Рішення

від 06.07.2023 по справі 927/403/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

06 липня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/403/23

Господарський суд Чернігівської області у складі: судді Белова С.В.,

за участю секретаря судового засідання Матюшенко Н.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом:Державної екологічної інспекції у Чернігівській області,

вул. Пантелеймонівська, 12, м. Чернігів, 14017; код ЄДРПОУ 38053846

до відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів,

вул. Дрозда Володимира, 19, м. Чернігів, 14007; код ЄДРПОУ 08351733

про стягнення 135378,65 грн

за участю повноважних представників сторін:

від позивача: Городник Т.М.;

від відповідача: Смаль Я.В.

У судовому засіданні на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

20 березня 2023 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Державної екологічної інспекції у Чернігівській області до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів про відшкодування шкоди в розмірі 135378,65 грн, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок засмічення земельної ділянки відходами.

Дії суду щодо розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 27.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду суддею Сидоренко А.С., відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 25.04.2023, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення на відповідь на відзив.

У судовому засіданні 25.04.2023 судом оголошено перерву до 16.05.2023.

На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Чернігівської області №02-01/48/23 від 15 травня 2023 року щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи №927/403/23, згідно з п.6 рішення зборів суддів Господарського суду Чернігівської області та у зв`язку з перебуванням судді Сидоренка А.С. у відпустці, відповідно до пункту п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, 15 травня 2023 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №927/403/23.

Автоматизованою системою документообігу Господарського суду Чернігівської області 15 травня 2023 року для розгляду справи визначено суддю Белова С.В.

Ухвалою суду від 15.05.2023 справу № 927/403/23 прийнято до розгляду суддею Беловим С.В., ухвалено розгляд справи почати спочатку, судове засідання з розгляду справи призначено на 12.06.2023.

У судовому засіданні 12.06.2023 судом оголошено перерву до 06.07.2023.

Позиції учасників справи.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог ст. 35, 46 Закону України «Про охорону земель» та ст. 17, 33 Закону України «Про відходи», що мало наслідком завдання шкоди навколишньому природному середовищу.

13.04.2023 від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого останній проти позовних вимог заперечив.

Так, відповідач, в обґрунтування своїх заперечень посилається на наступне:

- на момент здійснення перевірки та складання акту земельна ділянка з кадастровим номером 7410100000:02:008:0173 не перебувала у користуванні КЕВ, у зв`язку з чим КЕВ м.Чернігів на даній земельній ділянці господарську діяльність не проводив, засмічення даної земельної ділянки відбулося не з вини відповідача, доказів засмічення земельної ділянки саме КЕВ м. Чернігів позивачем не надано;

- позивачем не обґрунтовано та не надано жодних доказів, що виявлені під час перевірки (листя та гілки) мають ознаки забруднюючих елементів. Не обґрунтовано наслідків їх впливу на стан земель та на здоров`я людини, отже, і не доведено порушення вимог природоохоронного законодавства. Відтак, підстави для притягнення КЕВ м. Чернігів до відповідальності відсутні;

- КЕВ м. Чернігів було прибрано сміття (листя та гілки дерев) з власної ініціативи, тим самим виконано припис Державної екологічної інспекції. Крім того, факт ліквідації сміття не є доказом заподіяння шкоди навколишньому природньому середовищу.

Відзив на позов прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи. Справа розглядається з урахуванням поданого відзиву.

20.04.2023 позивачем подана відповідь на відзив, відповідно до якого останній заперечує щодо доводів відповідача та зазначає, що факт заподіяння шкоди підтверджено наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідь на відзив прийнята судом до розгляду та долучена до матеріалів справи.

21.04.2023 відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких останній зазначає, що позивачем не було здійснено в повній мірі заходів для встановлення особи, яка є землекористувачем земельної ділянки, а складено акт на КЕВ м. Чернігів, в якого зазначена спірна ділянка лише рахувалася на обліку, що не є тотожним поняттям з користуванням та власністю.

Крім того, відповідач зазначає, що будь-яких лабораторних вимірювань (досліджень) акт №79/04 від 30.06.-08.07.2020 не містить, що підтверджує недоведеність позивачем твердження про нанесення відповідачем шкоди навколишньому природньому середовищу.

Заперечення на відповідь на відзив прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Обставини справи встановлені судом. Оцінка аргументів та нормативно правове обґрунтування.

Статтею 13 Конституції України визначено, що природні ресурси, що знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.

Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

За статтею 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 №1264-ХІІ державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

За приписами статті 20-2 цього Закону до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) в сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення в межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства зокрема про використання та охорону земель, про поводження з відходами.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) в сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275 затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію України, відповідно до якого Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України (надалі - КМУ) через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) в сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Державна екологічна інспекція у Чернігівській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє в складі Державної екологічної інспекції України і їй підпорядковується; згідно з Положенням забезпечує реалізацію державної політики в сфері охорони навколишнього природного середовища, в тому числі проводить заходи державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, зокрема про охорону земель та надр.

24.06.2020 Державна екологічна інспекція України погодила проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області на підставі звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави у відповідності до норм ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

25.06.2020 Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області видано наказ №388 про проведення позапланової перевірки фактів, вказаних у зверненні депутата Чернігівської міської ради Летути В.В. №251 від 02.06.2020 (вхід. №04-10/1348 від 11.06.2020), погодження Державної екологічної інспекції України від 24.06.2020 №2.2/522ПГ, з приводу порушення вимог природоохоронного законодавства при здійсненні господарської діяльності Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів, а саме про порушення, що спричинило шкоду його правам, законним інтересам, життю, здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, що знаходиться за адресою: 14007, м. Чернігів, вул. Володимира Дрозда, буд.19 в термін з 30.06. по 02.07.2020.

На проведення позапланової перевірки фактів Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області державному інспектору Атрощенко Євгенію Валентиновичу видано направлення №388.

За результатами перевірки складено Акт № 79/04 від 30.06.-02.07.2020.

У ході перевірки встановлено, що факти, наведені у зверненні депутата Чернігівської міської ради Летути В.В. №251 від 02.06.2020 мають місце. При огляді вказаної у зверненні земельної ділянки по вул. Стрілецькій, 1 у м. Чернігові (кадастровий номер 7410100000:02:008:0173) виявлено несанкціоноване розміщення побутових відходів у двох місцях:

1.Площа засміченої земельної ділянки складає 54 м2, об`єм відходів складає 10 м3;

2.Площа засміченої земельної ділянки складає 10 м2, об`єм відходів складає 1,5 м3.

Вищевказаним допущено порушення ст. 17, 33 Закону України «Про відходи» та ст.35,46 Закону України «Про охорону земель».

Заміри проведено за допомогою мірної стрічки Р50 УЗК ДСТУ 4179-2003, інв.11 (дата повірки ІІ кв. 2020 року), яка є власністю Держекоінспекції у Чернігівській області.

Також у ході перевірки встановлено, що земельна ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:008:0173 перебуває на праві постійного користування КЕВ м. Чернігова згідно Державного акту на право постійного користування землею І-ЧН № 001087-1908, акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1908 від 27.03.2003. Проте КЕВ м. Чернігова від 25.10.2013 подано заяву №2225 до Чернігівської ОДА щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 0,5277 га по вул. Стрілецькій, 1 у м. Чернігові у зв`язку з передачею будівлі Штабу №63 Службі зовнішньої розвідки України, на що отримано відповідь Чернігівської ОДА від 19.12.2013 № 0-05/7927 про те, що право постійного користування вищевказаною земельною ділянкою буде припинено після оформлення Службою зовнішньої розвідки України проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування. Рішення про припинення права користування земельною ділянкою КЕВ м. Чернігова згідно ст. 142 Земельного кодексу України у ході перевірки не надано.

Акт перевірки №79/04 із сторони відповідача підписаний начальником КЕВ м.Чернігова, підполковником О.В. Дмитренко.

03.07.2020 Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області винесено припис №79/04, відповідно до якого відповідачу приписано забезпечити ліквідацію несанкціонованих звалищ відходів, які розміщені на земельній ділянці КЕВ м. Чернігова по вул. Стрілецькій,1 у м. Чернігові (кадастровий номер 7410100000:02:008:0173) та забезпечити приведення вищевказаної земельної ділянки у відповідність до вимог екологічної безпеки. Термін виконання - 01.08.2020.

Листом №1543 від 24.07.2020 відповідач повідомив позивача, що 23.07.2020 було ліквідовано несанкціоноване звалище відходів, яке знаходилось на земельній ділянці КЕВ м.Чернігів за кадастровим номером 7410100000:02:008:0173. Дана земельна ділянка приведена до належного стану.

Позивач, виходячи з даних ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, на підставі Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997 №171, зареєстрованого МЮУ 05.05.1998 №285/2725 (у редакції наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища №149 від 04.04.2007), провів розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі в результаті засмічення земельних ресурсів.

Згідно з розрахунком позивача загальний розмір шкоди, заподіяної державі внаслідок засмічення земель за фактом виявлених порушень складає 135378,65 грн.

У досудовому порядку позивач звернувся до відповідача з претензією від 04.08.2020 №15/2336, згідно з якою просив на добровільних засадах відшкодувати завдані державі збитки в загальному розмірі 135378,65 грн внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

До претензії позивачем додано розрахунок розміру шкоди.

Відповідач отримав претензію 05.08.2020, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції № 1401706866858.

19.08.2020 відповідач листом № 1707 надав відповідь на претензію, відповідно до якої зазначив, що претензія не визнана повністю з підстав того, що 23.07.2020 ним було ліквідовано несанкціоноване звалище відходів та приведено земельну ділянку до її належного стану, про що повідомлено ДЕІ у встановлені законодавством строки.

Крім того, відповідач зазначив, що на земельній ділянці знаходились переважно відходи деревини (гілки та листя), які є мало небезпечними твердими промисловими відходами і відносяться до IV (найнижчої) групи токсичності. Засмічення земель вищезазначеними відходами не могло призвести до забруднення навколишнього природного середовища та будь-якого шкідливого впливу на здоров`я людини.

Щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:008:0173 у матеріалах справи наявні наступні документи:

-Державний акт на право постійного користування землею (серії І-ЧН № 001087-1908),

-Розпорядження Чернігівської обласної державної адміністрації № 380 від 09.07.2018, відповідно до якого затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування площею 0,5277 га (кадстровий номер 7410100000:02:008:0173) за адресою: вул. Стрілецька,1, м. Чернігів, Чернігівська область. Надано Службі зовнішньої розвідки України у постійне користування земельну ділянку площею 0,5277 га (7410100000:02:008:0173) за адресою: вул.Стрілецька,1, м. Чернігів, Чернігівська область.

-Інформація з Державного реєстру речових прав, відповідно до якого державна реєстрація права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7410100000:02:008:0173 за Службою зовнішньої розвідки України проведена 26.08.2020, номер запису 37937339.

Беручи до уваги, що на даний час шкода, заподіяна державі за фактом засмічення земельної ділянки, в сумі 135378,65 грн, не відшкодована відповідачем, позивач звернувся з позовом до суду.

Статтею 56 Закону України «Про охорону земель» встановлено, що юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Права і обов`язки, що склалися між сторонами спору, виникли з позадоговірного зобов`язання.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено в статті 1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи; вину заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений в формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

З огляду на наведене, предметом доказування в даній справі про стягнення шкоди є наявність усіх складових елементів правопорушення.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до частини 3 статті 13, частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Виходячи зі змісту абзацу 2 частини 1 статті 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Таким чином, у деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою, в свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Подібний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №916/2479/17.

Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються, зокрема, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", Законом України "Про відходи", Законом України "Про охорону земель", Земельним кодексом України, а також іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до статті 33 України "Про відходи", забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у тому числі побутових у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об`єктів, у інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людини.

Згідно з приписами ст. 35 Закону України "Про охорону земель" власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані зокрема: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку та забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям.

У відзиві на позов відповідач заперечив проти того, що на момент здійснення перевірки та складання акту земельна ділянка з кадастровим номером 7410100000:02:008:0173 перебувала у користуванні КЕВ.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Як встановлено матеріалами справи перевірка щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального виконання, відтворення і охорони природніх ресурсів проводилась Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області у період з 30.06.2020 по 02.07.2020.

Розпорядженням Чернігівської обласної адміністрації №380 від 09.07.2018 земельна ділянка площею 0,5277 га (кадастровий номер 7410100000:02:008:0173) за адресою: вул. Стрілецька, 1, м. Чернігів, Чернігівська область надана Службі зовнішньої розвідки України у постійне користування.

Згідно із статтями 125 та 126 Земельного кодексу України, право постійного користування земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюються відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року № 1952-IV.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав державна реєстрація права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 7410100000:02:008:0173 за Службою зовнішньої розвідки України проведена 26.08.2020, номер запису про інше речове право 37937339.

Відтак, заперечення відповідача не приймаються судом.

Частиною 2 статті 46 Закону України "Про охорону земель" закріплено, що на підприємства, установи, організації, а також громадян, діяльність яких пов`язана з накопиченням відходів, покладено обов`язок забезпечувати своєчасне вивезення відходів на спеціальні об`єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.

В силу приписів пунктів "в" та "и" статті 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення як, зокрема, псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про охорону земель" юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Пунктом "е" частини 1 статті 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" також встановлено, що економічними заходами забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачено відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно з приписами статті 43 Закону України "Про відходи", підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Приписами статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність (ч.1). Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України (ч.4).

Частиною першою статті 69 вказаного Закону визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Для визначення порядку розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб`єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997 №171 затверджено Методику визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (далі Методика).

Методика застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення (засмічення) земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих (непередбачених проектами, дозволами) скидів (викидів) речовин, сполук і матеріалів, внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів. (п. 1.3 Методики).

Абзацами 2 та 11 ст. 1 Закону України "Про відходи" визначено, що відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; утилізація відходів - використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів.

Згідно з пунктами 3.2, 3.3 Методики землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища; факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

Підпунктом 3.4 Методики (в редакції, чинній на момент виявлення порушення) передбачено, що визначення обсягу забруднення земельних ресурсів у кожному випадку є самостійним завданням через різноманітність геоморфологічних, геологічних та гідрологічних умов. За наявності інформації про кількість (об`єм, маса) забруднюючої речовини, яка проникла у певний шар землі, визначаються площа, глибина проникнення.

За приписами пп. 3.4.1 Методики, якщо за зовнішніми ознаками забруднення земельної ділянки неможливо встановити площу забруднення чи глибину проникнення, ці параметри визначають за підпунктом 3.6. цієї Методики.

При виявленні засмічення визначаються на місці обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди (пп. 3.5 Методики).

Об`єм відходів (куб.м), що спричинили засмічення, встановлюють за об`ємними характеристиками цього засмічення через добуток площі засмічення земельної ділянки та товщини шару цих відходів. Товщину шару відходів ділянки визначають вимірюванням (пп. 3.5.1 Методики).

Відповідно до приписів природоохоронного законодавства умовою кваліфікації такого правопорушення, як засмічення земель, що є підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди, спричиненої таким засміченням, є доведення факту виявлення на відкритому ґрунті сторонніх предметів і матеріалів, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров`я людини.

За таких обставин, сам факт наявності сміття не є достатнім для того, щоб вважати землю засміченою і як наслідок виникнення обов`язку відшкодувати шкоду. Обов`язковою ознакою засмічення є таке засмічення земель, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Відтак, для наявності підстав щодо покладення на відповідача відповідальності за засмічення земель, позивачу необхідно встановити факт того, що таке засмічення призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Наведені висновки щодо застосування норм права викладені в постановах Верховного Суду від 13.04.2018 у справі № 904/6886/17, від 27.09.2018 у справі № 909/6/18, від 25.10.2018 у справі № 905/31/17, які на підставі ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України враховуються судом при виборі і застосування норм права до спірних відносин.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що таке розміщення призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, зокрема не надано матеріалів ґрунтових досліджень, актів відбору проб та протоколів вимірювань.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 5.5 Методики (в редакції чинній станом на дату проведення перевірки та розрахунку) розмір шкоди внаслідок засмічення земель визначається за формулою Рш = А*Б*Гоз*Пдз*Кзз*Кнв*Кег, де Рш - розмір шкоди, грн; А - питомі витрати на ліквідацію наслідків засмічення земельної ділянки, значення якого дорівнює 0,5; Б - коефіцієнт перерахунку, що при засміченні земельної ділянки побутовими, промисловими та іншими відходами дорівнює 10, а небезпечними (токсичними) відходами - 100; Гоз - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазнала засмічення, грн/кв.м; Пдз - площа засміченої земельної ділянки кв.м; Кзз - коефіцієнт засмічення земельної ділянки, що характеризує ступінь засмічення її відходами, який визначається за додатком 6 Методики (при визначенні коефіцієнта враховується обєкт відходів); Кнв - коефіцієнт небезпеки відходів, який визначається за додатком 5 Методики; Кег - коефіцієнт еколого-господарського значення земель визначається за додатком 2 Методики.

Таким чином, відповідно до формули розрахунку шкоди від засмічення земель, обов`язковою умовою при визначенні розміру такої заподіяної шкоди, на момент здійснення розрахунку повинен бути встановлений факт наявності таких відходів на засміченій земельній ділянці (показник А).

Як було зазначено вище, станом на момент звернення позивача із претензією до відповідача (04.08.2020), останній очистив земельну ділянку від виявлених перевіркою розміщення побутових відходів.

Таким чином, оскільки станом на 04.08.2020 правопорушення щодо засмічення спірної частини ділянки було відсутнє, при здійсненні розрахунку заподіяної шкоди позивач не мав підстав використовувати показник, що передбачає витрати на ліквідацію наслідків засмічення земельної ділянки.

Відповідна позиція наведена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 27.09.2018 у справі №909/6/18.

Частинами 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права, рівність учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.

За приписами частин 2 та 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок доказування і подання доказів установлено статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на зміст статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.

За приписами частин 1 та 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

З урахуванням викладених вище обставин, встановлених судом, заявлені позовні вимоги про стягнення 135378,62 грн шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є необґрунтованими, а тому відхиляються в повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, судовий збір сумі 2684,00 грн покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 236 - 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Повне рішення складено та підписано 06 липня 2023 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.В. Белов

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/