Рішення

від 28.06.2023 по справі 461/6257/17

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/6257/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 червня 2023 року місто Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Рожко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом

позивач ? Львівська міська рада

(79000, м. Львів, пл. Ринок, 1; ЄДРПОУ: 04055896)

представник позивача Піскун Анна Йосифівна

(79000, м. Львів, пл. Ринок, 1; ЄДРПОУ: 04055896)

до

відповідач ? Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Лев»

(79054, м. Львів, вул. Петлюри, 2а; 01014, м. Київ, вул. Кіквідзе, 5; ЄДРПОУ: 19165376)

відповідач ? ОСОБА_1

( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 )

представники відповідача адвокати

Бабух Андрій Борисович (79053, м. Львів, вул. Білинського М. капітана, 35/2)

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 )

відповідач ? Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу

Тертична Елеонора Віталіївна

(79008, м. Львів, вул. Галицька, 21)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку

Львівської міської ради

(79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, ЄДРПОУ: 25558625)

про визнання недійсним договору дарування та скасування державної реєстрації,

встановив:

Позиції сторінта учасниківсправ,заяви,клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Львівська міська рада звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Лев», ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Тертичної Елеонори Віталіївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради про визнання недійсним договору дарування.

Обґрунтовуючи позовні вимоги покликається на те, що 15.07.2014 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Елеонорою Віталіївною був виданий дублікат договору дарування між ТзОВ «Інтер-Лев» та ОСОБА_1 , предметом якого є дарунок 743/1000 ідеальної частки нежитлових приміщень першого поверху та підвалу загальною площею 151,9 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_4 . Про даний дублікат договору дарування ЛМР дізналася під час розгляду Галицьким районним судом м. Львова справи №461/2015/17 за позовом ОСОБА_1 до ЛМР про припинення права власності на частку в спільному майні та визнання права власності. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25.04.2017 № 85785491, розмір частки комунальної власності по вищезазначеному об`єкту становить 257/1000 та перебуває у власності ЛМР. Як стверджує позивач, ЛМР згоди на укладання договору дарування ідеальної частки нежитлових приміщень першого поверху та підвалу загальною площею 151,9 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_4 , не надавала. Дані частки є ідеальними, а тому, за твердженням позивача, здійснення дарування на користь третіх осіб без згоди співвласника порушує його майнові права та унеможливлює здачу в оренду ідеальної частки 257/1000 нежитлових приміщень першого поверху та підвалу загальною площею 151,9 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_4 , що, у свою чергу, унеможливлює сплату в місцевий бюджет орендної плати за користування комунальною часткою. 18.11.2013 року приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Тертична Елеонора Віталіївною було здійснено запис про реєстрацію права власності за громадянкою ОСОБА_1 на 743/1000 частки нежитлових приміщень першого поверху та підвалу загальною площею 151,9 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер нерухомого майна: 191793546101), на підставі згаданого договору дарування. ЛМР вважає недійсним договір дарування, який укладений між ТзОВ «Інтер-Лев» та громадянкою ОСОБА_1 , а тому зазначені дії приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Тертичної Елеонори Віталіївни, позивач вважає протиправними та такими, що порушують право власності територіальної громади м. Львова на 257/1000 нежитлових приміщень першого поверху та підвалу загальною площею 151,9 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_4 , у зв`язку з чим пред`явлено даний позов.

З огляду на зазначене, ЛМР просить визнати недійсним договір дарування, який укладений між ТзОВ «Інтер-Лев» та ОСОБА_1 , предметом якого є дарунок 743/1000 ідеальної частки нежитлових приміщень першого поверху та підвалу загальною площею 151,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Е.В.; скасувати державну реєстрацію права власності громадянки ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна нежитлові приміщення першого поверху та підвалу загальною площею 151,9 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_4 , яку здійснив приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Тертична Е.В., індексний номер: 8046536 від 18.11.2013 р., вид спільної власності: спільна часткова, розмір частки 743/1000, власник: ОСОБА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 191793546101.

12.09.2017 року позовну заяву Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Лев», ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Тертичної Елеонори Віталіївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради про визнання недійсним договору дарування, залишено без руху та надано термін для усунення недоліків.

26.09.2017 року, у зв`язку з усуненням недоліків позовної заяви, відкрито провадження у справі.

09.10.2017 року представником ОСОБА_1 ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 26.09.2017 року про відкриття провадження у справі.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області, апеляційну скаргу відхилено. Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 26.09.2017 року залишено без змін.

22.02.2018 року через канцелярію суду подано клопотання представника ОСОБА_1 ? адвоката Бабуха А.Б., про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду Апеляційним судом Львівської області цивільної справи № 461/2015/17 за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, за участю третьої особиУправління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про припинення права власності на частку в спільному майні та визнання права власності. Окрім того, представником відповідача було подано відзив на позовну заяву. Серед іншого сторона відповідача у відзиві стверджує, що факт укладення між ОСОБА_1 та ТзОВ «Інтер-Лев» договору дарування, предметом якого є дарунок 743/1000 нежитлових приміщень першого поверху та підвалу, загальною площею 151,9 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_4 , а також факт державної реєстрації права власності на вказане майно жодним чином не порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, який не є ані власником, ані користувачем, ані володільцем 743/1000 частки майна. У зв`язку з наведеним, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 10.09.2018 року, зупинено провадження у справі №461/6257/17 (за цивільним позовом Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Лев», ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Львівського МНО Тертичної Елеонори Віталіївни, за участю третьої особиУправління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, про визнання недійсним договору дарування та скасування державної реєстрації) до набрання законної сили судовим рішенням в справі № 461/2015/17 (за цивільним позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, за участю третьої особиУправління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, про припинення права власності на частку в спільному майні та визнання права власності).

03.02.2020 року поновлено провадження у цивільній справі за позовом Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Лев», ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Львівського МНО Тертичної Елеонори Віталіївни, за участю третьої особиУправління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, про визнання недійсним договору дарування та скасування державної реєстрації.

05.10.2020 року представник Львівської міської ради, звернувся до суду з письмовим клопотанням про зупинення провадження у справі, мотивуючи його наявністю невирішеного спору у справі за позовом №461/2015/17 за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, за участю третьої особи Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, про припинення права власності на частку в спільному майні та визнання права власності. На твердження представника позивача, рішення у вказаній справі має істотне значення для вирішення справи, що розглядається.

Ухвалою суду від 26.10.2020 року, зупиненопровадження по цивільній справі №461/6257/17 за позовомЛьвівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Лев», ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Тертична Елеонора Віталіївна, Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради про визнання недійсним договору дарування та скасування державної реєстрації до набрання законної сили рішенням суду у справі №461/2015/17 за позовом за цивільним позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, за участю третьої особи Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, про припинення права власності на частку в спільному майні та визнання права власності.

09.05.2023 року поновлено провадження у справі, оскільки 28.03.2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду завершила апеляційний розгляд у наведеній вище справі, тобто рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, третя особа - Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання права власності (справа №461/2015/17) набрало законної сили.

У процесі судового розгляду представник позивача Піскун А.Й. позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила такі задовольнити.

У судовому засідання представник ОСОБА_1 адвокат Рісний М.Б. просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Зауважив, що право власності Львівської міської ради на частку в розмірі 257/1000 нежитлових приміщень (першого поверху та підвалу) загальною площею 151,9 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_4 не належить. Саме ОСОБА_1 належить право власності на частку у розмірі 257/1000 нежитлових приміщень (першого поверху та підвалу) загальною площею 151,9 кв. м, розташованих за вищевказаною адресою.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, у відповідності дост.128 ЦПК України, що підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями.

Суд враховує, що сторони обізнані про дату, час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не з`явились, відтак, з врахуванням тривалості провадження у справі, забезпечення судом можливості сторонам у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, суд вважає, що наявних у справі матеріалівдостатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи. При цьому, суд наголошує, що основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони провадження, анеможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Також, суд враховує положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану», які покладають на суд обов`язок продовжувати здійснювати правосуддя в умовах введення воєнного стану, за наявності такої можливості та встановлюють те, що повноваженнясудів, органів та установ системи правосуддя, передбаченіКонституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. При цьому, скорочення чи прискорення будь-яких формсудочинства прямо забороняється Законом.

Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно дост.15ЦК України,кожна особамає правона захистсвого цивільногоправа уразі йогопорушення,невизнання абооспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Пунктом1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвстановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2012 року, визнано за ТзОВ «Інтер-Лев» право власності 672/1000 нежитлових приміщень першого поверху та підвалу, загальною площею 151,9 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_4 .

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.05.2013 року, визнано за ТзОВ «Інтер-Лев» право власності на 71/1000 нежитлових приміщень першого поверху та підвалу, загальною площею 151, 9 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_4 . Дане рішення постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.08.2013 року залишено без змін.

Таким чином, наведеними рішеннями встановлено, що ТзОВ «Інтер-Лев» належало право власності на 743/1000 нежитлових приміщень першого поверху та підвалу, загальною площею 151,9 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_4 , а розмір частки комунальної власності по вищевказаному об`єкту становить 257/1000 та перебував у власності Львівської міської ради.

У ході розгляду справи встановлено, що 18.11.2013 року приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Тертична Елеонора Віталіївна здійснила запис про реєстрацію права власності за громадянкою ОСОБА_1 на 743/1000 частки нежитлових приміщень першого поверху та підвалу загальною площею 151,9 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер нерухомого майна: 191793546101).

Як стверджує сторона позивача, договір дарування, який укладений між ТзОВ «Інтер-Лев» та громадянкою ОСОБА_1 , що став підставою для здійснено запису про реєстрацію права власності є недійсним, оскільки ЛМР не давала згоди на здійснення дарування на користь третіх осіб, відтак, і дії приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Тертичної Елеонори Віталіївни, є протиправними та такими, що порушують право власності територіальної громади м. Львова на 257/1000 нежитлових приміщень першого поверху та підвалу загальною площею 151,9 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_4

Суд не погоджується з такими твердженнями позивача та вважає, що такі слід відхилити виходячи з нижченаведеного.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Нормами статті 358 ЦК України врегульовано порядок володіння та користування майном, що перебуває у спільній частковій власності. Так, даною статтею встановлено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Статтею 361 ЦК України встановлено, що співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Цивільним кодексом України, зокрема нормами частини 1 статті 362 встановлено, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

Згідно ч. 4 ст. 362 ЦК України, у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця. Одночасно позивач зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.

Отже, з аналізу наведених вище норм цивільного законодавства вбачається, що кожен із співвласників майна здійснює користування майном, що перебуває у спільній частковій власності за згодою інших співвласників, а у разі продажу майна, яке перебуває у спільній частковій власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю.

У свою чергу, договором дарування є дії однієї сторони (дарувальника) спрямованні на передання або зобов`язання передання у майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність (ч. 1 ст. 117 ЦК України).

Згідност. 718 ЦК України, дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі. Дарунком можуть бути майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому.

Відповідно до ч. 2ст. 719 ЦК України, договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідност. 720 ЦК України, сторонами у договорі дарування можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальна громада. Договір дарування від імені дарувальника може укласти його представник. Доручення на укладення договору дарування, в якому не встановлено імені обдаровуваного, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1ст. 722 ЦК України, право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття.

Отже, право перед іншими особами на купівлю частки майна, яке знаходиться у спільній власності, з`являється у співвласника при продажі майна, проте у даній справі встановлено, що між ТзОВ «Інтер-Лев» та громадянкою ОСОБА_1 було укладено договір дарування, таким чином, на зазначені правовідносини положеннястатті 362 ЦК Українине поширюються. Тобто, чинним законодавством не передбачено переважне право інших співвласників на придбання частки у випадках її відчуження іншим чином: шляхом укладення договорів дарування, міни, ренти, довічного утримання, спадкового договору або складання заповіту.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду від 17 лютого 2016 року у справі №6-1500цс15, було сформовано правову позицію, а саме: «При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до ч. 3ст. 358 ЦК Українипри встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток. Таким чином, потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном. Оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв`язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників».

Таким чином, на переконання суду, при укладені оспорюваного правочину його сторонами не було порушено права позивача, оскільки наведеним суб`єктам на момент укладення договору належали на праві власності відповідні частки.

Окрім того, у процесі судового розгляду встановлено, що між ТзОВ «Інтер-Лев» та Львівською міською радою, як співвласниками нежитлових приміщень першого поверху та підвалу, загальною площею 151,9 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_4 , не було укладено жодних договорів щодо порядку володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю, спрямованих на заборону укладення договорів дарування, міни, ренти, довічного утримання тощо.

Що стосується доводів позивача стосовно того, що здійснення дарування на користь третіх осіб без згоди співвласника порушує його майнові права та унеможливлює здачу в оренду ідеальної частки 257/1000 нежитлових приміщень першого поверху та підвалу загальною площею 151,9 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_4 , то такі також слід відхилити з урахуванням наступного.

Згідно ч.1ст.3Закону України«Про орендудержавного такомунального майна»,об`єктами орендиє:єдині майновікомплекси підприємств,їхніх відокремленихструктурних підрозділів; нерухомемайно (будівлі,споруди,приміщення,а такожїх окремічастини); іншеокреме індивідуальновизначене майно; майно,що неувійшло достатутного (складеного)капіталу господарськихтовариств,створених упроцесі приватизації(корпоратизації)(далі-майно,що неувійшло достатутного капіталу),а такожмайно,заборонене доприватизації,яке можепри перетвореннідержавного підприємствав господарськетовариство надаватисьтакому товариствуна правахоренди; майно,щодо якогодо статутногокапіталу внесеноправо господарськоговідання намайно; майно,закріплене направі господарськоговідання заакціонерними товариствамита їхнімидочірніми підприємствамиу процесіїх утвореннята діяльності; майно,передане достатутного капіталуакціонерних товариствна правігосподарського відання; майноорганів виконавчоївлади таорганів місцевогосамоврядування,державних ікомунальних установта організацій,Збройних СилУкраїни,Служби безпекиУкраїни,Державної прикордонноїслужби України,Державної кримінально-виконавчоїслужби України,Державної службиспеціального зв`язкута захистуінформації України,правоохоронних тафіскальних органів,Національної академіїнаук Українита національнихгалузевих академійнаук,що невикористовується зазначенимиорганами дляздійснення своїхфункцій,-без прававикупу тапередачі всуборенду орендарем; майно, що не підлягає приватизації, може бути передано в оренду без права викупу орендарем та передачі в суборенду.

Частиною 1 статті 760 ЦК України встановлено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Отже, чинним законодавством не передбачено можливість здачі у найм (оренду) частки у майні, яке перебуває у спільній частковій власності без виділення такої частки в натурі.

Разом з тим, рішенням Галицького районного суду м. Львова від 28.03.2023 року, припинено право власності Львівської міської ради на частку у розмірі 257/1000 нежитлових приміщень (першого поверху та підвалу) загальною площею 151, 9 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_4 та зобов`язано ОСОБА_1 виплатити ЛМР грошову компенсацію за частку в розмірі 257/1000 нежитлових приміщень (першого поверху та підвалу) загальною площею 151, 9 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_4 , в розмірі 1070751 (один мільйон сімдесят тисяч сімсот п`ятдесят одну) гривню. Визнано за ОСОБА_1 право власності на (частку в розмірі) 257/1000 нежитлових приміщень (першого поверху та підвалу) загальною площею 151, 9 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_4 . Постановою Львівського апеляційного суду від 28.03.2023 року дане рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У відповідності до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог Львівської міської ради слід відмовити у повному обcязі.

Ухвалюючи рішення у даній справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з положеннямист. 141 ЦПК України, у разі відмови у задоволенні позову, сплачена сума судових витрат, у тому числі судовий збір, не відшкодовується позивачеві.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

У задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ? Львівська міська рада

(79000, м. Львів, пл. Ринок, 1; ЄДРПОУ: 04055896)

представник позивача Піскун Анна Йосифівна

(79000, м. Львів, пл. Ринок, 1; ЄДРПОУ: 04055896)

відповідач ? Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Лев»

(79054, м. Львів, вул. Петлюри, 2а; 01014, м. Київ, вул. Кіквідзе, 5; ЄДРПОУ: 19165376)

відповідач ? ОСОБА_1

( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 )

представники відповідача адвокати

Бабух Андрій Борисович (79053, м. Львів, вул. Білинського М. капітана, 35/2)

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 )

відповідач ? Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу

Тертична Елеонора Віталіївна

(79008, м. Львів, вул. Галицька, 21)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку

Львівської міської ради

(79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, ЄДРПОУ: 25558625)

Повнийтекстрішенняскладено 04липня2023року.

Головуючий суддя В.В. Стрельбицький