Постанова
від 12.12.2023 по справі 908/1062/23
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2023 року м.Дніпро Справа № 908/1062/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Паруснікова Ю.Б., Іванова О.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Політехномет» на рішення господарського суду Запорізької області від 06.07.2023 року у справі № 908/1062/23 ( суддя Боєва О.С.)

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Політехномет», м. Запоріжжя

про стягнення суми 245 802,46 грн, -

ВСТАНОВИВ:

03.04.2023 року до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Політехномет» 111 677,26 грн. основного боргу (попередньої оплати), 134 125,20 грн. штрафних санкцій, всього 245 802,46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання щодо поставки товару в обсязі, узгодженому умовами договору купівлі-продажу №09/03/1283-МТР від 24.09.2018 року, за який позивач сплатив попередню оплату 111 677,26 грн.

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором більш ніж на 1522 календарних днів, позивач втратив інтерес до виконання відповідачем зобов`язання щодо поставки товару, тому просив суд стягнути з відповідача попередню оплату у розмірі 111 677,26 грн. та штраф, нарахований ним на підставі п. 6.9 договору у розмірі 10% від договірної ціни.

Правовими підставами позову позивач зазначав ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 612, 627, 655, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.07.2023 року у справі № 908/1062/23 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Політехномет» на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» суму 111 677,26 грн. попередньої оплати за договором купівлі-продажу №09/03/1283-МТР від 24.09.2018 року, 134 125,20 грн. штрафних санкцій.

Рішення мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині поставки товару або повернення попередньої оплати у сумі 111 677,26 грн., що становить 25% попередньої оплати та правом позивача на стягнення штрафу у визначеному ним розмірі. Також суд зазначив, що відповідачем частково було поставлено товар за видатковою накладною №00000019 від 17.07.2019 року і це свідчить про переривання та продовження строків позовної давності, тому позивачем не було пропущено такий строк.

Не погодившись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Політехномет» подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати, в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:

- суд не вказав, згідно якого платіжного доручення була зроблена спірна передплата за товар, враховуючи, що за умовами договору як передплата так і поставка здійснюються окремо по кожній позиції і найменуванню товарів, вказаних у додатках;

- дії відповідача щодо часткового виконання ним умов договору з поставки за накладною №00000019 від 17.07.2019 року не свідчать про здійснення ним дій по всьому договору, а тому така поставка не перериває строк позовної давності;

- в матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем листів №01/01/07/1145 від 02.12.2020 року та №01/01/02/92 від 18.02.2021 року на адресу відповідача; при цьому відповідь відповідача №84 від 27.10.2021 року не свідчить про визнання останнім боргу;

- позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки, у позові позивач розраховує штрафні санкції окремо за кожну позицію товару, при цьому за всіма позиціями, на які посилається позивач при розрахунку штрафних санкцій, товар було поставлено;

- як стверджує позивач поставка товару була здійснена 08.01.2019 року, а отже початок перебігу строку позовної давності починається з наступного дня і закінчується 09.01.2022 року і повинен застосовуватися також окремо за кожну позицію, а не взагалі за усіма видами товару;

- позовну заяву подано у 2023 році, тобто більше ніж через три роки з дня виникнення зобов`язання.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає її безпідставною, посилаючись на те, що відповідач не конкретизує, які саме норми процесуального і матеріального права були порушені судом при прийнятті оскаржуваного рішення і в чому полягає таке порушення. Також позивач зазначає, що відповідачем не надані докази на підтвердження належного виконання ним зобов`язань за договором чи на спростування факту здійснення позивачем передоплати, при цьому недопоставку товару скаржник не заперечує, а лише обґрунтовує її нездійсненням позивачем передоплати.

Позивач вказує на те, що листи №№01/01/07/1145 та 01/01/02/92 направлялися контрагенту засобами поштового зв`язку і на його електронну адресу, при цьому скаржником на ці листи надані відповідь №84 про погашення заборгованості, в якому він посилається на лист позивача від 18.02.2021 року, що ставить під сумнів неотримання відповідачем відповідних листів. Крім того, на думку позивача, ця відповідь підтверджує наявність у відповідача заборгованості по договору.

Щодо пропуску строку позовної давності, то, за переконанням позивача, посилання скаржника на закінчення строку позовної давності 09.01.2022 року є хибними. Позивач звертає увагу на те, що відповідач здійснив дії щодо визнання ним обов`язку з поставки товару, чим фактично перервав строк позовної давності. Крім того, на дату подання позовної заяви діяв карантин, а тому слід застосовувати п.12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України стосовно визначення строків позовної давності.

За твердженням позивача, судом вірно застосовані норми процесуального та матеріального права, а рішення ґрунтується на повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2023 року для розгляду справи визначено колегію суддів у складі : головуючий суддя доповідач: Верхогляд Т.А., судді: Парусніков Ю.Б., Іванов О.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.09.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Політехномет» (продавцем) та Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» (покупцем) укладений договір №09/03/1283-МТР купівлі-продажу, згідно з п.1.1 якого продавець зобов`язався передати продукцію у власність покупця, а покупець - прийняти товар та сплатити за нього відповідну грошову суму.

Відповідно до п. 1.2 договору асортимент, кількість, якість, вартість та інші характеристики товару визначені в додатках до цього договору, які є невід`ємною частиною цього договору.

Ціна товару встановлюється у національній валюті та вказується у відповідних додатках до цього договору. Загальна вартість товару за цим договором складається із сукупності вартості товару згідно з додатками (п. 3.1 договору).

Пунктом 3.2 договору встановлено, що оплата вартості товару здійснюється на умовах, визначених додатками, після отримання покупцем примірника, належним чином підписаного сторонами оригіналу договору.

Згідно з п. 5.1 договору продавець зобов`язується передати покупцю товар у строк та на умовах, визначених цим договором та відповідними додатками до цього договору.

Датою постачання товару вважається дата передачі його покупцю у місці призначення без зауважень по кількості, комплектності та якості, якщо інше не встановлено додатками до договору та/або додатковими угодами. Факт передачі товару підтверджується підписаною сторонами без зауважень видатковою накладною та/або відповідним актом приймання-передачі товару. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з дати підписання сторонами без зауважень видаткової накладної та/або акту приймання-передачі товару (п. 5.3 договору).

У п.6.9 договору сторони узгодили, що за порушення строку постачання товару, у тому числі, викликане виявленням нестачі товару або постачанням товару, який не відповідає якості та комплектності, що обумовило необхідність заміни або додаткового постачання товару у порядку визначеному п.5.12, п.5.13 договору, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від договірної ціни.

Пунктом 11.1 договору встановлено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє протягом 1 року, але в будь-якому разі - до повного виконання взаємних зобов`язань сторонами.

У додатку №1 до договору сторони визначили, що загальна вартість товару, що поставляється за цим договором, складає 678 194,40 грн. Умови оплати 25% попередньої оплати, 75% по факту поставки кожної партії товару протягом 15 банківських днів. Термін поставки товару: в таблиці позиції № 1, № 2, №3, № 4 протягом 30 календарних днів з моменту попередньої оплати, позиції № 5, № 6 протягом 105 календарних днів з моменту попередньої оплати.

Відповідно до додатку №2 до договору загальна вартість товару, що поставляється за цим договором, складає 2 087 294,40 грн. Умови оплати 25% попередньої оплати, 75% по факту поставки кожної партії товару протягом 15 банківських днів. Термін поставки товару: в таблиці позиції № 1, № 2, № 4 протягом 105 календарних днів з моменту попередньої оплати, позиція № 3 протягом 30 календарних днів з моменту попередньої оплати.

Додатковою угодою №1 від 08.04.2019 року до договору визначено перелік виробників в тексті над таблицею та в таблиці додатку №2 до договору у наступній редакції: «Товар виробництва ТОВ «ВС «Сталь Конструкція» (Україна); ТОВ «Південьтранскомплект» (Україна); ТОВ «ГК «Пріоритет» (Україна))».

На виконання умов договору (додатків №№1,2) позивач здійснив перерахування попередньої оплати на загальну суму 691 372,20 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 13697-П18 від 25.09.2018 року на суму 97568,40 грн, №13698-П18 від 25.09.2018 року на суму 71 980,20 грн, №13696-П18 від 25.09.2018 року на суму 521 823,60 грн. Зазначені платіжні доручення містять посилання на договір та додаткові угоди.

Відповідач зобов`язання за договором у частині поставки товару у повному обсязі по позиції 1 додатку №2 до договору Труби сталевої ел.зв. 530х10 гр. В ст. 20 ГОСТ 10704-91, ГОСТ 10705-80 у кількості 14,283 т., загальною вартістю 455 913,36 грн. не здійснив.

З метою врегулювання спору на адресу відповідача був надісланий лист №01/01/07/1145 від 02.12.2020 року, в якому позивач повідомляв про неналежне виконання відповідачем зобов`язань, зокрема, за договором №09/03/1283-МТР від 24.09.2018 року та вимагав протягом 7 днів з дати отримання цієї вимоги здійснити поставку товару на загальну суму 455 913,36 грн., а у разі невиконання вимоги щодо поставки товару по договору №09/03/1283-МТР від 24.09.2018 року протягом 7 днів з дати отримання цього листа повернути сплачену позивачем суму попередньої оплати в розмірі 111 677,26 грн.

Повторно позивач звернувся до відповідача з листом №01/01/07/92 від 18.02.2021 року з вимогою протягом 7 днів з дати отримання цього листа повернути грошові кошти у розмірі 111 677,26 грн., зазначивши при цьому, що договір №09/03/1283-МТР від 24.09.2018 року вважається розірваним в частині, що стосується недопоставленого товару (труба сталева ел.зв. 530х10 гр. В ст.20 ГОСТ 10704-91, ГОСТ 10705-80 в кількості 14,283 т.).

Листом №84 від 27.10.2021 року відповідач повідомив позивача, що питання з повернення коштів у рамках договору №09/03/1283-МТР від 24.09.2018 року буде вирішено до кінця року після надходження коштів по двох напрямкам (компенсація за вкрадені труби та збитки, спричинені незаконними діями правоохоронних органів).

У зв`язку з недопоставкою товару позивачем нараховано 10 % штрафу від договірної ціни на підставі п.6.9 договору поставки.

Невиконання відповідачем зобов`язань з поставки товару в узгодженій кількості та неповернення ним отриманої передплати у сумі 111 677,26 грн. і несплата 134125,20 грн. штрафних санкцій, стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі .

На думку колегії суддів суд першої інстанції вірно визначився з обґрунтованістю доводів позивача та висновки суду відповідають обставинам справи та наданим сторонами доказам.

Так, п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. ст. 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

За змістом ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662, ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У даному випадку, у додатках №1 та №2 до договору сторонами були узгоджені строки поставки товару, по деяких позиціях товару 30 календарних днів з моменту попередньої оплати, по інших 105 календарних днів з моменту попередньої оплати. Загальна вартість товару за договором складає 3 226 403,60 грн. з ПДВ.

Відповідно до умов додатку №1 до договору загальна вартість товару, який повинен бути переданий позивачу складає 678 194,40 грн. Відтак, передоплата за товар становить 169 548,60 грн. (25% від загальної вартості товару).

Згідно з додатком №2 до договору загальна вартість товару складає 2 087 294,40 грн. Переплата (25%) складає 521 823,60 грн.

Матеріали справи містять докази виконання позивачем зобов`язань щодо перерахування 25.09.2018 року на користь відповідача 25% передоплати на загальну суму 691 372,20 грн. (97 568,40 грн. + 71 980,20 грн. + 521 823,60 грн.).

Згідно з умовами додатку №2 до договору поставка товару повинна була бути здійснена у строк до 08.01.2019 року (25.09.2018 року сплачена попередня оплата + 105 календарних днів).

Також в матеріалах справи наявні видаткові накладні, відповідно до яких відповідач передав позивачу у період з 22.10.2018 по 09.01.2019 року обумовлений в договорі № 09/03/1283-МТР від 24.09.2018 року товар на суму 1 946 660,30 грн. Зазначені видаткові накладні містять посилання на договір та його додаток, назву товару, кількість, ціну без ПДВ та загальну ціну з ПДВ.

Усі накладні підписані представниками обох сторін.

Відповідно до платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи, позивач за отриманий товар здійснив оплату на загальну суму 1 756 297,42 грн.

Як зазначено вище, відповідач недопоставив товар за додатком №2 до договору в установлені строки і ця обставина ним не заперечується.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані тощо. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі № 910/12382/17).

Щодо досліджуваної справи, то з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, враховуючи порушення відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу №09/03/1283-МТР від 24.09.2018 року в частині поставки товару у передбаченому цим договором обсязі та ненадання відповідачем належних доказів, які б спростовували таке порушення, а також з огляду на втрату інтересу позивачем до такої поставки, господарським судом зроблено правильний висновок про наявність підстав для повернення відповідачем передоплати у сумі 111 677,26грн..

Крім того, як зазначено вище, згідно з п.6.9 договору №09/03/1283-МТР від 24.09.2018 року за порушення строку поставки товару продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від договірної ціни.

Частиною 2 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, з огляду на доведення факту порушення відповідачем строків поставки товару, місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідача 134 125,20 грн. штрафу у розмірі 10% від договірної ціни, враховуючи що таке нарахування не суперечить умовам договору, а розрахунок суми штрафу є арифметично правильним.

У частині посилання відповідача на сплив строку позовної давності апеляційний господарський суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Визначення початку відліку позовної давності міститься у ст. 261 Цивільного кодексу України, відповідно до частини першої якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 264 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Одночасно, відповідно до положень ч.1 ст.74, ч.1 ст.76, ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як було вірно зазначено місцевим господарським судом, у додатках № 1 та № 2 до договору №09/03/1283-МТР від 24.09.2018 року сторонами були узгоджені строки поставки товару 30 календарних днів з моменту попередньої оплати та 105 календарних днів з моменту попередньої оплати.

Відповідачем було частково поставлено товар за товарною позицією № 1 (додатку № 2 до договору) - 17.07.2019 року відповідно до видаткової накладної № 000019 від 12.07.2019 року. Тобто, відповідач здійснив дії щодо визнання ним обов`язку з поставки товару за договором.

Предметом розгляду справи, у тому числі, є стягнення 25% попередньої оплати за непоставлений відповідачем товар - труби сталеві ел.зв. 530х10 гр. В ст.20 ГОСТ 10704-91, ГОСТ 10705-80 у кількості 14,283 т., вартістю 455 913,36 грн. з ПДВ.

Згідно з умовами додатку №2 до договору, приймаючи до уваги здійснення 25.09.2018 року позивачем перерахування 25% передоплати, відповідач повинен був здійснити поставку за цією позицією протягом 105 днів з моменту попередньої оплати - у строк до 08.01.2019 року. Отже, у позивача виникло право на звернення до суду з позовом з дня, наступного за днем, коли зобов`язання мало бути виконане, а саме з 09.01.2019 року по 10.01.2022 року (в межах строку позовної давності).

Крім того, листом №84 від 27.10.2021 року відповідач повідомив позивача про складнощі щодо додержання строку повернення коштів за договором №09/03/1283-МТР від 24.09.2018 року та зазначив, що до кінця року заборгованість буде погашена.

При цьому, у своєму листі відповідач, у тому числі, послався на лист позивача №01/01/02/92 від 18.02.2021 року, що спростовує доводи скаржника про неотримання ним останнього.

За переконанням колегії суддів, зміст листа №84 від 27.10.2021 року прямо свідчить про погодження ТОВ «Політехномет» з наявністю у нього невиконаних зобов"язань за договором (за спірною поставкою), а отже, свідчить про визнання відповідачем боргу. Тому посилання скаржника на незазначення у цьому листі сум передоплати та штрафу не впливає на факт такого визнання.

Одночасно слід зазначити, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 року № 540-ІХ розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту: « 12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.».

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11.03.2020 року № 211 з 12 березня 2020 року на усій території України установлено карантин, який станом на час ухвалення рішення у даній справі було запроваджено до 30.06.2023 року.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-ІХ від 30.03.2020 року продовжений строк позовної давності на строк дії карантину як щодо основного боргу, так і щодо штрафних санкцій.

Згідно з матеріалами справи, з позовом ПАТ «Укрнафта» звернулося у квітні 2023 року, тобто під час дії карантину.

З огляду на викладене, судом першої інстанції правомірно встановлено, що строк позовної давності, у даному випадку, позивачем пропущено не було. Таким чином, відповідні доводи скаржника не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Стосовно інших доводів апелянта, то відсутність у рішенні вказівки на номер платіжного доручення, за яким була зроблена саме спірна передплата за товар, не впливає на вирішення даного спору, враховуючи, що позивачем зобов`язання з передоплати товару за договором та додатками до нього виконані у повному обсязі, а факт недопоставки товару відповідачем, вартість недопоставленого товару є доведеними і вказані обставини не спростовані скаржником.

Крім того, у матеріалах справи міститься копія платіжного доручення №13696-ПР18 від 25.09.2018 року про сплату 521823,60 грн. (а.с.72) та в якому як призначення платежу зазначено: «Передоплата 25% за труби сталеві. Дог.09/03/1283-МТР/Дод.2», що свідчить про здійснення позивачем у повному обсязі попередньої оплати за товар, передбачений сторонами у додатку №2, а отже, і за спірною поставкою.

Докази у спростування проведення такої оплати позивачем скаржником також не надані.

Доводи скарги про безпідставність розрахунку штрафних санкцій з урахуванням, у тому числі, позицій, за якими товар було поставлено, є безпідставними, оскільки з умов п. 6.9 укладеного сторонами договору вбачається нарахування штрафних санкцій за порушення строку постачання від договірної ціни, а не лише від ціни непоставленого товару.

Таким чином, позивачем обґрунтовано зроблені розрахунки штрафних санкцій, з урахуванням і тих поставок, що відбулися, але поза межами встановленого договором та додатками до нього строків ( зокрема, за позицією 6 додатку №1 - на 22 дні, за додатком №2: за 2 позицією на більш ніж 94 календарних дні та за 4 позицією на 1 календарний день).

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» та ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 року у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 року, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів апелянта суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують вказаних вище висновків суду.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Апелянтом належними та допустимими доказами не доведено порушення його прав, за захистом яких він звернувся до суду.

За приписами п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У даному випадку, звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків місцевого господарського суду та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.269, 275, 276, 282 284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Політехномет» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 06.07.2023 року у справі № 908/1062/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя О.Г.Іванов

СудЦентральний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення12.12.2023
Оприлюднено15.12.2023
Номер документу115614335
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг

Судовий реєстр по справі —908/1062/23

Судовий наказ від 12.01.2024

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Боєва О.С.

Судовий наказ від 12.01.2024

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Боєва О.С.

Постанова від 12.12.2023

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Верхогляд Тетяна Анатоліївна

Ухвала від 07.09.2023

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Верхогляд Тетяна Анатоліївна

Ухвала від 14.08.2023

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Верхогляд Тетяна Анатоліївна

Рішення від 06.07.2023

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Боєва О.С.

Ухвала від 10.04.2023

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Боєва О.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні