Постанова

від 03.07.2023 по справі 910/13972/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2023 р. Справа№ 910/13972/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Кропивної Л.В.

при секретарі судового засідання Гуменюк І.О.,

за участю представників:

від позивача - представник не прибув,

від відповідача - представник не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "07 Продакшн" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 про видачу дубліката виконавчого документа у справі №910/13972/18 (суддя - Чебикіна С.О.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Матільда Продакшн" до Товариства з обмеженою відповідальністю "07 Продакшн" про стягнення 4 106 959,91 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 року, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 року, позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 3 363 922,32 грн. основного боргу, 104 887,10 грн. інфляційних втрат, 66 656,16 грн. 3% річних, 571 494,33 грн. пені та 64 023,54 грн. судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2019 року виправлено описки допущені в резолютивній частині рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 року, а саме: вірно зазначено суму інфляційних втрат та 3% річних, які підлягають стягненню - "241 832,37 грн. інфляційних втрат, 90 986,99 грн. 3% річних.

11.01.2020 року на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 року, ухвали Господарського суду міста Києва від 07.03.2019 року та постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 року Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.

26.04.2023 року стягувач подав до суду заяву про видачу дубліката виконавчого документа, у якій просив видати дублікат наказу Господарського суду міста Києва у справі №910/13972/18, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 року, ухвали Господарського суду міста Києва від 07.03.2019 року та постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 року.

Вказана заява мотивована втратою наказу стягувачем внаслідок збройної агресії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 у справі №910/13972/18 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Матільда Продакшн" про видачу дубліката судового наказу задоволено.

Приймаючи вказану ухвалу місцевий господарський суд виходив з того, що на даний час наказ Господарського суду міста Києва від 11.01.2020 року залишається невиконаним, а оригінал наказу втрачено стягувачем. При цьому, суд вказав, що строк пред`явлення наказу до виконання на даний час не сплив.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "07 Продакшн" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану ухвалу суду та відмовити позивачу у задоволенні заяви про видачу дублікату наказу.

Апеляційна скарга мотивована недоведеністю позивачем обставин втрати наказу.

Скаржником разом з апеляційною скаргою подано клопотання про витребування від приватного виконавця доказів поштового направлення оригіналу наказу Господарського суду міста Києва від 11.01.2020 року у справі №910/13972/18 або докази отримання даного наказу стягувачем.

Колегія суддів, розглянувши подане клопотання дійшла висновку про його відхилення, з огляду на наступне.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

2. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

У клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;

5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Заявником клопотання, всупереч вимог ч. 2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, не доведено вжиття ним заходів для самостійного отримання доказу, який він просить витребувати, та відповідно не вказано причин неможливості отримати цей доказ самостійно.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що винесення приватним виконавцем 20.09.2021 постанови про повернення виконавчого документа стягувачу свідчить про відсутність у виконавця оригіналу наказу Господарського суду міста Києва від 11.01.2020 року у справі №910/13972/18.

Також, безпосередньо позивач вказував про втрату наказу ним, а не виконавцем.

З огляду на викладене, підстави для задоволення вказаного клопотання відповідача відсутні.

Сторони не скористалися правом на участь своїх представників в судовому засіданні.

При цьому, позивач надіслав на адресу суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив проти задоволення її вимог та просив розгляд справи здійснювати за відсутності його представника.

Від апелянта (відповідача у справі) до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У вказаному клопотанні заявник вказав, що з об`єктивних причин представник апелянта не зможе взяти участь у судовому засіданні 03.07.2023.

При цьому, відповідач вказав, що він звернувся до приватного виконавця із запитом про надання інформації та доказів поштового направлення оригіналу наказу Господарського суду міста Києва від 11.01.2020 року у справі №910/13972/18 або докази отримання даного наказу стягувачем.

Враховуючи звернення відповідача до приватного виконавця із наведеним запитом, апелянт у клопотанні просить суд відкласти розгляд справи до моменту отримання відповіді приватного виконавця.

Дослідивши обставини, заявленого клопотання, колегією суддів відмовляється у його задоволенні, оскільки відповідачем у справі є товариство, а не окремий його представник, в свою чергу, Господарським процесуальним кодексом України передбачена участь у судовому процесі через представника, що надає можливість направити в судове засідання іншу уповноважену належним чином на те особу.

До того ж заявником не наведено, які саме об`єктивні причини унеможливили участь представника в даному судовому засіданні, відповідних доказів подано також не було.

Стосовно звернення відповідача до приватного виконавця із запитом, слід зазначити, що посилаючись на наведену обставину заявник не надав доказів направлення запиту або його отримання виконавцем.

Так, сам по собі лист, наданий відповідачем, не свідчить, що його було направлено виконавцю.

До того ж, вказаний лист датований 16.06.2023, тоді як оскаржувана ухвала прийнята судом першої інстанції ще 01.05.2023.

Доводів стосовно неможливості звернення до приватного виконавця із відповідним запитом щонайменш до моменту подання апеляційної скарги (10.05.2023) апелянтом не наведено.

До того ж, скаржник з урахуванням положень ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України не довів можливості прийняття судом апеляційної інстанції нових доказів, які були відсутніми станом на момент постановлення місцевим господарським судом оскаржуваної ухвали.

Доводів щодо неможливості отримання доказу під час розгляду заяви судом першої інстанції, повідомлення місцевому господарському суду про вжиття заходів та ускладнення в отриманні доказу, апеляційному суду не наведено.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, чи клопотання цих осіб про відкладення розгляду справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З урахуванням того, що неявка представника апелянта в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).

Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси фізичних та юридичних осіб, а виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, яким досягається кінцева мета правосуддя - захист інтересів фізичних та юридичних осіб і реальне поновлення їхніх порушених прав.

Згідно з частиною першою статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Частиною першою статті 327 ГПК України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з п. 19.4 Перехідних положень Господарського кодексу України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого документа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено.

У постанові від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11 (провадження № 61-34св21) Верховний Суд зазначив, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. У той же час, обов`язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 2-6471/06 (провадження № 61-11034св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 643/20898/13-ц (провадження № 61-17590св20), від 20 травня 2022 року у справі № 1005/7133/2012 (провадження № 61-21381св21) та від 19 липня 2022 року у справі № 750/13088/14 (провадження № 61-2110св22, ЄДРСРУ №105402251).

При звернені до суду з заявою про видачу дублікату наказу позивач вказав про його втрату через збройну агресію.

Враховуючи наведені доводи позивача, а також з огляду на те, що постановою приватного виконавця від 20.09.2021 наказ Господарського суду міста Києва від 11.01.2020 року у справі №910/13972/18 було повернуто стягувачу, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про видачу дублікату вказаного виконавчого документу.

З огляду на те, що факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено, доводи скаржника про недоведеність позивачем обставин втрати наказу підлягають відхиленню за необґрунтованістю.

Стосовно строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Так, строк у який наказ Господарського суду міста Києва від 11.01.2020 року у справі №910/13972/18 міг бути пред`явлений до виконання становить до 09.12.2022.

Стягувач звернувся до приватного виконавця із заявою про примусове виконання вказаного наказу 15.01.2020, в цей же день приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно п. 1 ч. 4 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Отже, 15.01.2020 відбулося переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (ч. 5 наведеної статті вказаного Закону).

Суть переривання строку полягає у тому, що при настанні зазначених обставин (юридичних фактів) перебіг строку починається спочатку, а час, який минув до перерви, до нового строку не зараховується. Про це було безпосередньо зазначено у частині другій статті 23 України "Про виконавче провадження" (№ 606-XIV), яка є попередньою редакцією Закону № 1404-VIII, тоді як в чинній редакції Закону питання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання урегульовано статтею 12, але в ній ця норма відсутня.

Норми щодо переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебувають у системному зв`язку із застосуванням норм, що регулюють завершення виконавчого провадження шляхом повернення виконавчого документа стягувачу.

Отже, з аналізу частини четвертої та п`ятої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII слідує, що після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Таким чином, повернення виконавчого документа без виконання не позбавляє стягувача права на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання в межах строку, встановленого статтею 12 Закону № 1404-VIII.

Така позиція узгоджується з подібними правовими висновками, висловленими у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 916/922/16 та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 303/2642/20.

Враховуючи повернення позивачу наказу 20.09.2021, строк на його пред`явлення до примусового виконання розпочався заново з наступного дня (21.09.2021) та на момент звернення позивача до суду із заявою про видачу дублікату (26.04.2023) не сплив.

Отже, виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є правомірною, а тому відповідно підлягає залишенню без змін.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "07 Продакшн" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 про видачу дубліката виконавчого документа у справі №910/13972/18 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 06.07.2023 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

Л.В. Кропивна