Рішення

від 26.06.2023 по справі 301/474/23

ІРШАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 301/474/23

2/301/216/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" червня 2023 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області

В особі головуючої судді Даруда І.А.

при секретарі Чийпеш А.П.

за участю позивача ОСОБА_1 її представника ОСОБА_2

представників відповідача Ільницького закладу дошкільної освіти №4 Іршавської міської ради Закарпатської області Чепа О.В., ОСОБА_3

третьої особи відділу освіти , охорони здоров`я , сім`ї , молоді та спорту

Іршавської міської ради Дубець Я.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Іршава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ільницького закладу дошкільної освіти №4 Іршавської міської ради Закарпатської області , третьої особи :відділу освіти , охорони здоров`я , культури , сім`ї , молоді та спорту Іршавської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу Ільницького закладу дошкільної освіти №4 Іршавської міської ради Закарпатської області «Про звільнення ОСОБА_4 за прогул (відсутність на роботі без поважних причин)» № 05 к/тр, поновлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , код НОМЕР_1 , на посаді вихователя Ільницького закладу дошкільної освіти №4 Іршавської міської ради Закарпатської області з 05 січня 2023 року та стягнення з Ільницького закладу дошкільної освіти №4 Іршавської міської ради Закарпатської області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , код НОМЕР_1 , середнього заробітку за час вимушеного прогулу , -

встановив:

ОСОБА_2 , який представляє інтереси позивачки ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ільницького закладу дошкільної освіти №4 Іршавської міської ради Закарпатської області , третьої особи :відділу освіти , охорони здоров`я , культури , сім`ї , молоді та спорту Іршавської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу Ільницького закладу дошкільної освіти №4 Іршавської міської ради Закарпатської області «Про звільнення ОСОБА_4 за прогул (відсутність на роботі без поважних причин)» № 05 к/тр, поновлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , код НОМЕР_1 , на посаді вихователя Ільницького закладу дошкільної освіти №4 Іршавської міської ради Закарпатської області з 05 січня 2023 року та стягнення з Ільницького закладу дошкільної освіти №4 Іршавської міської ради Закарпатської області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , код НОМЕР_1 , середнього заробітку за час вимушеного прогулу .

Посилається на те , що з 01 листопада 2019 року по 05 січня 2023 року позивачка працювала в Ільницькому ЗДО №4 Іршавської міської ради Закарпатської області на посаді вихователя.

21 грудня 2022 року ОСОБА_1 повідомила керівника Ільницького ЗДО № 4 про те, що захворіла та у зв`язку з цим не зможе вийти на роботу наступні два дні, про що надіслала завідуючій повідомлення у «Вайбер».

Вказаний спосіб контактування між працівниками та керівником, між керівником та батьками вихованців, між вихователями та батьками, у Ільницькому ЗДО № 4 є звичним та загальноприйнятим.

22 грудня 2022 року позивачка звернулася до лікаря амбулаторії загальної практики сімейної медицини із скаргами на сильний кашель та головний біль. За результатами огляду встановлено діагноз - бронхіт та призначено лікування в амбулаторному режимі в період з 22 грудня 2022 року по 26 грудня 2022 року та з 27 грудня 2022 року по 30 грудня 2022 року, що підтверджується листком непрацездатності серії АЛВ № 582856.

Керівником закладу позивача запевнено про відсутність достатнього фінансування закладу, тому просили подати заяву про відпустку без збереження заробітної плати.

23 грудня 2022 року позивачка надіслала керівнику Ільницького ЗДО №4 заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати в кількості 31 календарних днів з 01 січня 2023 року по 31 січня 2023 року.Відповідач не висунула жодних заперечень у відповідь.

У зв`язку з тим, що позивач продовжувала хворіти, 29 грудня 2022 року ОСОБА_1 повторно склала та надіслала заяву про надання їй відпустки без збереження заробітної плати в кількості 15 календарних днів з 01 січня 2023 року по 15 січня 2023 року., однак мотивованої відмови у наданні відпустки від відповідача не надходило.

04 січня 2023 року у відповідь на повідомлення позивача про незадовільний стан здоров`я керівник Ільницького ЗДО № 4 надіслала їй у «Вайбер» фотографію наказу «Про звільнення ОСОБА_4 за прогул (відсутність на роботі без поважних причин)» № 05 к/тр з проханням підписати та надіслати їй підписаний наказ.

Притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення за п.4 ст. 40 КЗпП України є незаконним та умисним так як позивачка перебувала у відпустці без збереження заробітної плати.

Тому вважає , що у діях позивача відсутня вина , так як вона вжила всіх необхідних заходів для повідомлення керівника Ільницького ЗДО №4 про те, що захворіла та не зможе вийти на роботу.

Позивач надіслала повідомлення у «Вайбер», пройшла обстеження у лікаря та отримала листки непрацездатності, підписала заяву про надання їй відпустки без збереження заробітної плати та надіслала керівнику.Таким чином, незадовільний стан здоров`я ОСОБА_1 та необхідність у лікуванні унеможливлювали виконання нею своїх обов`язків та є поважною причиною нез`явлення на роботі.

Крім того у неї не відібрано письмових пояснень з приводу відсутності на роботі.Тому, просить суд , визнати протиправним та скасувати наказ Ільницького закладу дошкільної освіти №4 Іршавської міської ради Закарпатської області «Про звільнення ОСОБА_5 за прогул (відсутність на роботі без поважних причин)» № 05 к/тр. Поновити ОСОБА_1 , на посаді вихователя Ільницького закладу дошкільної освіти №4 Іршавської міської ради Закарпатської області з 05 січня 2023 року.Стягнути з Ільницького закладу дошкільної освіти №4 Іршавської міської ради Закарпатської області на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Представник відповідача Ільницького закладу дошкільної освіти №4 Іршавської міської ради Закарпатської області Чепа О.В. ,подала відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити у позові , оскільки вважає , що зазначені у позові вимоги щодо визнання незаконним та скасування наказу , поновлення на роботі є безпідставними та не підлягають до задоволення, а обставини, викладені в позовній заяві, не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Посилання позивача на те , що вона 23 грудня 2022 року надіслала керівнику Ільницького ЗДО № 4 заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати в кількості 31 календарних днів з 01 січня по 31 січня 2023 року, а 29 грудня 2022 року, повторно склала та надіслала заяву про надання їй відпустки без збереження заробітної плати в кількості 15 календарних днів з 01 січня 2023 року по 15 січня 2023 року нічим не стверджено , тому не зрозуміло які підстави надання позивачці відпустки нею було встановлено , оскільки жодних заяв, до керівництва ЗДО № 4 щодо надання відпустки без збереження заробітної плати від позивача не надходило. За загальними вимогами КЗпП України та Закону України «Про відпустки», працівником надається на розгляд роботодавця заява із зазначенням періоду відпустки, підстави надання відпустки без збереження заробітної плати, у разі необхідності документи, які підтверджують обставини, на які посилається працівник.

Після розгляду даної заяви роботодавець виносить наказ, в якому обов`язково зазначається прізвище, ім`я, по батькові працівника, якому надається відпустка; обіймана ним посада, період відпустки, обставини, що зумовили необхідність надання працівнику відпустки.

Таким чином, для оформлення відпустки за свій рахунок необхідні : письмова заява на відпустку працівника, наказ про надання відпустки. Натомість, ОСОБА_1 не подала належним чином оформлену заяву та не отримала погодження відпустки з керівником дошкільного закладу , а отже самовільно пішла у відпустку без збереження заробітної плати.

Діючим законодавством не передбачена «мовчазна згода , не висування заперечень, не надходження мотивованої відмови» та таке інше як підстава для неявки на роботу. З огляду на це, відповідач вважає безпідставними міркування позивача, що вона начебто знаходилася у відпустці без зберження заробітної плати. Позивач намагається ввести суд в оману, що начебто вона зверталася до відповідача із заявою про надання відпустки без збереження заробітної плати, що не відповідає дійсним обставинам справи.

У позовній заяві вказано, що позивач надіслала повідомлення у «вайбер», пройшла обстеження у лікаря та отримала листки непрацездатності. Незадовільний стан здоров`я ОСОБА_1 та необхідність у лікуванні унеможливлювали виконання нею своїх обов`язків та є поважною причиною нез`явлення на роботі.

Відповідно роздруківки з «вайбера» , що додані до позову, 22.12.2022 року позивачкою було надіслано повідомлення , що її наступні два дні не буде , так як вона хворіє. Щодо відсутності на роботі у період з 02.01.2023 року по 13.01.2023 року -повідомлень про те, що позивачка хворіє не надходило. Натомість, ОСОБА_5 надіслала пояснювальну записку в якій вказала, що з 24 грудня 2022 року виїхала за кордон за сімейними обставинами.

Згідно листа головного лікаря КНП «Іршавський центр первинної медичної допомоги» Булеза О. № 122/01-05 від 21.02.2023 року , проведено службове розслідування видачі листа непрацездатності № 582857 з 02.01.2023 року по 11.01.2023 року на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від сімейного лікаря ОСОБА_6 отримано письмову заяву від 13.01.2023 року, в якій лікар повідомляє, що лист непрацездатності № 582857 виданий на ім`я ОСОБА_1 , виписаний помилково.

Отже, позивач 2 січня 2023 року , 3 січня 2023 року, 4 січня 2023 року не з «явилась на роботу без поважних причин.

На думку позивача, вона вжила всіх необхідних заходів щодо повідомлення відповідача про незадовільний стан здоров`я та про необхідність відпустки, натомість , як доказ позивач надала «протокол огляду» вмісту мобільного телефону ОСОБА_1 , а саме листування у мобільному застосунку з користувачем « ОСОБА_7 » .Відповідно до цього протоколу : 22.12.2022 року ОСОБА_1 надіслано користувачу « ОСОБА_7 » повідомлення про те , що її не буде два дні оскільки вона хворіє. Наступне повідомлення , яке позивач не видалила , надіслано 5.01.2023 року - заява про надання відпустки без збереження заробітної плати, яке датоване 23.12.2022 року.

Таким чином, від ОСОБА_1 жодних повідомлень про незадовільний стан здоров`я у період з 02.01.2023 по 13.01.2023 року не надходило.

Посилання в протоколі огляду на те, що позивач надіслала 9.01.2023 року фотографію листка непрацездатності № 582857 від 02.01.2023 року, є таким , що не відповідає дійсності , так як на скріншоті від 09.01.2023 року , що додається до позову вказаний листок непрацездатоності № 582856 , виданий 22.12.22 року (а.с.85) .

При цьому позивач знову посилається на те, що вжила всіх необхідних заходів для повідомлення керівника Ільницького ЗДО № 4 про те, що захворіла та не може вийти на роботу.

Однак, жодних належних та допустимих доказів повідомлення відповідача до позовної заяви не надано. Натомість ,5.01.2023 року позивач повідомила завідуючу Ільницького ЗДО № 4 про те , що ще 24.12.2022 року виїхала за кордон. Після повідомлення про звільнення, позивач не повернулась до України та до виконання своїх обов`язків не приступила, а продовжувала перебувати за кордоном.

У позовній заяві ОСОБА_1 вказує , що у неї не відібрано письмових пояснень з приводу відсутності на роботі. 03 січня 2023 року вона телефонувала позивачу ОСОБА_1 щодо надання пояснень відсутності на роботі, однак, остання повідомила, що є за кордоном, повертатись на Україну поки що не збирається. Враховуючи ті обставини , що на час винесення наказу № 05 к/тр від 04.01.2023 року , ОСОБА_1 знаходилась за кордоном, отримати пояснення від неї виявилось не можливим. При цьому, 5.01.2023 року ОСОБА_1 сама надіслала на вайбер керівника пояснювальню записку в якій вказала, що перебуває за кордоном з 24.12.2022 року у зв`язку із сімейними обставинами. Отже, відповідачем було дотримано вимоги ст.ст. 147, 149 КЗпП України.

Щодо посилання позивачки у позові , що оскаржуваний наказ не містить вказівки на дату та тривалість прогулу, то таке твердження не відповідає дійсності , так як в наказі зазначено , що ОСОБА_1 була відсутня на роботі 4.01.2023 року протягом зміни ( з 7.30 по 13.00 к.ч.) Вищенаведене підтвердується актом № 1 від 04.01.2023 року.

В суді позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали , посилаючись на обставини викладені в позові , позивачка ОСОБА_1 додатково суду пояснила , що вона перебувала на лікарняному з 22.12.2022 року по 27.12.2022 року і під час перебування на лікарняному 24.12.2022 року виїхала за кордон та повернулася 11 січня 2023 року . Перед виїздом за кордон із заявами про надання їй відпустки без збереження заробітної плати до відповідача не зверталася ., в тому числі ні 23.12.2022 року , ні 29.12.2022 року заяву не подавала . За кордоном вона зверталася до лікаря , однак довідки до суду не надає для підтвердження даного факту , оскільки вважає , що це не стосується позовних вимог . 01.01.2023 року був вихідний день . 02.01.2023 року -03.01.2023 року дитячий заклад не працював , а тому 03.01.2023 року ввечері вона через додаток вайбер надіслала відповідачу заяву про надання їй відпустки без збереження заробітної плати датовану 29.12.2022 року. 04.01.2023 року вона не повідомляла відповідача про незадовільний стан здоров`я , однак 01.01.2023 року та 02.01.2023 року вона неодноразово спілкувалася з відповідачем та повідомляла про свій незадовільний стан здоров`я . З 22.12.2022 року по 31.12.2022 року перебувала на лікарняному , який надала відповідачу 03.01.2023 року .До 11.01.2023 року із заявами про те , що вона перебуває на лікуванні не зверталася , а другий лікарняний здала 13.01.2023 року , оскільки повернулася із-за кордону 11.01.2023 року .Вважає своє звільнення незаконним та просить визнати наказ №05к/тр від 04.01.2023 року Ільницького закладу дошкільної освіти №4 Іршавської міської ради Закарпатської області протиправним , поновити її на посаді вихователя Ільницького закладу дошкільної освіти №4 Іршавської міської ради Закарпатської області з 05 січня 2023 року та стягнути з Ільницького закладу дошкільної освіти №4 Іршавської міської ради Закарпатської області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу .

Представники відповідача Ільницького закладу дошкільної освіти №4 Іршавської міської ради Закарпатської області Чепа О.В. , ОСОБА_3 в суді позов не визнали , ОСОБА_8 додатково пояснила, що працює на посаді завідуючої Ільницького закладу дошкільної освіти №4 Іршавської міської ради Закарпатської області і тому їй відомо , що позивачка 02.01.2023 року , 03.01.2023 року, 04.01.2023 року не вийшла на роботу , хоча садок працював , однак у зв`язку з відсутністю електроенергії батьки були попереджені , щоб дітей не приводили в садочок . 03.01.2023 року ввечері вперше їй зателефонувала позивачка та повідомила , що вона виїхала за кордон на два тижні , на Різдво і вона вперше дізналася, що ОСОБА_1 за кордоном , тому почала їй пояснювати як вона самовільно могла залишити державну роботу і виїхати за кордон . У зв`язку з тим , що 04.01.2023 року позивачка третій день не вийшла на роботу без поважних причин вона видала наказ про її звільнення , оскільки вважає , що надіслана їй у додаток вайбер 03.01.2023 року заява про надання ОСОБА_1 відпустки бз збереження заробітної плати не є офіційним документом , крім того у даній заяві вона просила надати відпустку з 01.01.2023 року , а заднім числом вона не має можливості видавати накази , тому така заява не була нею розглянута і наказ про надання позивачці відпустки нею не видавався . Вважає звільнення ОСОБА_1 законним , просить в позові відмовити .

Представник третьої особи відділу освіти , охорони здоров`я , сім`ї , молоді та спорту Іршавської міської ради Дубець Я.П. в суді позовні вимоги не визнав , вважає , що позивачка без поважних причин не з`являлася на роботі 02.01.2023 року , 03.01.2023 року , 04.01.2023 року , а тому наказ про її звільнення є законним .

Допитана в якості свідка ОСОБА_1 суду показала , що відповідачу було відомо , що вона хворіє , оскільки 28.12.2022 року , 29.12.2022 року вона спілкувалася з ОСОБА_8 по телефону і крім того 03.01.2023 року оскільки вона перебувала за кордоном сусідкою передала лікарняний про перебування її на лікуванні з 22.12.2022 року по 27.12.2022 року завідуючій ОСОБА_8 23.12.2022 року і 29.12.2022 року із заявами про надання відпустки не зверталася 03.01.2023 року вона надіслала заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати через додаток вайбер завідуючій і оскільки не отримала негативної відповіді вважала , що її заява задоволена , хоча з наказом про надання їй відпустки без збереження заробітної плати вона не ознайомлювалася . Крім того , оскільки 01.01.2023 року був вихідним днем , то завідуюча мала видати наказ про вихід працівників на роботу з 02.01.2023 року і ознайомити її з таким наказом , що завідуючою не було зроблено , тому вона вважала , що дошкільний заклад 02.01.2023 року та 03.01.2023 року не працював . З 01.01.2023 року до лікаря особисто вона не зверталася і не була оглянута лікарем , оскільки перебувала за кордоном , і лише 11.01.2023 року вона була на прийомі у лікаря .03.01.2023 року нею було надіслано пояснення завідуючій у додаток вайбер .У неї із завідуючою ОСОБА_8 неодноразово виникали конфліктні ситуації на роботі , тому вона зверталася до завідуючої відділу освіти , охорони здоров`я , сім`ї , молоді та спорту Іршавської міської ради ОСОБА_9 щоб остання втрутилася з метою усунення конфліктів і вважає, що її було звільнено умисно з метою вивільнення її посади , щоб завідуюча прийняла на дану посаду свою невістку .

Допитана в якості свідка ОСОБА_8 суду показала , що вона два роки працює керівником , а саме завідувачем Ільницького закладу дошкільної освіти №4 Іршавської міської ради Закарпатської області і за цей період часу позивачка не притягалася до дисциплінарної відповідальності , хоча свої обов`язки виконувала не дуже належним чином .03.01.2023 року ввечері позивачка повідомила її в телефонному режимі , що перебуває за кордоном і оскільки 04.01.2023 року також не вийшла на роботу нею був виданий наказ про звільнення позивачки за прогул , підставою став акт №01від 04.01.2023 року про те , що 04.01.2023 року вихователь групи раннього віку ОСОБА_1 була відсутня на роботі протягом всієї робочої зміни , а саме з 07.30 по 13.00 год. .Даний наказ вона вислала заказним листом та надіслала в додаток вайбер. Вважає , що заяву яку надіслала їй у додаток вайбер 03.01.2023 року позивачка про надання їй відпустки без збереження заробітної плати не можливо було розглянути , оскільки із заявою вона мала звернутися особисто , а не в додаток вайбер і крім того , звернувшись 03.01.2023 року просила надати відпустку з 01.01.20 23 року , що є неможливим .

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 , представників відповідача ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч. 1ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено , що з 01 листопада 2019 року по 05 січня 2023 року позивачка ОСОБА_1 працювала в Ільницькому ЗДО №4 Іршавської міської ради Закарпатської області на посаді вихователя.

Наказом №05к/тр від 04.01.2023 року завідувача Ільницького закладу дошкільної освіти №4 Іршавської міської ради Закарпатської області ОСОБА_1 звільнено за прогул (відсутність на роботі без поважних причин).

Відповідно акту від 04.01.2023 року складеного вихователем старшої групи ОСОБА_10 , муз.керівником ОСОБА_11 , помічником вихователя ОСОБА_12 , завідувачем ОСОБА_8 -вихователь групи раннього віку ОСОБА_1 була відсутня на роботі протягом усієї робочої зміни , а саме з 07.30 год. по 13.00 год.

В порушення вимог КЗпП України та Закону України «Про відпустки» позивачка ОСОБА_1 перебуваючи за кордоном 03.01.2023 року надіслала у додаток вайбер заяву, датовану 29.12.2022 року про надання їй відпустки без збереження заробітної плати з 01.01.2023 року по 15.01.2023 року

До такої заяви суд ставиться критично , оскільки згідно з практикою Верховного Суду , зокрема , Постанови від 19.01.2022 року у справі №202/2965/21 роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень ч. 1 ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", тобто не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, оскільки в такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення».

У відповідностідо вимогст.79 КЗпПУкраїни працівником надається на розгляд роботодавця заява із зазначенням періоду відпустки , підстави надання відпустки без збереження заробітної плати , в разі необхідності документи, які підтверджують обставини, на які посилається працівник.

Після розгляду даної заяви роботодавець виносить наказ, в якому обов`язково зазначається прізвище, ім`я, по батькові працівника, якому надається відпустка; обіймана ним посада, період відпустки, обставини, що зумовили необхідність надання працівнику відпустки.

Таким чином, для оформлення відпустки за свій рахунок необхідні : письмова заява на відпустку працівника, наказ про надання відпустки.

На заяві керівник установи, держоргану, органу місцевого самоврядування проставляє відповідну резолюцію. Саме від прийнятого керівником рішення залежить оформлення відпустки.

Якщо рішення позитивне, працівник кадрової служби готує наказ про відпустку, якщо ні - відпустка не надається. У преамбулі наказу зазначається підстава: норма відповідного закону та заява (для відпустки за ініціативою працівника).У наказі зазначаються ті ж самі відомості, що й у заяві, і додатково вказується дата виходу працівника на роботу.

З наказом про відпустку обов`язково слід ознайомитися працівнику Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» додано статтю 12 Закону«Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану`введено новий вид відпустки без збереження заробітної плати,терміном не більше 90 календарних днів, що надається працівнику, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи у період дії воєнного стану.У заяві та наказі про надання цієї відпустки слід зазначити: «...як внутрішньо переміщеній особі (як особі, яка виїхала за кордон на період воєнного стану)...»„

Натомість, позивачка ОСОБА_1 не подала належним чином оформлену заяву та не отримала погодження відпустки з керівником дошкільного закладу , а отже самовільно пішла у відпустку без збереження заробітної плати.

Суд критично ставиться на посилання позивачки ОСОБА_1 про те , що вона вважала заяву про надання їй відпустки без збереження заробітної плати за мовчазною згодою , не висуненням заперечень , не надходженням мотивованої відмови відповідача задоволеною , оскільки такі підстави задоволення заяви не передбачені чинним трудовим законодавством

Позивач ОСОБА_1 у суді пояснила , що належним чином заяву оформлену перед від`їздом за кордон не подавала. Згідно наданої з додатку вайбер переписки вбачається , що , ОСОБА_1 першу заяву надіслала в додаток вайбер 3.01.2023 року до контакту «Оля» , де вказала , що просить надати ій відпустку без збереження заробітної плати з 01.01.2023 року по 15.01.2023 року -підстав не вказано , підписавши 'її заднім числом - 29.12.2022 року, Потім вже після звільнення 05 січня 2023 року подала заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати з 01.01.по 31.01 2023 року , яка датована теж заднім числом- 23.12.2022 року

Отже, ніяких належних письмових заяв щодо надання відпустки без збереження заробітної плати, поданих відповідно до Закону України "Про відпустки" до виїзду за кордон , позивач до керівника закладу дошкільної освіти № 4 не подавала , наказ про відпустку ОСОБА_1 не видавався .

Відсутність наказу свідчить про те, що Петровці не перебувала у відпустці без збереження заробітної плати , а тому твердження ОСОБА_1 , що вона подала заяву та перебувала у відпусці на підставі мовчазної згоди не відповідає дійсності та вимогам законодавства.

Не заслуговує на увагу і посилання позивачки на те , що відповідачем не було видано та ознайомлено її з наказом про те , що 02.01.2023 року є робочим днем і необхідно приступити до роботи , оскільки для виконання своїх функціональних обов`язків у робочий день КЗпП України не передбачена видача наказу керівника.

Твердження позивачки , про те , що вона перебувала на лікуванні у зв`язку із незадовільним станом здоров`я та надіслала повідомлення у додаток «вайбер», пройшла обстеження у лікаря та отримала листки непрацездатності суд оцінює критично , оскільки відповідно роздруківки з додатку «вайбера» 22.12.2022 року позивачкою було надіслано повідомлення , що її наступні два дні не буде , так як вона хворіє. Щодо відсутності на роботі у період з 02.01.2023 року по 13.01.2023 року судом не встановлено доказів надходжень таких повідомлень . Крім того , позивачка ОСОБА_5 надіслала пояснювальну записку в якій вказала, що з 24 грудня 2022 року виїхала за кордон за сімейними обставинами.

У низці постанов КАС ВС (у справах № 803/1883/17, № 1740/2481/18)викладена правова позиція , згідно якої сам факт подання заяви про надання відпустки для догляду за дитиною (у нашому випадку без збереження заробітної плати ) без видачі відповідного наказу не є достатньою підставою для невиходу на роботу. У цьому випадку невихід працівника на роботу може бути розцінений як прогул, який є підставою для його звільнення.

Згідно листа головного лікаря КНП «Іршавський центр первинної медичної допомоги» Булеза О. № 122/01-05 від 21.02.2023 року, проведено службове розслідування видачі листа непрацездатності № 582857 з 02.01.2023 року по 11.01.2023 року на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від сімейного лікаря ОСОБА_6 отримано письмову заяву від 13.01.2023 року, в якій лікар повідомляє, що лист непрацездатності № 582857 виданий на ім`я ОСОБА_1 , виписаний помилково (а.с.70 ), що спростовує твердження позивачки про перебування її на лікарняному . Крім того , сторони в суді пояснили , що даний лікарняний не оплачувався .

Отже, судом встановлено відсутність позивачки ОСОБА_1 на робочому місці 02 січня 2023 року , 03 січня 2023 року, 04 січня 2023 року без поважних причин.

Твердження позивачки ОСОБА_1 про те , що вона вжила всіх необхідних заходів щодо повідомлення відповідача про незадовільний стан здоров`я та про необхідність відпустки спростовується «протоколом огляду» вмісту мобільного телефону ОСОБА_1 , а саме листування у мобільному застосунку «Вайбер» , в якому від ОСОБА_1 жодних повідомлень про незадовільний стан здоров`я у період з 02.01.2023 по 13.01.2023 року не надходило.

Позивачкою не надано жодних належних та допустимих доказів повідомлення відповідача. Натомість 05.01.2023 року позивач повідомила завідуючу Ільницького ЗДО № 4 про те , що ще 24.12.2022 року виїхала за кордон. Після повідомлення про звільнення, позивач не повернулась до України та до виконання своїх обов"язків не приступила, а продовжувала перебувати за кордоном.

Посилання позивачки на відсутність в наказі про звільнення дати та тривалості прогулу спростовується самим наказом , згідно якого ОСОБА_1 була відсутня на роботі 04.01.2023 року протягом зміни з 7.30 год.по 13.00 год, що стверджується актом №1 від 04.01.2023 року (а.с.19) .

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між: працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки).

Відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також: строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно або в цілому). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня.

Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності.

П. 24 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» N 9 від 06.11.92 р. зазначає, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Відповідно до сталої судової практики причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, зокрема: пожежа, повінь (інші стихійні лиха); аварії або простій на транспорті; виконання громадянського обов`язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху); догляд за захворілим зненацька членом родини; відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника; відсутність за станом здоров`я.

Вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати всі надані сторонами докази. Частиною першою статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що звільнення позивачки ОСОБА_1 у зв`язку з прогулом є законним, а тому позовні вимоги позивача до задоволення не підлягають.

Керуючись ст.ст.12,13,81,258-259,264-265 ЦПК України,ст.ст.21, 40, 79, 139 , 147, 149 КЗпП України, суд,

р і ш и в:

У позові ОСОБА_1 до Ільницького закладу дошкільної освіти №4 Іршавської міської ради Закарпатської області , третьої особи :відділу освіти , охорони здоров`я , культури , сім`ї , молоді та спорту Іршавської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу Ільницького закладу дошкільної освіти №4 Іршавської міської ради Закарпатської області «Про звільнення ОСОБА_4 за прогул (відсутність на роботі без поважних причин)» № 05 к/тр, поновлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , код НОМЕР_1 , на посаді вихователя Ільницького закладу дошкільної освіти №4 Іршавської міської ради Закарпатської області з 05 січня 2023 року та стягнення з Ільницького закладу дошкільної освіти №4 Іршавської міської ради Закарпатської області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , код НОМЕР_1 , середнього заробітку за час вимушеного прогулу -відмовити за недоведеністю позовних вимог .

Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 06 липня 2023 року

Суддя І.А. Даруда