проведення перевірки встановлено, що Товариство сформувало та відобразило у поданій податковій звітності податковий кредит по взаємовідносинам з контрагентами: ТОВ «ЛІВЕЙБЛ» (код ЄДРПОУ 41581884) за жовтень 2017 року на суму податку на додану вартість 25 000,00 грн., договір на бухгалтерське обслуговування від 25.09.2017 №925; ТОВ «БАЗЕЛЬ ЛЮКС» (код ЄДРПОУ 41730592) за липень 2018 року на суму податку на додану вартість 20 000,00 грн., договір на бухгалтерське обслуговування від 01.07.2018 №БЛ-0010601.

За результатами дослідження наданих до перевірки первинних документів та з урахуванням отриманої податкової інформації перевіряючі встановили, зокрема наступне:

- зазначені у договорах бухгалтерське обслуговування розрахункові рахунки контрагентів-виконавців в дійсності були відкритті пізніше, аніж укладено такі договори;

- ТОВ «ЛІВЕЙБЛ» і ТОВ «БАЗЕЛЬ ЛЮКС» не подавали до податкових органів фінансові звіти суб`єкта малого підприємництва та звіти про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податкові розрахунки сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податку, і сум утриманих з них податків (форма 1-ДФ) до органів ДПС за періоди 2017 - 2019 роки;

- згідно інформації, що міститься у Єдиному реєстрі податкових накладних за звітні періоди жовтень 2017 року і липень 2018 року відсутність придбання ТОВ «ЛІВЕЙБЛ» і ТОВ «БАЗЕЛЬ ЛЮКС» послуг з ведення бухгалтерського обліку комерційних операцій компанії та складання податкових декларацій у контрагентів-постачальників;

- від оперативного управління ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві були отримані письмові пояснення гр. ОСОБА_1 , який повідомив, що не має відношення до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності від імені ТОВ «ЛІВЕЙБЛ»;

- за даними з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено факт ухвалення Шевченківським районним судом м. Києва в рамках кримінального провадження №12018100070001683 вироку від 05.06.2018 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України за ознаками внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи (в даному випадку ТОВ «ЛІВЕЙБЛ») завідомо неправдивих відомостей;

- за даними з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що названі контрагенти платника фігурують у кримінальних провадженнях, а саме: №32018180000000013, відкрите 20.02.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, та №12018100070000051, відкрите 05.01.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України.

З огляду на все вище наведене перевіряючий дійшов висновку про не підтвердження за результатами проведеної перевірки реальності операцій, вчинених між ТОВ «ТРУБО ПРОМ» і названими контрагентами.

22.01.2020 ГУ ДПС у м. Києві на підставі цього акта перевірки прийняло оспорювані у справі податкові повідомленні-рішення, а саме:

- за №0001960504 форми «В4», згідно якого зменшило ТОВ «ТРУБО ПРОМ» розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, задекларованого у податковій декларації за період липень 2018 року, на суму 20 000, 00 грн.;

- за №0001920504 форми «Р», згідно якого збільшило ТОВ «ТРУБО ПРОМ» до сплати суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 31 250,00 грн. (в т.ч. за податковим зобов`язанням - 25 000,00 грн., за штрафними санкціями - 6 250,00 грн.).

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

За змістом норм п.п. 200.1, 200.4 Податкового кодексу України (далі - ПК України) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У свою чергу, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, абз. «б» п. 185.1 ст. 185, пп. «а» п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України, «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг (тобто, в розумінні пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 цього ж Кодексу, будь-яка операція, що не є постачанням товарів), місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Водночас у силу норм п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

При цьому, згідно з п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХIV (далі - Закон №996-ХIV).

Відповідно до ст. 1 цього Закону в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, «первинний документ» - документ, який містить відомості про господарську операцію, а «господарська операція» - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

За змістом ч. 1 та 2 ст. 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У свою чергу, згідно ч. 3 ст. 9 цього Закону інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Зі змісту наведених норм права можна дійти висновків про те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. У первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

При цьому, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Дані висновки суду не суперечать правовій позиції Верховного Суду, що була сформована ним у тексті постанов від 19.03.2019 у справі №826/9534/17, від 26.02.2019 у справі №826/1536/18, від 11.12.2018 у справі №804/6942/16 за наслідками проведення правового аналізу норм ПК України та Закону №996-ХIV. Зокрема, Верховний Суд відзначив те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. У первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Також, у текстах своїх постанов від 16.11.2018 у справі №816/2142/17, від 27.06.2017 у справі №808/1062/14, від 14.03.2017 у справі № 826/757/13-а, від 06.02.2018 № К/9901/5042/17 Верховний Суд також відзначає, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Оглянувши подані позивачем разом із позовом копії документів суд встановив, що між ТОВ «ТРУБО ПРОМ» (в особі директора Довгодько М.А.) - як замовником, і суб`єктами господарювання - ТОВ «ЛІВЕЙБЛ» (в особі директора Худенка І.В.) і ТОВ «БАЗЕЛЬ ЛЮКС» (в особі директора Гавриленка С.М.), - як виконавцями, були укладені типові за змістом договори на бухгалтерське обслуговування. А саме: з ТОВ «ЛІВЕЙБЛ» укладено договір №925 від 25.09.2017, з ТОВ «БАЗЕЛЬ ЛЮКС» укладено договір №БЛ-0010601 від 01.06.2018.

За змістом умов цих договорів виконавець за дорученням замовника бере на себе обов`язок з надання кваліфікованого бухгалтерського супроводу підприємства (а саме: ведення бухгалтерського обліку комерційних операцій компанії та складання податкових декларацій). Для визначення обсягу робіт та вартості послуг замовник в рамках договору має надати виконавцю первинні документи та всю необхідну інформацію.

Вартість послуг п. 2.2 ст. 2 договору №925 від 25.09.2017 становить 150 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 25 000,00 грн.), та згідно пп. 2.2 ст. 2 договору №БЛ-0010601 від 01.06.2018 - 120 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 20 000,00 грн.). Оплата послуг здійснюється шляхом безготівкового переказу коштів на розрахунковий рахунок виконавця за місяць обслуговування, упродовж 15-ти банківських днів з моменту підписання акта виконаних робіт.

При передачі документації представники виконавця та замовника (якщо того вимагає одна із сторін) складають опис наданих документів, із зазначенням дати та переліку переданих документів. Відсутність опису позбавляє сторони можливості пред`явити претензії у випадку втрати документів.

По завершенню робіт, за вимогою замовника, і по завершенню окремих етапів робіт цього договору виконавець надає замовнику фінансові звіти, розрахунки податків, систематизовані первинні бухгалтерську документи, а також регістри бухгалтерського обліку, які були створені виконавцем в процесі виконання робіт, у друкованому чи електронному вигляді.

На підтвердження обставин виконання сторонами своїх зобов?язань за зазначеними договорами позивач подав до суду засвідчені копії наступних документів:

- акта №ОУ-0000127 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 31.10.2017 на суму 150 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 25 000,00 грн.), за змістом якого ТОВ «ЛІВЕЙБЛ» були надані позивачу такі послуги по рахунку №СФ-0000127 від 31.10.2017 - «ведення бухгалтерського обліку комерційних операцій та складання податкових декларацій»;

- акта №ОУ-0000713 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 13.07.2018 на суму 120 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 20 000,00 грн.), за змістом якого ТОВ «ЛІВЕЙБЛ» були надані позивачу такі послуги по рахунку №СФ-0000713 від 13.07.2018 - «ведення бухгалтерського обліку комерційних операцій та складання податкових декларацій»;

- роздруківок електронних податкових накладних контрагентів ТОВ «ЛІВЕЙБЛ» і ТОВ «БАЗЕЛЬ ЛЮКС»;

- виписок банку з розрахункового рахунку ТОВ «ТРУБО ПРОМ» за періоди 10.11.2017 і 30.07.2018.

Беручи до уваги наведені вище по тексту цього рішення суду правові висновки Касаційного суду, суд дослідив і проаналізував зміст поданих позивачем до матеріалів справи документів у сукупності, та встановив наступне:

- в текстах договорів на бухгалтерське обслуговування розрахункові рахунки контрагентів-виконавців в дійсності були відкритті пізніше, аніж укладено такі договори. А саме: зазначений у реквізитах договору від 25.09.2017 №925 р/р НОМЕР_1 ТОВ «ЛІВЕЙБЛ» в AT «Ідея Банк», МФО 336310 підприємства ТОВ «ЛІВЕЙБЛ» (код 41548184) відкрито в банку 03.11.2017, що значно пізніше, аніж укладено сам договір на бухгалтерське обслуговування від 25.09.2017 №925; зазначений у реквізитах договору від 01.06.2018 №БЛ-0010601 р/р 26009700448512 ТОВ «БАЗЕЛЬ ЛЮКС» в AT «Правекс Банк», МФО 380838 підприємства ТОВ «БАЗЕЛЬ ЛЮКС» (код 41730592) відкрито в банку 17.07.2018, що значно пізніше, аніж укладено сам договір на бухгалтерське обслуговування від 01.07.2018 № БЛ-0010601;

- відсутність у текстах наданих послуг посилань на період, за який були надані послуги;

- відсутність у матеріалах справи документів, зі змісту яких вбачалося б за можливе встановити порядок та спосіб обрахунку сторонами договірних вартостей послуг, що вказані у договорах та актах наданих послуг;

- відсутність первинних документів, що мали бути підставою для ініціювання сум переказів коштів згідно даних банківських виписок;

- відсутність документів, які підтверджують наявність дійсного руху між позивачем та контрагентами документації та матеріалів у процесі надання послуг (як то описів переданих на опрацювання документів, отримання готових проектів документів, тощо);

Також за результатом аналізу змісту позовної заяви суд встановив відсутність зі сторони позивача жодних пояснень щодо наявності у ТОВ «ТРУБО ПРОМ» розумної економічної причини (ділової мети) на укладення договорів на бухгалтерське обслуговування з ТОВ «ЛІВЕЙБЛ» і ТОВ «БАЗЕЛЬ ЛЮКС» та необхідність в отриманні таких послуг значної вартості саме у цих підприємств.

Наведене у свої сукупності дає суду підстави для висновку, що надані позивачем до матеріалів цієї справи первинні документи не є такими, що доводять фактичне (реальне) здійснення господарських операцій між ТОВ «ТРУБО ПРОМ» і контрагентами - ТОВ «ЛІВЕЙБЛ» і ТОВ «БАЗЕЛЬ ЛЮКС», та зокрема в тих обсягах, що зафіксовані в актах надання послуг і податкових накладних. У зв?язку з цим висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України суд вважає нормативно та документально обґрунтованими, а прийняття на підставі такого акта податкові повідомлення-рішення від 22.01.2020 відповідно правомірними, що виключає підстави для їх скасування.

При цьому, під час розгляду цієї справи суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання правової оцінки наданим представником відповідача разом з відзивом копії наступних документів:

- копію пояснення ОСОБА_1 , неналедна якість якої не дає можливість встановити її повний зміст, та водночас відповідач не подав до суду документальні докази отримання таких пояснень в офіційному порядку;

- роздруківку з Єдиного державного реєстру судових рішень вироку Шевчеківського районного суду м. Києва від 05.06.2018 у справі №761/16199/18 про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 205-1 КК України, - оскільки в Реєстрі відсутні дані про набрання таким вироком суду законної сили.

Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 і 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРУБО ПРОМ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок