Ухвала

від 05.07.2023 по справі 309/3654/21

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 309/3654/21

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.07.2023 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді судове провадження 11-сс/4806/310/23 за апеляційною скаргою прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Хустського районного суду Закарпатської області від 06.06.2023.

Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Хустського РУП ГУ НП України в Закарпатській областіпро обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, щодо:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366, КК України, відомості про які 09.09.2021 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021071050000293.

Цією ж ухвалою на підозрюваного ОСОБА_7 відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покладено обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи.

Клопотання слідчий обґрунтував тим, що у провадженні СВ Хустського РУП ГУ НП у Закарпатській області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесеного 09.09.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12021071050000293, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 відповідно рішення № 1 засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Галбудстандарт» від 06.04.2017, в період з 06.04.2017, будучи призначеним на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Галбудстандарт», юридична адреса с. Мельнич, вул. Шевченка, 19, Жидачіського району Львівської області, код 41266187, та будучи засновником вказаного Товариства, відповідно статуту якого, затвердженого протоколом зборів № 1 від 06.04.2017, будучи уповноваженим здійснювати поточне планування та управління (керівництво) діяльністю Товариства, таким чином будучи наділеним організаційно розпорядчими функціями, а від так являючись службовою особою, під час виконання договору № 8 від 11.02.2020 укладеного між Ізянською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЛБУДСТАНДАРТ», відповідно якого ТзОВ «ГАЛБУДСТАНДАРТ» взяло на себе зобов`язання виконати роботи «Туристичний комплекс для сімейного відпочинку з форелевим господарством «Ізаліс» (нове будівництво) в с. Іза, Хустського району,

-2-

на загальну суму 4380000 (чотири мільйони триста вісімдесят тисяч) грн та відповідно додаткових угод № 1 від 18.02.2020, № 2 від 04.08.2020 та № 3 від 09.12.2020, фінансування та розрахунки якого проводились за рахунок коштів сільського бюджету с. Іза в розмірі 200000 грн та за рахунок коштів державного бюджету в розмірі 4180000 грн, усвідомлюючи протиправність карність та суспільну небезпечність своїх дій, а також настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи в інтересах ТзОВ «ГАЛБУДСТАНДАРТ» в період з 06.10.2020 по 28.12.2020, шляхом зловживання своїм службовими становищем, яке виразилось у внесенні завідомо неправдивих відомостей до офіційних документів, заволодів коштами Ізянської сільської ради та в подальшому Хустської міської ради, яка являється правонаступником Ізянської сільської ради, в розмірі 396786 грн 26 коп., спричинивши державному бюджету України в особі Хустської міської раді, яка являється правонаступником Ізянської сільської ради, матеріальну шкоду на вказану загальну суму, що станом на 2020 рік відповідає великим розмірам.

04.05.2023 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 191 КК України.

Клопотання обґрунтоване необхідністю застосування щодо ОСОБА_7 найсуворішого запобіжного заходу, зважаючи на обґрунтованість підозри, тяжкістю покарання, яке загрожує йому в разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а також ризиків, пов`язаних з тим, що підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування, суду, незаконно впливати на свідків, експертів у кримінальному провадженні (перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування), перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя вказав на те, що обґрунтована підозра ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та його тяжкість, за відсутності доведеності ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не свідчать про достатність підстав стверджувати, що при застосуванні щодо підозрюваного ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу, підозрюваний буде перешкоджати повному, швидкому та об`єктивному розслідуванню кримінального провадження будь-яким способом. Також слідчим суддею констатовано, що підозрюваний ОСОБА_7 не судимий, неодружений, з вищою освітою, директор Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛБУДСТАНДАРТ», тому слідчий суддя дійшов висновку про те, що відносно підозрюваного ОСОБА_7 доцільно застосувати більш м`який запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, який забезпечить його належну процесуальну поведінку.

В апеляційній скарзіпрокурор просить ухвалу слідчого судді від 06.06.2023 скасувати, постановити нову та обрати відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою. Вважає ухвалу незаконною та необґрунтованою і такою, що не відповідає об`єктивно з`ясованим фактичним обставинам, є невмотивованою, оскільки слідчим суддею не наведено належних і достатніх підстав для ухвалення вказаного рішення. Поза увагою слідчого судді залишилось те, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, одне яких є тяжким, за вчинення якого передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, а також наявність ризиків того, що ОСОБА_7 , розуміючи невідворотність покарання за вчинені злочини, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, експертів у кримінальному провадженні, перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином та може вчинити інше кримінальне правопорушення.

-3-

Жоден інший більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного ОСОБА_7 , що в подальшому може призвести до невиконання останнім процесуальних рішень.

Судове провадження розглядається за відсутності прокурора, підозрюваного, захисника. При цьому, враховується, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, а також те, що від них не надходили заяви чи клопотання про відкладення розгляду судового провадження на інший термін та відомості про поважність причин їх неявки.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) констатував, що Конвенція, по суті, відсилає до національного законодавства і встановлює обов`язок забезпечувати дотримання матеріально-правових та процесуальних норм такого законодавства, водночас вимагаючи також, щоб будь-яке позбавлення свободи відповідало меті статті 5, яка полягає в захисті людини від свавілля.

Таким чином, підставами для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення; наявність конкретних фактичних та правових підстав.

Розумність підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту й затримання, закріпленої в статті 5 Конвенції.

Відповідно практики ЄСПЛ «розумна підозра у вчиненні кримінального правопорушення, про яку йдеться в статті 5 пар. 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин».

Вимога розумної підозри містить у собі два питання. Перше з них становить питання права: розумна підозра має стосуватися правопорушення, передбаченого законом; друге питання факту: мають бути доведені обставини, які за розумного та неупередженого тлумачення викликають підозру щодо причетності певної особи до певного злочину.

Колегія суддів враховує, що стандарт переконання «розумна підозра» достатньо вимогливий, хоча значно слабкіший за стандарт «поза розумним сумнівом», який вимагається для кримінального засудження.

-4-

Апеляційний суд звертає увагу учасників провадження на те, що ця вимога не означає, що сторона обвинувачення навіть на ранніх стадіях розслідування, зобов`язана довести всі елементи правопорушення, оскільки цей стандарт не вимагає, щоб сторона обвинувачення мала докази, достатні для остаточного вирішення питання про винуватість особи, а тому правильність кваліфікації діяння, встановлення наявності чи відсутності в діях особи складу кримінального правопорушення на даній стадії слідчим суддею та судом не перевіряється, оскільки відносить до повноважень суду при судовому розгляді справи.

Колегія суддів враховує, що підозра, яка повідомлена ОСОБА_7 є обґрунтованою, а долучені до клопотання докази є такими, що переконують неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила даний злочин.

Розглядаючи клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя дослідив відомості, на яких ґрунтується вручена та оголошена підозра та перевірив достатність та належність цих відомостей для формулювання розумної підозри.

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою ретельно перевірялись при розгляді клопотання.

Частиною 3 статті 176 КПК України передбачено, що слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є недостатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першої цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

При судовому розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя з`ясував питання про обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_7 підозри, яка підтверджується долученими до матеріалів клопотання доказами, які на даній стадії є достатніми для висновку про обгрунтованість підозри. При прийнятті рішення слідчим суддею враховано практику Європейського суду з прав людини та п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з врахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Приймаючи рішення про обрання запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , слідчий суддя в ухвалі врахував всі обставини з якими закон пов`язує можливість застосування того чи іншого запобіжного заходу. Зокрема, зазначено, що клопотання не містить обґрунтування того, що більш м`який запобіжний захід не здатний запобігти ризикам у кримінальному провадженні, а необхідність застосування виняткового запобіжного заходу жодним чином не доведена.

Слідчий суддя обгрунтовано прийшов до висновку про відсутність існування ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, заявлених у клопотанні та а також, беручи до уваги дані про особу підозрюваного, який не судимий, з вищою освітою, директор Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛБУДСТАНДАРТ», позитивно характеризується по місцю проживання, молодий за віком, має постійне місце проживання та реєстрації, визнав достатнім застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання.

Колегія суддів, погоджується з висновками слідчого судді, що прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки

-5-

його доводи про ризик незаконного впливу на свідків та потерпілого, переховування від органів досудового розслідування та суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення ґрунтуються виключно на припущеннях та тяжкості можливого покарання.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високий ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, слідчий суддя обґрунтовано прийшов до висновку про те, що стороною обвинувачення у судовому засіданні не доведено наявність підстав вважати існуючими ризики того, що підозрюваний ОСОБА_7 можепереховуватись від органу досудового розслідування чи суду, а також незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки доказів про можливість такого впливу чи його здійснення, а так само неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_7 не було надано як слідчому судді під час розгляду клопотання, так і суду апеляційної інстанції, у зв`язку з чим вказані ризики за змістом є виключно припущеннями.

Обґрунтування, які викладені прокурором в апеляційній скарзі, не доводять наявність ризиків згідно п. 1, 3 ч. 1ст. 177 КПК України, оскільки вони не підтвердженні будь-якими доказами, а лише мають загальне формулювання про можливість вчинення підозрюваним таких дій.

Крім того, враховуючи відсутність доказів на підтвердження конкретних фактів, які б вказували на те, що ОСОБА_7 вчинив чи ймовірно вчинить дії на створення перешкод у встановленні обставин, які підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні, колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді щодо відсутності існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Більш того, з часу розгляду клопотання до часу апеляційного розгляду прокурором не надано доказів на підтвердження неналежної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 , яка б перешкоджала досудовому розслідуванню та встановленню істини у кримінальному провадженні щодо нього та свідчили б про наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Окрім того, обґрунтування, які викладені прокурором в апеляційній скарзі не доводять наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки вони не підтвердженні будь-якими доказами, а лише мають загальне формулювання про можливість вчинення підозрюваним таких дій, у зв`язку з чим вказані ризики за змістом є виключно припущенням.

Колегія суддів вважає, що з урахуванням обставини кримінального провадження та відсутності заявлених слідчим у клопотанні ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов вірного висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні клопотання та застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання.

Наведені прокурором в апеляційній скарзі доводи про наявність відповідних ризиків, а саме спроб ОСОБА_7 здійснити дії передбачені ч. 1ст. 177 КПК України на думку колегії суддів, також є безпідставними, оскільки доказів на підтвердження цього до клопотання не надано, натомість твердження прокурора про необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою як

-6-

превентивного заходу для запобігання фактично вчинення інших кримінальних правопорушень в майбутньому у даному випадку, є голослівними, тому також не заслуговує на увагу.

При прийнятті рішення колегія суддів також враховує й те, що в апеляційній скарзі прокурор не посилався на обставини, які можуть свідчити про те, що інший, менш суворий, запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України, а також, не посилався на те, що з часу постановлення слідчим суддею рішення про застосування особистого зобов`язання, ОСОБА_7 не виконує покладені на нього обов`язки.

Колегія суддів приходить до висновку про те, що підстави і обставини, з яких суд частково задовольнив клопотання слідчого, є достатньо обґрунтованими, оскільки вони вказують на те, що слідчий у клопотанні, прокурор в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі в повному обсязі не довів суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_7 на свободу.

Єдиною наявною підставою для обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою є тяжкість кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_7 та суворість можливого покарання.

Наведені обставини дають підстави апеляційному суду вважати, що забезпечення виконання процесуальних обов`язків підозрюваного можливо із застосуванням менш суворого запобіжного заходу, а саме особистого зобов`язання.

За таких обставин слідчий суддя дійшов правильного висновку про відсутність підстав для застосування виняткового запобіжного заходу, оскільки запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов`язків.

Необхідності обмеження права ОСОБА_7 на свободу, передбаченого кримінальним процесуальним законом України, ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини в контексті зазначеного кримінального провадження немає, а тому апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді, якою до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді особистого зобов`язання залишити без змін, оскільки колегія суддів уважає, що такий запобіжний захід в повній мірі забезпечить запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

При прийнятті рішення колегія суддів також, враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час апеляційного розгляду стороною обвинувачення не заявлялось клопотань щодо приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б могли вплинути на висновки суду; а також положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Хустського районного суду Закарпатської області від 06.06.2023, щодо ОСОБА_6 , - без змін.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді