Рішення

від 04.07.2023 по справі 132/1370/23

КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 132/1370/23

Провадження № 2/132/458/23

РІШЕННЯ

Іменем України

"04" липня 2023 р. Калинівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого Аліменко Ю.О.

секретаря Безулої К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Калинівка за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Фермерського господарства «Крук» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

01.05.2023р. до Калинівського районного суду Вінницької області звернувся представник позивача ФГ «Крук» - адвокат Головчук В.А. із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , на користь Фермерського господарства «Крук» матеріальну шкоду в розмірі 80524 (вісімдесят тисяч п`ятсот двадцять чотири) грн. 52 коп. та документально понесені судові витрати.

В обґрунтування цих вимог представник зазначив, що 09 серпня 2022 року о 15 год. 50 хв. у с. Журавне Хмільницького району Вінницької області по вул. Шкільній Відповідач, керуючи автомобілем Volkswagen T4, державний номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись заднім ходом, не пересвідчився в безпечності руху скоїв зіткнення з автомобілем Mitsubishi Pajero Sport, державний номерний знак НОМЕР_3 (далі за текстом Транспортний засіб), який рухався позаду.

Відповідача за порушення пункту 10.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП. Вказана обставина підтверджується постановою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 29 серпня 2022 року по справі №149/1965/22, яка набрала законної сили 08 вересня 2022 року.

Згідно висновком експертного дослідження №75Е-08/2022, складеного 26 серпня 2022 року судовим експертом приватного підприємства експертно-науково-дослідний центр «Експертиза» Івасиком Михайлом Сергійовичем, вартість матеріального збитку заподіяного пошкодженням Транспортного засобу, внаслідок його пошкодження під час дорожньо-транспортної пригоди, станом на дату проведення дослідження, складає 80 524 грн. 52 коп.

Велика Палата Верховного Суду в пунктах 138 146 своєї постанови від 14 грудня 2021 року по справі №147/66/17 (провадження №14-95цс20) зробила правовий висновок, що факт правомірності володіння особою транспортним засобом є достатньою підставою для неї, щоб звернутися за захистом права щодо відшкодування шкоди, заподіяної вказаному майну.

За змістом частини другої статті 1187 ЦК України володільцем джерела підвищеної небезпеки є юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Пунктом 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (в редакції, чинній на час вчинення ДТП) передбачено, що власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України. Таким чином, спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху (див. висновок Верховного Суду України в постанові від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14).

19 липня 2021 року між акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі за текстом Банк) та Позивачем укладено договір фінансового лізингу №VII0FLO425223-1 (далі за текстом Договір фінансового лізингу).

Відповідно до пункту 1.1 Договору фінансового лізингу Банк зобов`язався набути у власність предмет лізингу Транспортний засіб та передати його в користування Позивача, а Позивач зобов`язався сплатити Банку лізингові платежі в розмірі та порядку, визначеними цим Договором.

Згідно пунктів 4.1, 4.3 Договору фінансового лізингу Транспортний засіб перейшов у власність Позивача після сплати Банку всієї суми лізингових та інших платежів за цим Договором. Цей Договір є належною і достатньою підставою для переходу Транспортного засобу у власність Позивача після сплати Банку всієї суми лізингових та інших платежів за цим Договором. Укладення додаткових договорів тощо для переходу Транспортного засобу у власність Позивача не вимагалась.

Під час ДТП Транспортним засобом керував голова ФГ «Крук» ОСОБА_2 , який має посвідчення водія НОМЕР_4 від 30 червня 2005 року (належним чином завірена копія посвідчення надається, оригінал знаходиться в Позивача) на право керування транспортним засобом відповідної категорії. У голови ФГ «Крук» Веліжінського В.В. знаходились ключі від Транспортного засобу та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 23 липня 2021 року.

ФГ «Крук» виконанні перед акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» усі зобов`язання по договору фінансового лізингу №VII0FLO425223-1 від 19 липня 2021 року та 19 липня 2022 року укладено договір купівлі-продажу предмету лізингу.

01 серпня 2022 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ФГ «Крук» складено акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності по фінансовому лізингу та акт приймання-передачі транспортного засобу.

Таким чином, Позивач правомірно володів Транспортним засобом, що підтверджується: посвідченням водія НОМЕР_4 від 30 червня 2005 року; свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 23 липня 2021 року; договором фінансового лізингу №VII0FLO425223-1 від 19 липня 2021 року з додатком 1 «Специфікація майна», додатком 2 «Графік лізингових платежів», додатком 3, додатком 4 «Акт прийму-передачі майна», договором купівлі-продажу предмету лізингу від 19 липня 2022 року, актом звірки взаєморозрахунків та переходу права власності по фінансовому лізингу від 01 серпня 2022 року, актом приймання-передачі транспортного засобу від 01 серпня 2022 року.

Винна Відповідача у заподіянні матеріальної шкоди підтверджується постановою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 29 серпня 2022 року по справі №149/1965/22, яка набрала законної сили 08 вересня 2022 року.

Таким чином, Відповідач зобов`язаний відшкодувати Позивачу заподіяну шкоду у розмірі 80 524 грн. 52 коп., у зв`язку з пошкодженням Транспортного засобу.

Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 10.05.2023 року позовну заяву було залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

15.05.2023 р. на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 15.05.2023 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 08.06.2023 р. закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом Фермерського господарства «Крук» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, та призначено її до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_3 не з`явився, однак надав на адресу суду заяву, у відповідності до якої просив суд розглянути справу у його відсутність, вимоги позовної заяви підтримує в повному обсязі. В разі неявки відповідача не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча про місце, час та дату судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, наявні в матеріалах справи.

За вказаних обставин суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає за необхідне позов задовольнити з таких підстав.

Так, 09 серпня 2022 року о 15 год. 50 хв. у с. Журавне Хмільницького району Вінницької області по вул. Шкільній Відповідач, керуючи автомобілем Volkswagen T4, державний номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись заднім ходом, не пересвідчився в безпечності руху скоїв зіткнення з автомобілем Mitsubishi Pajero Sport, державний номерний знак НОМЕР_3 (далі за текстом Транспортний засіб), який рухався позаду.

Відповідача за порушення пункту 10.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП. Вказана обставина підтверджується постановою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 29 серпня 2022 року по справі №149/1965/22, яка набрала законної сили 08 вересня 2022 року.

Згідно висновком експертного дослідження №75Е-08/2022, складеного 26 серпня 2022 року судовим експертом приватного підприємства експертно-науково-дослідний центр «Експертиза» Івасиком Михайлом Сергійовичем, вартість матеріального збитку заподіяного пошкодженням Транспортного засобу, внаслідок його пошкодження під час дорожньо-транспортної пригоди, станом на дату проведення дослідження, складає 80 524 грн. 52 коп.

Велика Палата Верховного Суду в пунктах 138 146 своєї постанови від 14 грудня 2021 року по справі №147/66/17 (провадження №14-95цс20) зробила правовий висновок, що факт правомірності володіння особою транспортним засобом є достатньою підставою для неї, щоб звернутися за захистом права щодо відшкодування шкоди, заподіяної вказаному майну.

За змістом частини другої статті 1187 ЦК України володільцем джерела підвищеної небезпеки є юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Пунктом 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (в редакції, чинній на час вчинення ДТП) передбачено, що власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України. Таким чином, спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху (висновок Верховного Суду України в постанові від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14).

З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду вважає, що позивачу, який правомірно керував транспортним засобом належить право на відшкодування майнової шкоди, заподіяної цьому майну за рахунок страховика (страхової компанії) винної особи.

Аналогічного висновку дійшли Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду в постановах від 07 листопада 2018 року у справі № 200/21325/15-ц, від 03 квітня 2019 року у справі №299/2811/16-ц, від 17 жовтня 2019 року у справі № 300/193/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 607/3007/16-ц, Верховний Суд України у постанові від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14, і така практика є сталою.

19 липня 2021 року між акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі за текстом Банк) та Позивачем укладено договір фінансового лізингу №VII0FLO425223-1 (далі за текстом Договір фінансового лізингу).

Відповідно до пункту 1.1 Договору фінансового лізингу Банк зобов`язався набути у власність предмет лізингу Транспортний засіб та передати його в користування Позивача, а Позивач зобов`язався сплатити Банку лізингові платежі в розмірі та порядку, визначеними цим Договором.

Згідно пунктів 4.1, 4.3 Договору фінансового лізингу Транспортний засіб перейшов у власність Позивача після сплати Банку всієї суми лізингових та інших платежів за цим Договором. Цей Договір є належною і достатньою підставою для переходу Транспортного засобу у власність Позивача після сплати Банку всієї суми лізингових та інших платежів за цим Договором. Укладення додаткових договорів тощо для переходу Транспортного засобу у власність Позивача не вимагалась.

Під час ДТП Транспортним засобом керував голова ФГ «Крук» ОСОБА_2 , який має посвідчення водія НОМЕР_4 від 30 червня 2005 року (належним чином завірена копія посвідчення надається, оригінал знаходиться в Позивача) на право керування транспортним засобом відповідної категорії. У голови ФГ «Крук» Веліжінського В.В. знаходились ключі від Транспортного засобу та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 23 липня 2021 року.

ФГ «Крук» виконанні перед акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» усі зобов`язання по договору фінансового лізингу №VII0FLO425223-1 від 19 липня 2021 року та 19 липня 2022 року укладено договір купівлі-продажу предмету лізингу.

01 серпня 2022 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ФГ «Крук» складено акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності по фінансовому лізингу та акт приймання-передачі транспортного засобу.

Таким чином, Позивач правомірно володів Транспортним засобом, що підтверджується: посвідченням водія НОМЕР_4 від 30 червня 2005 року; свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 23 липня 2021 року; договором фінансового лізингу №VII0FLO425223-1 від 19 липня 2021 року з додатком 1 «Специфікація майна», додатком 2 «Графік лізингових платежів», додатком 3, додатком 4 «Акт прийму-передачі майна», договором купівлі-продажу предмету лізингу від 19 липня 2022 року, актом звірки взаєморозрахунків та переходу права власності по фінансовому лізингу від 01 серпня 2022 року, актом приймання-передачі транспортного засобу від 01 серпня 2022 року.

Приписи статті 11 ЦК України передбачають, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина перша статті). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті).

За змістом статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Положення частин першої, другої статті 1187 ЦК України передбачають, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Винна Відповідача у заподіянні матеріальної шкоди підтверджується постановою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 29 серпня 2022 року по справі №149/1965/22, яка набрала законної сили 08 вересня 2022 року.

Таким чином, Відповідач зобов`язаний відшкодувати Позивачу заподіяну шкоду у розмірі 80 524 грн. 52 коп., у зв`язку з пошкодженням Транспортного засобу

Приписи статті 15 ЦК України передбачають, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті). Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частини другої статті).

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_4 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати в сумі 2684,00 грн.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Враховуючи зроблену представником позивача ФГ «Крук» - адвокатом Головчуком В.А. заяву від 04.07.2023 року, питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу слід вирішувати у порядку, передбаченому ч. 8 ст. 141, п. 5 ч. 7 ст. 265, п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 270 ЦПК України, у разі подання відповідних доказів про оплату правничої допомоги протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Тому, суд вважає за необхідне у відповідності до вимог ст. 246 ЦПК України призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу року та запропонувати представнику ФГ «Крук» - адвокату Головчуку В.А. подати докази щодо розміру понесених ФГ «Крук» судових витрат на професійну правничу допомогу в строк до 11.07.2023 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 22, 1166, 1187 ЦК України , ст. 12, 81, 141, 211, 247, 263-265, 280-284, 354 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов Фермерського господарства «Крук» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 на користь Фермерського господарства «Крук» (ЄДРПОУ 31380516) матеріальну шкоду в розмірі 80524 (вісімдесят тисяч п`ятсот двадцять чотири) грн. 52 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 на користь Фермерського господарства «Крук» (ЄДРПОУ 31380516) судовий збір в розмірі 2684,00 грн.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу на 09 год. 40 хв. 12 липня 2023 року та запропонувати представнику ФГ «Крук» - адвокату Головчуку В.А. подати докази щодо розміру понесених ФГ «Крук» судових витрат на професійну правничу допомогу в строк до 11.07.2023 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення у порядку, передбаченому ст.354 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому ст. 284 ЦПК України.

Суддя: