Рішення

від 06.07.2023 по справі 910/5276/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.07.2023Справа № 910/5276/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грізлі-Охорона 08"

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Саперне поле 3"

про стягнення 500 964,10 грн.,

Без виклику (повідомлення) представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Грізлі-Охорона 08" (далі - позивач, Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Саперне поле 3" (далі - відповідач, Об`єднання) про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 500 964,10 грн., з яких: 254 250,00 грн. - основний борг, 93 314,00 грн. - пеня, 5 326,61 грн. - 3 % річних, 26 986,09 грн. - інфляційні втрати, 121 087,40 грн. - санкція, встановлена пунктом 5.5.1 договору про надання послуг з охорони майна, підтримання порядку та здійснення контрольно-перепускного і внутрішньо-об`єктового режиму від 01.02.2022 року № 2527 (далі - Договір).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.04.2023 року відкрито провадження у справі № 910/5276/23, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

24.04.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява Об`єднання від 25.04.2023 року, в якій останнє просило суд перейти до розгляду справи № 910/5276/23 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 01.05.2023 року господарський суд міста Києва залишив вищенаведену заяву відповідача без задоволення.

02.05.2023 року через систему "Електронний суд" надійшов відзив Об`єднання на позовну заяву (зареєстрований в системі "Електронний суд" 01.05.2023 року), в якому відповідач заперечив проти задоволення позову, зважаючи на його необґрунтованість, а також враховуючи неякісне надання Товариством охоронних послуг. Також відповідач заперечив факт отримання ним актів приймання-передачі наданих послуг, зокрема, за липень 2022 року, та вказав на наявність правових підстав для зменшення заявленої позивачем суми санкцій. Об`єднання у відзиві поставило позивачу запитання про обставини, що мають значення для справи, а також просило суд встановити йому додатковий строк на подання додаткових доказів у вигляді заяв свідків, які можуть підтвердити факт неналежного виконання позивачем умов укладеного між сторонами Договору.

Крім того, у наведеному відзиві Об`єднання просило суд витребувати у АТ "Укрпошта" докази вручення поштового відправлення № 0209077738530 (яким на адресу відповідача, за твердженням Товариства, були направлені акти приймання-передачі наданих за договором послуг, зокрема за липень 2022 року) особі, яка отримала це повідомлення, а саме: копію з Реєстру поштових відправлень.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.05.2023 року клопотання Об`єднання про витребування доказів задоволено та витребувано в АТ "Укрпошта" докази вручення поштового відправлення № 0209077738530 особі, яка отримала це повідомлення, а саме: копію з Реєстру поштових відправлень, або письмові пояснення з обґрунтуванням причин неможливості надання витребуваних судом документів. Водночас цією ухвалою у задоволенні клопотання Об`єднання про встановлення йому додаткового строку для подання доказів (показань свідків) відмовлено та одночасно запропоновано Товариству надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання по суті, поставлене Об`єднанням у відзиві на позовну заяву в порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України, у формі заяви свідка, а також надіслати копію такої заяви свідка відповідачу.

16.05.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла відповідь Товариства від 12.05.2023 року на відзив на позовну заяву, в якій позивач наголосив на неодноразовому направленні на адресу відповідача акту приймання-передачі наданих за договором послуг за липень 2022 року, який згідно з положеннями Договору вважається підписаним, а зазначені в ньому послуги - наданими у повному обсязі. Також у цій заяві по суті справи позивач у простій письмовій формі виклав відповіді на поставлені відповідачем у відзиві на позов запитання.

22.05.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли заперечення відповідача від 22.05.2023 року на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких Об`єднання зазначило, що з 16.05.2022 року Товариство повинно було забезпечити цілодобову охорону на 6 постах та на кожній зміні мав бути старший зміни з цілодобовим графіком роботи, проте в порушення означених умов вимоги щодо кількості постів та старшого змін виконавцем (позивачем) забезпечено не було. Також відповідач наголосив, що твердження Товариства про те, що засобами поштового зв`язку було направлено акти за травень, червень та липень 2022 року, а підписаними повернуто акти лише за травень та червень 2022 року, не підтверджує того факту, що відповідач засобами поштового зв`язку отримував акти за травень-липень 2022 року. Об`єднання вказало, що воно оплатило позивачеві послуги, які ним не були надані у повному обсязі за весь період існування між сторонами договірних відносин, тоді як послуги у липні 2022 року Об`єднання вважає ненаданими у повному обсязі та належної якості з огляду на неотримання відповідачем акту приймання-передачі наданих послуг за липень 2022 року та порушення позивачем інших умов Договору. До цієї заяви по суті справи відповідачем долучено ряд нотаріальних заяв свідків разом з клопотанням про поновлення строку на подання таких додаткових доказів.

Як було зазначено вище, у відзиві на позовну заяву Об`єднання просило суд встановити йому додатковий строк на подання доказів у вигляді показань свідків, які можуть підтвердити факт неналежного виконання позивачем умов укладеного між сторонами Договору.

Разом із тим, ухвалою від 08.05.2023 року господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні наведеного клопотання Об`єднання з огляду на те, що відповідачем не було наведено суду поважних причин неможливості подання ним заяв свідків у встановлений законом строк, а також не надано належних доказів на підтвердження наявності відповідних обставин. Крім того, Об`єднанням не обґрунтовано, яким чином встановлення факту неналежного виконання позивачем умов укладеного між сторонами договору вплине на результат вирішення даного спору, а також чи входять ці обставини до безпосереднього предмета доказування у справі.

Відповідно до частина 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Оскільки долучені до заперечень на відповідь на відзив заяви свідків подані Об`єднанням поза межами встановленого законом строку, і останнє належним чином не обґрунтувало неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від відповідача, суд не приймає вищенаведені докази до розгляду.

23.05.2023 року до суду надійшов лист АТ "Укрпошта" від 22.05.2023 року № 103.003.-4226-23 з інформацією щодо вручення поштового відправлення № 0209077738530.

Інших заяв чи клопотань від сторін до суду не надходило.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.02.2022 року між відповідачем (замовник) та позивачем (виконавець) був укладений договір про надання послуг з охорони майна, підтримання порядку та здійснення контрольно-перепускного і внутрішньо-об`єктового режиму № 2527 (далі - Договір), за умовами якого виконавець за завданням замовника зобов`язується надавати послуги з охорони майна, підтримання порядку та здійснення контрольно-перепускного і внутрішньо-об`єктового режиму на об`єктах, а замовник зобов`язується приймати та своєчасно оплачувати належним чином надані послуги.

Вказаний правочин, а також додаткова угода від 11.05.2022 року № 1 та додатки до нього, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками цих суб`єктів господарювання.

За умовами Договору об`єктом (об`єктами) є житлові будинки, прибудинкова та прилегла територія, паркінги, будівлі, споруди, інше майно Об`єднання, яке знаходиться за адресою: 01042, місто Київ, вулиця Саперне поле, будинок 3, перелік яких визначений в Додатку № 1 до цього Договору.

Пост - персонал охорони (охоронник) виконавця, відповідальний за охорону певного об`єкта, його частини (ділянки) тощо. Назва, індивідуальний номер, функціональне призначення, місце та час надання послуг постом, інші характеристики послуг кожного поста, а також вартість надання послуг кожним постом на місяць, визначаються в додатках до цього Договору.

До переліку послуг згідно з пунктом 1.2 цього Договору віднесено:

- забезпечення схоронності і цілісності обладнання та іншого майна, належним чином переданого під охорону (згідно Акта приймання-передачі майна під охорону) на об`єктах, в спосіб та в обсязі, визначеному в додатках до цього Договору;

- виявлення та попередження неправомірних дій на об`єктах згідно вимог чинного законодавства України;

- забезпечення контрольно-перепускного режиму на об`єктах;

- забезпечення контролю за внесенням та винесенням товарно-матеріальних цінностей;

- підтримка громадського порядку і дотримання встановлених правил поведінки на об`єктах згідно вимог чинного законодавства України;

- вжиття заходів щодо припинення ознак протиправної поведінки фізичних осіб на об`єктах, вжиття заходів щодо затримання порушників згідно вимог чинного законодавства України.

Відповідно до пункту 4.1 Договору, з урахуванням додаткової угоди від 11.05.2022 року № 1, вартість послуг за цим Договором складає загальну вартість надання послуг всіма постами, що передбачені додатком № 1 до Договору, та становить 254 250,00 грн. без ПДВ за один місяць надання послуг охорони. Слід також зазначити, що означеною додатковою угодою від 11.05.2022 року № 1 сторони погодили зменшення кількості постів.

Згідно з пунктом 4.2 цього правочину замовник оплачує послуги виконавця згідно пункту 4.1 Договору, що надані у відповідному місяці, не пізніше 5-ти робочих днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі послуг, наданих у відповідному місяці на підставі даного Договору.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що послуги за цим Договором вважаються наданими після підписання акта приймання-передачі наданих послуг. Виконавець кожного місяця надає замовнику акт приймання-передачі наданих послуг. Замовник протягом 3 (трьох) календарних днів підписує акт приймання-передачі наданих послуг або направляє виконавцю мотивовану відмову від підписання. Якщо протягом вказаного терміну акти наданих послуг не будуть підписані чи виконавцем не буде одержано мотивованої відмови, то акти наданих послуг вважаються підписаними, а дані послуги наданими належним чином і в повному обсязі без будь-яких зауважень та претензій зі сторони замовника. Правові наслідки такого факту прирівнюються до правових наслідків підписання актів наданих послуг.

За умовами пунктів 4.4-4.6 Договору оплату за послуги виконавця відповідно до умов цього Договору за згодою сторін, що оформлена письмово у вигляді додаткової угоди до цього Договору, може бути як зменшено, так і збільшено в залежності від обсягу фактично наданих послуг.

Оплата відбувається шляхом перерахування грошових коштів за наданими виконавцем реквізитами поточного рахунку виконавця відповідно до чинного законодавства України.

Остаточний розрахунок та задоволення взаємних вимог проводиться протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту розірвання або закінчення дії цього Договору.

Відповідно до пункту 7.1 Договору, з урахуванням додаткової угоди від 11.05.2022 року № 1 до нього, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє по 31 липня 2022 року включно, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання обома сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

Судом встановлено що у Додатках № 1 та № 2 до Договору сторони погодили Перелік постів та Особливі вимоги та санкції (що застосовуються до виконавця).

У позовній заяві Товариство вказувало на те, що воно належним чином виконувало покладені на нього зобов`язання з надання послуг по охороні майна, підтримання порядку та здійснення контрольно-перепускного і внутрішньо-об`єктового режиму на об`єктах замовника. Виконавець також вказав, що протягом строку дії Договору та надання послуг за цим правочином, за згодою сторін, мали місце випадки фактичного зменшення обсягу послуг за Договором без укладення сторонами відповідних додаткових угод, проте з фіксацією фактичного обсягу таких послуг в актах наданих послуг.

Обґрунтовуючи пред`явлені вимоги, Товариство посилалося на систематичне порушення відповідачем платіжної дисципліни та несвоєчасну оплату наданих йому виконавцем за Договором послуг з охорони майна протягом лютого-червня 2022 року.

Так, судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач згідно, зокрема, з актом надання послуг від 28.02.2022 року № ER-146 надав Об`єднанню послуги з охорони за Договором на загальну суму 351 187,00 грн. Наведений акт, копія якого наявна у матеріалах справи, був підписаний представниками сторін та скріплений відбитками їх печаток без жодних зауважень чи заперечень. Крім того, у цьому акті зазначено, що замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Разом із тим, в порушення умов Договору відповідач свої зобов`язання зі своєчасної оплати наданих у лютому 2022 року послуг (які, з урахуванням положень пункту 4.2 Договору, підлягали оплаті до 07.03.2022 року включно) у добровільному порядку виконав частково, сплативши позивачу за платіжними інструкціями від 16.03.2022 року № 19 на суму 150 000,00 грн. та від 23.03.2022 року № 21 на суму 150 000,00 грн. грошові кошти у загальному розмірі лише 300 000,00 грн. та заборгувавши таким чином Товариству 51 187,00 грн.

Товариство вказувало, що на виконання передбачених пунктом 4.4 Договору зобов`язань позивач своєчасно передавав відповідачу через представників належним чином оформлені акти приймання-передачі наданих послуг за кожен із звітних періодів (з лютого по липень 2022 року включно). Проте, Об`єднання допускало порушення взятих на себе зобов`язань зі своєчасного підписання та повернення на адресу виконавця вищенаведених актів приймання-передачі наданих послуг.

Позивач наголошував, що внаслідок недобросовісних дій відповідача всі акти приймання-передачі наданих послуг виконавець щоразу повторно направляв на поштову адресу Об`єднання. Так, листом від 26.05.2022 року № 157/26-05 Товариство звернулося до замовника з проханням підписати та повернути направлені відповідачу разом з цим листом акти приймання-передачі наданих послуг за лютий-квітень 2022 року, а також оплатити послуги з охорони, надані останньому протягом травня 2022 року. У наведеному листі Товариство зазначало, що станом на 26.05.2022 року в Об`єднання існує заборгованість перед позивачем за Договором за послуги, надані Товариством у лютому та квітні 2022 року, у загальному розмірі 166 287,00 грн. (що підтверджується наявною в матеріалах справи копією підписаного між сторонами та скріпленого відбитками їх печаток акту звірки взаємних розрахунків № ER-527 від 27.05.2022 року).

Зважаючи на вищевказане звернення позивача, Об`єднання згідно з платіжною інструкцією від 06.06.2022 року № 72 оплатило виконавцю вартість наданих протягом квітня 2022 року послуг на суму 115 000,00 грн., а також повернуло Товариству підписані замовником акти приймання-передачі наданих послуг за лютий-квітень 2022 року.

У подальшому листом від 24.08.2022 року № 157/24-08 позивач звернувся до Об`єднання з вимогою про оплату вартості послуг, наданих замовнику за Договором протягом лютого 2022 року (на суму 51 187,00 грн.) та липня 2022 року (на суму 254 250,00 грн.). У наведеному листі позивач також просив Об`єднання підписати та повернути направлені йому разом з цим листом акти приймання-передачі наданих послуг за травень 2022 року від 31.05.2022 року № ER-271 на суму 291 314,50 грн., за червень 2022 року від 30.06.2022 року № ER-290 на суму 254 250,00 грн. та за липень 2022 року від 31.07.2022 року № ER-330 на суму 254 250,00 грн.

Разом із тим, відповідач підписав та повернув Товариству лише акти за травень та червень 2022 року.

З метою примусового стягнення з Об`єднання залишку заборгованості за надані протягом лютого 2022 року послуги за Договором у розмірі 51 187,00 грн., Товариство звернулося до господарського суду міста Києва із заявою про видачу відповідного судового наказу.

Слід зазначити, що ухвалою господарського суду міста Києва від 05.10.2022 року у видачі Товариству судового наказу за вимогою про стягнення з Об`єднання 70 237,40 грн. неустойки, 6 697,24 грн. інфляційних втрат та 837,22 грн. 3% річних, нарахованих у зв`язку з порушенням зобов`язань за Договором, було відмовлено та роз`яснено Товариству його право на звернення з тими самими вимогами у позовному порядку.

Водночас 04.10.2022 року господарським судом міста Києва було видано судовий наказ № 910/9990/22 про стягнення з Об`єднання на користь Товариства 51 187,00 грн. заборгованості за надані у лютому 2022 року послуги з охорони за Договором, після чого відповідач згідно з платіжною інструкцією від 17.10.2022 року № 209 погасив залишок цієї заборгованості перед позивачем у розмірі 51 187,00 грн. (із зазначенням призначення платежу: "Доплата за послуги охорони за лютий 2022 згідно договору № 2527 від 01.02.2022 року. Без ПДВ").

Копії підписаних між сторонами та скріплених відбитками їх печаток актів приймання-передачі наданих послуг за лютий-червень 2022 року (зокрема, акт за лютий 2022 року від 28.02.2022 року № ER-146 на суму 351 187,00 грн., акт за березень 2022 року від 31.03.2022 року № ER-192 на суму 249 701,00 грн., акт за квітень 2022 року від 30.04.2022 року № ER-231 на суму 315 000,00 грн., акт за червень 2022 року від 30.06.2022 року № ER-290 на суму 254 250,00 грн.) наявні у матеріалах справи, а вартість наданих за ними послуг не входить до предмета спору в даній справі.

У той же час, оскільки в порушення умов Договору відповідач не підписав і не повернув на адресу Товариства акт приймання-передачі наданих послуг за липень 2022 року від 31.07.2022 року № ER-330 на суму 254 250,00 грн., а також не оплатив вартість вказаних у ньому послуг та не надав виконавцю мотивованої відмови від підписання цього акту (врученого відповідачу 26.08.2022 року), та враховуючи прострочення Об`єднанням оплати вартості послуг за актами за лютий 2022 року від 28.02.2022 року № ER-146 та за липень 2022 року від 31.07.2022 року № ER-330, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення із замовника суми основного боргу в розмірі 254 250,00 грн. (за надані у липні 2022 року послуги з охорони), а також нарахованих штрафних санкцій та компенсаційних виплат.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами договору про надання послуг, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).

За умовами статті 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб`єктом підприємницької діяльності, зобов`язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов`язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Заперечуючи проти задоволення вимог позивача, Об`єднання посилалося на те, що воно не отримувало акти приймання-передачі наданих послуг, зокрема за липень 2022 року, засобами поштового зв`язку електронною поштою з ЕПЦ, як це передбачено пунктом 8.8 Договору. Жодна з уповноважених осіб Об`єднання не отримувала такі акти, хоча за відомостями Укрпошти (відстеження на сайті Укрпошти трек-номеру: 0209077738530) 26.08.2022 року відбулося вручення поштового відправлення особисто. З огляду на той факт, що позивач зазначив номер телефону: НОМЕР_1 (колишнього голови правління Об`єднання - Дордієнко Юлії), повідомлень діючому голові правління - ОСОБА_1 , не надходило.

Також відповідач наголосив, що твердження Товариства про те, що засобами поштового зв`язку було направлено акти за травень, червень та липень 2022 року, а підписаними повернуто лише за травень та червень 2022 року, не підтверджує того факту, що відповідач засобами поштового зв`язку отримував акти за травень-липень 2022 року. Об`єднання вказало, що воно оплатило позивачеві послуги, які ним не були надані у повному обсязі за весь період існування між сторонами договірних відносин, тоді як послуги у липні 2022 року Об`єднання вважає ненаданими у повному обсязі та належної якості з огляду на неотримання відповідачем акту приймання-передачі наданих послуг за липень 2022 року та порушення позивачем інших умов Договору.

Проте такі заперечення визнаються судом необґрунтованими з огляду на наступне.

Як було зазначено вище, згідно з пунктами 4.2, 4.3 Договору замовник оплачує послуги виконавця згідно пункту 4.1 Договору, що надані у відповідному місяці, не пізніше 5-ти робочих днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі послуг, наданих у відповідному місяці на підставі даного Договору.

Послуги за цим Договором вважаються наданими після підписання акта приймання-передачі наданих послуг. Виконавець кожного місяця надає замовнику акт приймання-передачі наданих послуг. Замовник протягом 3 (трьох) календарних днів підписує акт приймання-передачі наданих послуг або направляє виконавцю мотивовану відмову від підписання. Якщо протягом вказаного терміну акти наданих послуг не будуть підписані чи виконавцем не буде одержано мотивованої відмови, то акти наданих послуг вважаються підписаними, а дані послуги наданими належним чином і в повному обсязі без будь-яких зауважень та претензій зі сторони замовника. Правові наслідки такого факту прирівнюються до правових наслідків підписання актів наданих послуг.

Листом від 24.08.2022 року № 157/24-08 позивач звернувся до Об`єднання з вимогою про оплату вартості послуг, наданих замовнику за Договором протягом лютого 2022 року (на суму 51 187,00 грн.) та липня 2022 року (на суму 254 250,00 грн.). У наведеному листі позивач також просив Об`єднання підписати та повернути направлені йому разом з цим листом акти приймання-передачі наданих послуг за травень 2022 року від 31.05.2022 року № ER-271 на суму 291 314,50 грн., за червень 2022 року від 30.06.2022 року № ER-290 на суму 254 250,00 грн. та за липень 2022 року від 31.07.2022 року № ER-330 на суму 254 250,00 грн. На підтвердження факту направлення листа від 24.08.2022 року № 157/24-08 на адресу відповідача (01042, місто Київ, вулиця Саперне поле, 3) Товариство надало суду копію фіскального чека від 25.08.2022 року, поштової накладної від 25.08.2022 року № 0209077738530 та опису вкладення у цінний лист № 0209077738530.

Судом враховано, що як у реквізитах Договору, так і в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зазначено, що зареєстрованою адресою Об`єднання є: 01042, місто Київ, вулиця Саперне поле, 3 (на яку був направлений лист позивача від 24.08.2022 року № 157/24-08).

Товариство також надало суду витяг із сервісу онлайн відстеження поштових відправлень АТ "Укрпошта", за відомостями якого відправлення з трек-номером № 0209077738530 було вручене адресату 26.08.2022 року.

Разом із тим, ухвалою господарського суду міста Києва від 08.05.2023 року клопотання Об`єднання про витребування доказів задоволено та витребувано в АТ "Укрпошта" докази вручення поштового відправлення № 0209077738530 особі, яка отримала це повідомлення. У відповідь на означену ухвалу 23.05.2023 року до суду надійшов лист АТ "Укрпошта" від 22.05.2023 року № 103.003.-4226-23, в якому оператор поштового зв`язку повідомив про те, що відправлення № 0209077738530 від 25.08.2022 року на адресу Об`єднання надійшло до ВПЗ № 42 у місті Києві 26.08.2022 року та у той же день вкладено до абонентської поштової скриньки Об`єднання, що знаходиться на першому поверсі біля охорони.

За таких обставин, вказана у сервісі онлайн відстеження поштових відправлень АТ "Укрпошта" дата отримання Об`єднанням відправлення з трек-номером № 0209077738530 - 26.08.2022 року, не може свідчити про те, що саме у цей день лист позивача від 24.08.2022 року № 157/24-08 разом з доданими до нього документами (зокрема актом приймання-передачі наданих послуг за липень 2022 року від 31.07.2022 року № ER-330 на суму 254 250,00 грн.) був отриманий уповноваженою особою відповідача, оскільки 26.08.2022 року це повідомлення лише було вкладено працівником підприємства поштового зв`язку до абонентської поштової скриньки Об`єднання, а не особисто вручено представнику замовника.

Однак, суд звертає увагу, що за наявними у матеріалах справи документами Товариство, направляючи листи та документи на дійсну зареєстровану в установленому законом порядку адресу місцезнаходження Об`єднання (у тому числі лист від 24.08.2022 року № 157/24-08 разом з актами приймання-передачі наданих послуг за травень-липень 2022 року), діяло добросовісно та розумно, а також правомірно розраховувало на отримання відповідної кореспонденції адресатом та очікувало, зокрема, підписання замовником акту приймання-передачі наданих послуг за липень 2022 року чи направлення на адресу виконавця мотивованої відмови від його підписання.

Водночас сам лише факт вкладення працівником підприємства поштового зв`язку відправлення позивача - листа від 24.08.2022 року № 157/24-08 разом з доданими до нього документами (актами приймання-передачі наданих послуг за травень-липень 2022 року) до абонентської поштової скриньки Об`єднання, а не вручення такого відправлення уповноваженому представнику відповідача під особистий підпис, не може бути достатньою підставою для звільнення Об`єднання від виконання зобов`язання з оплати фактично наданих йому позивачем протягом липня 2022 року послуг за Договором.

При цьому, судом враховано наявне у матеріалах справи листування сторін, зі змісту якого вбачається визнання відповідачем фактичного виконання позивачем своїх обов`язків за Договором (безвідносно до кількості та якості відповідних послуг).

Крім того, відповідно до пункту 7.1 Договору, з урахуванням додаткової угоди від 11.05.2022 року № 1 до нього, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє по 31 липня 2022 року включно, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання обома сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

Строк надання послуг: з 09 год. 00 хв. 01 лютого 2022 року по 23 год. 00 хв. 31 липня 2022 року (пункт 7.1.1 Договору, з урахуванням додаткової угоди від 11.05.2022 року № 1).

Пунктом 7.2 цього правочину встановлено, що Договір може бути змінено чи продовжено за взаємною згодою сторін, про що підписується додаткова угода.

Відповідно до частини 1 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Зважаючи на положення пункту 7.1 Договору, з урахуванням додаткової угоди від 11.05.2022 року № 1 до нього, яким встановлено кінцеву дату строку дії Договору, а також беручи до уваги відсутність у матеріалах справи доказів укладення між сторонами додаткових угод про продовження строку його дії, суд дійшов висновку про те, що строк дії Договору сплив після 31.07.2022 року (тобто з 01.08.2022 року).

Отже, відповідач був обізнаний про кінцеву дату дії Договору та усвідомлював те, що Товариством відповідні послуг з охорони повинні надаватися протягом липня 2022 року, а Об`єднання зобов`язане оплачувати такі послуги протягом терміну їх фактичного надання. Однак, жодних дій, направлених на документальне оформлення правовідносин сторін з надання послуг охорони протягом липня 2022 року (шляхом підписання первинних документів) чи направлення виконавцю мотивованої відмови від підписання відповідних актів чи відмови від прийняття таких послуг, відповідач не вчинив.

Більше того, відповідачем не було обґрунтовано та не надано жодних доказів на підтвердження того, що відправлення з трек-номером № 0209077738530 було отримано не уповноваженою особою Об`єднання, а третьою особою, у тому числі внаслідок несанкціонованого доступу до абонентської поштової скриньки відповідача.

З огляду на викладене, суд наголошує, що добросовісна поведінка суб`єкта господарювання передбачає забезпечення ним отримання кореспонденції за адресою його місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23.01.2020 року в справі № 922/1124/18.

Також, відповідачем не було надано ґрунтовних пояснень щодо порядку і дати отримання і підписання ним актів приймання-передачі наданих послуг за травень 2022 року від 31.05.2022 року № ER-271 на суму 291 314,50 грн. та за червень 2022 року від 30.06.2022 року № ER-290 на суму 254 250,00 грн. (які були підписані Об`єднанням та скріплені відбитком його печатки), які направлялися Товариством на адресу відповідача одним відправленням разом зі спірним актом приймання-передачі наданих послуг за липень 2022 року від 31.07.2022 року № ER-330 на суму 254 250,00 грн.

Посилання Об`єднання на не отримання ним актів приймання-передачі наданих послуг, зокрема за липень 2022 року, засобами поштового зв`язку електронною поштою з ЕПЦ, як це передбачено пунктом 8.8 Договору, не беруться судом до уваги з огляду на зміст положень самого пункту 8.8 Договору, який підлягає застосуванню лише у випадку застосування між сторонами електронного документообігу. Проте належних доказів використання замовником та виконавцем електронного документообігу при укладенні та виконанні Договору Об`єднанням суду не надано.

Твердження відповідача про те, що зазначений позивачем при направленні на адресу замовника листа від 24.08.2022 року № 157/24-08 номер телефону: НОМЕР_1 належить колишньому голові правління Об`єднання - Дордієнко Юлії, а не діючому керівнику відповідача, не спростовують вищенаведених обставин та не підтверджені матеріалами справи, оскільки згідно з реквізитами Договору та актуальними відомостями, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, номером телефону Об`єднання є саме вказаний позивачем номер. З огляду на викладене, суд зазначає, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Посилання відповідача на порушення Товариством умов Договору та неналежне надання послуг з охорони, не складення позивачем акту укріпленості, а також відсутність заперечень позивача проти зауважень відповідача щодо пропуску виконавцем на територію будинку сторонніх осіб, за що передбачено санкції пунктом 10 Особливих вимог та санкцій, які є Додатком № 2 до Договору, не підтверджені належними доказами, поданими у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку і строки, та не свідчать про наявність підстав для звільнення Об`єднання від обов`язку з оплати наданих Товариством у липні 2022 року послуг за Договором. Крім того, наявність з боку позивача порушень умов Договору, які можуть бути підставою для застосування до нього передбачених Договором санкцій, не входять до предмета доказування у цій справі, відповідачем в якій є Об`єднання, тобто замовник відповідних послуг.

Інші заперечення відповідача проти стягнення з нього суми основного боргу в розмірі 254 250,00 грн., що становить вартість наданих Товариством у липні 2022 року послуг з охорони за Договором, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовуються її матеріалами, тоді як строк виконання означеного зобов`язання відповідача, на переконання суду, є таким що настав.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Законом України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" (набув чинності 17.10.2019 року), зокрема, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши у господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Такий підхід узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 року в справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 року в справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив з того, що факти, встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, а також зважаючи на те, що загальна сума основного боргу відповідача за Договором, яка на момент вирішення даного спору складає 254 250,00 грн., підтверджена доказами, наявними у матеріалах справи, які є більш вірогідними від доказів, наданих Об`єднанням, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем та не навів обґрунтованих заперечень проти стягнення цієї суми, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства до Об`єднання про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Беручи до уваги неналежне виконання Об`єднанням своїх зобов`язань за Договором, позивач просив суд стягнути із замовника 93 314,00 грн. пені, нарахованої на прострочені суми несвоєчасно оплачених відповідачем послуг з охорони, наданих у лютому та липні 2022 року, з яких: 20 173,63 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 51 187,00 грн. за актом від 28.02.2022 року № ER-146 у період з 08.03.2022 року по 10.02.2023 року, а також 73 140,41 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 254 250,00 грн. за актом від 31.07.2022 року № ER-330 у період з 03.09.2022 року по 31.03.2023 року.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами пункту 5.5 Договору при простроченні проведення розрахунків за Договором (Розділ 4) з вини замовника, замовник має сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3 % річних від простроченої суми, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення оплати.

Крім того, у пунктах 8.7, 8.7.1 Договору сторони погодили, що строк загальної та спеціальної давності відповідно до умов даного Договору складає 5 (п`ять) років. Штрафні санкції (неустойка), передбачені даним Договором, нараховуються протягом всього періоду порушення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 93 314,00 грн., суд вважає його таким, що не повністю відповідає приписам чинного законодавства в силу допущених методологічних помилок, зокрема, при визначенні кінцевої дати періоду прострочення та кількості днів за відповідний період прострочення оплати послуг за актом від 28.02.2022 року № ER-146, що призвело до заявлення суми вказаної штрафної санкції, нарахованої за цим актом, у завищеному розмірі.

Так, згідно з частиною 2 статті 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до частини 1 статті 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Правовий аналіз вказаних норм матеріального права свідчить про те, що пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення виконання зобов`язання, а день фактичної оплати товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення наведених сум.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у пункті 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" та постановах Верховного Суду у справах № 927/1091/17 від 10.07.2018, № 922/1008/16 від 13.06.2018, № 910/13064/17 від 10.04.2018, № 910/9078/18 від 08.05.2019.

Як було зазначено вище, в порушення умов Договору відповідач свої зобов`язання зі своєчасної оплати наданих у лютому 2022 року послуг (які, з урахуванням положень пункту 4.2 Договору, підлягали оплаті до 07.03.2022 року включно) у добровільному порядку виконав частково, сплативши позивачу за платіжними інструкціями від 16.03.2022 року № 19 на суму 150 000,00 грн. та від 23.03.2022 року № 21 на суму 150 000,00 грн. грошові кошти у загальному розмірі лише 300 000,00 грн. та заборгувавши таким чином Товариству 51 187,00 грн.

З метою примусового стягнення з Об`єднання залишку заборгованості за надані протягом лютого 2022 року послуги за Договором у розмірі 51 187,00 грн., Товариство звернулося до господарського суду міста Києва із заявою про видачу відповідного судового наказу.

04.10.2022 року господарським судом міста Києва було видано судовий наказ № 910/9990/22 про стягнення з Об`єднання на користь Товариства 51 187,00 грн. заборгованості за надані у лютому 2022 року послуги з охорони за Договором, після чого відповідач згідно з платіжною інструкцією від 17.10.2022 року № 209 погасив залишок цієї заборгованості перед позивачем у розмірі 51 187,00 грн. (із зазначенням призначення платежу: "Доплата за послуги охорони за лютий 2022 згідно договору № 2527 від 01.02.2022 року. Без ПДВ").

Враховуючи вищенаведене, обґрунтованою сумою пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за прострочення оплати Об`єднанням послуг з охорони за актом від 28.02.2022 року № ER-146 у розмірі 51 187,00 грн., є пеня в сумі 11 976,36 грн., нарахована на суму основного боргу в розмірі 51 187,00 грн. за актом від 28.02.2022 року № ER-146 у період з 08.03.2022 року по 16.10.2022 року (до дня фактичного погашення цієї суми боргу).

Разом із тим, як було зазначено вище, відповідно до пункту 4.2 Договору замовник оплачує послуги виконавця згідно пункту 4.1 Договору, що надані у відповідному місяці, не пізніше 5-ти робочих днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі послуг, наданих у відповідному місяці на підставі даного Договору.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що послуги за цим Договором вважаються наданими після підписання акта приймання-передачі наданих послуг. Виконавець кожного місяця надає замовнику акт приймання-передачі наданих послуг. Замовник протягом 3 (трьох) календарних днів підписує акт приймання-передачі наданих послуг або направляє виконавцю мотивовану відмову від підписання. Якщо протягом вказаного терміну акти наданих послуг не будуть підписані чи виконавцем не буде одержано мотивованої відмови, то акти наданих послуг вважаються підписаними, а дані послуги наданими належним чином і в повному обсязі без будь-яких зауважень та претензій зі сторони замовника. Правові наслідки такого факту прирівнюються до правових наслідків підписання актів наданих послуг.

Зважаючи на відсутність у матеріалах справи належних доказів на підтвердження конкретної дати отримання Об`єднанням від позивача акту приймання-передачі наданих послуг за липень 2022 року від 31.07.2022 року № ER-330 на суму 254 250,00 грн., суд позбавлений можливості достеменно встановити конкретний період прострочення відповідачем оплати вищенаведених послуг за цим актом, а відтак і перевірити дійсні періоди прострочення замовником виконання грошових зобов`язань з оплати наданих за цим актом послуг.

За таких обставин, суд дійшов висновку про недоведеність вимог Товариства про стягнення з відповідача пені у розмірі 73 140,41 грн., нарахованої на суму основного боргу в розмірі 254 250,00 грн. за актом від 31.07.2022 року № ER-330 у період з 03.09.2022 року по 31.03.2023 року, у зв`язку з чим, у задоволенні такої вимоги слід відмовити.

Також, у поданій позовній заяві Товариство просило суд стягнути з відповідача санкцію в загальному розмірі 121 087,40 грн. (яка за своєю правовою природою відповідає визначенню поняття штрафу), нараховану внаслідок несвоєчасного проведення відповідачем розрахунків за Договором та порушення таких розрахунків більше ніж за 2 місяці.

Положеннями частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За змістом пункту 5.5.1 Договору у разі несвоєчасної оплати замовником послуг за Договором більш ніж за 2-а (два) календарних місяці, замовник зобов`язаний сплатити санкцію у розмірі 20 (двадцять) відсотків від суми місячної оплати за Договором за кожен факт прострочки.

Оскільки нарахована позивачем (у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання) санкція за прострочення більше 2 місяців оплати послуг за актом від 28.02.2022 року № ER-146 на суму 351 187,00 грн. у розмірі 70 237,40 грн. відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням Договору, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства про стягнення з Об`єднання цієї санкції у розмірі 70 237,40 грн.

Разом із тим, зважаючи на відсутність у матеріалах справи належних доказів на підтвердження конкретної дати отримання Об`єднанням від позивача акту приймання-передачі наданих послуг за липень 2022 року від 31.07.2022 року № ER-330 на суму 254 250,00 грн., суд дійшов висновку про недоведеність вимоги позивача про стягнення з відповідача санкції у розмірі 50 850,00 грн., нарахованої за прострочення відповідачем оплати послуг за актом від 31.07.2022 року № ER-330, у зв`язку з чим, у задоволенні цієї вимоги слід відмовити.

За таких обставин, стягненню з відповідача на користь Товариства підлягає пеня у розмірі 11 976,36 грн. та 70 237,40 грн. санкції (штрафу). Водночас у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 81 337,64 грн. пені та 50 850,00 грн. санкції (штрафу) слід відмовити.

У той же час суд звертає увагу на те, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу (якою є передбачена Договором санкція, що обчислюється у відсотках від суми неналежно виконаного зобов`язання) та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 року в справі № 917/194/18, від 19.09.2019 року в справі № 904/5770/18 та інших, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 року в справі № 910/12876/19.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати наданих за Договором послуг, позивач просив суд стягнути з Об`єднання 5 326,61 грн. 3 % річних, нарахованих на прострочені суми несвоєчасно оплачених відповідачем послуг з охорони, наданих у лютому та липні 2022 року, з яких: 938,19 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 51 187,00 грн. за актом від 28.02.2022 року № ER-146 у період з 08.03.2022 року по 16.10.2022 року, а також 4 388,42 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 254 250,00 грн. за актом від 31.07.2022 року № ER-330 у період з 03.09.2022 року по 31.03.2023 року.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 26 986,09 грн. інфляційних втрат, нарахованих на вищенаведені суми заборгованості замовника протягом вказаних періодів згідно з наданим Товариством розрахунком.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Оскільки нараховані позивачем за прострочення оплати послуг за актом від 28.02.2022 року № ER-146 на суму 51 187,00 грн. 3 % річних у розмірі 938,19 грн. та 8 893,33 грн. інфляційних втрат відповідають вищезазначеним приписам законодавства та положенням Договору, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства про стягнення з Об`єднання означених сум компенсаційних виплат.

Разом із тим, зважаючи на відсутність у матеріалах справи належних доказів на підтвердження конкретної дати отримання Об`єднанням від позивача акту приймання-передачі наданих послуг за липень 2022 року від 31.07.2022 року № ER-330 на суму 254 250,00 грн., суд дійшов висновку про недоведеність вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 388,42 грн. 3 % річних та 18 092,76 грн. інфляційних втрат, нарахованих за прострочення відповідачем оплати послуг за актом від 31.07.2022 року № ER-330, у зв`язку з чим, у задоволенні цих вимог слід відмовити.

За таких обставин, стягненню з відповідача на користь Товариства підлягає 938,19 грн. 3 % річних та 8 893,33 грн. інфляційних втрат, тоді як у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 4 388,42 грн. 3 % річних та 18 092,76 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Заперечення Об`єднання проти позову, які зводяться до неможливості одночасного застосування 3 % річних та 20 % в якості санкції, передбаченої пунктом 5.5.1 Договору, не беруться судом до уваги, оскільки не підтверджені жодними доказами. Разом із тим, одночасне стягнення з боржника штрафних санкцій, передбачених Договором, та компенсаційний виплат, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, чинним законодавством не заборонено.

Посилання Об`єднання на те, що позивач мав право та можливість пред`явити вимоги про стягнення штрафних санкцій та компенсаційних виплат за прострочення оплати послуг за актом від 28.02.2022 року № ER-146 разом із заявою про видачу судового наказу в справі № 910/9990/22, не спростовують обґрунтованості відповідних вимог Товариства на не свідчать про відсутність підстав для їх задоволення у даному провадженні, у тому числі з огляду на роз`яснення, викладені в ухвалі господарського суду міста Києва від 05.10.2022 року № 910/9990/22, а також положення частини 2 статті 153 Господарського процесуального кодексу України.

Слід також зазначити, що відповідачем не було належним чином обґрунтовано та документально доведено наявності підстав для зменшення нарахованих Товариством штрафних санкцій.

Посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1 також не свідчить про наявність підстав для звільнення Об`єднання від відповідальності за неналежне виконання умов Договору. Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

З огляду на викладене, загальний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1 (адресований всім, кого це стосується) щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання відповідача (вчасну оплату платежів за Договором), тоді як доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності боргу чи прострочення ним виконання своїх грошових обов`язків зі своєчасної оплати наданих послуг.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов`язки за Договором, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з урахуванням наведеного.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

При цьому, суд зазначає, що інші доводи учасників справи не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Саперне поле 3" (01042, місто Київ, вулиця Саперне Поле, будинок 3; код ЄДРПОУ 43804558) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грізлі-Охорона 08" (02059, місто Київ, вулиця Драгоманова, будинок 2, квартира 124; код ЄДРПОУ 44032749) 254 250 (двісті п`ятдесят чотири тисячі двісті п`ятдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 11 976 (одинадцять тисяч дев`ятсот сімдесят шість) грн. 36 коп. пені, 70 237 (сімдесят тисяч двісті тридцять сім) грн. 40 коп. санкції (штрафу), 8 893 (вісім тисяч вісімсот дев`яносто три) грн. 33 коп. інфляційних втрат, 938 (дев`ятсот тридцять вісім) грн. 19 коп. 3 % річних, а також 5 194 (п`ять тисяч сто дев`яносто чотири) грн. 43 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 06.07.2023 року.

Суддя В.С. Ломака