Постанова

від 04.07.2023 по справі 910/14589/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2023 р. Справа№ 910/14589/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Мальченко А.О.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Меджик Агро"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2023

у справі № 910/14589/22 (суддя Шкурдова Л.М.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Карго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меджик Агро"

про стягнення 74282,08 грн, -

В С Т А Н О В И В :

У 2021 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Флагман Карго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меджик Агро" про стягнення 74282,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем не виконано зобов`язання за Актом наданих послуг № 217 від 03.11.2020 до договору № 10/20 про надання транспортних послуг від 14.08.2020 р., укладеного між позивачем та відповідачем, в частині здійснення повної оплати наданих позивачем послуг з перевезення, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 51356,82 грн. боргу, 19723,52 грн. інфляційних втрат та 3201,74 грн. 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 року позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Меджик Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Карго" 51356 грн 82 коп. боргу, 19723 грн 52 коп. інфляційних втрат, 3196 грн 37 коп. 3% річних та 2480 грн 82 коп. витрат по сплаті судового збору. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що виконання зобов`язання за договором № 10/20 про надання транспортних послуг позивачем підтверджено належними та допустимими доказами, разом з цим доказів оплати наданих послуг в повному обсязі відповідачем до матеріалів справи не надано у зв`язку з чим місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог. Крім цього господарським судом першої інстанції також стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні втрати та 3% річних.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Меджик Агро" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 року та прийняти нове рішення, яким в задоволення позовних вимог відмовити повністю. Одночасно, з апеляційною скаргою, скаржником заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на оскарження рішення.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що договором не визначено строк виконання зобов`язання щодо оплати вартості робіт та зазначає, що позивачем не доведено права вимоги щодо сплати боргу та 3% річних і інфляційного збільшення, оскільки, не надано належних та допустимих доказів настання строку (терміну) виконання оплати вартості робіт. Крім того, апелянт вказує, що ним подавалось заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак місцевий господарський суд зазначене клопотання залишив поза увагою.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2023 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2023 року встановлювався строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 0 грн. 26 коп.

25.04.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Меджик Агро" надійшла заява на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду з доказами сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2023 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Меджик Агро" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2023, витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14589/22.

10.05.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/14589/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Меджик Агро" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2023у справі №910/14589/22, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 14.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Флагман Карго" (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Меджик Агро" (відправник) укладено договір № 10/20 про надання транспортних послуг, відповідно до п. 1.2 якого перевізник зобов`язується надати відправнику транспортні послуги за цим договором, а відправник зобов`язаний оплатити перевізнику транспортні послуги, згідно узгоджених між сторонами тарифів.

Згідно з п. 2.1 договору перевезення вантажів виконуються перевізником на підставі заявок, що подає відправник не менш ніж за 24 години до початку надання послуг перевезення. За узгодженням сторін заявка на перевезення вантажів подається у електронному вигляді на електронну адресу перевізника.

Відповідно до п. 2.2 договору перевізник зобов`язується доставити вантаж до пункту призначення, вказаний у заявці відправника.

Згідно з п. 2.15 договору після здійснення перевезення вантажу, перевізником та відправником в обов`язковому порядку складається та підписується Акт приймання-передачі наданих послуг у триденний строк з дня приймання вантажу після перевезення.

Пунктом 3.2 договору передбачено обов`язок відправника, зокрема, приймати для оплати за транспортні послуги акт виконаних робіт, підписаний і засвідчений посадовою особою відправника по завершенню роботи щодо виконання окремого замовлення. Своєчасно проводити оплату за фактично надані транспортні послуги.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що оплата за транспортні послуги здійснюється за підсумками роботи відправником на підставі рахунку та підписаного між сторонами акту виконаних робіт.

Позивач надав, а відповідач прийняв транспортні послуги по перевезенню вартістю 83948,19 грн., що підтверджується підписаним Актом надання послуг № 217 від 03.11.2020 р.

Відповідач частково розрахувався за надані позивачем транспортні послуги, сплативши 32591,36 грн. з призначенням платежу: "За послуги перевезення згідно рах. № 217 від 03.11.2020 р. в т.ч. ПДВ", що підтверджується банківськими виписками від 01.12.2020 р. на суму 18 600,00 грн. та від 10.02.2021 року на суму 13 991,36 грн. А відтак, неоплаченими залишилися послуги на суму 51 356,82 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлену претензію вих.№74 від 09.11.2022 р. (т. 1 а.с. 39-41) з вимогою оплати 51 356,82 грн. а також нараховані інфляційні втрати та 3% річних, однак станом на дату подання позовної заяви відповідач належним чином не виконав свого обов`язку по оплаті отриманих від позивача транспортно - експедиторських послуг у встановлений строк.

Однак, відповідачем зазначена вимога залишена без виконання та без задоволення.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондуються зі ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Загальні правила укладення договору перевезення вантажу закріплені у ст. 909 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України.

За договором перевезення вантажу, відповідно до ст. 909 ЦК України, одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Істотні умови перевезення можна узгодити як у договорі перевезення безпосередньо, так і у заявці на перевезення вантажу. Заявка на договір перевезення вантажу дозволяє вантажоперевізнику отримати всю необхідну інформацію та визначитися з остаточною ціною за свої послуги.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження надання відповідачу послуг позивач подав:

- договір № 10/20 про надання транспортних послуг (т. 1 а.с. 33-34), акт надання послуг №217 від 03.11.2020 р. на суму 83 948, 18 грн (з ПДВ) скріплений печатками та підписаний обома сторонами (т. 1 а.с. 35), відповідно до якого перевізником Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Карго" було здійснено перевезення вантажу за маршрутом м. Ямпіль Вінницька обл. - м. Черноморськ, с. Малодолинське, вул. Паромна 20а, вантажоотримувач ТОВ «ІЗС».

Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що зазначений вище акт надання послуг містить інформацію про вантаж для перевезення, його кількість та вагу. При цьому, будь-яких зауважень щодо неналежного виконання позивачем зобов`язань за договором при підписанні акту відповідачем не надано. Відтак, факт підписання сторонами акту надання послуг №217 від 03.11.2020 р., прийняття послуг за ним, а також часткової оплати вартості послуг свідчить про виконання позивачем договірних зобов`язань та про обізнаність відповідача про обов`язок оплати отриманих послуг (остаточного розрахунку), який відповідно до договору настав після отримання відповідачем рахунка та підписання акту наданих послуг.

Разом з тим, твердження відповідача, що позивачем не доведено права вимоги щодо сплати боргу та 3% річних і інфляційного збільшення, оскільки, не надано належних та допустимих доказів настання строку (терміну) виконання оплати вартості робіт колегією суддів не приймаються до уваги, при цьому суд апеляційної інстанції наголошує, що даний факт спростовується підписанням та скріпленням печаткою товариства з боку відповідача акту наданих послуг без претензій та зауважень, оскільки саме цим підтверджено той факт, що послуги позивачем були надані в повному обсязі.

Такж, як зазначалося раніше, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) є порушення зобов`язання.

Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (частини 2 та 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 5.1. Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань до сторони застосовуються штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України ) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України у кредитора є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Отже, дослідивши розрахунок здійснений позивачем, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо розрахунку за надані послуги за договором-заявкою, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 19 723,52 грн інфляційних втрат за період з грудня 2020 по січень 2021 на заборгованість у сумі 65 348,18 грн та за період з лютого 2021 по жовтень 2022 на заборгованість у сумі 51 356,82 грн з урахування здійснених відповідачем часткових оплат та 3 196, 37 грн 3% річних, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 33 067,00 грн за період з 01.12.2020 по 09.02.2021, а також на заборгованість у сумі 65 348,18 грн та за період з 10.02.2021 по 08.12.2022 на заборгованість у сумі 51 356,82 грн.

З приводу доводів апелянта, про залишення запереченнь проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження місцевим господарським судом поза увагою колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 13 ст. 8 ГПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо ГПК України не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно частини п`ятої статті 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною першою статті 247 цього Кодексу визначено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з частинами першою та другою статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. У випадку, передбаченому частиною другою статті 247 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження або відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Тобто, зазначеною нормою закріплено дискреційні повноваження суду в межах процесуального закону зі свободою розсуду вирішити питання про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) учасників справи при розгляді позовних заяв, зазначених у статті 247 ГПК.

Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що клопотання відповідача, щодо необхідності розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи не підтвердженні вагомими аргументами, доказами та не є очевидними, відповідачем не наведено існування обставин, які можуть бути підставами для розгляду справи в судовому засіданні з викликом сторін.

Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що відповідач не позбавлений можливості викладати свої аргументи та заперечення проти позову в письмовому вигляді та надавати відповідні докази.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом повно та всебічно досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від від 14.03.2023 у справі №910/14589/22 відповідає фактичним обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак передбачених законом підстав для зміни та скасування оскаржуваного рішення немає.

Доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин.

Враховуючи вимоги ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Меджик Агро" на рішення Господарського суду міста Києва від від 14.03.2023 року у справі №910/14589/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 року у справі №910/14589/22 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14589/22.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

А.О. Мальченко