Постанова

від 05.07.2023 по справі 175/3002/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4082/23 Справа № 175/3002/21 Суддя у 1-й інстанції - Васюченко О. Г. Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Максюти Ж.І.

суддів Зайцевої С.А., Новікової Г.В.

за участю секретаря - Ніколиної А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Туманова Сергія Геннадійовича на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2022 року за позовом заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури який діє в інтересах держави в особі: Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Державного підприємства «Дніпровське лісове господарство» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації та Державного підприємства «Дніпровське лісове господарство» з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення.

Прокурор просив визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 29.05.2017, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Пустовим С.В. за №324, предметом якого є земельна ділянка, площею 0,12 га, кадастровий номер 1221455400:01:012:0146, з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку (номер запису про право 20700308); усунути перешкоди у здійсненні Дніпропетровською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення, площею 0,12 га, кадастровий номер 1221455400:01:012:0146, яка розташована на території Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, шляхом її повернення (витребування) на користь держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації з правом постійного користування державного підприємства «Дніпровське лісове господарство» із незаконного володіння ОСОБА_1 . Судові витрати стягнути з відповідачів.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04.04.2023 року позовні вимоги заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі: Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Державного підприємства «Дніпровське лісове господарство» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення, - задовольнити у повному обсязі.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 29.05.2017, укладений між ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Пустовим С.В. за №324, предметом якого є земельна ділянка, площею 0,12 га, кадастровий номер 1221455400:01:012:0146, з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на вказану земельну ділянку (номер запису про право 20700308).

Усунути перешкоди у здійсненні Дніпропетровською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення, площею 0,12 га, кадастровий номер 1221455400:01:012:0146, яка розташована на території Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, шляхом її повернення (витребування) на користь держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації з правом постійного користування державного підприємства «Дніпровське лісове господарство» із незаконного володіння ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (реквізити отримувача: 49044, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р UA228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ код за ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету - 2800) сплачений при подачі позову судовий збір у сумі 4 540 грн.

Не погодившись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Туманов Сергій Геннадійович подав апеляційну скаргу, в якій просить суд, рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04.04.2023 року скасувати, в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована наступним.

1) Позивачем не сплачено судовий збір.

2) Не застосування строків позовної давності. Позов подано до суду 30.07.2021, що більш ніж на 4 роки пізніше ніж дата укладання визнаного судом недійсним договору.

3) Позов подано і підписано не уповноваженою особою. Позивачем зазначено заступника керівника обласної прокуратури, а не прокуратуру, як державний орган.

4) Відсутність в резолютивній частині рішення визначення про визнання незаконними підстав незаконності набуття власності попереднім переді мною власником.

Після визнаннянедійсним договорукупівлі-продажуфактично Власникомстав ОСОБА_2 ,в тойже часпідстави набуття ОСОБА_2 земельноїділянки врезолютивній частинірішення незаконнимине визнавалися,Тобто фактичновбачається,що прокурордіяв вінтересах фізичноїособи,у якоїя придбавземельну ділянку.

25.05.2023 до Дніпровського апеляційного суду від Дніпропетровської обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін.

Відзив на апеляційну скаргу обґрунтований наступним.

1) Доводи апелянта про не сплату прокурором судового збору за розгляд позовної заяви не відповідають дійсності. Обласною прокуратурою 13.09.2021 долучено до матеріалів справи оригінал платіжного доручення № 2011 від 06.07.2021, яким сплачено судовий збір за подання до суду позову до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області у встановленому законом розмірі, а саме: 4540,00 грн.

2) Апелянт необґрунтовано зазначає про незаконність рішення суду першої інстанції через незастосування строків позовної давності. Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації та ДП «Дніпровське лісове господарство» із негаторним позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом її повернення.

3) Апелянт безпідставно вважає, що позов у вказаній судовій справі подано і підписано не уповноваженою особою, мотивуючи це висновками, викладеними у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного суду від 27.05.2020 у справі № 819/478/17.

У даному випадку заступник керівника обласної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації та Державного підприємства «Дніпровське лісове господарство» у зв`язку із не здійсненням уповноваженими органами захисту інтересів держави, шляхом звернення до суду з відповідним позовом до відповідачів. Таким чином, заступник керівника обласної прокуратури звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою на виконання конституційної функції прокуратури України щодо представництва інтересів держави в суді.

07.06.2023 року від Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд скасувати рішення суду першої інстанції, у позові відмовити. Відзив на апеляційну скаргу обґрунтований тим, що судовий розгляд справи відбувся з порушенням встановлених вимог щодо сплати судового збору у відповідності до вимог Закону України «Про судовий збір». Наведені апелянтом доводи та факти шодо пропуску позивачем трирічного строку звернення до суду вказують на обставини розгляду справи судом першої інстанції з порушенням вимог Цивільного-процесуального кодексу щодо застосування до правовідносин позовної давності.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з наказом управління Держгеокадастру у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області від 02.03.2016 №31-403-06-690/2-16 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва, площею 0,12 га, кадастровий номер 1221455400:01:012:0146, на території Кіровської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області та передано у власність вказану земельну ділянку.

На підставі вказаного наказу приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Пустовим С.В. 12.04.2016 зареєстровано за ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на вищевказану земельну ділянку (запис про право власності 14183190).

У подальшому, 29.05.2017 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Пустовим С.В. за № 324. Згідно з вказаним договором, ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку, площею 0,12 га, кадастровий номер 1221455400:01:012:0146, на території Кіровської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 903163712214), про що 29.05.2017 внесено запис про право власності за № 20700308 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.06.2021, власником земельної ділянки, площею 0,12 га, кадастровий номер 1221455400:01:012:0146, являється ОСОБА_1 .

Земельна ділянка вибула з державної власності з порушенням вимог земельного та лісового законодавства України.

Так, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.09.2008 у справі №2-а-7404/08 задоволено позов ТОВ «Топ Строй» до Дніпропетровської районної державної адміністрації, Дніпропетровського районного відділу Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства «Центр державного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», Дніпропетровського районного відділу земельних ресурсів в Дніпропетровській області та зобов`язано Дніпропетровську районну державну адміністрацію укласти із ТОВ «Топ Строй» договір оренди земельної ділянки, площею 0,9800 га, кадастровий номер 1221455400:01:012:0185, для створення садового товариства, яка розміщена в т.ч. у кварталі 44 виділ 3 - 0,9000 га, у кварталі 44 виділ 10 - 0,0800 га Кіровського лісництва ДП «Дніпропетровське лісове господарство»; зобов`язано Дніпропетровський районний відділ земельних ресурсів в Дніпропетровській області надати позитивний висновок щодо договору оренди земельної ділянки, площею 0,9800 га, кадастровий номер 1221455400:01:012:0185, для створення садового товариства, яка розміщена в т.ч. у кварталі 44 виділ 3 - 0,9000 га, у кварталі 44 виділ 10 - 0,0800 га Кіровського лісництва ДП «Дніпропетровське лісове господарство»; зобов`язано ДРВ ДРФ ДП «Центр державного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» зареєструвати договір оренди земельної ділянки площею 0,9800 га, кадастровий номер 1221455400:01:012:0185, для створення садового товариства, яка розміщена у т.ч. у кварталі 44 виділ 3 - 0,9000 га, в кварталі 44 виділ 10 - 0,0800 га Кіровського лісництва ДП «Дніпропетровське лісове господарство».

Разом з цим, відповідно до ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зміна цільового призначення земель проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Згідно з ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі зміни цільового призначення земельних ділянок.

Відповідно до ч. 10 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом її відведення здійснюється затвердження проекту відведення земельної ділянки; вилучення (викуп) земельних ділянок у землекористувачів (землевласників) із затвердженням умов вилучення (викупу) земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням категорії земель та її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, встановлення обґрунтованих граничних термінів забудови земельної ділянки.

При цьому, головою Дніпропетровської районної державної адміністрації прийнято розпорядження від 11.12.2008 № 6003-р «Про укладення договору оренди», яким вирішено укласти з ТОВ «Топ Строй» договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,98 га, в тому числі: інші лісові насадження - 0,98 га, для створення садового товариства за рахунок земель ДП «Дніпропетровське лісове господарство», розташованої за межами населеного пункту на території Кіровської селищної ради, строком на 49 років з орендною платою у розмірі 10% від грошової вартості земельної ділянки. Запропоновано ТОВ «ТОП Строй» в місячний термін підписати договір оренди з Дніпропетровською районною державною адміністрацією та забезпечити його державну реєстрацію, використовувати земельну ділянку відповідно до вимог чинного законодавства України та забезпечити виконання умов, викладених у висновках зацікавлених служб.

Вказаним розпорядженням проект відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення земельної ділянки не затверджувався; вилучення земельної ділянки у Обухівського (Кіровського) лісництва ДП «Дніпропетровське лісове господарство» не здійснювалось, вимоги щодо відшкодування втрат лісогосподарського виробництва не визначалися та не затверджувались.

Отже, при наданні спірної земельної ділянки зміни цільового призначення землі з лісогосподарського на сільськогосподарське не відбулось, земельна ділянка у землекористувача не вилучалася, порядок відшкодування втрат лісогосподарського виробництва належним чином не визначався та не затверджувався.

Строк дії вказаного розпорядження двічі продовжувався на підставі розпоряджень голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 10.09.2009 № 3315-р та від 15.07.2011 № 1616-р.

На підставі зазначених розпоряджень голови Дніпропетровської районної державної адміністрації та постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.09.2008 у справі № 2-а-7404/08 укладено договір оренди землі від 02.08.2011 між Дніпропетровською РДА та ТОВ «Топ Строй», яким спірну земельну ділянку надано в оренду строком на 49 років.

У подальшому, утворено Обслуговуючий кооператив «Садове Товариство «Еколенд», якому у спільну діяльність ТОВ «Топ Строй», ТОВ «Атлант», ТОВ «Модерн Плюс» та ТОВ «Бумєр» передано земельні ділянки загальною площею 3,93 га, на яких розміщені лісові насадження, для створення садового товариства (ведення садівництва), які одержано в оренду на підставі Договорів оренди землі від 02.08.2011, укладених з Дніпропетровською районною державною адміністрацією.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2012 у справі №2а/0470/3154/12 зобов`язано Дніпропетровську районну державну адміністрацію прийняти рішення щодо надання дозволу на розроблення проекту відведення земельних ділянок для ведення садівництва на території Кіровської селищної ради за рахунок земель, які було надано в оренду ТОВ «Топ Строй», ТОВ «Атлант», ТОВ «Модерн Плюс» та ТОВ «Бумєр», наступним членам OK «СТ «Еколенд»: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_2 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 .

Приймаючи оскаржуване рішення суд виходив із того, що спірні земельні ділянки належать до земель сільськогосподарського призначення. Вказаний висновок було зроблено із вивчення договорів оренди землі, укладених з ТОВ «Топ Строй», ТОВ «Атлант», ТОВ «Модерн Плюс» та ТОВ «Бумєр», листа відділу Держкомзему у Дніпропетровському районі та копій платіжних доручень.

Проте під час розгляду вказаної справи, судом не досліджено та не надано оцінки розпорядженням голови Дніпропетровської районної державної адміністрації про укладення договорів оренди землі з вказаними суб`єктами господарювання, якими проекти землеустрою не затверджувались, зміна цільового призначення землі з лісогосподарського на сільськогосподарське не відбувалась, ділянки у землекористувача не вилучались, порядок відшкодування втрат лісогосподарського виробництва не визначався та не затверджувався.

Крім того з 15.03.2012, повноваження щодо вилучення земель лісогосподарського призначення для не лісогосподарських потреб, згідно з ст. 149 Земельного кодексу України та ст. 27 Лісового кодексу України, визначено за Кабінетом Міністрів України. З 27.05.2021 у зв`язку з внесенням змін до Земельного кодексу України вказані повноваження здійснюються обласними державними адміністраціями.

Тобто, на час ухвалення судом вказаного рішення, Дніпропетровська районна державна адміністрація не мала повноважень на вилучення земель лісогосподарського призначення для не лісогосподарських потреб. Проте, Дніпропетровською районною державною адміністрацією всупереч вказаних норм законодавства було надано дозвіл вищевказаним громадянам на розробку проектів землеустрою щодо надання у власність земельних ділянок за рахунок земель ДП «Дніпропетровське лісове господарство» без належної зміни цільового призначення землі та їх вилучення у землекористувача.

Після розробки проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва, Головним управлінням Держземагентства у Дніпропетровській області ОСОБА_36 за вих. № 31-4-0.11-8012/2-14 від 12.09.2014 відмовлено у її затвердженні та наданні у власність земельної ділянки.

В обґрунтування вказаної відмови зазначено, що в проектній документації, яка надана на розгляд до ГУ Держземагентства у Дніпропетровській області, відповідно до договору оренди земельної ділянки, укладеного між Дніпропетровською районною державною адміністрацією та ТОВ «Топ-Строй», наявність відношення земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення відсутнє. В наданій документації наявний договір оренди земельної ділянки, де вказано те, що земельну ділянку передану в оренду ТОВ «Топ-Строй», площею 0,9800 га, у тому числі: 0,9800 га - інші лісові насадження (Дніпропетровського лісгоспзагу Обухівське (Кіровське) лісництво) 1221455400010120185, тобто із земель лісового фонду. Документи, які б свідчили про переведення земельної ділянки із земель Дніпропетровського лісгоспзагу Обухівське (Кіровське) лісництво до земель сільськогосподарського призначення державної власності, відсутні.

Головним управлінням Держземагентства у Дніпропетровській області наголошувалось, що оскільки земельна ділянка, яка передбачається для передачі у власність для ведення садівництва, надається за рахунок земель, які в свою чергу, були надані в оренду згідно з договором оренди земельної ділянки, укладеним між Дніпропетровською районною державною адміністрацією та ТОВ «Топ-Строй» із земель лісового фонду, а саме - інші лісові насадження Дніпропетровського лісгоспзагу Кіровське лісництво, затвердження даного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва знаходиться поза межами компетенції Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області. Вказані обставини Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області також зазначає у листі від 07.05.2021 № 3-4-0.1-3806/2-21 у відповідь на виконання доручення Держгеокадастру України стосовно питання відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_2 .

Проте, заочним рішенням Дніпропетровського районного суду від 12.08.2015 у справі №175/2886/15 визнано неправомірною відмову ГУ Держземагентства у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 38432607) у затвердженні проекту землеустрою та зобов`язано його затвердити і передати у власність ОСОБА_37 спірну земельну ділянку. Висновок про те, що земельна ділянка належить до сільськогосподарських земель судом зроблено виходячи з преюдиційності постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2012 у справі № 2а/0470/3154/12. Чи було здійснено зміну цільового призначення спірної земельної ділянки суд не досліджував.

Разом з цим, наказ про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_37 прийнято не ГУ Держземагентства у Дніпропетровській області, а управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 40001330), тобто зовсім іншою юридичною особою, яка не була учасником зазначеної судової справи та на яку не було покладено жодного обов`язку щодо вчинення будь-яких дій відносно спірної земельної ділянки.

Крім того, управління Держгеокадастру у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області, відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України не мало жодних повноважень щодо розпорядження земельними ділянками, тому наказ про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_37 не може бути підставою для проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Заочним рішенням Дніпропетровського районного суду від 12.08.2015 у справі №175/2886/15 визнано неправомірною відмову ГУ Держземагентства у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 38432607) у затвердженні проекту землеустрою та зобов`язано його затвердити і передати у власність ОСОБА_37 спірну земельну ділянку. Висновок про те, що земельна ділянка належить до сільськогосподарських земель судом зроблено виходячи з преюдиційності постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2012 у справі № 2а/0470/3154/12, чи було здійснено зміну цільового призначення спірної земельної ділянки суд не досліджував.

Право користування ДП «Дніпровське лісове господарство» відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 2014 року. Разом з тим, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості щодо перебування земельної ділянки, кадастровий номер 1221455400:01:012:0146, у приватній власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.05.2017 № 324, із цільовим призначення - 01.05 для індивідуального садівництва. Вказану земельну ділянку зареєстровано 18.11.2013 управлінням Держземагентства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області.

Таким чином, наразі у розумінні ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України «титульним» власником спірної земельної ділянки є ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги дійшов висновку про те, що чинним законодавством можливість передачі у приватну власність земель лісогосподарського призначення для індивідуального садівництва законом взагалі не передбачена.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

У статті 3 ЦК України закріплено, що одними із основних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення, що передбачено пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.

Згідно з ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст.212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Верховний Суд в постанові від 03 жовтня 2018 року у справі №520/15125/16-ц за позовом Одеської міської ради про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та дарування нежитлової будівлі-кафе та зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом приведення об`єкта нерухомості у попередній стан зазначив, що за змістом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Верховний Суд враховує ту обставину, що на момент відчуження спірного майна 29 жовтня 2010 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2010 року було чинним, тобто майно було відчужене добросовісному набувачу за відсутності обґрунтованих перешкод для цього.

Верховним Судом також враховується, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом визнання оспорюваних договорів недійсними не є ефективним засобом відновлення порушеного права позивача, адже за загальним правилом наслідком недійсності правочину є реституція. Відповідно, визнання договорів з відчуження нерухомого майна недійсними не матиме наслідком звільнення земельної ділянки чи усунення перешкод у користуванні нею, а тому не відновить порушеного права позивача.

Верховний Суд в постанові від 13 листопада 2019 року у справі №686/22924/16-ц висловив правову позицію, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі права чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. У цій справі предметом розгляду є вимоги про визнання сертифіката відповідності закінченого будівництвом об`єкта незаконним і його скасування, знесення самочинного будівництва та приведення земельної ділянки до попереднього стану, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення і визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Отже, кінцевою метою звернення до суду є захист права позивача та приведення земельної ділянки, яка перебуває у користуванні відповідача, у попередній стан.

Зважаючи на наведене, заявлені вимоги про визнання сертифіката відповідності закінченого будівництвом об`єкта незаконним і його скасування, визнання договору купівлі-продажу недійсним є неефективним способом захисту порушеного права, а тому задоволенню не підлягають.

Верховний Суд в постанові від 15 травня 2019 року у справі №462/5804/16-ц за позовом керівника Львівської місцевої прокуратури №2 в інтересах Львівської міської ради про визнання недійсними договорів, скасування реєстрації права власності на нерухоме майно, звільнення земельних ділянок зазначив наступне: «Відповідно до статті 5 ЦПК України застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності.

Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушеної майнових або немайнових прав та інтересів правоможної особи. Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Верховним Судом враховується, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом визнання оспорюваних договорів недійсними не є ефективним засобом відновлення порушеного права позивача, адже за загальним правилом наслідком встановлення судом недійсності правочину є реституція.

Відповідно, визнання договорів щодо відчуження спірного майна недійсними не матиме наслідком звільнення земельної ділянки чи усунення перешкод у користуванні нею, а тому не відновить порушеного права позивача, який не є власником майна, відчуженого за оспорюваним договором купівлі-продажу.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, з урахуванням позицій Верховного Суду з аналогічних правовідносин, колегія суддів вважає, що у разі коли між сторонами спору відсутні договірні відносини або відносини, пов`язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387,388 ЦК.

Якщо власник вимагає повернення свого майна з володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню також за правилами статей 387,388 ЦК.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387,388 ЦК). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред`явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387,388 ЦК.

У зв`язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Відповідно до статті 387 ЦК та частини третьої статті 12 ЦПК особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

Крім того, відповідно до абз.18 розділу «Застосування правових наслідків недійсності правочину» Узагальнень Верховного Суду України від 24 листопада 2008 року щодо Практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними, якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача. Проте в цьому випадку немає перешкод для задоволення лише віндикаційного позову, оскільки право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено в суді. Застосування реституції та повернення майна за недійсним правочином, враховуючи положення ст.216 ЦК України є можливим тоді, коли предметом спору є правочин за участю власника і першого покупця (набувача).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивач, звернувшись до суду з вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.05.2017, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 предметом якого є земельна ділянка, площею 0,12 га, кадастровий номер 1221455400:01:012:0146, на підставі ч.1-3,5,6 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України, стороною якого він не був, обрав неналежний спосіб захисту.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України. Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Отже, кінцевою метою звернення до суду є захист права позивача та приведення земельної ділянки, яка перебуває у користуванні відповідача у попередній стан.

Відповідно до норм ч.1 ст.15 та ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

На вказане суд першої інстанції уваги не звернув, в зв`язку із чим дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог.

Оскаржуване рішення як таке, що суперечить нормам матеріального та процесуального права підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Туманова Сергія Геннадійовича задовольнити.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2022 року - скасувати.

В задоволенні позовних вимог заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури який діє в інтересах держави в особі: Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Державного підприємства «Дніпровське лісове господарство» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.

Головуючий: Ж.І. Максюта

Судді: С.А. Зайцева

Г.В. Новікова