Рішення

від 06.07.2023 по справі 911/2726/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2023Справа № 911/2726/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дібрівка Агросервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінтер постач тревел 2025"

про стягнення 289 000,79 грн.

Суддя Борисенко І. І.

Представники сторін: без виклику

обставини справи:

До Господарського суду Київської області з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Дібрівка Агросервіс" (далі - ТОВ "Дібрівка Агросервіс", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнат Агро Сервіс" (далі - ТОВ "Магнат Агро Сервіс", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 289 000,79 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поворотної фінансової допомоги від 19.03.2021 в частині своєчасного та повного повернення наданих коштів, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість.

У позові ТОВ "Дібрівка Агросервіс" просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 170 000,00 грн., пеню у сумі 69 672,05 грн., інфляційні втрати у сумі 49 328,74 грн., що разом становить 289 000,79 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.12.2022 матеріали вказаної справи № 911/2726/22 за позовом ТОВ "Дібрівка Агросервіс" було вирішено передати за територіальною підсудністю до Господарського суду м. Києва.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями 30.03.2023, ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2022 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/2726/22, розгляд справи призначено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторонам надано можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки. Цією ж ухвалою було встановлено, що відповідач - ТОВ "Магнат Агро Сервіс" змінив своє найменування на ТОВ "Вінтер постач тревел 2025", тому при розгляді справи суд керується цими актуальними відомостями.

Відповідно до ст. 120 ГПК України судом вчинені дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі була надіслана за адресою місцезнаходження відповідача (02099, місто Київ, вулиця Бориспільська, будинок 9), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Проте, поштовий конверт (0105494302027) було повернуто суду з відміткою пошти: за закінченням терміну зберігання.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з`явилися у засідання. Зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Правом на подання відзиву відповідач у визначений судом, п`ятнадцятиденний з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для надання суду відзиву на позов з доданням доказів, строк не скористався та заперечення на позов не подав.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

19.03.2021 між ТОВ "Дібрівка Агросервіс" (позикодавець) та ТОВ "Магнат Агро Сервіс", що змінило своє найменування на ТОВ "Вінтер постач тревел 2025" (позичальник), був укладений договір про надання поворотної фінансової допомоги (далі - договір). Відповідно до умов цього договору позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а саме передає у власність позичальнику грошові кошти у розмірі, визначеному у п. 2.1 договору (п. 1.1).

Відповідно до п. 1.2 договору умовами даного договору передбачено повернення отриманих позичальником коштів в термін до 10.08.2021. Розмір фінансової допомоги за цим договором становить 170 000,00 грн. (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 3.1 позикодавець передає фінансову допомогу позичальнику в повному обсязі одним платежем шляхом перерахування відповідних грошових коштів на розрахунковий рахунок позичальника (п. 3.2 договору).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами (п. 5.1).

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору ТОВ "Дібрівка Агросервіс" надало відповідачу поворотну фінансову допомогу у сумі 170 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 641 від 29.03.2021.

Однак, відповідач свої зобов`язання щодо повернення суми наданої допомоги у строки, передбачені договором, не виконав та кошти позивачу не повернув.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Частиною 1 ст. 202 ГК України встановлено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки доказів повернення суми фінансової допомоги відповідач суду не надав, доводів позивача не спростував, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 170 000,00 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 49 328,74 грн. за прострочене зобов`язання.

Зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, вимоги про стягнення інфляційних втрат є такими, що заявлені правомірно.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила ст. 614 ЦК України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

За результатами здійсненої перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення інфляційних втрат судом встановлено, що їх розмір відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства і є арифметично вірним, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 49 328,74 грн - інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, за прострочення зобов`язання позивач просив також стягнути з відповідача пеню у сумі 69 672,05 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як вбачається із договору, у пункті 4.1 договору сторони домовились, що у разі неповернення коштів у термін, передбачений п. 1.2 даного договору, сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день користування коштами. Штрафні санкції за цим договором нараховуються протягом усього періоду порушення.

Перевіривши розрахунок штрафних санкцій відповідно до вимог закону, суд прийшов до висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 69 597,53 грн., тобто у меншій сумі, ніж просить позивач, оскільки при розрахунку штрафних санкцій позивачем було враховано дату повернення позики, у той час як нарахування пені мало здійснюватись на наступний день після виконання зобов`язання.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "Дібрівка Агросервіс" підлягають частковому задоволенню.

Щодо витрат позивача на правничу допомогу, про які він зазначав у прохальній частині позову та які він просив покласти на відповідача, суд встановив, що доказів понесення таких витрат матеріали справи не містять, тому питання щодо розподілу судових витрат суд не вирішує.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дібрівка Агросервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінтер постач тревел 2025" про стягнення заборгованості у сумі 289 000,79 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінтер постач тревел 2025" (02099, місто Київ, вулиця Бориспільська, будинок 9, ідентифікаційний код 34976833) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дібрівка Агросервіс" (09831, Київська область, Білоцерківський район, село Дібрівка, Тетіївська Тг, вул.Степова, ідентифікаційний код 32573079) основну заборгованість у сумі 170 000 (сто сімдесят тисяч) грн. 00 коп., пеню у сумі 69 597 (шістдесят дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто сім) грн. 53 коп., інфляційні втрати у сумі 49 328 (сорок дев`ять тисяч триста двадцять вісім) грн. 74 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 333 (чотири тисячі триста тридцять три) грн. 89 коп.

У решті позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І. Борисенко