Постанова

від 04.07.2023 по справі 910/1419/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2023 р. Справа№ 910/1419/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Майданевича А.Г.

від позивача: Федьков О.О. - адвокат;

від відповідача: Березюк Л.В. - адвокат;

за апеляційними скаргами Підприємства з іноземною інвестицією "ОСТ-ВЕСТ ЕКСПРЕС" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ ІМЕКС"на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 (повний текст - 28.04.2023)

у справі №910/1419/23 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ ІМЕКС"

до Підприємства з іноземною інвестицією "ОСТ-ВЕСТ ЕКСПРЕС"

про стягнення 66 800 євро (2 661 532,44 грн.)

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВ ІМЕКС" (надалі - позивач, Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до підприємства з іноземною інвестицією "ОСТ-ВЕСТ ЕКСПРЕС" (надалі - відповідач, Підприємство) про стягнення заборгованості за час простою в період 01.02.2022 - 31.12.2022 транспортних засобів наданих для перевезення за договорами-заявками від 28.02.2020 №14/02 та від 28.02.2020 №15/02 у розмірі 2 661 532,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.02.2020 на підставі договорів-заявок було завантажено та оформлено на митниці два транспортні засоби перевізника: державний номер № НОМЕР_1 / НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 / НОМЕР_4 , що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними: СМR № 379116; CARNET TIR №XT83257787; СМR № 379111, CARNET TIR XQ83257786. Водночас, через ненадання необхідних документів для оформлення митних формальностей щодо вантажу транспортні засоби перебувають у зоні митного оформлення на митному пункті пропуску Дорогуск РL під митним наглядом. У зв`язку з перебуванням автомобілів у зоні митного оформлення позивачем нараховано до стягнення з відповідача заборгованість за час простою.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ ІМЕКС" до підприємства з іноземною інвестицією "ОСТ-ВЕСТ ЕКСПРЕС" про стягнення 66 800 євро відмовлено повністю. Стягнуто з підприємства з іноземною інвестицією "ОСТ-ВЕСТ ЕКСПРЕС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ ІМЕКС" 39 923 грн. судового збору.

3. Надходження апеляційних скарг на розгляд апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду

Не погодившись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВ ІМЕКС" 16.05.2023 (через Електронний суд) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста від 18.04.2023 року у справі № 910/1419/23 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «ВВ ІМЕКС» повністю. Поновити строк для подачі доказів у зв`язку з отриманням даних доказів після винесення рішення суду 1-й інстанції, тобто на стадії апеляційного провадження у даній справі. Долучити додані докази до матеріалів у справі № 910/1419/23. Здійснити розподіл судових витрат.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ ІМЕКС" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 у справі № 910/1419/23.

Також, не погодившись з ухваленим рішенням, Підприємство з іноземною інвестицією "ОСТ-ВЕСТ ЕКСПРЕС" 17.05.2023 (через Електронний суд) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 18.04.2023 по справі 910/1419/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВ Імекс» до Підприємства з іноземною інвестицією «ОСТ-ВЕСТ ЕКСПРЕС» в частині вирішення питання про розподіл судових витрат, а саме про стягнення з Підприємства з іноземною інвестицією "ОСТ-ВЕСТ ЕКСПРЕС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ ІМЕКС" 39 923 грн. судового збору. Ухвалити по справі 910/1419/23 в частині вирішення питання про розподіл судових витрат нове рішення, яким судові витрати зі сплати судового збору покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВ Імекс».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Підприємства з іноземною інвестицією "ОСТ-ВЕСТ ЕКСПРЕС" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 у справі № 910/1419/23; об`єднано розгляд апеляційних скарг Підприємства з іноземною інвестицією "ОСТ-ВЕСТ ЕКСПРЕС" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ ІМЕКС" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 в одне апеляційне провадження, розгляд яких призначено на 13.06.2023.

31.05.2023 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, а також від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача. Вказані відзиви було прийнято судом апеляційної інстанції в порядку ст. 263 ГПК України.

05.06.2023 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли письмові пояснення у даній справі.

05.06.2023 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли письмові пояснення у даній справі.

В судовому засіданні 13.06.2023 було оголошено перерву до 04.07.2023.

22.06.2023 від позивача надійшло клопотання про долучення нових доказів та поновлення строку на їх подання, сторона просила долучити до матеріалів справи СМР 379116 з інструкцією від 31.03.2023, СМР 379111 з інструкцією від 31.03.2023, копію листа Волинської митниці від 17.04.2023.

Також 22.06.2023 від відповідача надійшло клопотання про долучення нових доказів, а саме: СМР 379116 з відміткою про перетин кордону та СМР 379111 з відміткою про перетин кордону.

22.06.2023 від позивача надійшло клопотання про залишення без розгляду його пояснень від 05.06.2023 у даній справі.

У судове засідання 04.07.2023 з`явились представники обох сторін, які підтримали вимоги своїх апеляційних скарг. Так, позивач просив рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати з прийняттям нового - про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні 04.07.2023 підтримав свою апеляційну скаргу, просив скасувати рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача судового збору, ухваливши нове рішення в цій частині про покладення судового збору на позивача.

В судовому засіданні 04.07.2023 суд апеляційної інстанції протокольною ухвалою залишив без розгляду пояснення позивача від 05.06.2023, а також пояснення відповідача, які були подані на пояснення позивача у даній справі, про що постановив протокольну ухвалу.

Також суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку на подання додаткових (нових) доказів у даній справі.

Таким чином, розгляд справи здійснювався судом апеляційної інстанції на підставі доказів, що були подані сторонами до суду першої інстанції та які містяться в матеріалах справи у відповідності до ст. 269 ГПК України.

4. Вимоги апеляційної скарги Підприємства з іноземною інвестицією "ВВ ІМЕКС" та короткий зміст наведених в ній доводів

Апелянт вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 року у справі № 910/1419/23 має бути скасовано про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки воно ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права; неправильно установлені обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, з огляду на наступне.

Висновки суду першої інстанції, що у спірний період з 01.02.2022 року по 31.12.2022 року вина відповідача у простої транспортних засобів позивача відсутня, в зв`язку з чим відсутні підстави для стягнення з Відповідача суми простою (штрафу) у розмірі 66 800,00 євро за заявлений позивачем період, є такими, що не відповідають реальним обставинам справи. За доводами скаржника, суд першої інстанції не повно дослідив цей аспект договірних відносин, що й стало наслідком прийняття помилкового рішення у справі.

Апелянт також зазначив, що прострочення кредитора (відповідача) щодо надання належних і необхідних документів та забезпечення позивача всією інформацією, якої він потребував для виконання митних та інших формальностей, які повинні бути здійснені для доставки вантажу, що зумовило відстрочення виконання зобов`язання позивачем на час прострочення кредитора щодо виконання рішення суду від 08.11.2022 у справі №910/7507/21 та завершення перевезення за договорами-заявками в редакції, зміненій відповідачем.

Скаржник зазначив, що судом першої інстанції при винесені рішення у даній справі не враховано, що рішенням Господарського суду міста Києва від 08.11.2021 у справі 910/7507/21 не було встановлено належного виконання обов`язку відповідачем в частині надання документів для завершення перевезення.

У правовідносинах між відповідачем та позивачем саме відповідач є особою, яка зобов`язана була надати позивачу всі необхідні документи для перевезення вантажу, чого ним зроблено не було. Отже, саме відповідач порушив умови укладених з позивачем договорів. Такою бездіяльністю відповідач викликав обставини неможливості виконання рішення у справі № 910/7507/21.

Апелянт зазначає, що відповідач, як зацікавлена особа, своєю бездіяльністю перешкоджав виконанню рішення у справі № 910/7507/21, а в той самий час покладав на позивача негативні наслідки, пов`язані із таким порушенням. Позивач був позбавлений можливості самостійно вчинити дії щодо повернення спірного вантажу або вантажовідправнику, або його отримувачу, або будь-якій іншій визначеній відправником особі, здійснити дії щодо передачі вантажу на зберігання.

Таким чином, скаржник зазначив, що у позивача не виникало прострочення виконання інструкцій, які викладені в перших примірниках вантажних накладних CMR № 379116 та CMR № 379111, оскільки відповідач прострочив виконання свого обов`язку щодо надання необхідних документів та не забезпечив позивача всією інформацією, якої він потребує для митних та інших формальностей, що повинні бути здійснені для доставки вантажу покладеного на нього договірними відносинами та ч. 1 ст. 11 Конвенції. З огляду на вищевикладене, скаржник вважає, що позовні вимоги щодо стягнення суми простою мають бути задоволені.

Також в апеляційній скарзі (до закінчення судових дебатів) позивач зазначив про орієнтовний розмір очікуваних витрат на правову допомогу.

5. Вимоги апеляційної скарги Підприємства з іноземною інвестицією "ОСТ-ВЕСТ ЕКСПРЕС" та короткий зміст наведених в ній доводів

Апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині судового збору.

Водночас скаржник у своїй апеляційній скарзі зазначив, що висновок суду що подання документів в підтвердження доводів/заперечень під час розгляду справи у суді не є належним виконанням обов`язку Підприємством з надання документів Товариству, які необхідні для митного оформлення вантажу в межах договірних відносин сторін - є помилковим. З огляду на зазначене, сторона вважає, що судом було помилково, без нормативного обґрунтування зроблено висновок про те, що апелянтом не було надано ТОВ «ВВ Імекс» документів, необхідних для перетину кодону, а саме сертифікатів аналізу гербіцидів Клетомекс зі строком дії до 03/2024 для перетину митного кордону України за попередньою митною декларацією.

Так, митне законодавство України передбачає можливість здійснення кількох варіантів митних процедур при перетині кордону. Від обраного декларантом, яким в даному випадку є ПІІ «Ост-Вест Експрес», варіанту залежить перелік документів, які слід надати при проходженні митної процедури. Для перетину митного кордону транспортними засобами ТОВ «ВВ ІМЕКС», в яких знаходилися гербіциди Клетомекс, оформлення вантажу здійснювалося за попередньою митною декларацією.

Апелянт наголошує на тому, що під час надання митному органу попереднього повідомлення про намір здійснити переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України цьому митному органу надаються документи та/або відомості, у тому числі засобами інформаційних технологій, передбачені частиною четвертою статті 335 цього Кодексу.

Так, цей скаржник зазначив, що будь-яких інших документів чи відомостей, в т.ч. і сертифікатів аналізів гербіцидів, при ввезенні товару за попередньою митною декларацією законодавством не вимагається.

Тобто, у разі подання попередньої митної декларації в електронному вигляді та проставлення на ній номеру декларації, така декларація вважається заповненою належним чином та до неї додано всі документи, що вимагаються для проходження конкретної митної процедури.

З викладеного вбачається, що при переміщенні через митний кордон України гербіциду за попередньою митною декларацією з документів, що надаються декларантом, митним органом перевіряється заповнення попередньої митної декларації та, у разі ввезення гербіцидів, - посвідчення про реєстрацію такого препарату на території України. Тому, як на даний час, так і станом на дату надання інструкцій про повернення вантажу за адресою м. Київ, вул. Дніпроводська, 1, ПІІ «Ост-Вест Експрес» було належним чином заповнено всі необхідні документи для проходження кордону за попередньою митною декларацію при наданні інструкцій ТОВ «ВВ Імекс» про доставку гербіциду за адресою м. Київ, вул. Дніпроводська, 1 у квітні 2021 року.

Норма, яка б містила вимогу про необхідність надання перевізнику та подальшої подачі перевізником сертифікату аналізу на гербіцид при перетині кордону за попередньою митною декларацією відсутня. Відповідно, ПІІ «Ост-Вест Експрес» не зобов`язане надавати ТОВ «ВВ Імекс» такий сертифікат аналізу для перетину митного кордону України. Відповідно є помилковим покладання на сторону судових витрат у справі з підстав, помилково встановлених судом першої інстанції.

6. Узагальнені доводи відзивів на апеляційні скарги

Так, відповідач у поданому відзиві зазначив, що при перетині митного кордону оформлення гербіциду Клетомекс здійснювалося за попередньою митною декларацією. Відповідачем було надано всі необхідні документи, що передбачені МК України, таким чином, висновок суду першої інстанції про ненадання Підприємством усіх необхідних документів для перетину митного кордону позивачем - є необґрунтованим.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що не погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача, вважає її необґрунтованою та такою, щоне підлягає задоволенню. Так, зазначив, що договір перевезення має двосторонній характер, тобто певні обов?язки покладаються як на одну, так і на іншу сторону, то у такому зобов?язанні кожна зі сторін одночасно є боржником та кредитором. З точки зору виконання такі зобов?язання є зустрічними, оскільки виконання свого обов?язку однією із сторін обумовлюється виконанням другою стороною свого обов?язку. Виконання зустрічних зобов?язань передбачає виконання кожною із сторін свого обов?язку у порядку, встановленому в даному випадку договорами-заявками на перевезення. Якщо ж одна із сторін зобов?язання не виконує свого обов?язку (надання документів відповідачем), то відповідно друга сторона має право або зупинити виконання свого обов?язку, або відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

За відсутності відповідної дії, у позивача відсутній обов?язок з виконання інструкцій та, відповідно, простій транспортних засобів, що виник з вини відповідача, продовжує тривати. Лише за умови виконання зобов?язання однією стороною інша сторона, яка порушила умови договору, не звільняється від виконання зобов?язання.

А тому враховуючи, що відповідач прострочив виконання свого обов?язку (щодо надання необхідних документів та не забезпечив позивача всією інформацією, якої він потребує для митних та формальностей, які повинні бути здійснені для доставки вантажу), покладеного на нього договірними відносинами.

А тому вважає правомірним висновок суду першої інстанції про покладення на відповідача судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

7. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції

28.02.2020 Підприємством (експедитор, відправник) і Товариством (перевізник) укладено два договори у формі заявок, а саме: договір-заявку №14/02 та договір-заявку №15/02 про перевезення вантажів за маршрутом: с. Н. Дубечня, Київська область, Україна - м. Пруш Польща (надалі - договори-заявки).

28.02.2020 компанія «МАС GmbH», що зареєстрована за законодавством Німеччини та є її резидентом, направила заявку до підприємства з іноземною інвестицією «Ост-Вест Експрес» на перевезення засобів захисту рослин Клетомекс 240 КЕ в кількості 23325 л. з митного складу ПІІ «Ост-Вест Експрес»: Вишгородський район, с. Нижня Дубечня, вул. Кружки-1, до м. Прушков, Польща.

Ця заявка надана у зв`язку з відмовою ТОВ «МАК Україна ЛТД» від отримання цього товару, за контрактом від 20.02.2017 № 2017100/001, укладеного з компанією «МАС GmbH». Відмова оформлена сторонами контракту (ТОВ «Мак Україна ЛТД» та компанія «МАС GmbH») додатковою угодою № 7 від 20.02.2020.

На виконання заявки компанії «МАС GmbH» від 28.02.2020, а не договору -доручення № 1496 від 20.03.2017, сторонами за яким є ПІІ «Ост-Вест Експрес» та ТОВ «МАК Україна ЛТД», що закінчився 31.12.2017, 28.02.2020 підприємство з іноземною інвестицією «Ост-Вест Експрес» та товариство з обмеженою відповідальністю «ВВ Імекс» уклали договір - заявку №14/02 та договір - заявку №15/02 про перевезення вантажів за маршрутом: с. Н. Дубечня, Київська область, Україна - м. Пруш Польща.

Згідно з кожною договором-заявкою вантажем є гербіцид Клетомекс вагою до 20 тонн, дата завантаження 29.02.2020, вартість фрахту складає 1200 Євро по курсу НБУ.

У договорах-заявках зазначено, що підприємство з іноземною інвестицією «Ост-Вест Експрес» є відправником вантажу (у реквізитах заявки) та експедитором (у реквізитах для підписання), а товариство з обмеженою відповідальністю «ВВ Імекс» - перевізником.

29.02.2020 на підставі вищевказаних договорів-заявок товар було завантажено два транспортні засоби, державний номер № АА3062ТКАА9207ХК та № НОМЕР_3 / НОМЕР_4 , та між підприємством з іноземною інвестицією «Ост-Вест Експрес» та товариством з обмеженою відповідальністю «ВВ Імекс» оформлені міжнародні автомобільні накладні (CMR) № 379116 та № 379111.

Відповідно до CMR № 379116 на транспортні засоби завантажено 11788 кг гербіциду (13 місць палет), а відповідно до CMR № 379111 на транспортні засоби завантажено 14336 кг гербіциду (16 місць палет).

У CMR № 379116 та № 379111 у графі «Відправник» зазначено ТОВ «МАК Україна ЛТД». Водночас, ці документи складені підприємством з іноземною інвестицією «Ост-Вест Експрес» і в графі «Підпис та штамп відправника» значиться печатка (штамп) останнього як відправника. Також CMR № 379116 та № 379111 підписані товариством з обмеженою відповідальністю «ВВ Імекс» як перевізником.

29.02.2020, оскільки перевезення вантажу пов`язано з вивезенням його за митну територію України, здійснено митне оформлення товару, наслідком чого мало місце складання імпортних митних декларацій № UA100340/2020/501389 (стосовно 11788 кг гербіциду, перевезення якого здійснювалось вказаними транспортними засобами).

02.03.2020 транспортні засоби позивача з вантажем прибули на митний пункт пропуску Дорогуск, Польща. Через відсутність дозволу на ввезення товару для захисту рослин на територію Польщі з 02.03.2020 вищевказані транспортні засоби перебувають на митному пункті пропуску Дорогуск РL під митним наглядом. Ці обставини визнаються сторонами а також встановлені рішеннями Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 у справі № 910/11766/20 та від 19.05.2021 у справі № 910/3259/21, що набрали законної сили. У цих справах вирішувались вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ВВ Імекс» до підприємства з іноземною інвестицією «Ост-Вест Експрес» про стягнення коштів за простій транспортних засобів, що завантажені 11788 кг та 14336 кг гербіциду, відповідно, і здійснюють перевезення за договорами-заявками №14/02 і №15/02.

14.04.2021 позивач надіслав на адресу відповідача лист № 43 від 14.04.2021 з копіями перших примірників вантажних накладних CMR № 379116 та CMR № 379111 з новими інструкціями. Відповідно до цих інструкцій змінено було адресу доставки вантажу, новою адресою є адреса місцезнаходження митного складу відповідача: м. Київ, вул. Дніпроводська, 1, і зазначено, що перевізник звільняється від відповідальності за будь-які витрати, шкоду і збитки, викликані виконанням цієї інструкції. Вантаж підлягав поверненню невідкладно. У інструкціях значені реквізити (номери) митних декларацій, які оформлені для митної процедури повернення (ввезення) товару (від 09.04.2021 № UA100000/2021/846246 та UA100000/2021/846463). Інструкції видані з посиланням на підпункт «а» пункту 5 статті 12 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956.

Відповідно до листа № 46 від 22.04.2021, який 22.04.2021 позивачем надіслано на адресу відповідача з інструкціями по розпорядженню товаром за договорами-заявками № 14/2 та 15/2 від 28.02.2020, додатками до нього є перші примірники вантажних накладних CMR № 379116 та CMR № 379111, а також попередні декларації, оформлені 09.04.2021 № UA100000/2021/846246 та UA100000/2021/846463. У цих деклараціях зазначено, що відправником товару є компанія «МАС GmbH», одержувачем - ТОВ «МАК Україна ЛТД», а підприємство з іноземною інвестицією «Ост-Вест Експрес» є декларантом/представником.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

8. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

В силу ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правова природа послуги з організації перевезення притаманна таким правочинам як транспортне експедирування, до яких, відповідно до ст. 32 та п. 10 частини 1 статті 44 Закону України «Про міжнародне приватне право», у разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право держави експедитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Мета укладення договору транспортного експедирування полягає в тому, щоб звільнити відправника та одержувача від виконання невластивих їм операцій з організації перевезення й супроводження процесу перевезення вантажу. Відповідно, основна функція, що покладена на експедитора, полягає в тому, щоб за дорученням клієнта відправляти або одержувати вантаж, а також надавати інші супутні послуги.

Договір транспортного експедирування відноситься до договорів надання послуг, що поєднує в собі ознаки юридичних послуг (таких, які пов`язані з встановленням, зміною або припиненням цивільних прав та обов`язків замовника та з наданням замовнику допомоги в реалізації належних йому прав або виконання обов`язків), та фактичних послуг (таких, що споживаються в процесу їхнього надання і не пов`язані зі встановленням, зміною або припиненням прав та обов`язків замовника).

Види транспортно-експедиторських послуги, які надаються експедитором за дорученням клієнтів, передбачені ст. 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004, № 1955-IV.

При наданні послуг експедитор вправі виступати від свого імені або від імені клієнта (абз. 2 ч. 1 ст. 929 ЦК України).

У зв`язку з цим, в межах виконання одного договору експедиції, залежно від виду транспортно-експедиторських послуг, які надаються експедитором за дорученням клієнту, у відносинах з третіми особами він може діяти від власного імені, або виступати тільки як суб`єкт договору транспортного експедирування. Діючи від власного імені, експедитор укладає договір перевезення вантажу з перевізником і набуває стосовно нього статусу сторони договору перевезення - відправника або, якщо мова йде про одержання вантажу, третьої особи, на користь якої укладено договір. У такому випадку він вправі відправляти або одержувати вантаж від власного імені.

Договори - заявки №14/02 та №15/02 про перевезення вантажів укладені підприємством з іноземною інвестицією «Ост-Вест Експрес» від власного імені, а тому останнє набуває статусу сторони цих договорів - відправника товару. Відповідно до цих договорів відповідач, як перевізник, зобов`язався доставити ввірений йому позивачем, як відправником, вантаж, і останній зобов`язався сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

В межах виконання одного договору експедиції, залежно від виду транспортно-експедиторських послуг, які надаються експедитором за дорученням клієнту, у відносинах з третіми особами він може діяти від власного імені, або виступати тільки як суб`єкт договору транспортного експедирування. З огляду на це, надання підприємством з іноземною інвестицією «Ост-Вест Експрес» в межах договору експедиції послуг з оформлення документів відповідно до митних вимог (оформлення митних декларацій) було здійснено як суб`єктом договору транспортного експедирування.

За приписами ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. При перевезенні вантажів автомобільним транспортом складається міжнародна автомобільна накладна (CMR).

Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що необхідні документи для митного оформлення та ввезення вантажу на територію України фактично Підприємством безпосередньо не були надані Товариству, що і мало своїм наслідком оформлення Волинською митницею карток відмови у прийнятті митних декларацій.

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим такий висновок суду першої інстанції, що обґрунтовується наступним.

Так, відповідно до ст. 194 Митного кодексу України (надалі - МК України) у разі ввезення товарів на митну територію України декларант або уповноважена ним особа попередньо повідомляють митний орган, у зоні діяльності якого товари будуть пред`явлені для митного оформлення, про намір ввезти ці товари. Попереднє повідомлення про намір ввезти товари на митну територію України здійснюється шляхом надання митному органу, в зоні діяльності якого товари будуть пред`явлені для митного оформлення, попередньої митної декларації або іншого документа, що може використовуватися замість митної декларації відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Під час надання митному органу попереднього повідомлення про намір здійснити переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України цьому митному органу надаються документи та/або відомості, у тому числі засобами інформаційних технологій, передбачені частиною четвертою статті 335 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 3, 8 ст. 259 МК України попередня митна декларація (інший документ, що може використовуватися замість митної декларації відповідно до статті 94 цього Кодексу) подається до ввезення в Україну товарів, транспортних засобів комерційного призначення (у тому числі з метою транзиту) або після їх ввезення, якщо ці товари, транспортні засоби перебувають на території пункту пропуску через державний кордон України.

Попередня митна декларація повинна містити відомості, достатні для ввезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України та забезпечення доставки їх до митного органу призначення.

Попередня митна декларація приймається митним органом, якщо її перевіркою встановлено, що вона містить необхідні відомості щодо товару і до неї додано необхідні документи або їх копії, у тому числі у вигляді електронного документа або електронної (сканованої) копії паперового документа, засвідченої електронним підписом декларанта або уповноваженої ним особи. У разі відсутності на момент подання попередньої митної декларації оригіналів документів дозволяється подання їх копій. Факт прийняття декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Документами, що підлягають подачі та перевірці для митного оформлення за попередньою митною декларацією є (ч. 4 ст. 335 МК України):

а) заява встановленої форми про намір здійснити ввезення товарів на митну територію України (попереднє повідомлення або попередня митна декларація);

б) відомості про найменування, обсяг (кількість) та вартість товарів, які планується ввезти на митну територію України;

в) вид транспорту, яким планується здійснити ввезення товарів на митну територію України;

г) назва пункту пропуску через державний кордон України (митного органу), через який планується ввезення товарів;

ґ) відомості про документи, що підтверджують дотримання встановлених відповідно до закону заборон та/або обмежень щодо пропуску товарів через митний кордон України.

Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи наявні попередні митні декларації (т. 1, а.с. 24, 32), які містять інформацію, що підлягає подачі та перевірці для митного оформлення в розумінні ст. 355 МК України.

В цій частині суд апеляційної інстанції приймає доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, що будь-яких інших документів чи відомостей, в т.ч. і сертифікатів аналізів гербіцидів, законодавством не вимагається.

Разом з цим, ст.ст. 196, 197 МК України встановлено випадки заборон та обмежень щодо пропуску товарів через митний кордон України.

За ч. 2 ст. 335 МК України незалежно від виду транспорту, яким здійснюється переміщення товарів, під час прибуття товарів у пункт пропуску через державний кордон України надаються документи (відомості) або їх реквізити, у тому числі засобами інформаційних технологій (або у вигляді електронного документа), які підтверджують дотримання заборон та/або обмежень згідно із законами України щодо пропуску товарів через митний кордон України, крім тих, що необхідні виключно для поміщення товарів у митний режим.

Відповідно до листа Державної митної служби від 11.09.2020 № 28/40 «Про розміщення інформації»: заборона встановлюється на переміщення незареєстрованих пестицидів та агрохімікатів, на перемiщення яких через митний кордон України у вiдповiдному напрямку встановлено заборону (стаття 196 Митного кодексу України) обмеження встановлюється шляхом подачі документів, що підтверджують дотримання обмеження на ввезення пестицидів, агрохімікатів, якими, у разі наявності державної реєстрації гербіцидів, є вiдомостi про включення товарiв до Державного реєстру пестицидiв i агрохiмiкатiв , на перемiщення яких через митний кордон України у вiдповiдному напрямку встановлено обмеження (стаття 197 Митного кодексу України).

Так, ч. 5 ст. 4 Закону України «Про пестициди і агрохімікати» митні органи здійснюють відповідні митні формальності, необхідні для випуску у вільний обіг на митній території України пестицидів і агрохімікатів, на підставі Переліку агрохімікатів, дозволених до ввезення на митну територію України, виробництва, торгівлі, застосування та рекламування без їх державної реєстрації згідно з додатком до цього Закону, а також відповідних дозволів або інформації про державну реєстрацію пестицидів і агрохімікатів, отриманих від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, з використанням механізму "єдиного вікна" відповідно до Митного кодексу України.

Так, суд апеляційної інстанції враховує доводи відповідача, що в системі «єдиного вікна» наявне посвідчення про державну реєстрацію серії А № 04654, яке засвідчує державну реєстрацію гербіциду Клетомекс на території України до 31.12.2024 року. Таким чином, гербіцид Клетомекс може бути ввезений на митну територію України до 31.12.2024 року. Про наявність такого посвідчення, відповідно до ч. 4 ст. 335 МК України було також зазначено в попередніх митних деклараціях, які подавалися до митного органу з квітня 2021 року, що спростовує доводи скаржника в цій частині.

А тому, з викладеного вбачається, що при оформленні вантажу за попередньою митною декларацію з документів, що надаються декларантом, митним органом перевіряється заповнення попередньої митної декларації та, у разі ввезення гербіцидів, - посвідчення про реєстрацію такого препарату на території України. Таким чином, через вище встановлене судом апеляційної інстанції відхиляються доводи апеляційної скарги позивача як безпідставні. Суд апеляційної інстанції вважає правомірними доводи відповідача, що як на даний час, так і станом на дату надання інструкцій про повернення вантажу за адресою м. Київ, вул. Дніпроводська, 1, ПІІ «Ост-Вест Експрес» було належним чином заповнено всі необхідні документи для проходження кордону за попередньою митною декларацію при наданні інструкцій ТОВ «ВВ Імекс» про доставку гербіциду.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що необхідні документи для митного оформлення та ввезення вантажу на територію України фактично Підприємством безпосередньо не були надані Товариству - є необґрунтованим та таким, що спростовується матеріалами справи.

Щодо посилань суду першої інстанції на оформлення Волинською митницею карток відмови у прийнятті митних декларацій, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Так, з матеріалів справи вбачається (т.1, а.с.68), що 15.02.2023 було складено картки відмови № UA205020/2023/201557 та № UA205020/2023/201558, встановлено недотримання вимог ст. 305 МК України, а саме не надано митним органам забезпечення сплати митних платежів, а також через інформацію про прострочення терміну придатності вантажу.

В цій частині суд апеляційної інстанції враховує доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, що по-перше, вказані картки відмови були складені 15.02.2023, тоді як період стягнення штрафу за 2022 рік. По-друге, матеріали справи містять докази того, що термін придатності препарату, що перевозився, не сплив, а надана саме позивачем інформація в листі про закінчення терміну придатності не відповідає дійсності, що підтверджується, зокрема, листами Волинської митниці. Таким чином, доводи позивача в цій частині - відхиляються судом апеляційної інстанції, а висновки суду першої інстанції - є помилковими.

Долучені до матеріалів справи докази є достатніми для встановлення обставин виконання відповідачем обов`язку з надання необхідних для перетину кордону документів. Вказане є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. Суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції не було досліджено даних обставин, в результаті чого не було застосовано відповідне митне законодавство та не було перевірено його дотримання сторонами у спірних правовідносинах.

В цій частині суд апеляційної інстанції також враховує на підставі ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені при розгляді справи № 910/7507/22. Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 08.11.2021 у справі №910/7507/21 позов Підприємства задоволено та зобов`язано Товариство повернути вантаж згідно з міжнародними товарно-вантажними накладними №379116 та №379116 на територію України за адресою: м. Київ, вул. Дніпроводська, 1.

При цьому, судами у вказаній справі було встановлено, що 09.04.2021 позивач звернувся до відповідача з листом №41 (копія листа надіслана засобами електронного зв`язку) про повернення до 13.04.2021 вантажу на територію України через митний пост Ягодин. Відповідач відмовився від виконання вимоги позивача, повідомивши цього ж дня (19.04.2021) останнього (лист №17, копія якого також надіслана засобами електронного зв`язку) про умови такого повернення, якими є наявність: письмової інструкції від ТОВ «МАК Україна ЛТД» як відправника товару; перших примірники CMR № 379116 та CMR № 379111; оформлених митних декларацій; зазначення місця доставки; інформації про відповідальну особу за митне оформлення вантажу; надання нових договорів-заявок.

Так, відповідач (ТОВ «ВВ Імекс») не виконав нові інструкції позивача CMR № 379116 та CMR № 379111 щодо зміни місця доставки вантажу, заперечуючи наявність у відповідача статусу відправника, та відсутність перших примірників CMR № 379116 та CMR № 379111 з інструкціями такого відправника.

Також у вказаній справі суд встановив, що заперечення Товариством наявності у спірних перевезеннях у Підприємства статусу відправника вантажу суперечить попередній поведінці Товариства, оскільки саме як до відправника вантажу ним були подані позови до Підприємства про стягнення коштів за простій транспортних засобів, і рішеннями судів (рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 у справі №910/11766/20 та від 19.05.2021 у справі №910/3259/21), що набрали законної сили, ці кошти стягнуті з Підприємства як з відправника вантажу. А тому дії відповідача (ТОВ «ВВ Імекс») в цій частині є недобросовісними.

Окрім цього, у вказаній справі було встановлено, що Підприємство надало Товариству інструкції на інших (не перших) примірниках вантажних накладних CMR № 379116 та CMR № 379111, а також оригінальні інструкції були надані на копіях перших примірників вантажних накладних CMR № 379116 та CMR № 379111.

Водночас, ТОВ «ВВ Імекс» не навів обставин та не надав доказів, про те, що виконання таких інструкцій є неможливим у той момент, коли він їх одержав, вони порушують нормальний хід його роботи і впливають на відправників чи одержувачів інших вантажів, а також призводять до розбивки вантажу. З огляду на це суд (в указаній справі) дійшов висновку, що має місце невиконання відповідачем договорів перевезення в редакціях, змінених позивачем в односторонньому порядку.

Вказані обставини враховуються судом апеляційної інстанції в розумінні ч. 4 ст. 75 ГПК України. Водночас, доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі про неправильне застосування судом першої інстанції вказаної норми процесуального права відхиляються як необґрунтовані.

В цій частині суд апеляційної інстанції також приймає доводи відповідача, що твердження суду щодо того, що простій з вини позивача розпочинається лише з дати ухвалення рішення по справі 910/7507/21, тобто з 08.11.2021 року, є помилковим. Оскільки місцевим господарським судом було залишено поза увагою, що обов`язок виконання інструкцій ПІІ «Ост-Вест Експрес» виник у ТОВ «ВВ Імекс» з дня надання останньому інструкцій (що встановлено при розгляді справи № 910/7507/21), тобто з 09.04.2021 року, а не з дня ухвалення рішення за позовом ПІІ «Ост-Вест Експрес» про зобов`язання ТОВ «ВВ Імекс» виконати такі інструкції. Рішення по справі 910/7507/21 лише підтверджує правомірність вимоги ПІІ «Ост-Вест Експрес» від 09.04.2021 року про доставку вантажу перевізником за адресою м. Київ, вул. Дніпроводська,1 та в судовому порядку зобов`язує перевізника виконати обов`язки, що виникли з інструкцій ПІІ «Ост-Вест Експрес» 09.04.2021 року, а не встановлює нові обов`язки перевізнику.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, приймаючи в цій частині доводи відповідача, зазначає, що судом першої інстанції не було застосовано норми права, зокрема, митного законодавства щодо переміщення товарів через митний кордон України, які підлягали до застосування.

Це є підставою для зміни мотивувальної частини рішення суду першої інстанції згідно з ч. 4 ст. 269 та ст. 277 ГПК України.

Водночас, таке незастосування норм митного законодавства зумовило визнання встановленими обставин, які є недоведеними та спростовуються матеріалами справи в частині висновку суду про те, що Підприємством не були надані Товариству необхідні документи для оформлення митних формальностей щодо вантажу (через що транспортні засоби перебували у зоні митного оформлення на митному пункті пропуску) і, що мало своїм наслідком оформлення Волинською митницею карток відмови у прийнятті митних декларацій. Тоді як судом апеляційної інстанції у даній справі було встановлено виконання відповідачем своїх зобов`язань, що також підтверджується обставинами, встановленими рішеннями у справі № 910/7507/22.

Інші доводи позивача, викладені в його апеляційній скарзі, фактично спрямовані на переоцінку обставин справи, а тому відхиляються судом апеляційної інстанції як необґрунтовані та такі, що не спростовують вищевстановленого.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про неправомірність покладення судових витрат (збору) на відповідача, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Фактично відповідач в своїй апеляційній скарзі підставою для скасування рішення щодо судового збору наводив саме доводи щодо своєї правомірної поведінки в частині надання документів для митного оформлення, що було вищевстановлено судом апеляційної інстанції.

Так, суд апеляційної інстанції з урахуванням встановленої відсутності вини відповідача у даній справі, вважає помилковим висновок суду першої інстанції про покладення судовий витрат на відповідача.

Таким чином, в порядку ст. 129 ГПК України суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки спір виник не з неправильних дій ПІІ «Ост-Вест Експрес», а через недоведеність обставин, на які посилається позивач як на підстави позову, судовий збір за розгляд справи як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції, покладається на позивача.

А тому апеляційна скарга відповідача в частині скасування рішення про покладення судових витрат на відповідача - підлягає задоволенню з прийняттям нового рішення в цій частині про покладення судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції на позивача в порядку п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Підставами для зміни судового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права (п. 3, 4 ч. 1 ст. 277, ч. 2 ст. 277 ГПК України).

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ ІМЕКС" підлягає залишенню без задоволення. Апеляційну скаргу Підприємства з іноземною інвестицією "ОСТ-ВЕСТ ЕКСПРЕС" слід задовольнити, поклавши судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції на позивача. Разом з цим, мотивувальна частина рішення суду першої інстанції підлягає зміні на підставі ст. 277 ГПК України через неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до помилкових висновків суду першої інстанції про невиконання відповідачем обов`язку щодо надання документів позивачу, необхідних для перетину митного кордону.

Отже, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що суд першої інстанції, ухваливши по суті правильне рішення (про відмову в позові), помилково не застосував вищевказане митне законодавство. Водночас підстави для скасування його резолютивної частини - відсутні. Відповідно, підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, на підставі ст. 2, 4, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність зміни рішення суду першої інстанції шляхом викладення її мотивувальної частини в редакції даної постанови та скасування рішення в частині покладення на відповідача судового збору. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги позивача - покладається на останнього через залишення без задоволення його скарги.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, ст. 275 - 277, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ ІМЕКС" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 у справі №910/1419/23 - залишити без задоволення.

2. Мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 у справі №910/1419/23 - змінити, виклавши її в редакції даної постанови.

3. Апеляційну скаргу Підприємства з іноземною інвестицією "ОСТ-ВЕСТ ЕКСПРЕС" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 у справі №910/1419/23 - задовольнити.

4. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 у справі №910/1419/23 в частині стягнення судового збору в розмірі 39 923,00 грн з Підприємства з іноземною інвестицією "ОСТ-ВЕСТ ЕКСПРЕС" - скасувати з прийняттям нового в цій частині - про покладення судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції на позивача.

5. В решті (резолютивну частину) рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 у справі №910/1419/23 (в частині відмови в задоволенні позовних вимог) - залишити без змін.

6. Матеріали справи № 910/1419/23 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 06.07.2023.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

А.Г. Майданевич