Ухвала

від 05.07.2023 по справі 336/3758/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2023 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу захисника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 на повідомлення ст.слідчого в ОВС СУ ГУНП ОСОБА_5 про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191, ч.1 ст.366 КК України у кримінальному провадженні № 12022082310000136 від 31.08.2022 року,

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду м. Запоріжжя 29.06.2023 р. надійшла вищевказана скарга.

В обґрунтування доводів скарги заявник посилається на те, що відділенням № 4 Пологівського районного відділу поліції ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12022082310000136 від 31.08.2022 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191, ч.1 ст.366 КК України відносно ОСОБА_3 .

Скаржник вважає, що повідомлення було вручено ОСОБА_3 не в день його складення.

Так, повідомлення про підозру ОСОБА_3 складене ст.слідчим ОВС СУ ГУНП в Запорізькій області та погоджене прокурором Оріхівського відділу Пологівської окружної прокуратури і зазначена дата 28 квітня 2023 р. В кінці пам`ятки про права підозрюваного значиться, що повідомлення про підозру вручив ст.слідчий в ОВС СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_6 о 10.40 год. 28 квітня 2023 р. Як вказано в підозрі і відповідає дійсності ОСОБА_3 фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . Підозра вручалась за місцем мешкання ОСОБА_3 . Для вручення підозри ст.слічий ОСОБА_5 прибула в смт Богородчани Івано-Франківської області.

Враховуючи, що прокурор ОСОБА_7 не була присутня при врученні даної підозри та не прибула разом зі слідчою ОСОБА_8 до смт Богородчани Івано-Франківської області, скаржник робить висновок про те, що повідомлення про підозру ОСОБА_3 було складено раніше, ніж 28 квітня 2023 р., тобто не в день його вручення, тому всі дії слідчого щодо вручення даної підозри, які проводились 28 квітня 2023 р. є незаконними, так як вразі не вручення у день складення, повідомлення про підозру є незаконними.

Крім того, з урахуванням наявних в матеріалах кримінального провадження процесуальних документів, строк досудового розслідування кримінального провадження сплинув 28.05.2021 р.

Також, у тексті повідомлення про підозру ОСОБА_3 від 28.04.2023 р. відсутні беззаперечні докази, які обґрунтовані на підставі зібраних органом досудового розслдування, що ОСОБА_3 вчинила бодай якесь порушення.

Посилаючись на вищезазначені обставини, скаржник просить скасувати повідомлення про підозру від 28.04.2023 р. ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191, ч.1 ст.366 КК України у кримінальному провадженні № 12022082310000136 від 31.08.2022 р.

У зв`язку з перебуванням судді в нарадчій кімнаті у період з 14.00 год. 29.06.2023 р. по 04.07.2023 р., розгляд скарги було призначено на 05.07.2023 р.

Представник скаржника в судовому засіданні підтримала скаргу, просила її задовольнити.

Слідчий ОСОБА_5 в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні скарги, вказавши на те, що повідомлення про підозру нею було складено, погоджено з прокурором та вручено ОСОБА_3 28.04.2023 р. в смт Богородчани Івано-Франківської області. Строки досудового розслідування не пропущені, оскільки були продовжені у встановленому КПК України порядку. Обвинувальний акт у кримінальному провадженні 05.07.2023 р. скерований до суду для розгляду.

Прокурор ОСОБА_7 підтримала доводи слідчої, вказавши на те, що повідомлення про підозру було нею погоджено 28 квітня 2023 р. в смт Богородчани Івано-Франківської області.

Заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

З наданих сторонами кримінального провадження письмових документів, слідчим суддею встановлено, що в провадженні СУ ГУНП в Запорізькій області перебувало кримінальне провадження № 12022082310000136 від 31.08.2022 року за ч.3 ст.191, ч.1 ст.366 КК України.

В судовому засіданні слідчим надано для огляду супровідний лист, з якого встановлено, що 05.07.2023 р. до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя був направлений обвинувальний акт разом з додатками по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.191, ч.1 ст.366 КК України.

Повідомлення слідчого, прокурора про підозру є рішенням, оскарження якого допускається відповідно до п.10 ч.1ст.303 КПК України.

Таке рішення може бути оскаржено підозрюваним, його захисником чи законним представником після спливу одного місяця з дня повідомлення про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду з обвинувальним актом.

Процесуальна процедура повідомлення про підозру регулюється положеннямиглави 22 КПК України: порядок повідомлення про підозру передбачено ст. 278, випадки повідомлення про підозру передбачені ст. 276, зміст повідомлення про підозру ст. 277 вказаного закону.

Отже підставою оскарження вказаного процесуального рішення є порушення вище вказаних процесуальних норм.

Так, відповідно до положеньст. 276 КПК Україниповідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченомустаттею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаютьсяглавою 37 цього Кодексу. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов`язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбаченістаттею 42 цього Кодексу. Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов`язані детально роз`яснити кожне із зазначених прав.

Згідно ізст. 277 КПК Україниписьмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.

Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню.

Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання.У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню.Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ст.278 КПК України). У випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов`язаний виконати дії, передбаченістаттею 278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор (ст.279 КПК України).

За висновком Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 11.12.2019 у справі №536/2475/14-к, вручення процесуального документа (повідомлення про підозру), а також повідомлення і роз`яснення (за необхідності) прав підозрюваному є кінцевим етапом, яким завершується процедура здійснення повідомлення про підозру.

В тому разі, якщо підставою скасування повідомлення про підозру є порушення вказаних процесуальних норм, то можна зробити висновок про недійсність повідомлення про підозру з моменту його (повідомлення) здійснення.

28.04.2023 р. у даному кримінальному провадженні повідомлено про підозру ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.191,ч.1 ст.366 КК України.

Дослідження повідомлення про підозру ОСОБА_3 дає підстави стверджувати, що вона за своїм змістом та формою відповідає вимогамстатті 277 КПК України.

Згідно ч.1ст.42 КПК Українипідозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченомустаттями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Встановлено, що повідомлення про підозру складено 28.04.2023 року та в цей же день слідчим вручено ОСОБА_3 у смт Богородчани Івано-Франківської області.

Згідно ч. 1ст. 278 КПК Україниписьмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

З наведеного вбачається, що слідчим було вчинено всі необхідні дії для здійснення повідомлення про підозру ОСОБА_3 відповідно до вимог процесуального закону, повідомлення про підозру ОСОБА_3 за своїм змістом відповідає вимогамст. 277 КПК, при врученні повідомлення були дотримані вимоги ст.278 КПК України.

На переконання захисника, повідомлення про підозру не було вручене у порядку, встановленомуКПК України.

Повідомлення про підозру є системою процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора під час досудового розслідування, спрямованих на формування законної та обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваною, можливості захищатися усіма дозволеними законом засобами та способами.

Процедуру здійснення повідомлення про підозру особі можна умовно поділити на три етапи: 1) етап прийняття рішення щодо необхідності здійснення особі повідомлення про підозру; 2) етап об`єктивації / вираження сформованого внутрішнього волевиявлення уповноваженої посадової особи щодо прийнятого рішення в зовнішню форму шляхом складання тексту повідомлення про підозру та його підписання; 3) етап доведення інформації до відома адресата, щодо якого прийняте рішення про повідомлення про підозру (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 536/2475/14-к, провадження № 13-34кс19).

Перші два етапи повідомлення про підозру, мають своїм результатом прийняття слідчим чи прокурором відповідного процесуального рішення - повідомлення про підозру, а останній етап, охоплює собою низку процесуальних дій щодо доведення інформації про таке рішення до особи, стосовно якої прийняте рішення про повідомлення про підозру, а також роз`яснення наданих їй прав.

Уст. 303 КПКзаконодавець встановив перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на їх оскарження.

Так, згідно з положеннями п. 10 ч. 1ст. 303 КПК, на досудовому провадженні, підозрюваним та його захисником, зокрема, може бути оскаржено повідомлення слідчого, прокурора про підозру.

Зі змісту цієї норми, можна зробити висновок, що в ній передбачено право на оскарження як прийнятого слідчим чи прокурором рішення - «повідомлення про підозру», так і дій чи бездіяльності, що мали місце під час здійснення повідомлення про підозру.

За наслідками розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльності слідчого або прокурора, слідчий суддя може ухвалити рішення про: 1) скасування рішення слідчого, чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги (ч. 2ст. 307 КПК).

Водночас, як зазначено у рішенні Верховного Суду: «стаття 307 КПК чітко розрізняє «рішення» і «дії». Це розрізнення послідовно проводиться у всіх трьох частинах статті, де «рішення» і «дії» згадуються поряд як самостійні поняття. Також й інші положенняКПКне свідчать про те, що законодавець визначає «рішення» як різновид «дії». Навпаки, відповідно доКПК«рішення» і «дія» завжди мають самостійне значення. Рішення приймається - дія здійснюється, дія має початок і закінчення - рішення є одномоментним актом, до процесуальної дії можуть бути залучені багато учасників - процесуальне рішення приймається лише уповноваженою особою, дії фіксуються в протоколі - рішення оформлюється постановою. Отже, положенняКПКне дають жодних підстав вважати процесуальне рішення одним з різновидів процесуальної дії.

Враховуючи різну правову природу «рішень» і «дій», ч. 2ст. 307 КПКвизначає різні повноваження слідчого судді у випадку їх оскарження. При оскарженні дії або не здійснення дії слідчий суддя має повноваження зобов`язати припинити дію або здійснити дію, однак не має повноважень скасувати дію, що вже відбулася. У той же час по відношенню до оскаржених рішень слідчий суддя має повноваження лише скасувати таке рішення, але не має повноважень зобов`язати прийняти рішення. Тим більше слідчий суддя не має повноважень визначати, яке саме рішення має прийняти слідчий або прокурор у конкретному випадку, оскільки таким чином суддя втрутиться в сферу повноважень цих осіб і фактично прийме участь у діяльності сторони обвинувачення всупереч своїй ролі в провадженні (ч. 3ст. 22 КПК)» (постанова Верховного Суду від 14.02.2023 у справі № 405/680/22).

Слідчий суддя прийшов до висновку, що за наслідками розгляду скарги на процесуальне рішення - «повідомлення про підозру», слідчий суддя має право постановити ухвалу, згідно з якою скасувати таке рішення, або відмовити у задоволенні скарги (п. 1-1, 4 ч. 2ст. 307 КПК).

Натомість, у випадку, коли предметом судового контролю є процесуальні дії слідчого, прокурора чи їх бездіяльність, що мали місце під час здійснення повідомлення про підозру, слідчий суддя має повноваження зобов`язати припинити дію або зобов`язати здійснити дію, однак не має повноважень скасувати дію чи бездіяльність, що вже відбулися, а також скасувати рішення - «повідомлення про підозру», яке є окремим предметом оскарження. Отже, заявлена у скарзі захисника вимога про скасування повідомлення про підозру, з підстав того, що слідчий чи прокурор, на її думку, у неналежний спосіб вчинили певні процесуальні дії щодо вручення повідомлення про підозру, не підлягає задоволенню слідчим суддею.

Окрім того, під час розгляду скарги, не було встановлено і порушень при вчиненні цієї процесуальної дії.

Перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри з врахуванням положеньст.17 КПК Українине входить до предмету судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положеньст.303 ч.1 п.10 КПК Українина стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особі підозри неможливий.

Визнання доказів недопустимими належить виключно до компетенції суду під час судового розгляду (ст.89 КПК України).

На стадії досудового розслідування слідчий суддя може, враховуючи правову позицію ЄСПЛ щодо визначення поняття "обґрунтована підозра" як існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п.175 Рішення в справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (заява N42310/04, рішення від 21 квітня 2011 року, остаточне 21.07.2011), оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки як допустимих.

При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Доводи заявника щодо необґрунтованості підозри в тій редакції, що викладена та за тими доводами, які були озвучені під час судового засідання, не знайшли свого підтвердження під час розгляду скарги в порядку вимогст. 303 КПК України, та є необґрунтованими.

З наведеного вище, слідчий суддя дійшов висновку, що в задоволенні скарги слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги захисника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Повний текст ухвали складений 07 липня 2023 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1