Постанова

від 17.10.2023 по справі 910/5276/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2023 р. Справа№ 910/5276/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Демидової А.М.

Євсікова О.О.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача: Гнаповський М.Ю.

від відповідача: Українцева К.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Саперне поле 3"

на рішення господарського суду міста Києва від 06.07.2023 (повний текст складено та підписано 06.07.2023)

у справі № 910/5276/23 (суддя Ломака В.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грізлі-Охорона 08"

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Саперне поле 3"

про стягнення 500 964,10 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

В березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Грізлі-Охорона 08" (далі за текстом - позивач; ТОВ "Грізлі-Охорона 08") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Саперне поле 3" (далі за текстом - відповідач; ОСББ "Саперне поле 3") про стягнення 500 964,10 грн, з яких: 254 250,00 грн - основний борг; 93 314,00 грн - пеня; 5 326,61 грн - 3 % річних; 26 986,09 грн - інфляційні втрати; 121 087,40 грн - договірна санкція.

Позовні вимоги обґрунтовано систематичним невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині здійснення своєчасної і повної оплати наданих позивачем послуг протягом лютого-червня 2022 року за договором №2527 про надання послуг з охорони майна, підтримання порядку та здійснення контрольно-перепускного і внутрішньо-об`єктового режиму від 01.02.2022.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.07.2023 у справі № 910/5276/23 позов задоволено частково; стягнуто з ОСББ "Саперне поле 3" на користь ТОВ "Грізлі-Охорона 08" 254 250 грн 00 коп. основного боргу, 11 976 грн 36 коп. пені, 70 237 грн 40 коп. санкції (штрафу), 8 893 грн 33 коп. інфляційних втрат, 938 грн. 19 коп. 3 % річних, а також 5 194 грн 43 коп. витрат по сплаті судового збору; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача боргу, оскільки відповідач не надав належних доказів оплати встановленої судом суми боргу за надані послуги. Крім того, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання, суд стягнув 3 % річних, інфляційні втрати, договірну санкцію (штраф) та пеню.

Короткий зміст апеляційної скарги і заперечень на неї

Відповідачем до Північного апеляційного господарського суду подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 06.07.2023 у справі №910/5276/23, в якій просить суд його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Підставами для скасування судових рішень відповідач зазначає: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на те, що:

місцевим судом не з`ясовано обставин щодо обсягу та якості наданих позивачем послуг та щодо обставин надання замовником;

позивач так і не зміг довести суду той факт, що він в належний спосіб надав відповідачу акти приймання-передачі послуг, зокрема і за липень 2022 року;

пошта так і не вручила відповідачу акти, разом з тим місцевий суд дійшов помилкових висновків, що обов`язок позивача надати ці акти було виконано;

місцевим судом порушено право відповідача на розгляд справи в порядку загального позовного провадження, не надано додатковий строк на подання додаткових доказів та не визнано поважною причину подання додаткових доказів з пропуском строку, встановленого для подання відзиву. При цьому судом не враховано загальні засади цивільного законодавства: справедливість, добросовісність і розумність та практику Верховного Суду.

Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти доводів скаржника і просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення місцевого суду - без змін. Зазначив, що: твердження відповідача про неналежне надання послуг за договором спростовується як підписаними сторонами актами приймання-передачі наданих послуг, так і відсутністю будь-яких обґрунтованих зауважень щодо якості послуг або ж мотивованих відмов відповідача від їх підписання за кожен із звітних періодів; вжиття позивачем всіх можливих і допустимих способів вручення актів приймання-передачі наданих послуг протягом липня 2022 року; між сторонами періодично здійснювалися обмін поштовою кореспонденцією за відповідними реквізитами, і усі листи, окрім спірного листа, отримувались відповідачем; аргументи відповідача щодо незгоди з розрахунком заборгованості є безпідставними.

Процедура апеляційного провадження

Після надходження до суду матеріалів справи на запит, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 (судді: Ходаківська І.П., Демидова А.М., Владимиренко С.В.) за клопотанням скаржника поновлено строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 06.07.2023 та відкрито апеляційне провадження у справі № 910/5276/23; апеляційну скаргу призначено до розгляду на 17.10.2023.

У зв`язку з відпусткою судді Владимиренко С.В., ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 справу прийнято до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Ходаківська І. П. - головуючий, судді: Євсіков О.О., Демидова А.М

У судовому засіданні представник відповідача просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

У судовому засіданні представник позивача просив апеляційну скаргу відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Фактичні обставини, встановлені місцевим господарським судом і перевірені судом апеляційної інстанції

01.02.2022 між ОСББ "Саперне поле 3" (замовник) та ТОВ "Грізлі-Охорона 08" (виконавець) укладено договір про надання послуг з охорони майна, підтримання порядку та здійснення контрольно-перепускного і внутрішньо-об`єктового режиму № 2527 (далі - Договір), за умовами якого виконавець за завданням замовника зобов`язується надавати послуги з охорони майна, підтримання порядку та здійснення контрольно-перепускного і внутрішньо-об`єктового режиму на об`єктах, а замовник зобов`язується приймати та своєчасно оплачувати належним чином надані послуги.

Вказаний Договір, а також додаткова угода до цього договору від 11.05.2022 № 1 та додатки до нього, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

За умовами Договору об`єктом (об`єктами) є житлові будинки, прибудинкова та прилегла територія, паркінги, будівлі, споруди, інше майно Об`єднання, яке знаходиться за адресою: 01042, місто Київ, вулиця Саперне поле, будинок 3, перелік яких визначений в Додатку № 1 до цього Договору.

Пост - персонал охорони (охоронник) виконавця, відповідальний за охорону певного об`єкта, його частини (ділянки) тощо. Назва, індивідуальний номер, функціональне призначення, місце та час надання послуг постом, інші характеристики послуг кожного поста, а також вартість надання послуг кожним постом на місяць, визначаються в додатках до цього Договору.

До переліку послуг згідно з пунктом 1.2 цього Договору віднесено:

- забезпечення схоронності і цілісності обладнання та іншого майна, належним чином переданого під охорону (згідно Акта приймання-передачі майна під охорону) на об`єктах, в спосіб та в обсязі, визначеному в додатках до цього Договору;

- виявлення та попередження неправомірних дій на об`єктах згідно вимог чинного законодавства України;

- забезпечення контрольно-перепускного режиму на об`єктах;

- забезпечення контролю за внесенням та винесенням товарно-матеріальних цінностей;

- підтримка громадського порядку і дотримання встановлених правил поведінки на об`єктах згідно вимог чинного законодавства України;

- вжиття заходів щодо припинення ознак протиправної поведінки фізичних осіб на об`єктах, вжиття заходів щодо затримання порушників згідно вимог чинного законодавства України.

Відповідно до пункту 4.1 Договору, з урахуванням додаткової угоди від 11.05.2022 № 1, вартість послуг за цим Договором складає загальну вартість надання послуг всіма постами, що передбачені додатком № 1 до Договору, та становить 254 250,00 грн. без ПДВ за один місяць надання послуг охорони. Слід також зазначити, що означеною додатковою угодою від 11.05.2022 № 1 сторони погодили зменшення кількості постів.

Згідно з пунктом 4.2 цього правочину замовник оплачує послуги виконавця згідно пункту 4.1 Договору, що надані у відповідному місяці, не пізніше 5-ти робочих днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі послуг, наданих у відповідному місяці на підставі даного Договору.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що послуги за цим Договором вважаються наданими після підписання акта приймання-передачі наданих послуг. Виконавець кожного місяця надає замовнику акт приймання-передачі наданих послуг. Замовник протягом 3 (трьох) календарних днів підписує акт приймання-передачі наданих послуг або направляє виконавцю мотивовану відмову від підписання. Якщо протягом вказаного терміну акти наданих послуг не будуть підписані чи виконавцем не буде одержано мотивованої відмови, то акти наданих послуг вважаються підписаними, а дані послуги наданими належним чином і в повному обсязі без будь-яких зауважень та претензій зі сторони замовника. Правові наслідки такого факту прирівнюються до правових наслідків підписання актів наданих послуг.

За умовами пунктів 4.4-4.6 Договору оплату за послуги виконавця відповідно до умов цього Договору за згодою сторін, що оформлена письмово у вигляді додаткової угоди до цього Договору, може бути як зменшено, так і збільшено в залежності від обсягу фактично наданих послуг.

Оплата відбувається шляхом перерахування грошових коштів за наданими виконавцем реквізитами поточного рахунку виконавця відповідно до чинного законодавства України.

Остаточний розрахунок та задоволення взаємних вимог проводиться протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту розірвання або закінчення дії цього Договору.

Відповідно до пункту 7.1 Договору, з урахуванням додаткової угоди від 11.05.2022 року № 1 до нього, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє по 31 липня 2022 року включно, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання обома сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

Місцевим судом встановлено, що у Додатках № 1 та № 2 до Договору сторони погодили Перелік постів та Особливі вимоги та санкції (що застосовуються до виконавця).

У позовній заяві ТОВ "Грізлі-Охорона 08" вказувало на те, що належним чином виконувало покладені на нього зобов`язання з надання послуг по охороні майна, підтримання порядку та здійснення контрольно-перепускного і внутрішньо-об`єктового режиму на об`єктах замовника. Виконавець також вказав, що протягом строку дії Договору та надання послуг за цим правочином, за згодою сторін, мали місце випадки фактичного зменшення обсягу послуг за Договором без укладення сторонами відповідних додаткових угод, проте з фіксацією фактичного обсягу таких послуг в актах наданих послуг.

Обґрунтовуючи пред`явлені вимоги, ТОВ "Грізлі-Охорона 08" посилалося на систематичне порушення ОСББ "Саперне поле 3" платіжної дисципліни та несвоєчасну оплату наданих йому виконавцем за Договором послуг з охорони майна протягом лютого-червня 2022 року.

Так, місцевим судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач згідно, зокрема, з актом надання послуг від 28.02.2022 № ER-146 надав відповідачу послуги з охорони за Договором на загальну суму 351 187,00 грн. Наведений акт, копія якого наявна у матеріалах справи, був підписаний представниками сторін та скріплений відбитками їх печаток без жодних зауважень чи заперечень. Крім того, у цьому акті зазначено, що замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Разом із тим, в порушення умов Договору відповідач свої зобов`язання зі своєчасної оплати наданих у лютому 2022 року послуг (які, з урахуванням положень пункту 4.2 Договору, підлягали оплаті до 07.03.2022 включно) у добровільному порядку виконав частково, сплативши позивачу за платіжними інструкціями від 16.03.2022 № 19 на суму 150 000,00 грн та від 23.03.2022 № 21 на суму 150 000,00 грн грошові кошти у загальному розмірі лише 300 000,00 грн та заборгувавши таким чином позивачу 51 187,00 грн.

Позивач вказував, що на виконання передбачених пунктом 4.4 Договору зобов`язань позивач своєчасно передавав відповідачу через представників належним чином оформлені акти приймання-передачі наданих послуг за кожен із звітних періодів (з лютого по липень 2022 року включно). Проте, відповідач допускав порушення взятих на себе зобов`язань зі своєчасного підписання та повернення на адресу виконавця вищенаведених актів приймання-передачі наданих послуг.

Позивач наголошував, що внаслідок недобросовісних дій відповідача всі акти приймання-передачі наданих послуг виконавець щоразу повторно направляв на поштову адресу відповідача. Так, листом від 26.05.2022 № 157/26-05 позивач звернувся до замовника з проханням підписати та повернути направлені відповідачу разом з цим листом акти приймання-передачі наданих послуг за лютий-квітень 2022 року, а також оплатити послуги з охорони, надані останньому протягом травня 2022 року. У наведеному листі позивач зазначав, що станом на 26.05.2022 в відповідача існує заборгованість перед позивачем за Договором за послуги, надані позивачем у лютому та квітні 2022 року, у загальному розмірі 166 287,00 грн (що підтверджується наявною в матеріалах справи копією підписаного між сторонами та скріпленого відбитками їх печаток акту звірки взаємних розрахунків № ER-527 від 27.05.2022; а.с.25).

Зважаючи на вищевказане звернення позивача, відповідач згідно з платіжною інструкцією від 06.06.2022 № 72 оплатив виконавцю (позивачу) вартість наданих протягом квітня 2022 послуг на суму 115 100,00 грн, а також повернуло позивачу підписані замовником акти приймання-передачі наданих послуг за лютий-квітень 2022 року.

У подальшому листом від 24.08.2022 № 157/24-08 позивач звернувся до відповідача з вимогою про оплату вартості послуг, наданих замовнику за Договором протягом лютого 2022 (на суму 51 187,00 грн) та липня 2022 року (на суму 254 250,00 грн). У наведеному листі позивач також просив відповідача підписати та повернути направлені йому разом з цим листом акти приймання-передачі наданих послуг за травень 2022 від 31.05.2022 № ER-271 на суму 291 314,50 грн, за червень 2022 від 30.06.2022 №ER-290 на суму 254 250,00 грн та за липень 2022 від 31.07.2022 № ER-330 на суму 254 250,00 грн.

Разом із тим, відповідач підписав та повернув позивачу лише акти за травень та червень 2022 року.

З метою примусового стягнення з відповідача залишку заборгованості за надані протягом лютого 2022 року послуги за Договором у розмірі 51 187,00 грн, позивач звертався до господарського суду міста Києва із заявою про видачу відповідного судового наказу.

Слід зазначити, що ухвалою господарського суду міста Києва від 05.10.2022 у видачі позивачу судового наказу за вимогою про стягнення з відповідача 70 237,40 грн неустойки, 6 697,24 грн інфляційних втрат та 837,22 грн 3% річних, нарахованих у зв`язку з порушенням зобов`язань за Договором, було відмовлено та роз`яснено позивачу його право на звернення з тими самими вимогами у позовному порядку.

Водночас, 04.10.2022 господарським судом міста Києва було видано судовий наказ № 910/9990/22 про стягнення з відповідача на користь позивача 51 187,00 грн заборгованості за надані у лютому 2022 року послуги з охорони за Договором, після чого відповідач згідно з платіжною інструкцією від 17.10.2022 № 209 погасив залишок цієї заборгованості перед позивачем у розмірі 51 187,00 грн (із зазначенням призначення платежу: "Доплата за послуги охорони за лютий 2022 згідно договору № 2527 від 01.02.2022 року. Без ПДВ").

Копії підписаних між сторонами та скріплених відбитками їх печаток актів приймання-передачі наданих послуг за лютий-червень 2022 року (зокрема, акт за лютий 2022 року від 28.02.2022 № ER-146 на суму 351 187,00 грн, акт за березень 2022 року від 31.03.2022 року № ER-192 на суму 249 701,00 грн., акт за квітень 2022 року від 30.04.2022 року № ER-231 на суму 315 000,00 грн., акт за червень 2022 року від 30.06.2022 року № ER-290 на суму 254 250,00 грн) наявні у матеріалах справи, а вартість наданих за ними послуг не входить до предмета спору в даній справі.

У той же час, оскільки в порушення умов Договору відповідач не підписав і не повернув на адресу позивача акт приймання-передачі наданих послуг за липень 2022 року від 31.07.2022 № ER-330 на суму 254 250,00 грн, а також не оплатив вартість вказаних у ньому послуг та не надав виконавцю мотивованої відмови від підписання цього акту (врученого відповідачу 26.08.2022), та враховуючи прострочення відповідачем оплати вартості послуг за актами за лютий 2022 року від 28.02.2022 № ER-146 та за липень 2022 року від 31.07.2022 № ER-330, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення із замовника суми основного боргу в розмірі 254 250,00 грн (за надані у липні 2022 року послуги з охорони), а також нарахованих штрафних санкцій та компенсаційних виплат.

Отже, причиною виникнення спору зі справи стало питання наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача: 254 250,00 грн основного боргу за липень 2022 року, 93 314,00 грн пені, нарахованої на прострочені суми несвоєчасно оплачених відповідачем послуг з охорони, наданих у лютому та липні 2022 року (з яких: 20 173,63 грн пені, нарахованої на суму основного боргу в розмірі 51 187,00 грн за актом від 28.02.2022 № ER-146 у період з 08.03.2022 по 10.02.2023; 73 140,41 грн пені, нарахованої на суму основного боргу в розмірі 254 250,00 грн за актом від 31.07.2022 № ER-330 у період з 03.09.2022 по 31.03.2023); 5 326,61 грн 3 % річних за період з 08.03.2022 по 16.10.2022 та з 03.09.2022 по 31.03.2023; 26 986,09 грн інфляційних втрат за період з 08.03.2022 по 16.10.2022 та з 03.09.2022 по 28.02.2023; 121 087,40 грн договірної санкції у розмірі 20 % від суми місячної оплати за кожен день прострочення.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 ЦК України.

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).

За умовами статті 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб`єктом підприємницької діяльності, зобов`язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов`язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, в обґрунтування своїх заперечень проти позову, відповідач посилався на те, що він не отримував акти приймання-передачі наданих послуг, зокрема за липень 2022 року, засобами поштового зв`язку електронною поштою з ЕПЦ, як це передбачено пунктом 8.8 Договору. Жодна з уповноважених осіб Об`єднання не отримувала такі акти, хоча за відомостями Укрпошти (відстеження на сайті Укрпошти трек-номеру: 0209077738530) 26.08.2022 відбулося вручення поштового відправлення особисто. З огляду на той факт, що позивач зазначив номер телефону: НОМЕР_1 (колишнього голови правління ОСББ - Дордієнко Юлії), повідомлень діючому голові правління - О. Стояновій, не надходило.

Також відповідач наголосив, що твердження позивача про те, що засобами поштового зв`язку було направлено акти за травень, червень та липень 2022 року, а підписаними повернуто лише за травень та червень 2022 року, не підтверджує того факту, що відповідач засобами поштового зв`язку отримував акти за травень-липень 2022 року. Відповідач вказав, що він оплатив позивачеві послуги, які ним не були надані у повному обсязі за весь період існування між сторонами договірних відносин, тоді як послуги у липні 2022 року відповідач вважає ненаданими у повному обсязі та належної якості з огляду на неотримання відповідачем акту приймання-передачі наданих послуг за липень 2022 року та порушення позивачем інших умов Договору.

Зазначені заперечення правомірно відхилені місцевим судом з підстав їх необґрунтованості з огляду на таке.

Згідно з пунктами 4.2, 4.3 Договору замовник оплачує послуги виконавця згідно пункту 4.1 Договору, що надані у відповідному місяці, не пізніше 5-ти робочих днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі послуг, наданих у відповідному місяці на підставі даного Договору.

Послуги за цим Договором вважаються наданими після підписання акта приймання-передачі наданих послуг. Виконавець кожного місяця надає замовнику акт приймання-передачі наданих послуг. Замовник протягом 3 (трьох) календарних днів підписує акт приймання-передачі наданих послуг або направляє виконавцю мотивовану відмову від підписання. Якщо протягом вказаного терміну акти наданих послуг не будуть підписані чи виконавцем не буде одержано мотивованої відмови, то акти наданих послуг вважаються підписаними, а дані послуги наданими належним чином і в повному обсязі без будь-яких зауважень та претензій зі сторони замовника. Правові наслідки такого факту прирівнюються до правових наслідків підписання актів наданих послуг.

Листом від 24.08.2022 № 157/24-08 позивач звернувся до відповідача з вимогою про оплату вартості послуг, наданих замовнику за Договором протягом лютого 2022 року (на суму 51 187,00 грн) та липня 2022 року (на суму 254 250,00 грн.). У наведеному листі позивач також просив відповідача підписати та повернути направлені йому разом з цим листом акти приймання-передачі наданих послуг за травень 2022 року від 31.05.2022 року № ER-271 на суму 291 314,50 грн, за червень 2022 року від 30.06.2022 № ER-290 на суму 254 250,00 грн та за липень 2022 року від 31.07.2022 № ER-330 на суму 254 250,00 грн. На підтвердження факту направлення листа від 24.08.2022 № 157/24-08 на адресу відповідача (01042, місто Київ, вулиця Саперне поле, 3) позивач надав суду копію фіскального чека від 25.08.2022, поштової накладної від 25.08.2022 №0209077738530 та опису вкладення у цінний лист № 0209077738530 (а.с.36).

Як у реквізитах Договору, так і в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зазначено, що зареєстрованою адресою відповідача є: 01042, місто Київ, вулиця Саперне поле, 3 (на цю адресу і був направлений лист позивача від 24.08.2022 № 157/24-08).

Позивач також надав витяг із сервісу онлайн відстеження поштових відправлень АТ "Укрпошта", за відомостями якого відправлення з трек-номером №0209077738530 було вручене адресату 26.08.2022 (а.с.37).

Разом із тим, ухвалою господарського суду міста Києва від 08.05.2023 клопотання відповідача про витребування доказів задоволено та витребувано в АТ "Укрпошта" докази вручення поштового відправлення № 0209077738530 особі, яка отримала це повідомлення.

У відповідь на зазначену ухвалу 23.05.2023 до суду надійшов лист АТ "Укрпошта" від 22.05.2023 № 103.003.-4226-23, в якому оператор поштового зв`язку повідомив про те, що відправлення № 0209077738530 від 25.08.2022 на адресу відповідача надійшло до ВПЗ № 42 у місті Києві 26.08.2022 та у той же день вкладено до абонентської поштової скриньки відповідач, що знаходиться на першому поверсі біля охорони (а.с.116).

За таких обставин, вказана у сервісі онлайн відстеження поштових відправлень АТ "Укрпошта" дата отримання відповідачем відправлення з трек-номером № 0209077738530 - 26.08.2022, не може свідчити про те, що саме у цей день лист позивача від 24.08.2022 №157/24-08 разом з доданими до нього документами (зокрема актом приймання-передачі наданих послуг за липень 2022 року від 31.07.2022 № ER-330 на суму 254 250,00 грн) був отриманий уповноваженою особою відповідача, оскільки 26.08.2022 це повідомлення лише було вкладено працівником підприємства поштового зв`язку до абонентської поштової скриньки відповідача, а не особисто вручено представнику замовника.

За наявними у матеріалах справи документами позивач, направляючи листи та документи на дійсну зареєстровану в установленому законом порядку адресу місцезнаходження відповідача (у тому числі лист від 24.08.2022 № 157/24-08 разом з актами приймання-передачі наданих послуг за травень-липень 2022), діяло добросовісно та розумно, а також правомірно розраховувало на отримання відповідної кореспонденції адресатом та очікувало, зокрема, підписання замовником акту приймання-передачі наданих послуг за липень 2022 року чи направлення на адресу виконавця мотивованої відмови від його підписання.

Водночас сам лише факт вкладення працівником підприємства поштового зв`язку відправлення позивача - листа від 24.08.2022 № 157/24-08 разом з доданими до нього документами (актами приймання-передачі наданих послуг за травень-липень 2022 року) до абонентської поштової скриньки відповідача, а не вручення такого відправлення уповноваженому представнику відповідача під особистий підпис, не може бути достатньою підставою для звільнення відповідача від виконання зобов`язання з оплати фактично наданих йому позивачем протягом липня 2022 року послуг за Договором.

При цьому, місцевим судом враховано наявне у матеріалах справи листування сторін, зі змісту якого вбачається визнання відповідачем фактичного виконання позивачем своїх обов`язків за Договором (безвідносно до кількості та якості відповідних послуг).

Крім того, відповідно до пункту 7.1 Договору, з урахуванням додаткової угоди від 11.05.2022 року № 1 до нього, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє по 31 липня 2022 року включно, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання обома сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

Строк надання послуг: з 09 год. 00 хв. 01 лютого 2022 року по 23 год. 00 хв. 31 липня 2022 року (пункт 7.1.1 Договору, з урахуванням додаткової угоди від 11.05.2022 №1).

Пунктом 7.2 цього правочину встановлено, що Договір може бути змінено чи продовжено за взаємною згодою сторін, про що підписується додаткова угода.

Відповідно до частини 1 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Зважаючи на положення пункту 7.1 Договору, з урахуванням додаткової угоди від 11.05.2022 року № 1 до нього, яким встановлено кінцеву дату строку дії Договору, а також беручи до уваги відсутність у матеріалах справи доказів укладення між сторонами додаткових угод про продовження строку його дії, суд дійшов висновку про те, що строк дії Договору сплив після 31.07.2022 (тобто з 01.08.2022).

Отже, відповідач був обізнаний про кінцеву дату дії Договору та усвідомлював те, що позивачем відповідні послуг з охорони повинні надаватися протягом липня 2022 року, а відповідач зобов`язаний оплачувати такі послуги протягом терміну їх фактичного надання. Однак, жодних дій, направлених на документальне оформлення правовідносин сторін з надання послуг охорони протягом липня 2022 року (шляхом підписання первинних документів) чи направлення виконавцю мотивованої відмови від підписання відповідних актів чи відмови від прийняття таких послуг, відповідач не вчинив.

Більше того, відповідачем не було обґрунтовано та не надано жодних доказів на підтвердження того, що відправлення з трек-номером № 0209077738530 було отримано неуповноваженою особою відповідача, а третьою особою, у тому числі внаслідок несанкціонованого доступу до абонентської поштової скриньки відповідача.

Добросовісна поведінка суб`єкта господарювання передбачає забезпечення ним отримання кореспонденції за адресою його місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23.01.2020 року в справі № 922/1124/18.

Також, відповідачем не було надано ґрунтовних пояснень щодо порядку і дати отримання і підписання ним актів приймання-передачі наданих послуг за травень 2022 року від 31.05.2022 року № ER-271 на суму 291 314,50 грн. та за червень 2022 року від 30.06.2022 № ER-290 на суму 254 250,00 грн (які були підписані відповідачем та скріплені відбитком його печатки), які направлялися позивачем на адресу відповідача одним відправленням разом зі спірним актом приймання-передачі наданих послуг за липень 2022 року від 31.07.2022 № ER-330 на суму 254 250,00 грн.

Посилання відповідача на не отримання ним актів приймання-передачі наданих послуг, зокрема за липень 2022 року, засобами поштового зв`язку електронною поштою з ЕПЦ, як це передбачено пунктом 8.8 Договору, обґрунтовано відхилені місцевим судом, з огляду на зміст положень самого пункту 8.8 Договору, який підлягає застосуванню лише у випадку застосування між сторонами електронного документообігу. Проте належних доказів використання замовником та виконавцем електронного документообігу при укладенні та виконанні Договору Об`єднанням суду не надано.

Твердження відповідача про те, що зазначений позивачем при направленні на адресу замовника листа від 24.08.2022 № 157/24-08 номер телефону: НОМЕР_1 належить колишньому голові правління відповідача - Дордієнко Юлії, а не діючому керівнику відповідача, не спростовують вищенаведених обставин та не підтверджені матеріалами справи, оскільки згідно з реквізитами Договору та актуальними відомостями, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, номером телефону відповідача є саме вказаний позивачем номер. З огляду на викладене, суд зазначає, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Посилання відповідача на порушення позивачем умов Договору та неналежне надання послуг з охорони, нескладення позивачем акту укріпленості, а також відсутність заперечень позивача проти зауважень відповідача щодо пропуску виконавцем на територію будинку сторонніх осіб, за що передбачено санкції пунктом 10 Особливих вимог та санкцій, які є Додатком № 2 до Договору, не підтверджені належними доказами, поданими у встановленому ГПК України порядку і строки, та не свідчать про наявність підстав для звільнення відповідача від обов`язку з оплати наданих позивачем у липні 2022 року послуг за Договором. Крім того, наявність з боку позивача порушень умов Договору, які можуть бути підставою для застосування до нього передбачених Договором санкцій, не входять до предмета доказування у цій справі, відповідачем в якій є відповідач, тобто замовник відповідних послуг.

Інші заперечення відповідача проти стягнення з нього суми основного боргу в розмірі 254 250,00 грн, що становить вартість наданих позивачем у липні 2022 року послуг з охорони за Договором, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовуються її матеріалами, тоді як строк виконання означеного зобов`язання відповідача, на переконання суду, є таким що настав.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).

19.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким були внесені зміни до ГПК України, зокрема змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів», викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у пункті 7.44 постанови від 16.02.2021 у справі № 927/645/19.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

З огляду на вищевикладені стандарти доказування, зібрані у справі докази та встановлені місцевим обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, що позивачем доведено належними та вірогідними доказами, а відповідачем - не спростовано наявності у відповідача заборгованості за договором в розмірі 254 250, 00 грн.

Відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, належних і допустимих доказів виконання своїх обов`язків за договором в частині оплати у повному обсязі за надані послуги за липень 2022 року суду не надав. А тому, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо стягнення цієї заборгованості.

Беручи до уваги неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором, позивач просив суд стягнути із замовника 93 314,00 грн пені, нарахованої на прострочені суми несвоєчасно оплачених відповідачем послуг з охорони, наданих у лютому та липні 2022 року, з яких: 20 173,63 грн - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 51 187,00 грн за актом від 28.02.2022 № ER-146 у період з 08.03.2022 по 10.02.2023, а також 73 140,41 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 254 250,00 грн за актом від 31.07.2022 № ER-330 у період з 03.09.2022 по 31.03.2023.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами пункту 5.5 Договору при простроченні проведення розрахунків за Договором (Розділ 4) з вини замовника, замовник має сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3 % річних від простроченої суми, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення оплати.

Крім того, у пунктах 8.7, 8.7.1 Договору сторони погодили, що строк загальної та спеціальної давності відповідно до умов даного Договору складає 5 (п`ять) років. Штрафні санкції (неустойка), передбачені даним Договором, нараховуються протягом всього періоду порушення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 93 314,00 грн за період з 08.03.2022 по 10.02.2023 та з 03.09.2022 по 31.03.2023, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду, що він не повністю відповідає приписам чинного законодавства в силу допущених методологічних помилок, зокрема, при визначенні кінцевої дати періоду прострочення та кількості днів за відповідний період прострочення оплати послуг за актом від 28.02.2022 № ER-146, що призвело до заявлення суми вказаної штрафної санкції, нарахованої за цим актом, у завищеному розмірі.

Так, згідно з частиною 2 статті 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до частини 1 статті 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Правовий аналіз вказаних норм матеріального права свідчить про те, що пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення виконання зобов`язання, а день фактичної оплати товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення наведених сум.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справах № 927/1091/17 від 10.07.2018, №922/1008/16 від 13.06.2018, № 910/13064/17 від 10.04.2018, № 910/9078/18 від 08.05.2019.

Як було зазначено вище, в порушення умов Договору відповідач свої зобов`язання зі своєчасної оплати наданих у лютому 2022 року послуг (які, з урахуванням положень пункту 4.2 Договору, підлягали оплаті до 07.03.2022 включно) у добровільному порядку виконав частково, сплативши позивачу за платіжними інструкціями від 16.03.2022 №19 на суму 150 000,00 грн та від 23.03.2022 № 21 на суму 150 000,00 грн грошові кошти у загальному розмірі лише 300 000,00 грн та заборгувавши таким чином позивачу 51 187,00 грн.

З метою примусового стягнення з відповідача залишку заборгованості за надані протягом лютого 2022 року послуги за Договором у розмірі 51 187,00 грн, позивач звернувся до господарського суду міста Києва із заявою про видачу відповідного судового наказу.

04.10.2022 господарським судом міста Києва було видано судовий наказ №910/9990/22 про стягнення з відповідача на користь позивача 51 187,00 грн заборгованості за надані у лютому 2022 року послуги з охорони за Договором, після чого відповідач згідно з платіжною інструкцією від 17.10.2022 № 209 погасив залишок цієї заборгованості перед позивачем у розмірі 51 187,00 грн (із зазначенням призначення платежу: "Доплата за послуги охорони за лютий 2022 згідно договору № 2527 від 01.02.2022 року. Без ПДВ").

Враховуючи вищенаведене, обґрунтованою сумою пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за прострочення оплати відповідачем послуг з охорони за актом від 28.02.2022 № ER-146 у розмірі 51 187,00 грн, є пеня в сумі 11 976,36 грн, нарахована на суму основного боргу в розмірі 51 187,00 грн. за актом від 28.02.2022 №ER-146 у період з 08.03.2022 по 16.10.2022 (до дня фактичного погашення цієї суми боргу).

Разом із тим, як було зазначено вище, відповідно до пункту 4.2 Договору замовник оплачує послуги виконавця згідно пункту 4.1 Договору, що надані у відповідному місяці, не пізніше 5-ти робочих днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі послуг, наданих у відповідному місяці на підставі даного Договору.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що послуги за цим Договором вважаються наданими після підписання акта приймання-передачі наданих послуг. Виконавець кожного місяця надає замовнику акт приймання-передачі наданих послуг. Замовник протягом 3 (трьох) календарних днів підписує акт приймання-передачі наданих послуг або направляє виконавцю мотивовану відмову від підписання. Якщо протягом вказаного терміну акти наданих послуг не будуть підписані чи виконавцем не буде одержано мотивованої відмови, то акти наданих послуг вважаються підписаними, а дані послуги наданими належним чином і в повному обсязі без будь-яких зауважень та претензій зі сторони замовника. Правові наслідки такого факту прирівнюються до правових наслідків підписання актів наданих послуг.

Зважаючи на відсутність у матеріалах справи належних доказів на підтвердження конкретної дати отримання відповідачем від позивача акту приймання-передачі наданих послуг за липень 2022 року від 31.07.2022 № ER-330 на суму 254 250,00 грн суд об`єктивно позбавлений можливості достеменно встановити конкретний період прострочення відповідачем оплати вищенаведених послуг за цим актом, а відтак і перевірити дійсні періоди прострочення замовником виконання грошових зобов`язань з оплати наданих за цим актом послуг.

За таких обставин, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 73 140,41 грн, нарахованої на суму основного боргу в розмірі 254 250,00 грн за актом від 31.07.2022 №ER-330 у період з 03.09.2022 по 31.03.2023, у зв`язку з чим, у задоволенні такої вимоги слід відмовити.

Також, у поданій позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача санкцію в загальному розмірі 121 087,40 грн (яка за своєю правовою природою відповідає визначенню поняття штрафу), нараховану внаслідок несвоєчасного проведення відповідачем розрахунків за Договором та порушення таких розрахунків більше ніж за 2 місяці.

Положеннями частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За змістом пункту 5.5.1 Договору у разі несвоєчасної оплати замовником послуг за Договором більш ніж за 2-а (два) календарних місяці, замовник зобов`язаний сплатити санкцію у розмірі 20 (двадцять) відсотків від суми місячної оплати за Договором за кожен факт прострочки.

Оскільки нарахована позивачем (у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання) санкція за прострочення більше 2 місяців оплати послуг за актом від 28.02.2022 № ER-146 на суму 351 187,00 грн у розмірі 70 237,40 грн відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням Договору, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача цієї санкції у розмірі 70 237,40 грн.

Разом із тим, зважаючи на відсутність у матеріалах справи належних доказів на підтвердження конкретної дати отримання відповідача від позивача акту приймання-передачі наданих послуг за липень 2022 року від 31.07.2022 року № ER-330 на суму 254 250,00 грн, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність вимоги позивача про стягнення з відповідача санкції у розмірі 50 850,00 грн, нарахованої за прострочення відповідачем оплати послуг за актом від 31.07.2022 № ER-330, у зв`язку з чим, у задоволенні цієї вимоги було відмовлено.

За таких обставин, стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 11 976,36 грн та 70 237,40 грн санкції (штрафу), у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 81 337,64 грн. пені та 50 850,00 грн. санкції (штрафу) слід відмовити.

Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Гарантована статтею 61 Конституції України заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (лат. - поп bis in idem - "двічі за одне і те саме не карають") має на меті уникнути несправедливого покарання за одне й те саме правопорушення двічі.».

Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/12876/19 зробила висновки про можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань, що передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України. Звернула увагу також на те, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати наданих за Договором послуг, позивач просив суд стягнути з відповідача 5 326,61 грн 3 % річних, нарахованих на прострочені суми несвоєчасно оплачених відповідачем послуг з охорони, наданих у лютому та липні 2022 року, з яких: 938,19 грн - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 51 187,00 грн за актом від 28.02.2022 № ER-146 у період з 08.03.2022 по 16.10.2022, а також 4 388,42 грн - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 254 250,00 грн за актом від 31.07.2022 № ER-330 у період з 03.09.2022 по 31.03.2023.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 26 986,09 грн інфляційних втрат, нарахованих на вищенаведені суми заборгованості замовника за період з 08.03.2022 по 16.10.2022 та з 03.09.2022 по 28.02.2023.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні втрати (індекс споживчих цін) - це показник, який характеризує зміни загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для невиробничого споживання (постанова Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №341/915/16-ц).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.19 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18). Визначені ч.2 ст.625 ЦК право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Оскільки нараховані позивачем за прострочення оплати послуг за актом від 28.02.2022 № ER-146 на суму 51 187,00 грн. 3 % річних у розмірі 938,19 грн та 8 893,33 грн інфляційних втрат відповідають вищезазначеним приписам законодавства та положенням Договору, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача означених сум компенсаційних виплат.

Разом із тим, зважаючи на відсутність у матеріалах справи належних доказів на підтвердження конкретної дати отримання Об`єднанням від позивача акту приймання-передачі наданих послуг за липень 2022 року від 31.07.2022 року № ER-330 на суму 254 250,00 грн., суд дійшов висновку про недоведеність вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 388,42 грн 3 % річних та 18 092,76 грн інфляційних втрат, нарахованих за прострочення відповідачем оплати послуг за актом від 31.07.2022 року № ER-330, у зв`язку з чим, у задоволенні цих вимог слід відмовити.

За таких обставин, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 938,19 грн 3 % річних та 8 893,33 грн інфляційних втрат, тоді як у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 4 388,42 грн 3 % річних та 18 092,76 грн інфляційних втрат слід відмовити.

Заперечення відповідача проти позову, які зводяться до неможливості одночасного застосування 3 % річних та 20 % в якості санкції (штрафу), передбаченої пунктом 5.5.1 Договору, не беруться судом до уваги, оскільки не підтверджені жодними доказами. Разом із тим, одночасне стягнення з боржника штрафних санкцій, передбачених Договором, та компенсаційний виплат, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, чинним законодавством не заборонено.

Посилання відповідача на те, що позивач мав право та можливість пред`явити вимоги про стягнення штрафних санкцій та компенсаційних виплат за прострочення оплати послуг за актом від 28.02.2022 № ER-146 разом із заявою про видачу судового наказу в справі № 910/9990/22, не спростовують обґрунтованості відповідних вимог позивача на не свідчать про відсутність підстав для їх задоволення у даному провадженні, у тому числі з огляду на роз`яснення, викладені в ухвалі господарського суду міста Києва від 05.10.2022 № 910/9990/22, а також положення частини 2 статті 153 Господарського процесуального кодексу України.

Слід також зазначити, що відповідачем не було належним чином обґрунтовано та документально доведено наявності підстав для зменшення нарахованих позивачем штрафних санкцій.

Посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1 також не свідчить про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання умов Договору. Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

З огляду на викладене, загальний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1 (адресований всім, кого це стосується) щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання відповідача (вчасну оплату платежів за Договором), тоді як доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності боргу чи прострочення ним виконання своїх грошових обов`язків зі своєчасної оплати наданих послуг.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов`язки за Договором, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з урахуванням наведеного.

Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання скаржника на застосування до спірних відносин за аналогією висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 про те, що суд може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України.

У справі № 902/417/18 сторони у договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої ч.2 ст.625 ЦК і встановили її у розмірі 40% річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96% річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев`яноста календарних днів до дня повної оплати. Велика Палата Верховного Суду встановила, що, фактично, визначені договором 96% річних є саме способом отримання кредитором доходу, з метою запобігання такому безпідставному збагаченню, розмір належної до стягнення суми відсотків річних було обмежено.

У постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, на яку посилається скаржник, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.

Водночас у зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду, зменшуючи розмір неустойки, штрафу, процентів річних, не позбавила кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.

Посилання скаржника на заяви свідків в підтвердження факту неякісного надання позивачем послуг за договором судом апеляційної інстанції не береться до уваги, оскільки ці докази, які були долучені відповідачем до відзиву на позов, залишені місцевим судом без розгляду з підстав пропуску процесуального строку, встановленого для їх подання.

Зазначене твердження скаржника спростовується як підписаними сторонами актами приймання-передачі наданих послуг, так і відсутністю будь-яких обґрунтованих зауважень щодо якості наданих позивачем послуг або ж мотивованих відмов відповідача від підписання актів за кожен із звітних періодів.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вказаних висновків.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Саперне поле 3" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 06.07.2023 у справі №910/5276/23 залишити без змін та поновити його дію.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови підписано 23.10.2023.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді А.М. Демидова

О.О. Євсіков