Рішення

від 27.06.2023 по справі 357/10083/22

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/10083/22

Провадження № 2/357/516/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2023 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого - судді Бондаренко О.В., при секретарі Кононюк П.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Білоцерківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_5 , про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом скасування рішень про державну реєстрацію права власності, повернення земельних ділянок, -

В С Т А Н О В И В :

01.11.2022 Заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Білоцерківської міської ради, мотивуючи тим, що Білоцерківською окружною прокуратурою Київської області, під час опрацювання відомостей, отриманих з метою встановлення наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру в інтересах держави в суді, виявлено факт порушення вимог водного та земельного законодавства під час використання земель водного фонд на території Білоцерківського району. Так, рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17.06.2016 у справі № 357/9328/15-ц задоволено позовну заяву Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства про визнання незаконним та скасування розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації № 838 від 09.12.2008 та за позовом Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації про визнання недійсним державних актів на право власності на земельну ділянку та застосування наслідків недійсності правочину у вигляді повернення земельних ділянок загальною площею 30,3114 га (головуючий суддя ОСОБА_6 ). Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 07.12.2016 (провадження № 22/ц/780/4525/16) вищевказане рішення Білоцерківського міськрайонного суду залишено без змін. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 вищевказані судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишено без змін. Таким чином, згідно з вищевказаними рішеннями судів визнано недійсним розпорядження голови Білоцерківської районної державної адміністрації від 09.12.2008 №838 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право приватної власності на земельні ділянки 15-ти громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Також, визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки серій ЯЖ № 693977 виданий ОСОБА_7 кадастровий номер 3210300000:07:013:0026, ЯЖ № 693976 виданий ОСОБА_8 кадастровий номер 3210300000:07:013:0025, ЯЖ № 693978 виданий ОСОБА_9 кадастровий номер 3210300000:07:013:0027, ЯЖ № 693988 виданий ОСОБА_5 кадастровий номер 3210300000:07:013:0035, ЯЖ 693974 виданий ОСОБА_1 кадастровий номер 3210300000:07:013:0023, ЯЖ № 693975 виданий ОСОБА_1 кадастровий номер 3210300000:07:013:0024, ЯЖ № 693972 виданий ОСОБА_10 кадастровий номер 3210300000:07:013:0021, ЯЖ № 693982 виданий ОСОБА_11 кадастровий номер 3210300000:07:013:0031, ЯЖ № 693979 виданий ОСОБА_12 кадастровий номер 3210300000:07:013:0028, ЯЖ №693980 виданий ОСОБА_13 кадастровий номер3210300000:07:013:0029, ЯЖ №693971 виданий ОСОБА_14 кадастровий номер 3210300000:07:013:0020 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_15 з реєстраційними № 3210300000070130020:3:02 від 25.05.2011, ЯЖ № 693984 виданий ОСОБА_16 кадастровий номер 3210300000:07:013:0033 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_15 з реєстраційними № 3210300000070130033:3:02 від 25.05.2011, ЯЖ № 693981 виданий ОСОБА_17 кадастровий номер 3210300000:07:013:0030 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_15 з реєстраційними № 3210300000070130030:3:02 від 25.05.2011, ЯЖ № 693985 виданий ОСОБА_18 кадастровий номер 3210300000:07:013:0034 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_15 з реєстраційними № 3210300000070130034:3:02 від 25.05.2011, ЯЖ № 693983 виданий ОСОБА_19 кадастровий номер 3210300000:07:013:0032 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_15 з реєстраційними № 3210300000070130032:3:02 від 25.05.2011, які видані 16.01.2009 та скасувати їх державну реєстрацію. Крім того, постановлено витребувати на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння: ОСОБА_7 земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3210300000:07:013:0026; ОСОБА_8 земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3210300000:07:013:0025; ОСОБА_9 земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3210300000:07:013:0027; ОСОБА_5 земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3210300000:07:013:0035; ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га з кадастровими номерами 3210300000:07:013:0023 та 3210300000:07:013:0024; ОСОБА_10 земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3210300000:07:013:0021; ОСОБА_11 земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3210300000:07:013:0031; ОСОБА_12 земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3210300000:07:013:0028; ОСОБА_13 земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3210300000:07:013:0029; ОСОБА_15 земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3210300000:07:013:0020, земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3210300000:07:013:0033, земельну ділянку площею 5га з кадастровим номером 3210300000:07:013:0030, земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3210300000:07:013:0034 та земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3210300000:07:013:0032, що знаходяться в адміністративних межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Рішення судів мотивовано тим, що спірні земельні ділянки відносяться до земель водного фонду й не можуть бути об`єктом приватної власності. Крім того, земельні ділянки передані відповідачам без зміни їх цільового призначення та без виготовлення проекту землеустрою. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 24.01.2017 зупинено виконання рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17.06.2016, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 07.12.2016, до закінчення касаційного провадження. Однак, з метою уникнення виконання остаточного рішення суду, відповідачами в подальшому до прийняття остаточного рішення по справі та в межах строку пред`явлення до виконання судового рішення, вчинено дії з відчуження земельних ділянок, що на даний час унеможливлює їх повернення на користь держави та є порушенням її інтересів. Так, за заявою ОСОБА_1 №6151 від 21.11.2018, посвідченою приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Корнійчук А.В., як власника земельної ділянки з кадастровим номером 3210300000:07:013:0035, яку вона придбала в ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу №2-935, за 48 тис. грн.., здійснено поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3210300000:07:013:0035 площею 2,0 га, в результаті чого утворилося дві земельні ділянки з кадастровими номерами 3220489500:02:026:0379 та 3220489500:02:026:0380 по 1,0 га кожна, власником яких є ОСОБА_1 . Крім того, за заявою ОСОБА_1 №6149 від 21.11.2018, посвідченою приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Корнійчук А.В., здійснено поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3210300000:07:013:0023 площею 0,7771 га, в результаті чого утворилося дві земельні ділянки з кадастровими номерами 3210300000:07:009:0149 площею 0,3885 га та 3220489500:02:026:0381 площею 0,3886 га. Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 03.06.2020, зареєстрованого в реєстрі за №1884, ОСОБА_1 продала ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельну ділянку з кадастровим номером 3210300000:07:009:0149 площею 0,3885 га, на яку зареєстровано право спільної часткової власності у розмірі 1/3 кожному. Також, згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 03.06.2020, зареєстрованим в реєстрі за №18854, ОСОБА_1 продала ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:02:026:0381 площею 0,3886 га, на яку зареєстровано право спільної часткової власності у розмірі 1/3 кожному. Крім цього, згідно відповіді Регіонального офісу водних ресурсів річки Рось № 392/02.1 від 08.07.2022, земельні ділянки з кадастровими номерами 3220489500:02:026:0381 та 3220489500:02:026:0380 повністю розміщені у ложі рибогосподарської технологічної водойми. Ділянка з кадастровим номером 3220489500:02:026:0379 на 2/3 своєї площі розміщена у ложі водойми, а на 1/3 своєї площі у межах його прибережної захисної смуги. Земельна ділянка з кадастровим номером 3210300000:07:009:0149 частково розміщена у межах прибережної захисної смуги зазначеної водойми. За рішеннями судів спірні земельні ділянки витребувано у відповідачів на користь держави в особі Білоцерківської районної державної адміністрації. Однак, 27.05.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», яким внесено зміни до повноважень органів державної влади у сфері регулювання земельних відносин та розпорядження земельними ділянками державної власності. Зокрема, розширено права органів місцевого самоврядування. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Крім того, згідно з п. 24 розділу X «Перехідні положення» ЗК України органам місцевого самоврядування (сільським, селищним, міським радам) надано повноваження на розпорядження всіма землями державної власності, розташованими за межами населених пунктів у межах відповідних територіальних громад, крім земель що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук).При цьому, такі земельні ділянки, на які зареєстровано право державної власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на них. До цього часу органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими ділянками, не мають права розпоряджатися ними.Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом. Спірні земельні ділянки на момент набуття на них первісного права власності перебували в адміністративних межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Постановою Верховної Ради України №80$-ІХ від 17.07.2020 «Про утворення та ліквідацію районів» утворено Білоцерківський район (з адміністративним центром у м. Біла Церква), до якого, зокрема, ввійшла Білоцерківська міська територіальна громада. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 715-р від 12.06.2020 «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області» Білоцерківська міська територіальна громада утворена шляхом об`єднання Білоцерківської міської ради із, зокрема, Шкарівською сільською радою. Отже, розпорядження спірними земельними ділянками водного фонду за межами населеного пункту в межах відповідної територіальної громади на даний час відповідно до вимог ч. 5 ст. 122, п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України покладено на Білоцерківську міську раду. Тому, просив усунути перешкоди у здійсненні Білоцерківською міською радою права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду загальною площею 2,7771 га, шляхом/скасування державної реєстрації права приватної власності: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (розмір частки 1/3 кожного) на земельну ділянку з кадастровим номером 3210300000:07:009:0149, площею 0,3885 га; ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 (розмір частки 1/3 кожного) на земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:02:026:0381, площею 0,3885 га; ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:02:026:0379, площею 1 га; ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:02:026:0380, площею 1 га, усунути перешкоди у здійсненні Білоцерківською міською радою права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду з кадастровими номерами 3210300000.:07:009:0149, 3220489500:02:026:0381, 3220489500:02:026:0379 та 3220489500:02:026:0380, загальною площею 2,7771 га вартістю 157 560 грн., шляхом їх повернення на користь територіальної громади в особі Білоцерківської міської ради та стягнути з відповідача на користь Київської обласної прокуратури судовий збір.

01.12.2022, після отримання відповіді на запит про реєстрацію місця проживання відповідачів, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

11.04.2023 ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача прокурор Білоцерківської окружної прокуратури Київської обласної прокуратури Самборук Олександр Сергійович у судовому засіданні позовні вимоги, та обставини викладені у позовній заяві, підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник Білоцерківської міської ради у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, також зазначив, що заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Семенюта Руслан Анатолійович у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову та пояснив, що ОСОБА_1 на підставі розпорядження отримала 2 земельні ділянки кадастровий номер 3210300000:07:013:0023 та 3210300000:07:013:0024, в подальшому вона придбала земельну ділянку в ОСОБА_5 .. У 2012 році прокурор звернувся до суду з позовом про визнання розпорядження незаконним та рішенням суду від 24.01.2014 визнано таке розпорядження незаконним. Гейко звернулася до суду 05.06.2014 (рішення Білоцерківського міськрайонного суду у справі №1003/14766/12). Апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено, у задоволенні позовних вимог прокурора в частині Гейко було відмовлено. В подальших судах Гейко участі не приймала, не знала про рішення суду від 17.06.2016, тому і поділила земельні ділянки.

Відповідач - ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце засідання повідомлена належним чином, причини неявки суд не повідомила.

Відповідач - ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце засідання повідомлений належним чином, подав до суду письмову заяву, в якій просив розгляд справи проводити у його відсутність, позовні вимоги визнає у повному обсязі, не заперечує проти його задоволення.

Відповідач - ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце засідання повідомлений належним чином, відзив на позов та заяви з процесуальних питань до суду не подав, разом з тим, у підготовчому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Відповідач - ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце засідання повідомлений належним чином, відзив на позов та заяви з процесуальних питань до суду не подав, разом з тим, в підготовчому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_5 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце засідання повідомлені належним чином, 22.02.2023 подав до суду письмову заяву, в якій просив розгляд справи проводити у його відсутності, при вирішенні позовних вимог покладається на розсуд суду.

Суд, заслухавши представник позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до змісту ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із ч.2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Судом встановлено, що 17.06.2016 рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі №357/9328/15-ц, провадження №2/357/49/16 (а.с. 20-24), позов Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства до Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_15 , Управління Держгеокадастру у Білоцерківському районі Київської області, про визнання незаконним та скасування розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації № 838 від 09.12.2008 та за позовом Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністраціїдо Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 » ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_15 , Управління Держгеокадастру у Білоцерківському районі Київської області,про визнання недійсним державних актів на право власності на земельну ділянку та застосування наслідків недійсності правочину у вигляді повернення земельних ділянок загальною площею 30,3114 га, задоволено в повному обсязі та визнано недійсним розпорядження голови Білоцерківської районної державної адміністрації від 09.12.2008 №838 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право приватної власності на земельні ділянки 15-ти громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки серій ЯЖ № 693977 виданий ОСОБА_7 кадастровий номер 3210300000:07:013:0026, ЯЖ № 693976 виданий ОСОБА_8 кадастровий номер 3210300000:07:013:0025, ЯЖ № 693978 виданий ОСОБА_9 кадастровий номер 3210300000:07:013:0027, ЯЖ № 693988 виданий ОСОБА_5 кадастровий номер 3210300000:07:013:0035, ЯЖ 693974 виданий ОСОБА_1 кадастровий номер 3210300000:07:013:0023, ЯЖ № 693975 виданий ОСОБА_1 кадастровий номер 3210300000:07:013:0024, ЯЖ № 693972 виданий ОСОБА_10 кадастровий номер 3210300000:07:013:0021, ЯЖ № 693982 виданий ОСОБА_11 кадастровий номер 3210300000:07:013:0031, ЯЖ № 693979 виданий ОСОБА_12 кадастровий номер 3210300000:07:013:0028, ЯЖ №693980 виданий ОСОБА_13 кадастровий номер 3210300000:07:013:0029, ЯЖ №693971 виданий ОСОБА_14 кадастровий номер 3210300000:07:013:0020 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_15 з реєстраційними № 3210300000070130020:3:02 від 25.05.2011, ЯЖ № 693984 виданий ОСОБА_16 кадастровий номер 3210300000:07:013:0033 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_15 з реєстраційними № 3210300000070130033:3:02 від 25.05.2011, ЯЖ № 693981 виданий ОСОБА_17 кадастровий номер 3210300000:07:013:0030 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_15 з реєстраційними № 3210300000070130030:3:02 від 25.05.2011, ЯЖ № 693985 виданий ОСОБА_18 кадастровий номер 3210300000:07:013:0034 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_15 з реєстраційними № 3210300000070130034:3:02 від 25.05.2011, ЯЖ № 693983 виданий ОСОБА_19 кадастровий номер 3210300000:07:013:0032 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_15 з реєстраційними № 3210300000070130032:3:02 від 25.05.2011, які видані 16.01.2009 та скасовано їх державну реєстрацію, витребувано на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння: ОСОБА_7 земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3210300000:07:013:0026; ОСОБА_8 земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3210300000:07:013:0025; ОСОБА_9 земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3210300000:07:013:0027; ОСОБА_5 земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3210300000:07:013:0035; ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га з кадастровими номерами 3210300000:07:013:0023 та 3210300000:07:013:0024; ОСОБА_10 земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3210300000:07:013:0021; ОСОБА_11 земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3210300000:07:013:0031; ОСОБА_12 земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3210300000:07:013:0028; ОСОБА_13 земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3210300000:07:013:0029; ОСОБА_15 земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3210300000:07:013:0020, земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3210300000:07:013:0033, земельну ділянку площею 5 га з кадастровим номером 3210300000:07:013:0030, земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3210300000:07:013:0034 та земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3210300000:07:013:0032, що знаходяться в адміністративних межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Рішення набрало законної сили 07.12.2016.

07.12.2016 ухвалою Апеляційного суду Київської області у справі №357/9328/15-ц (провадження № 22/ц/780/4525/16) (а.с. 25-34) апеляційну скаргу ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_19 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ОСОБА_20 , ОСОБА_15 , відхилено, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 17.06.2016, залишено без змін.

30.01.2019 постановою Великої Палати Верховного Суду (а.с. 35-45) касаційну скаргу ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_19 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ОСОБА_20 , ОСОБА_15 , залишено без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду17.06.2016 та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 07.12.2016 залишено без змін.

Встановлено, що 02.05.2010 між ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі продажу земельної ділянки, посвідчений державним нотаріусом Білоцерківської районної державної нотаріальної контори Руденко Н.П., зареєстрований в реєстрі за №2-935 (а.с. 60-61), відповідно до якого продавець зобов`язується передати земельну ділянку, площею 2 га кадастровий номер 3210300000:07:013:0035, що розташована в адміністративних межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти її. Продаж земельної ділянки вчиняється за 48000,00 грн..

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 62-64, 66-69), вбачається, що 13.12.2018 ОСОБА_1 було здійснено поділ земельної ділянки площею 2,0 га з кадастровим номером 3210300000:07:013:0035 на дві окремі земельні ділянки з кадастровими номерами 3220489500:02:026:0379 та 3220489500:02:026:0380 по 1,0 га кожна, власником яких є ОСОБА_1 , на підставі заяви ОСОБА_1 від 21.11.2018, як власника земельної ділянки з кадастровим номером 3210300000:07:013:0035, посвідченої приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Корнійчук А.В. та зареєстрованої в реєстрі за №6151(а.с. 65).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 46-48, 50-55), вбачається, що 13.12.2018 ОСОБА_1 було здійснено поділ земельної ділянки площею 0,7771 га з кадастровим номером 3210300000:07:013:0023 на дві окремі земельні ділянки з кадастровими номерами 3210300000:07:009:0149 площею 0,3885 га та 3220489500:02:026:0381 площею 0,3886 га, на підставі заяви ОСОБА_1 від 21.11.2018, як власника земельної ділянки з кадастровим номером 3210300000:07:013:0023, посвідченої приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Корнійчук А.В. та зареєстрованої в реєстрі за №6149 (а.с. 49).

Встановлено, що 03.06.2020 між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (покупці) було укладено договір купівлі продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Корнійчук А.В., зареєстрований в реєстрі за №1885(а.с. 56-57), відповідно до якого продавець передає покупцям в рівних частках (по 1/3) у власність земельну ділянку площею 0,3886 га кадастровий номер 3220489500:02:026:0381 для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: Шкарівська сільська рада, Білоцерківський район. Київська область, що також підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 50-55).

Встановлено, що 03.06.2020між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (покупці) було укладено договір купівлі продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Корнійчук А.В., зареєстрований в реєстрі за №1884 (а.с. 58-59), відповідно до якого продавець передає покупцям в рівних частках (по 1/3) у власність земельну ділянку площею 0,3885 га кадастровий номер 3210300000:07:009:0149 для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: Шкарівська сільська рада, Білоцерківський район. Київська область, що також підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 50-55).

З відповіді Регіонального офісу водних ресурсів річки Рось №392/02.1 від 08.07.2022 (а.с. 70) вбачається, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3220489500:02:026:0381 та 3220489500:02:026:0380 повністю розміщені у ложі рибогосподарської технологічної водойми. Ділянка з кадастровим номером 3220489500:02:026:0379 на 2/3 своєї площі розміщена у ложі водойми, а на 1/3 своєї площі у межах його прибережної захисної смуги. Земельна ділянка з кадастровим номером 3210300000:07:009:0149 частково розміщена у межах прибережної захисної смуги зазначеної водойми.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) вказувала, що «застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19) від 04 вересня 2018 року вказано, що «ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту)».

Конституційне право на судовий захист передбачає, як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтями 6, 13 Конвенції, ратифікованої Верховною Радою України Законом від 17.07.97 №475/97-ВР.

Приписами статті 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребовування на користь держави.

У практиці Європейського суду з прав людини (серед багатьох інших, рішення Європейського суду з прав людини у справах «Спорронґ і Льоннрот дроти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2)10 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/WestAllianceLimited» проти України» від 23 січня 2014 року) також напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

За змістом статей 13, 14 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. (стаття 79 ЗК України).

Згідно зі статтею 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Стаття 80 ЗК України закріплює суб`єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб`єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб`єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб`єктом права власності на землі державної власності.

Згідно з ч. 1 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.

Згідно з ч. 1 ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Аналізуючи положення ч. 1 ст. 83 та ч. 1 ст. 84 ЗК України комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, а у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до ч. 4 ст. 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Так, рішенням Білоцерківського міськрайонного суду київської області від 17.06.2016, яке набрало законної сили 07.12.2016, встановлено, що спірні земельні ділянки (3210300000:07:013:0035, 3210300000:07:013:0023, 3210300000:07:013:0024) водного фонду, які раніше перебували у постійному користуванні ВАТ «Білоцерківсільрибгосп» та передані розпорядженням від 12.08.2008 року № 521 до земель запасу Шкарівської сільської ради, тобто не перебували у користуванні 15-ти громадян, були передані вказаним особам у власність на підставі розпорядження від 09.12.2008 року № 838 про затвердження технічної документації із землеустрою. Районною державною адміністрацією, в порушення вищевказаних правових норм, передано у власність для ведення особистого селянського господарства землі водного фонду без розроблення та погодження відповідного проекту відведення земельної ділянки, а також без зміни у встановленому порядку цільового призначення вказаної земельної ділянки, тому вимоги про визнання його недійсним підлягають до задоволення.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що земельні ділянки віднесені до земель сільськогосподарського призначення, перебували у складі земель водного фонду та заповнені водою, що підтверджується відповіддю Регіонального офісу водних ресурсів річки Рось №392/02.1 від 08.07.2022 та фактично відбулась незаконна зміна цільового призначення землі, що призвело до незаконного одержання у власність 15-ти громадян земельних ділянок загальною площею 27,223 га, з яких наразі 2,7771 га належать відповідачам у даній справі.

Представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Семенюта Руслан Анатолійович, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що ОСОБА_1 на підставі розпорядження отримала 2 земельні ділянки кадастровий номер 3210300000:07:013:0023 та 3210300000:07:013:0024, в подальшому вона придбала земельну ділянку в ОСОБА_5 . У 2012 році прокурор звернувся до суду з позовом про визнання розпорядження незаконним та рішенням суду від 24.01.2014 у справі №1003/14766/12 визнано таке розпорядження незаконним. Але, ОСОБА_1 звернулася до Апеляційного суду Київської області, з метою оскарження рішення суду від 24.01.2014, та рішенням Апеляційного суду Київської області від 05.06.2014 її апеляційну скаргу було задоволено, у задоволенні позовних вимог прокурора в частині Гейко було відмовлено та в подальших судах ОСОБА_1 участі не приймала, про рішення суду від 17.06.2016 не знала, а тому поділила земельні ділянки.

Однак, суд критично оцінює зазначене твердження відповідача, оскільки під час розгляду справи №357/9328/15-ц, провадження №2/357/49/16 відповідачка брала особисто участь у судовому засіданні та висловила свою позицію стосовно спору. Крім того, подавала касаційну скаргу на рішення Білоцерківського міськрайонного суду 17.06.2016 та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 07.12.2016.

Частиною другою статті 90 ЗК України визначено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до вимог ст. 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України) та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст. 391 ЦК України, ч. 2 ст. 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів, відповідно.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.07.2018 р. у справі № 653/1096/16-ц вказала, що предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, що незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Однією з обов`язкових умов для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна, зокрема, і тієї обставини, чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством, і який на момент подання позову не є власником цього майна, однак уважає себе таким (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 р. у справі № 522/7636/14-ц).

Разом з тим, негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 р. у справі № 653/1096/16-ц).

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з п. 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 №5 «Про судову практику в справах про захист власності та інших речових прав» застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.

Відповідно до положень ст. 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень прав, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями з обмеженим оборотом всупереч вимогам Земельного кодексу України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу.

Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, у постанові від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, у постанові від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, у постанові від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц,у постанові від 07.04.2020 у справі №372/1684/14-ц.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЗК України та ст. 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Земельні ділянки під прибережні захисні смуги виділяються у межах водоохоронних зон вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності (частина перша статті 60 ЗК України, частина перша статті 88 ВК України).

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (статті 61-62 ЗК України, статті 89-90 ВК України).

Отже, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України.

Таким чином, землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об`єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється окремий порядок надання й використання.

Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду. Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.

Зазначена правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, у постанові від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, у постанові від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, постанові від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц тау постанови від 07.04.2020 у справі №372/1684/14-ц.

Окрім цього, метою негаторного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, яким він позбавлений можливості користуватись розпоряджатись внаслідок державної реєстрації права власності за відповідачем на спірні земельні ділянки.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 2 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження, зокрема, на земельні ділянки.

Відповідно до ч.3 ст. 10 цього Закону визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з частиною першої статті 11 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (далі Порядок №1127).

Згідно з ч. 4 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться виключно за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку, а щодо новоствореного об`єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, - виключно за наявності в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва відомостей про такий об`єкт. Для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельні ділянки, що здійснюється з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав, державний реєстратор обов`язково використовує відомості з Державного земельного кадастру про наявність/відсутність зареєстрованих речових прав щодо відповідної земельної ділянки до 1 січня 2013 року.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Зі змісту зазначеної правової норми вбачається, що чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи: 1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №922/2589/19.

Згідно з ч.7 ст.14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі ухвалення судом рішення про закриття розділу Державного реєстру прав у випадках, передбачених цією статтею, закриття відповідного розділу допускається виключно у разі, якщо таким судовим рішенням вирішується питання щодо набуття та/або припинення речових прав, обтяжень речових прав на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, щодо якого закривається розділ у Державному реєстрі прав.

Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13.

Тому, державна реєстрація права власності на ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (розмір частки 1/3 кожного) на земельну ділянку з кадастровим номером 3210300000:07:009:0149, площею 0,3885 га, на земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:02:026:0381, площею 0,3885 га, на ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:02:026:0379, площею 1 га та на земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:02:026:0380, площею 1 га, має бути скасована, а право приватної власності на земельні ділянки - припинено.

Також, згідно рішення Білоцерківського міськрайонного суду київської області від 17.06.2016, яке набрало законної сили 07.12.2016, земельні ділянки кадастровий номер 3210300000:07:013:0023 та 3210300000:07:013:0035 витребувано, зокрема, у ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , які в подальшому вона поділила на дві окремі земельні ділянки з кадастровими номерами 3220489500:02:026:0379 та 3220489500:02:026:0380 по 1,0 га кожна та на дві окремі земельні ділянки з кадастровими номерами 3210300000:07:009:0149 площею 0,3885 га та 3220489500:02:026:0381 площею 0,3886 га, на користь держави в особі Білоцерківської районної державної адміністрації.

Водночас, 27.05.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», яким внесено зміни до повноважень органів державної влади у сфері регулювання земельних відносин та розпорядження земельними ділянками державної власності. Зокрема, розширено права органів місцевого самоврядування.

Статтею 122 ЗК України визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради АРК, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування відповідно із земель державної та комунальної власності.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Згідно з положенням пункту 24 розділу X «Перехідні положення» ЗК України органам місцевого самоврядування (сільським, селищним, міським радам) надано повноваження на розпорядження всіма землями державної власності, розташованими за межами населених пунктів у межах відповідних територіальних громад, крім земель що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук). При цьому, такі земельні ділянки, на які зареєстровано право державної власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на них. До цього часу органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими ділянками, не мають права розпоряджатися ними. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Встановлено, що спірні земельні ділянки на момент набуття на них первісного права власності перебували в адміністративних межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Однак, постановою Верховної Ради України № 807-IX від 17.07.2020 «Про утворення та ліквідацію районів» у Київській області утворено Білоцерківський район (з адміністративним центром у місті Біла Церква) у складі територій Білоцерківської міської, Володарської селищної, Гребінківської селищної, Ковалівської сільської, Маловільшанської сільської, Медвинської сільської, Рокитнянської селищної, Сквирської міської, Ставищенської селищної, Таращанської міської, Тетіївської міської, Узинської міської, Фурсівської сільської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №715-р від 12.06.2020 «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області» Білоцерківська міська територіальна громада утворена шляхом об`єднання Білоцерківської міської ради із, зокрема, Шкарівською сільською радою.

Отже, розпорядження спірними земельними ділянками водного фонду за межами населеного пункту в межах відповідної територіальної громади відповідно до вимог ч. 5 ст. 122, п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України на даний час покладено на Білоцерківську міську раду.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, враховуючи визнання відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 позову, а також, те, що спірні земельні ділянки є комунальною власністю та зареєстровані за відповідачами незаконно, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Київська обласна прокуратура сплатила при подачі позову судовий збір в розмірі 12405,00 грн. (а.с. 19).

Відповідно ст. 141 ЦПК України судовий збір у разі задоволення позову покладається на відповідача, тому, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь Київської обласної прокуратури судових витрат у розмірі 3101,25 грн..

Також, згідно з ч.1 ст. 142 ЦПК України, в разі визнання позову відповідачами до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні суду вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 % судового збору сплаченого при поданні позову.

Таким чином, враховуючи, що відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 визнали позов до початку розгляду справи по суті з відповідачів - ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 на користь Київської обласної прокуратури стягуються судові витрати у розмірі по 1550,63 грн. та підлягають поверненню Київській обласній прокуратурі з державного бюджету 50 % судового збору сплаченого при подачі позову у розмірі 4651,88 грн.

Керуючись Конституцією України, ст. 15, 16, 373, 391 ЦК України, ст. 4,5, 58, 60, 78, 79, 80, 83, 84, 90, 122, 152 ЗК України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 4, 12, 7681, 141, 142, 206, 258, 259, 264265, 268, 354, 355, ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури (місцезнаходження: вул. Шолом-Алейхема, 38-А, м. Біла Церква, Київська область) в інтересах держави в особі Білоцерківської міської ради (ЄДРПОУ:26376300, місцезнаходження: вул. Я. Мудрого, 15, м. Біла Церква, Київська область) до ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_4 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_4 ), третя особа: ОСОБА_5 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_5 ), про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом скасування рішень про державну реєстрацію права власності, повернення земельних ділянок, задовольнити.

Усунути перешкоди у здійсненні Білоцерківською міською радою права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду загальною площею 2,7771 га, шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (розмір частки 1/3 кожного) на земельну ділянку з кадастровим номером 3210300000:07:009:0149, площею 0,3885 га; ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 (розмір частки 1/3 кожного) на земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:02:026:0381, площею 0,3885 га; ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:02:026:0379, площею 1 га; ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:02:026:0380, площею 1 га.

Усунути перешкоди у здійсненні Білоцерківською міською радою права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду з кадастровими номерами 3210300000:07:009:0149, 3220489500:02:026:0381, 3220489500:02:026:0379 та 3220489500:02:026:0380, загальною площею 2,7771 га вартістю 157 560 грн., шляхом їх повернення на користь територіальної громади в особі Білоцерківської міської ради.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Київської обласної прокуратури судовий збір 3101,25 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Київської обласної прокуратури судовий збір 1550,63 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Київської обласної прокуратури судовий збір 1550,63 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Київської обласної прокуратури судовий збір 1550,63 грн.

Повернути Київській обласній прокуратурі судовий збір у розмірі 4651,88 грн.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 07.07.2023.

Суддя О. В. Бондаренко