Постанова

від 14.09.2023 по справі 910/1419/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/1419/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Губенко Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Крапивної А.М.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВ ІМЕКС»: Гріщенко В.І,

Федьков О.О.,

Підприємства з іноземною інвестицією «ОСТ-ВЕСТ ЕКСПРЕС»: Березюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВ ІМЕКС»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023

(головуючий - Коротун О.М., судді Сулім В.В., Майданевич А.Г.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023

(суддя - Курдельчук І.Д.)

у справі №910/1419/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВ ІМЕКС»

до Підприємства з іноземною інвестицією «ОСТ-ВЕСТ ЕКСПРЕС»

про стягнення 66 800 євро (2 661 532,44 грн),

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВ ІМЕКС» (далі - ТОВ «ВВ ІМЕКС», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства з іноземною інвестицією «ОСТ-ВЕСТ ЕКСПРЕС» (далі - ПІІ «ОСТ-ВЕСТ ЕКСПРЕС», відповідач) про стягнення заборгованості за час простою в період 01.02.2022 - 31.12.2022 транспортних засобів наданих для перевезення за договорами-заявками від 28.02.2020 №14/02 та від 28.02.2020 №15/02 у розмірі 66 800 євро (2 661 532,44 грн).

2. Позовні вимоги мотивовані ненаданням відповідачем необхідних документів для оформлення митних формальностей щодо вантажу, транспортні засоби перебувають у зоні митного оформлення на митному пункті пропуску Дорогуск РL під митним наглядом. У зв`язку з перебуванням автомобілів у зоні митного оформлення позивачем нараховано до стягнення з відповідача заборгованість за час простою.

Короткий зміст оскаржуваних рішення та постанови судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВ ІМЕКС» до Підприємства з іноземною інвестицією «ОСТ-ВЕСТ ЕКСПРЕС» про стягнення 66 800 євро відмовлено повністю. Стягнуто з Підприємства з іноземною інвестицією «ОСТ-ВЕСТ ЕКСПРЕС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВ ІМЕКС» 39 923,00 грн судового збору.

4. Рішення суду першої інстанції мотивовано невиконанням позивачем рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/7507/21 та неповерненням вантажу на територію України.

5. Суд першої інстанції наголошує на тому, що відсутність належної комунікації сторін не є об`єктивною причиною невиконання судового рішення.

6. Суд зазначає, що можливість ввезення/неввезення вантажу на територію України перебуває, виключно в площині виконання рішення у справі № 910/7507/21. У разі неможливості його виконання з об`єктивних причин позивач може вирішувати питання зміни порядку чи способу виконання такого рішення.

7. Суд першої інстанції вказує на те, що необхідні документи для митного оформлення та ввезення вантажу на територію України фактично відповідачем безпосередньо не були надані позивачеві, що і мало наслідком оформлення Волинською митницею карток відмови у прийнятті митних декларацій. Зазначені документи були надані до відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «ВВ ІМЕКС» у справі № 910/7507/21. Водночас суд вважає, що подання документів в підтвердження доводів/заперечень під час розгляду справи в суді не є належним виконанням обов`язку відповідача з надання документів позивачеві, які необхідні для митного оформлення вантажу в межах договірних відносин сторін.

8. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 у справі № 910/1419/23 змінено мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023, викладено її в редакції даної постанови. Скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 в частині стягнення судового збору в розмірі 39 923,00 грн з Підприємства з іноземною інвестицією «ОСТ-ВЕСТ ЕКСПРЕС» з прийняттям нового в цій частині - про покладення судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції на позивача. В решті (резолютивну частину) рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 (в частині відмови в задоволенні позовних вимог) залишено без змін.

9. Постанова мотивована відсутністю вини відповідача в простої транспортних засобів позивача, за який позивач просить стягнути з відповідача заборгованість та наявністю у позивача всіх необхідних документів для митного оформлення вантажу.

10. Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення по справі 910/7507/21 підтверджує правомірність вимоги ПІІ «ОСТ-ВЕСТ ЕКСПРЕС» від 09.04.2021 про доставку вантажу перевізником за адресою м. Київ, вул. Дніпроводська,1 та в судовому порядку зобов`язує перевізника виконати обов`язки, що виникли з інструкцій ПІІ «Ост-Вест Експрес» 09.04.2021.

11. Апеляційний господарський суд вказує на те, що в матеріалах справи наявні попередні митні декларації, які містять інформацію, що підлягає подачі та перевірці для митного оформлення в розумінні ст. 355 Митного кодексу України. В системі «єдиного вікна» наявне посвідчення про державну реєстрацію серії А № 04654, яке засвідчує державну реєстрацію гербіциду Клетомекс на території України до 31.12.2024 року. Таким чином, гербіцид Клетомекс може бути ввезений на митну територію України до 31.12.2024 року. Про наявність такого посвідчення, відповідно до ч. 4 ст. 335 Митного кодексу України було також зазначено в попередніх митних деклараціях.

12. Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що долучені до матеріалів справи докази є достатніми для встановлення обставин виконання відповідачем обов`язку з надання необхідних для перетину кордону документів.

13. Суд апеляційної інстанції, з урахуванням встановленої відсутності вини відповідача у даній справі, вважає помилковим висновок суду першої інстанції про покладення судовий витрат на відповідача, тому апеляційна скарга відповідача в частині скасування рішення про покладення судових витрат на відповідача задоволена апеляційним судом з прийняттям нового рішення в цій частині про покладення судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції на позивача в порядку п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

14. Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВ ІМЕКС» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 у справі №910/1419/23, в якій просить Суд скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

15. Скаржник у касаційній скарзі в якості підстави для касаційного оскарження вищезазначених судових рішень посилається на п. п. 1, 3, 4 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

16. Позивач зазначає, що судами порушено ч. ч. 4, 7 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та не враховано правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, від 14.12.2021 у справі № 910/7841/20, від 08.08.2019 у справі № 922/2013/18, від 07.06.2022 у справі № 910/5814/17 (щодо дослідження обставин у межах справи, правової оцінки та наявності преюдиційних обставин).

17. Також позивач вказує на неправильне застосування положень ч.ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України та ч. ч 1, 2 ст. 218 Господарського кодексу України, неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26.12.2019 у справі № 904/5424/18, від 17.05.2017 у справі № 911/151/16.

18. Крім того, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано ч.ч. 1, 3 ст. 11 та ч. 7 ст. 12 Конвенції та не застосовано положення ч. 3 ст. 220, ч. 1 ст. 221 Господарського кодексу України, ст. 538, ч. 4 ст. 612 та ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України, висновки Верховного Суду щодо застосування яких у подібних правовідносинах відсутні (у даному випадку - у частині неможливості завершення перевезення та виконання інструкцій внаслідок прострочення надання необхідних документів вантажовідправником (відповідачем).

19. Позивач у касаційній скарзі наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, чим порушив норми процесуального права: ст.ст. 2, 13, 73, 74, 77, 76, 86, ч. 1 ст. 210, ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, висновок щодо застосування яких викладено у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 19.01.2023 у справі № 910/11699/20, від 29.01.2021 у справі № 922/51/20.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

20. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить Суд відмовити позивачеві в задоволенні касаційної скарги, з огляду на безпідставність доводів та вимог, викладених позивачем у касаційній скарзі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

21. 28 лютого 2020 року Підприємством з іноземною інвестицією «ОСТ-ВЕСТ ЕКСПРЕС» (експедитор, відправник) і Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВ ІМЕКС» (перевізник) укладено два договори у формі заявок, а саме: договір-заявку №14/02 та договір-заявку №15/02 про перевезення вантажів за маршрутом: с. Н. Дубечня, Київська область, Україна - м. Пруш Польща.

22. Згідно з кожним договором-заявкою вантажем є гербіцид Клетомекс вагою до 20 тонн, дата завантаження 29.02.2020, вартість фрахту складає 1200 Євро по курсу НБУ.

23. Відповідно до п. 2 договорів-заявок простій автопоїзда під завантаженням чи вивантаженням більше зазначених нормативів, а також простій на шляху прямування чи прикордонних переходах оплачується винною стороною в сумі 100 євро за кожну добу простою.

24. У договорах-заявках зазначено, що Підприємство з іноземною інвестицією «ОСТ-ВЕСТ ЕКСПРЕС» є відправником вантажу (у реквізитах заявки) та експедитором (у реквізитах для підписання), а Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВ ІМЕКС» - перевізником.

25. 29 лютого 2020 року на підставі вищевказаних договорів-заявок товар було завантажено в два транспортні засоби та між Підприємством з іноземною інвестицією «ОСТ-ВЕСТ ЕКСПРЕС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВ ІМЕКС» оформлені міжнародні автомобільні накладні (CMR) № 379116 та № 379111.

26. Відповідно до CMR № 379116 на транспортні засоби завантажено 11788 кг гербіциду (13 місць палет), а відповідно до CMR № 379111 на транспортні засоби завантажено 14336 кг гербіциду (16 місць палет).

27. У CMR № 379116 та № 379111 у графі «Відправник» зазначено ТОВ «МАК Україна ЛТД». Водночас, ці документи складені Підприємством з іноземною інвестицією «ОСТ-ВЕСТ ЕКСПРЕС» і в графі «Підпис та штамп відправника» значиться печатка (штамп) останнього як відправника. Також CMR № 379116 та № 379111 підписані Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВ ІМЕКС» як перевізником.

28. 29 лютого 2020 року, оскільки перевезення вантажу пов`язано з вивезенням його за митну територію України, здійснено митне оформлення товару, наслідком чого мало місце складання митних декларацій.

29. 02 лютого 2020 року транспортні засоби позивача з вантажем прибули на митний пункт пропуску Дорогуск, Польща. Через відсутність дозволу на ввезення товару для захисту рослин на територію Польщі з 02.03.2020 вищевказані транспортні засоби перебувають на митному пункті пропуску Дорогуск РL під митним наглядом.

Позиція Верховного Суду

30. Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

31. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

32. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено ст. 16 цього Кодексу. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються. Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого вищевказаними нормами.

33. Тобто підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

34. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

35. За приписами ст. 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

36. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

37. Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

38. За приписами ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

39. Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

40. Згідно зі ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

41. За приписами ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. При перевезенні вантажів автомобільним транспортом складається міжнародна автомобільна накладна (CMR).

42. Статтею 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 (далі - Конвенція) встановлено, що ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

43. За приписами ст. 5 Конвенції вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

44. Частина 1 ст. 9 Конвенції передбачає, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

45. Відповідно до положень ст. 11 Конвенції для цілей митних та інших формальностей, які повинні бути здійснені до доставки вантажу, відправник додає до вантажної накладної необхідні документи або надає їх в розпорядження перевізника, і забезпечує його всією інформацією, якої він може потребувати.

Перевізник не зобов`язаний перевіряти вірність і адекватність цих документів та інформації. Відправник несе відповідальність перед перевізником за будь-які збитки, заподіяні відсутністю, недостатністю чи невірністю таких документів та інформації, за винятком випадків незаконних дій або недбалості перевізника.

Перевізник несе відповідальність як представник за наслідки втрати чи невірного використання документів, зазначених у вантажній накладній і доданих до неї або наданих в його розпорядження; сума відшкодування, яка сплачується перевізником, не повинна, однак, перевищувати ту, яка підлягала б сплаті у випадку втрати вантажу.

46. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 12 Конвенції відправник має право розпоряджатися вантажем, зокрема, вимагати від перевізника припинення перевезення, зміни місця, передбаченого для доставки вантажу, або здачі вантажу одержувачу, іншому, ніж зазначений у вантажній накладній.

Відправник втрачає це право з того моменту, коли другий примірник накладної переданий одержувачу або коли останній здійснює свої права, передбачені в пункті 1 статті 13; з цього моменту і надалі перевізник керується вказівками одержувача.

47. Як встановлено судами попередніх інстанцій:

Підприємством з іноземною інвестицією «ОСТ-ВЕСТ ЕКСПРЕС» (експедитор, відправник) і Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВ ІМЕКС» (перевізник) укладено два договори у формі заявок, а саме: договір-заявку №14/02 та договір-заявку №15/02 про перевезення вантажів за маршрутом: с. Н. Дубечня, Київська область, Україна - м. Пруш Польща.

У договорах-заявках зазначено, що Підприємство з іноземною інвестицією «ОСТ-ВЕСТ ЕКСПРЕС» є відправником вантажу (у реквізитах заявки) та експедитором (у реквізитах для підписання), а Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВ ІМЕКС» - перевізником.

CMR № 379116 та № 379111 у графі «Відправник» зазначено ТОВ «МАК Україна ЛТД». Водночас, ці документи складені Підприємством з іноземною інвестицією «ОСТ-ВЕСТ ЕКСПРЕС» і в графі «Підпис та штамп відправника» значиться печатка (штамп) останнього як відправника. Також CMR № 379116 та № 379111 підписані Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВ ІМЕКС» як перевізником.

48. Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.11.2021 у справі №910/7507/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 та постановою Верховного Суду від 30.06.2022, задоволено позов ПІІ «ОСТ-ВЕСТ ЕКСПРЕС» до ТОВ «ВВ ІМЕКС». Зобов`язано ТОВ «ВВ ІМЕКС» повернути вантаж згідно з міжнародними товарно-вантажними накладними №379111, №379116 на територію України за адресою: м. Київ, вул. Дніпроводська, 1.

49. Зазначені судові рішення мотивовані невиконанням ТОВ «ВВ ІМЕКС» договорів перевезення в редакціях, змінених ПІІ «ОСТ-ВЕСТ ЕКСПРЕС» в односторонньому порядку.

Легітимність та спроможність таких інструкцій бути підставою зміни умов договору перевезення не залежить виключно від виконання цих інструкцій на оригіналі першого примірника вантажної накладної. Оскільки право розпорядження вантажем належить відправнику, і втрата вантажної накладної не впливає на існування та чинність договору перевезення, надані ПІІ «ОСТ-ВЕСТ ЕКСПРЕС» ТОВ «ВВ ІМЕКС» інструкції на інших (не перших) примірниках вантажних накладних CMR № 379116 та CMR № 379111, а також виконаних на копіях перших примірників вантажних накладних CMR № 379116 та CMR № 379111, є підставою для зміни умов перевезення.

Суд зазначає, що ТОВ «ВВ ІМЕКС» не навело обставин та не надало доказів про те, що виконання таких інструкцій є неможливим у той момент, коли він їх одержав, вони порушують нормальний хід його роботи і впливають на відправників чи одержувачів інших вантажів, а також призводять до розбивки вантажу.

50. У зазначеній справі № 910/7507/21 судами встановлено, що:

- 09 квітня 2021 року ПІІ «ОСТ-ВЕСТ ЕКСПРЕС» звернулося до ТОВ «ВВ ІМЕКС» з листом № 41 про повернення до 13.04.2021 вантажу на територію України через митний пост Ягодин.

- ТОВ «ВВ ІМЕКС» відмовилося від виконання вимоги ПІІ «ОСТ-ВЕСТ ЕКСПРЕС», повідомивши цього ж дня (19.04.2021) останнього листом № 17.

- 14 квітня 2021 року ПІІ «ОСТ-ВЕСТ ЕКСПРЕС» надіслало на адресу ТОВ «ВВ ІМЕКС» лист № 43 з копіями перших примірників вантажних накладних CMR № 379116, CMR № 379111 з новими інструкціями. Відповідно до цих інструкцій змінено адресу доставки вантажу, новою адресою є адреса місцезнаходження митного складу відповідача: м. Київ, вул. Дніпроводська, 1, і зазначено, що перевізник звільняється від відповідальності за будь-які витрати, шкоду і збитки, викликані виконанням цієї інструкції. Вантаж підлягав поверненню невідкладно. В інструкціях зазначені реквізити (номери) митних декларацій, які оформлені для митної процедури повернення (ввезення) товару (від 09.04.2021 № UA100000/2021/846246 та UA100000/2021/846463). Інструкції видані з посиланням на підпункт «а» пункту 5 статті 12 Конвенції.

- Відповідно до листа від 22.04.2021 № 46, який 22.04.2021 ПІІ «ОСТ-ВЕСТ ЕКСПРЕС» надіслано на адресу ТОВ «ВВ ІМЕКС» з інструкціями по розпорядженню товаром за договорами-заявками від 28.02.2020 № 14/2 та 15/2, додатками до нього є перші примірники вантажних накладних CMR № 379116, CMR № 379111, а також попередні декларації, оформлені 09.04.2021 № UA100000/2021/846246 та UA100000/2021/846463. У цих деклараціях зазначено, що відправником товару є компанія «МАС GmbH», одержувачем - ТОВ «МАК Україна ЛТД», а ПІІ «ОСТ-ВЕСТ ЕКСПРЕС» є декларантом/представником.

- ТОВ «ВВ ІМЕКС» визнає факт отримання листів ПІІ «ОСТ-ВЕСТ ЕКСПРЕС» з додатками від 14.04.2021 та від 22.04.2021.

- ПІІ «ОСТ-ВЕСТ ЕКСПРЕС» надано ТОВ «ВВ ІМЕКС» інструкції на інших (не перших) примірниках вантажних накладних CMR № 379116 та CMR № 379111, а також оригінальні інструкції були надані на копіях перших примірників вантажних накладних CMR № 379116 та CMR № 379111.

51. Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

52. Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

53. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

54. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

55. Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

56. Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

57. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

58. Предметом позову є стягнення з відповідача заборгованості за простій транспортних засобів позивача за період 01.02.02022 - 31.12.2022. Позовні вимоги мотивовані ненаданням відповідачем необхідних документів для оформлення митних формальностей, у зв`язку з чим транспортні засоби перебувають у зоні митного оформлення під митним наглядом.

59. Позивач зазначає, що відповідач не виконав своїх обов`язків за договорами-заявками № 14/02, № 15/02 та не надав документів для можливості виконання позивачем рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2021 у справі № 910/7507/21. Відповідачем не виконано свого обов`язку щодо надання необхідних документів позивачеві, які повинні бути надані для доставки вантажу, не надав інших інструкцій щодо розпорядження вантажем, тому простій виник з вини відповідача.

60. Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 194 Митного кодексу України (далі - МК України) у разі ввезення товарів на митну територію України декларант або уповноважена ним особа попередньо повідомляють митний орган, у зоні діяльності якого товари будуть пред`явлені для митного оформлення, про намір ввезти ці товари.

Попереднє повідомлення про намір ввезти товари на митну територію України здійснюється шляхом надання митному органу, в зоні діяльності якого товари будуть пред`явлені для митного оформлення, попередньої митної декларації або іншого документа, що може використовуватися замість митної декларації відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Під час надання митному органу попереднього повідомлення про намір здійснити переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України цьому митному органу надаються документи та/або відомості, у тому числі засобами інформаційних технологій, передбачені частиною четвертою статті 335 цього Кодексу.

61. Статтями 196, 197 МК України встановлено випадки заборон та обмежень щодо пропуску товарів через митний кордон України.

Відповідно до ч. 3 ст. 196 МК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, визначає коди товарів згідно з УКТ ЗЕД, на переміщення яких через митний кордон України у відповідному напрямку встановлено заборону законом або міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або відповідно до закону чи міжнародного договору України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, і розміщує відповідну інформацію на своєму офіційному веб-сайті та в єдиному державному інформаційному веб-порталі «Єдине вікно для міжнародної торгівлі».

Частиною 2 ст. 197 МК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, визначає коди товарів згідно з УКТ ЗЕД, на переміщення яких через митний кордон України у відповідному напрямку встановлено обмеження, та розміщує відповідну інформацію на своєму офіційному веб-сайті та на єдиному державному інформаційному веб-порталі «Єдине вікно для міжнародної торгівлі».

62. Згідно з ч.ч. 2, 3, 5, 6 ст. 4 Закону України «Про пестициди і агрохімікати» забороняються ввезення на митну територію України, виробництво, торгівля, застосування та рекламування пестицидів і агрохімікатів до їх державної реєстрації, крім випадків, встановлених цим Законом. Вимоги щодо проведення державної реєстрації пестицидів і агрохімікатів не поширюються на дослідні партії, що використовуються для державних випробувань та наукових досліджень; виробництво для експорту та виробництво дослідних партій, що використовуються для державних випробувань, науково-технологічних досліджень та випробувань, а також на агрохімікати за переліком згідно з додатком до цього Закону.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, вносить до єдиного державного інформаційного веб-порталу «Єдине вікно для міжнародної торгівлі» у формі електронного документа, засвідченого електронним цифровим підписом, видані дозволи або інформацію про державну реєстрацію пестицидів і агрохімікатів в день видачі таких дозволів або реєстрації пестицидів і агрохімікатів.

Митні органи здійснюють відповідні митні формальності, необхідні для випуску у вільний обіг на митній території України пестицидів і агрохімікатів, на підставі Переліку агрохімікатів, дозволених до ввезення на митну територію України, виробництва, торгівлі, застосування та рекламування без їх державної реєстрації згідно з додатком до цього Закону, а також відповідних дозволів або інформації про державну реєстрацію пестицидів і агрохімікатів, отриманих від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, з використанням механізму «єдиного вікна» відповідно до Митного кодексу України.

Використання залишків пестицидів і агрохімікатів, термін реєстрації яких закінчився, проводиться протягом двох років.

63. Згідно з ч. 2 ст. 335 МК України незалежно від виду транспорту, яким здійснюється переміщення товарів, під час прибуття товарів у пункт пропуску через державний кордон України надаються документи (відомості) або їх реквізити, у тому числі засобами інформаційних технологій (або у вигляді електронного документа), які підтверджують дотримання заборон та/або обмежень згідно із законами України щодо пропуску товарів через митний кордон України, крім тих, що необхідні виключно для поміщення товарів у митний режим.

Якщо цим Кодексом та іншими законами України передбачено надання таких документів (відомостей) митним органам державними органами, установами та організаціями, уповноваженими на здійснення дозвільних або контрольних функцій щодо переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, у формі електронних документів, на які накладено електронний підпис, через єдиний державний інформаційний веб-портал «Єдине вікно для міжнародної торгівлі», митним органам забороняється вимагати надання таких документів (відомостей) декларантом, уповноваженою ним особою, перевізником чи іншою заінтересованою особою.

64. Частиною 4 ст. 335 МК України передбачено, що під час надання митному органу попереднього повідомлення про намір здійснити переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України митному органу надаються такі документи та/або відомості, у тому числі засобами інформаційних технологій:

1) для ввезення товарів на митну територію України:

а) заява встановленої форми про намір здійснити ввезення товарів на митну територію України (попереднє повідомлення або попередня митна декларація);

б) відомості про найменування, обсяг (кількість) та вартість товарів, які планується ввезти на митну територію України;

в) вид транспорту, яким планується здійснити ввезення товарів на митну територію України;

г) назва пункту пропуску через державний кордон України (митного органу), через який планується ввезення товарів;

ґ) відомості про документи, що підтверджують дотримання встановлених відповідно до закону заборон та/або обмежень щодо пропуску товарів через митний кордон України.

65. За приписами ст. 259 МК України попередня митна декларація (інший документ, що може використовуватися замість митної декларації відповідно до статті 94 цього Кодексу) подається до ввезення в Україну товарів, транспортних засобів комерційного призначення (у тому числі з метою транзиту) або після їх ввезення, якщо ці товари, транспортні засоби перебувають на території пункту пропуску через державний кордон України.

Попередня митна декларація подається декларантом або уповноваженою ним особою митному органу, в зоні діяльності якого товари, транспортні засоби комерційного призначення будуть пред`явлені для митного оформлення, з метою проведення аналізу ризиків та прискорення виконання митних формальностей.

Попередня митна декларація повинна містити відомості, достатні для ввезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України та забезпечення доставки їх до митного органу призначення.

Попередня митна декларація приймається митним органом, якщо її перевіркою встановлено, що вона містить необхідні відомості щодо товару і до неї додано необхідні документи або їх копії, у тому числі у вигляді електронного документа або електронної (сканованої) копії паперового документа, засвідченої електронним підписом декларанта або уповноваженої ним особи. У разі відсутності на момент подання попередньої митної декларації оригіналів документів дозволяється подання їх копій. Факт прийняття декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

66. Згідно з ч. 6 ст. 264 МК України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

67. Судом апеляційної інстанції правомірно враховано інформацію про наявне в системі «єдине вікно» посвідчення Міністерства екології та природних ресурсів України про державну реєстрацію серія А№04654, яке засвідчує державну реєстрацію гербіциду Клетомекс на території України терміном до 31.12.2024. Копія зазначеного посвідчення наявна в матеріалах справи.

68. Крім того, в матеріалах справи містяться сертифікати якості виробника зазначених гербіцидів з датою придатності до 03/2024.

69. Позивач у позові підтверджує отримання від відповідача копії посвідчення про державну реєстрацію серія А№04654 та копій свідоцтв про аналіз гербіциду Клетомекс зі строком придатності до 03.2024.

70. У матеріалах справи містяться попередні митні декларації, що підтверджується літерним кодом у першому підрозділі розділу 1 «Декларація», з обсягом даних, необхідним для пропуску товарів через митний кордон України та доставлення до митного органу призначення, оформлені 20.09.2021, 30.06.2022, 17.08.2022.

71. Факт прийняття зазначених попередніх митних декларацій засвідчено посадовою особою митного органу, яка їх прийняла, шляхом проставлення на ніх відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), що підтверджується заповненням митним органом графи «А» у зазначених деклараціях з проставленням коду митного оформлення UA100000 (відповідно до Класифікатора митних органів - Київська митниця).

72. Як встановлено судом апеляційної інстанції долучені до матеріалів справи докази є достатніми для встановлення обставин виконання ПІІ «ОСТ-ВЕСТ ЕКСПРЕС» обов`язку з надання необхідних документів для перетину кордону.

73. Матеріали справи не містять доказів звернення позивача до митного органу з попереднім повідомленням про намір здійснити переміщення товарів протягом 2021 - 2022 року та доказів відмови у митному оформленні. Натомість позивач протягом 2022 року лише направляє адвокатські запити до Державної митної служби щодо необхідності отримання згоди Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України на ввезення відходів або вантажу гербіциду Клетомекс, якщо гарантійний термін зберігання встановлений виробником сплив у 2020 році.

74. Частиною 1, 2 ст. 256 МК України передбачено, що відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

75. Картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205020/2023/201557 та № UA205020/2023/201558, оформлені 15.02.2023 (за межами періоду, за який позивач просить стягнути штрафні санкції), мотивовані недотриманням положень ст. 305 МК України щодо забезпечення сплати митних платежів та ненаданням письмової згоди Мінприроди.

76. У зазначених картках вказано документи, надані на перевірку з митною декларацією: автотранспортні накладні № 379111, № 379116 від 29.02.2020, інвойси № 2018064, 2017009 від 20.02.2020 та містяться роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: виконання вимог ст. 305 МК України та надання письмової згоди Мінприроди.

77. У відповіді від 17.04.2023 на запит позивача Волинська митниця повідомила, що для проведення митного контролю, у тому числі перевірки документів, декларанту, уповноваженій ним особі, або перевізнику необхідно подати до митного контролю документи на товар гербіцид Клетомекс, який переміщується через МАПП «Ягодин».

78. Відповідно до положень ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

79. За приписами ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

80. Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

81. Таким чином, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов`язання, слід встановити доведеність такою особою відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання.

82. З огляду на зазначене, та враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини надання відповідачем всіх необхідних документів для оформлення митних формальностей щодо вантажу, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості на час простою та правомірно змінив мотивувальну частину рішення місцевого господарського суду, виклавши її в редакції оскаржуваної постанови.

83. Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено відсутність вини відповідача у даній справі та відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, апеляційний господарський суд правомірно скасував рішення місцевого господарського суду в частині стягнення суми судового збору з відповідача та поклав судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції на позивача відповідно до ст. 129 ГПК України.

84. Скаржник у касаційній скарзі в якості підстави для касаційного оскарження вищезазначених судових рішень посилається на п. п. 1, 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

85. Позивач зазначає, що судами порушено ч. ч. 4, 7 ст. 75 ГПК України та не враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, від 14.12.2021 у справі № 910/7841/20, від 08.08.2019 у справі №922/2013/18, від 07.06.2022 у справі № 910/5814/17 (щодо дослідження обставин у межах справи, правової оцінки та наявності преюдиційних обставин).

86. Зміст перелічених скаржником постанов не свідчить про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків, викладених у цих постановах, оскільки судом апеляційної інстанції не лише взято до уваги встановлені судами обставини при розгляді справи № 910/7507/21, а й досліджено обставини та докази наявні в матеріалах справи № 910/1419/23 і встановлено обставини надання відповідачем всіх необхідних документів для оформлення митних формальностей щодо вантажу та відсутність вини відповідача у простої транспортних засобів позивача.

87. Також позивач вказує на неправильне застосування положень ч.ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України та ч. ч 1, 2 ст. 218 Господарського кодексу України, неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26.12.2019 у справі № 904/5424/18, від 17.05.2017 у справі № 911/151/16.

88. Верховний Суд у постанові від 26.12.2019 у справі № 904/5424/18, залишаючи без змін судові рішення судів попередніх інстанцій, якими відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за простій, зазначив, що простій транспортного засобу відбувся не з вини відповідача.

Верховним Судом взято до уваги рішення у адміністративній справі № 804/670/18, яким визнано протиправними дії Одеської митниці щодо призначення форми митного контролю у вигляді взяття проб (зразків) товару за електронною митною декларацією (ЕМД) від 18.01.2018 №UA500010/2018/000279 за відсутності вмотивованого письмового рішення. Визнано протиправною бездіяльність Одеської митниці ДФС щодо нездійснення митного контролю та митного оформлення за електронною митною декларацією (ЕМД) від 18.01.2018 № UA500010/2018/000279. Зобов`язано Одеську митницю вчинити дії по митному контролю та митному оформленню товарів за вказаною декларацією. У цій справі встановлено, що Одеська митниці протиправно, з 23.11.2017 до 07.09.2018, без відповідного вмотивованого рішення, не здійснювала митне оформлення товару, за електронною митною декларацією (ЕМД) від 18.01.2018 № UA500010/2018/000279, транспортного засобу.

89. Верховний Суд України в постанові від 17.05.2017 у справі № 911/151/16, скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, вказав на те, що суд має з`ясувати, чи є допущене невиконання зобов`язання навмисним правопорушенням (встановити наявність вини у формі умислу).

90. У справі, що розглядається № 910/1419/23, судом апеляційної інстанції встановлено відсутність вини відповідача в простої транспортних засобів позивача.

91. З огляду на викладене, постанови Верховного Суду у зазначених справах, на які посилається скаржник, та викладені в них правові позиції, були прийняті за інших фактичних обставин, що формують зміст правовідносин у зазначених справах, за іншими доказами, поданими сторонами на їх підтвердження та оціненими судами.

92. Крім того, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано ч.ч. 1, 3 ст. 11 та ч. 7 ст. 12 Конвенції та не застосовано положення ч. 3 ст. 220, ч. 1 ст. 221 Господарського кодексу України, ст. 538, ч. 4 ст. 612 та ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України, висновки Верховного Суду щодо застосування яких у подібних правовідносинах відсутні (у даному випадку - у частині неможливості завершення перевезення та виконання інструкцій внаслідок прострочення надання необхідних документів вантажовідправником (відповідачем).

93. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

94. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

95. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно). Водночас формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

96. Позивачем указаного не враховано. Крім того, в суду апеляційної інстанції були відсутні підстави для застосування положень ч. 3 ст. 220, ч. 1 ст. 221 ГК України, ст. 538, ч. 4 ст. 612 та ч. 1 ст. 613 ЦК України, оскільки незавершення перевезення та невиконання інструкцій відповідача та простій транспортних засобів у період 01.02.2022 - 31.12.2022, як встановлено судом апеляційної інстанції відбулося не з вини відповідача.

97. Верховний Суд зазначає, що фактично доводи скаржника у цій частині зводяться до оцінки судами попередніх інстанцій матеріалів справі і заперечення скаржником встановлених судом апеляційної інстанції обставин на підставі оцінених доказів, намагання переоцінити докази, яким надана оцінка апеляційним господарським судом, без урахування меж розгляду справи касаційним судом. Тому у Верховного Суду відсутні підстави для формування висновку щодо питання застосування зазначених норм права.

98. Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що саме по собі посилання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду не є підставою для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій, оскільки постанова суду апеляційної інстанції у справі, що розглядається, прийнята без порушення норм процесуального та матеріального права.

99. Позивач у касаційній скарзі наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, чим порушив норми процесуального права: ст. ст. 2, 13, 73, 74, 77, 76, 86, ч. 1 ст. 210, ч. 5 ст. 236 ГПК України, висновок щодо застосування яких викладено у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 19.01.2023 у справі № 910/11699/20, від 29.01.2021 у справі № 922/51/20.

100. Верховний Суд вказує, що відповідно до ч. 3 ст. 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

101. Відхиляючи доводи скаржника щодо не дослідження судом апеляційної інстанції доказів, Верховний Суд констатує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до ч. 3 ст. 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», а не «факту», отже, відповідно до ст. 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

102. За змістом п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу.

103. Проте, підстави касаційного оскарження, наведені скаржником у касаційній скарзі, не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження.

104. За таких обставин, Верховний Суд відхиляє доводи позивача про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме ненадання судом оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

105. Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів та встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

106. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

107. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

108. Згідно з положеннями ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

109. За таких обставин, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, касаційна скарга - залишається без задоволення.

Розподіл судових витрат

110. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судовий збір в порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВ ІМЕКС» залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 у справі №910/1419/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. А. Кролевець

Судді О. М. Баранець

Н. М. Губенко