Рішення

від 06.07.2023 по справі 908/1062/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/92/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2023 Справа № 908/1062/23

м.Запоріжжя Запорізької області

За позовом: Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА», код ЄДРПОУ 00135390 (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІТЕХНОМЕТ», код ЄДРПОУ 37834548 (69006, м. Запоріжжя, вул. Леонова, буд. 11, кв. 15)

про стягнення суми 245802,46 грн.

Суддя Боєва О.С.

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» про стягнення з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІТЕХНОМЕТ» суми 111677,26 грн основного боргу (попередньої оплати), суми 134125,20 грн штрафних санкцій, всього загальної суми 245802,46 грн.

Підставою для звернення з позовом зазначено неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо поставки товару в обсязі узгодженому умовами договору, у зв`язку з чим сума переплати склала 111 677,26 грн. Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором більш ніж 1522 календарних днів, позивач втратив інтерес до виконання відповідачем зобов`язання щодо поставки товару, тому просив суд стягнути з відповідача попередню оплату в розмірі 111 677,26 грн. У зв`язку з порушенням строків поставки товару позивач, враховуючи п. 6.9 договору, нарахував та заявив до стягнення з відповідача штраф у розмірі 10% від договірної ціни. Позов обґрунтовано ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 612, 627, 655, 693 ЦК України, ст.ст. 193, 230 ГК України та умовами договору купівлі-продажу № 09/03/1283-МТР від 24.09.2018.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 03.04.2023 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1062/23 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 10.04.2023 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1062/23, присвоєний номер провадження 9/92/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачу запропоновано надати відзив з документальним обґрунтуванням протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше ніж у строк до 03.05.2023.

28.04.2023 судом отримано відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечив проти доводів позивача, оскільки вважає їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам і вимогам законодавства, просив у задоволені позову відмовити. Обґрунтовуючи свою правову позицію відповідач посилався на відсутність у позові платіжного доручення від 25.09.2018 №13696-П18 на суму 521 823,60 грн. У видаткових накладних, які надав позивач вказано різний товар і різні додатки до договору, а отже не зрозуміло, чим підтверджується факт передплати. Позивач не надав доказів на підтвердження передплати за товар у розмірі 25% за позиціями № 1, 2, 4 Додатку №2 до договору та не надав доказів того, що поставку було прострочено. З платіжних доручень неможливо з`ясувати за якими додатками була здійснена оплата. Також звернув увагу суду, що позивачем пропущений строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволені позовних вимог.

У відповіді на відзив позивач заперечив проти доводів відповідача щодо пропуску строку позовної давності. Звернув увагу на п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, яким продовжені строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 1293 цього кодексу на строк дії карантину (COVID-19). Також на противагу твердженням відповідача надав копію Акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.09.2019 по 22.11.2019.

15.05.2023 судом отримані заперечення відповідача на відповідь на відзив, які прийняті судом до розгляду.

У зв`язку з введенням воєнного стану в Україні, погіршенням безпекової ситуації в місті Запоріжжі, постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України справу розглянуто 06.07.2023. За наслідками розгляду справи судом прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

24.09.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОЛІТЕХНОМЕТ» (продавець, відповідач у справі) та Публічним акціонерним товариством «УКРНАФТА» (покупець, позивач у справі) був укладений договір №09/03/1283-МТР купівлі-продажу (надалі договір), за умовами якого продавець зобов`язався передати продукцію (далі - товар) у власність покупця, а покупець - прийняти товар та сплатити за нього відповідну грошову суму.

Відповідно до п. 1.2 договору асортимент, кількість, якість, вартість та інші характеристики товару визначені в додатках до цього договору, які є невід`ємною частиною цього договору.

Ціна товару встановлюється в національній валюті та вказується у відповідних додатках до цього договору. Загальна вартість товару за цим договором складається із сукупності вартості товару згідно з додатками (п. 3.1 договору).

Пунктом 3.2 договору встановлено, що оплата вартості товару здійснюється на умовах, визначених Додатками, після отримання покупцем примірника, належним чином підписаного сторонами оригіналу договору.

Згідно з п. 5.1 договору продавець зобов`язується передати покупцю товар у строк та на умовах, визначених цим договором та відповідними додатками до цього договору.

Датою постачання товару вважається дата передачі його покупцю у місці призначення без зауважень по кількості, комплектності та якості, якщо інше не встановлено Додатками до договору та/або Додатковими угодами. Факт передачі товару підтверджується підписаною сторонами без зауважень видатковою накладною та/або відповідним Актом приймання-передачі товару. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з дати підписання сторонами без зауважень видаткової накладної та/або Акту приймання-передачі товару (п. 5.3 договору).

Пунктом 11.1 договору встановлено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє протягом 1 року, але в будь-якому разі, - до повного виконання взаємних зобов`язань сторонами.

В Додатку №1 до договору сторони визначили, що загальна вартість товару, що поставляється за цим договором, складає - 678 194,40 грн. Умови оплати 25% попередньої оплати, 75% по факту поставки кожної партії товару протягом 15 банківських днів. Термін поставки товару: в таблиці позиції № 1, № 2, №3, № 4 протягом 30 календарних днів з моменту попередньої оплати, позиції № 5, № 6 протягом 105 календарних днів з моменту попередньої оплати.

В Додатку №2 до договору сторони визначили, що загальна вартість товару, що поставляється за цим договором складає 2 087 294,40 грн. Умови оплати 25% попередньої оплати, 75% по факту поставки кожної партії товару протягом 15 банківських днів. Термін поставки товару: в таблиці позиції № 1, № 2, № 4 протягом 103 календарних днів з моменту попередньої оплати, позиція № 3 протягом 30 календарних днів з моменту попередньої оплати.

Додатковою угодою №1 від 08.04.2019 до договору сторони домовились перелік виробників в тексті над таблицею та в таблиці Додатку 32 до договору викласти у наступній редакції: «Товар виробництва ТОВ «ВС «Сталь Конструкція» (Україна); ТОВ «Південьтранскомплект» (Україна); ТОВ «ГК «Пріоритет» (Україна))».

Позивач у позові зазначив, що на виконання умов договору (Додатку №1 та Додатку №2) здійснив перерахування попередньої оплати на загальну суму 691 372,20 грн, про що свідчать платіжні доручення № 13697-П18 від 25.09.2018 на суму 97568,40 грн, №13698-П18 від 25.09.2018 на суму 71 980,20 грн, №13696-П18 від 25.09.2018 на суму 521 823,60 грн. Зазначені платіжні доручення містять посилання на договір та додаткові угоди.

Як зазначив позивач, відповідач частково виконав зобов`язання за договором, а саме - не було здійснено поставки товару в повному обсязі по позиції 1 Додатку №2 до договору Труби сталевої ел.зв. 530х10 гр. В ст. 20 ГОСТ 10704-91, ГОСТ 10705-80 у кількості 14,283 т., загальною вартістю 455 913,36 грн.

З метою врегулювання спору на адресу відповідача був надісланий лист №01/01/07/1145 від 02.12.2020, в якому повідомлялось про неналежне виконання відповідачем зобов`язань, зокрема, за договором №09/03/1283-МТР від 24.09.2018. Позивач вимагав протягом 7 днів з дати отримання цієї вимоги здійснити поставку товару на загальну суму 455 913,36 грн. У разі невиконання вимоги щодо поставки товару по договору №09/03/1283-МТР від 24.09.2018 протягом 7 днів з дати отримання цього листа повернути сплачену позивачем суму попередньої оплати в розмірі 111 677,26 грн.

Повторно позивач звернувся з листом №01/01/07/92 від 18.02.2021 до відповідача з вимогою протягом 7 днів з дати отримання цього листа повернути грошові кошти у розмірі 111 677,26 грн.

У своєї відповіді вих. №84 від 27.10.2021 відповідач зазначив, що питання з повернення коштів в рамках договору №09/03/1283-МТР від 24.09.2018 буде вирішено до кінця року після надходження коштів по двох напрямкам (компенсація за вкрадені труби та збитки, спричинені незаконними діями правоохоронних органів).

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань з поставки товару в узгодженій кількості та неповернення отриманої передплати на вимогу покупця, позивач звернувся до господарського суду із позовом про стягнення основного бору та штрафних санкцій, за яким відкрито провадження у даній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 13, 14 ЦК України цивільні права і обов`язки здійснюються та виконуються у межах, наданих договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускається зловживання правами.

Згідно з положеннями ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України підставами виникнення зобов`язання правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662, ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

В Додатках №1 та №2 до договору сторонами були узгоджені строки поставки товару, по деякому товару 30 календарних днів з моменту попередньої оплати, по іншому 105 календарних днів з моменту попередньої оплати. Загальна вартість товару за договором складає 3 226 403,60 грн з ПДВ.

Відповідно до умов Додатку №1 до договору загальна вартість товару, який повинен бути переданий позивачу складає 678 194,40 грн. Відтак передоплата за товар становить 169 548,60 грн. (25% від загальної вартості товару).

Згідно з Додатком №2 до договору загальна вартість товару складає 2 087 294,40 грн. Переплата (25%) складає 521 823,60 грн.

Суду надані докази виконання позивачем зобов`язань щодо перерахування на користь відповідача 25% передоплати на загальну суму 691 372,20 грн (97 568,40 грн + 71 980,20 грн + 521 823,60 грн) 25 вересня 2018.

Згідно з умовами Додатку №2 до договору поставка товару якого повинна була бути здійснена у строк до 08.01.2019 (25.09.2018 попередня оплата + 105 календарних днів).

Також матеріали справи містять видаткові накладні, відповідно до яких відповідач передав позивачу обумовлений в договорі № 09/03/1283-МТР від 24.09.2018 товар у період з 22.10.2018 по 09.01.2019 на суму 1 946 660,30 грн. Зазначені видаткові накладні містять посилання на договір та його додаток, назву товару, кількість, ціну без ПДВ та загальну ціну з ПДВ.

Відповідно до платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи позивач остаточний розрахунок за отриманий товар здійснив на загальну суму 1 756 297,42 грн.

Аналіз наявних документів свідчить про недопоставку відповідачем товару за Додатком №2 до договору в установлені строки 105 календарних днів з моменту попередньої оплати, а саме - труб сталевих ел.зв. 530х10 гр. В ст.20 ГОСТ 10704-91, ГОСТ 10705-80 у кількості 14,283 т., загальною вартістю 455 913,36 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані тощо. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Як встановлено судом вище, у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань щодо поставки товару в установлений договором строк, позивач спрямував на адресу відповідача листи (вимоги) 01/01/07/1145 від 02.12.2020, №01/01/02/92 від 18.02.2021, відповідно до яких позивач просив продавця або допоставити товар - труби сталеві ел.зв. 530х10 гр. В ст.20 ГОСТ 10704-91, ГОСТ 10705-80 в кількості 14,283 т., вартістю 455 913,36 грн. або повернути суму передплати в розмірі 111 677,26 грн. Крім того, в листі №01/01/02/92 від 18.02.2021 позивач, з урахуванням положень ч.3 ст. 538, ч.3 ст. 651 ЦК України, вказав, що договір №09/03/1283-МТР від 24.09.2018 вважається розірваним в частині, що стосується недопоставленого товару (труба сталева ел.зв. 530х10 гр. В ст.20 ГОСТ 10704-91, ГОСТ 10705-80 в кількості 14,283 т.).

У відповіді № 84 від 27.10.2021 відповідач запевняв, що до кінця року погасить заборгованість за договором №09/03/1283-МТР від 24.09.2018.

Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання зобов`язань за договором у встановлений строк або повернення попередньої оплати (авансу) в сумі 111 677,26 грн не надав та доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 111 677,26 грн попередньої оплати є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у заявленій позивачем сумі.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 256, 257 ЦК України позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (Рішення ЄСПЛ від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

Такі правові позиції ЄСПЛ є джерелом права для суду в силу приписів частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Виходячи з положень ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. Таким чином, відмова в задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності без встановлення порушення права або охоронюваного законом інтересу позивача не відповідає вимогам закону (постанова ВП ВС від 22.05.2018 по справі №369/6892/15-ц; постанова ВП ВС від 04.12.2018 по справі №910/18560/16; постанова ВП ВС від 14.11.2018 по справі №183/1617/16).

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму) (постанова ВП ВС від 19.11.2019 по справі №911/3680/17; постанова ВП ВС від 26.11.2019 по справі №914/3224/16; постанова ВП ВС від 21.08.2019 по справі №911/3681/17).

Визначення початку відліку позовної давності міститься у статті 261 ЦК України, зокрема відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз понять "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо (правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 26.09.2019 у справі №924/1114/18 та у постанові від 03.04.2018 у справі №910/31767/15 з посиланням на позицію Верховного Суду України в постанові від 16.11.2016 у справі №487/10132/14-ц (провадження № 6-2469цс16).

Водночас статтею 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

При цьому, правила переривання перебігу позовної давності застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу.

Відповідно до положень ч.ч. 2, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі для своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст.77 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначалося судом вище, в Додатках № 1 та № 2 до договору №09/03/1283-МТР від 24.09.2018 сторонами були узгоджені строки поставки товару 30 календарних днів з моменту попередньої оплати та 105 календарних днів з моменту попередньої оплати.

Предметом розгляду справи є стягнення 25% попередньої оплати за непоставлений відповідачем товар - труби сталеві ел.зв. 530х10 гр. В ст.20 ГОСТ 10704-91, ГОСТ 10705-80 в кількості 14,283 т., вартістю 455 913,36 грн з ПДВ.

Згідно з умовами Додатку №2 до договору, приймаючи до уваги здійснення позивачем перерахування 25% передоплати, відповідач повинен був здійснити поставку у строк до 08.01.2019, а отже у позивача виникло право на звернення до суду з позовом з дня, наступного за днем, коли зобов`язання мало бути виконане, а саме з 09.01.2019 по 10.01.2022 (09.01.2022 неділя) у межах строку позовної давності.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем було частково поставлено товар за товарною позицією № 1 (Додатку № 2 до Договору) 17.07.2019 відповідно до видаткової накладної № 00000019 від 17.07.2019. Тобто відповідач здійснив дії щодо визнання ним обов`язку з поставки товару за договором.

Крім того, листом вих. №84 від 27.10.2021 відповідач повідомив позивача, що має складнощі щодо додержання строку повернення коштів за договором №09/03/1283-МТР від 24.09.2018 та зазначив, що до кінця року заборгованість буде погашена.

Отже відповідачем були здійснені дії щодо визнання ним своїх обов`язків та, відповідно, переривання строку позовної давності, який починається заново.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з 12.03.2020 на всій території України був встановлений карантин, який, враховуючи наступні відповідні Постанови КМУ, був продовжений до 30.06.2023.

Згідно з п. 12 Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Також Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022, Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України були доповненні пунктом 19 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Таким чином слід застосувати положення п. 12, п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо визначення строків позовної давності.

Враховуючи переривання та продовження строків позовної давності, позивачем не було пропущено строки позовної давності для звернення до суду з вказаним позовом. Тому клопотання відповідача про застосування до вимог позивача строків позовної давності є необґрунтованим.

За порушення відповідачем строків поставки товару позивач, враховуючи положення п. 6.9 договору, нарахував та заявив до стягнення з відповідача також суму 134 125,20 грн. штрафу (10% від договірної ціни).

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 6.9 Договору №09/03/1283-МТР від 24.09.2018 встановлено, що за порушення строку постачання товару, у тому числі викликане виявленням нестачі товару або постачання товару, який не відповідає якості та комплектності, що обумовлено необхідністю заміни або додаткового постачання товару у порядку, визначеному п. 5.12, п.5.13 договору, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від договірної ціни.

Відповідно до наданих доказів факт порушення відповідачем зобов`язання щодо своєчасної поставки товару доведений.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 10% штрафу, суд дійшов висновку, що цей розрахунок є правильним та виконаним з дотриманням вимог закону, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 10% штрафу у розмірі 134 125,20 грн підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Клопотання відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності встановленої ст. 258 ЦК України, судом відхилено з аналогічних підстав, що були надані судом при оцінці правомірності вимог про стягнення передоплати.

За таких обставин спростовуються доводи відповідача викладені у відзиві та запереченні на відповідь на відзив.

На підставі усього вищевикладеного, позовні вимоги задовольняються судом в повному обсязі.

Згідно з приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІТЕХНОМЕТ», код ЄДРПОУ 37834548 (69006, м. Запоріжжя, вул. Леонова, буд. 11, кв. 15) на користь Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА», код ЄДРПОУ 00135390 (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5) суму 111 677 (сто одинадцять тисяч шістсот сімдесят сім) грн 26 коп. попередньої оплати за договором купівлі-продажу №09/03/1283-МТР від 24.09.2018, суму 134 125 (сто тридцять чотири тисячі сто двадцять п`ять) грн 20 коп. штрафних санкцій.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІТЕХНОМЕТ», код ЄДРПОУ 37834548 (69006, м. Запоріжжя, вул. Леонова, буд. 11, кв. 15) на користь Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА», код ЄДРПОУ 00135390 (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5) суму 3687 (три тисячі шістсот вісімдесят сім) грн 04 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 06.07.2023.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяО.С. Боєва