Ухвала

від 07.07.2023 по справі 138/1172/23

МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 138/1172/23

Провадження №:1-кс/138/480/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 липня 2023 року м. Могилів-Подільський

Слідчий суддя Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому зсіданні в залі судових засідань Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області клопотання слідчого СВ Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Могилів-Подільської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №420230222200000048 від 18.04.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.362 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

До Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області із зазначеним клопотанням звернулась слідчий СВ Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 за погодженням з прокурором Могилів-Подільської окружної прокуратури ОСОБА_4 .

Просить накласти арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 0522684500:01:000:0050,0520480400:02:001:0693,0521982400:03:001:0408,0520487500:06:001:0016,0525687700:03:003:0053,0522883800:03:001:0240,0523155100:02:002:0178,0524984500:09:003:0029 шляхом заборони відчуження та вчинення будь-яких реєстраційних дій з земельними ділянками.

Слідчий СВ Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_5 , прокурор Могилів-Подільської окружної прокуратури ОСОБА_4 в судове засідання не з`явились, надали заяви про розгляд клопотання за їх відсутності, клопотання підтримали. Неприбуття зазначених осіб згідно ч.1 ст.172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання.

Відповідно до ч.2 ст.172 КПК України з метою забезпечення арешту майна розгляд клопотання здійснювався без повідомлення власника майна ОСОБА_6 .

Перевіривши наданні матеріали клопотання та дослідивши докази по цих матеріалах, приходжу до наступних висновків.

Відповідно до частини 1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є забезпечення можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення :

1)збереження речових доказів;

2)спеціальної конфіскації;

3)конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правого характеру щодо юридичної особи;

4)відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), що стогується з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Положеннями ч.3 ст.170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій.

Отже, захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту може бути застосований з метою забезпечення збереження речових доказів у конкретному кримінальному провадженні.

Як передбачено ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

У відповідності до ч.11 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Загальними підставами для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, до яких відноситься і арешт майна, КПК визначає: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться у клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Клопотання обґрунтоване тим, що під час здійснення повноважень, передбачених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», під час опрацювання інформації Управління Служби безпеки у Вінницькій області щодо незаконного володіння громадянами російської федерації земельних ділянок сільськогосподарського призначення встановлено, що на земельні ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0522684500:01:000:0050, 0520480400:02:001:0693, 0521982400:03:001:0408, 0520487500:06:001:0016, 0525687700:03:003:0053, 0522883800:03:001:0240, 0523155100:02:002:0178, 0524984500:09:003:0029, які перебували у власності громадян російської федерації, зареєстровано право приватної власності за ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на підставі підроблених рішень судів.

За даним фактом 18 квітня 2023 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 420230222200000048 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.362 КК України.

Надалі під час досудового розслідування встановлено, що право власності на земельну ділянку кадастровий номер 0522684500:01:000:0050 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано 22.12.2022 за ОСОБА_6 на підставі рішення Ленінського районного суду м. Харків у справі № 642/2186/21 від 04.01.2022.

Право власності на земельну ділянку кадастровий номер 0520480400:02:001:0693 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано 23.12.2022 за ОСОБА_6 на підставі рішення Ленінського районного суду м. Харків у справі № 642/1228/21 від 17.01.2022.

Право власності на земельну ділянку кадастровий номер 0521982400:03:001:0408 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано 22.12.2022 за ОСОБА_6 на підставі рішення Ленінського районного суду м. Харків у справі № 642/167/21 від 15.01.2022.

Право власності на земельну ділянку кадастровий номер 0520487500:06:001:0016 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано 23.12.2022 за ОСОБА_6 на підставі рішення Ленінського районного суду м. Харків у справі № 642/3126/21 від 10.12.2021.

Право власності на земельну ділянку кадастровий номер 0525687700:03:003:0053 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано 22.12.2022 за ОСОБА_6 на підставі рішення Ленінського районного суду м. Харків у справі № 642/146/21 від 13.12.2021.

Право власності на земельну ділянку кадастровий номер 0522883800:03:001:0240 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано 23.12.2022 за ОСОБА_6 на підставі рішення Ленінського районного суду м. Харків у справі № 642/3432/21 від 22.12.2021.

Право власності на земельну ділянку кадастровий номер 0523155100:02:002:0178 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано 22.12.2022 за ОСОБА_6 на підставі рішення Ленінського районного суду м. Харків у справі № 642/1681/21 від 06.01.2022.

Право власності на земельну ділянку кадастровий номер 0524984500:09:003:0029 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано 23.12.2022 за ОСОБА_6 на підставі рішення Ленінського районного суду м. Харків у справі № 642/476/21 від 20.12.2021.

Відповідно до інформації, наданої головою Ленінського районного суду м. Харків, № ЕП-116/23 від 27 квітня 2023 року відповідно до інформації, яка міститься в автоматизованій системі документообігу в провадженні Ленінського районного суду м. Харкова взагалі не перебували справи № 642/2186/21 (провадження 3-н/642/311/21), № 642/1228/21 (провадження 3-н/642/143/21), № 642/167/21 (провадження 2-н/642/434/21), № 642/3126/21 (провадження 2-н/642/245/21), № 642/146/21 (провадження 2-н/642/211/21), № 642/3432/21 (провадження 2-н/642/467/21), № 642/1681/21 (провадження 3-н/642/213/21) № 462/476/21 (провадження 2-н/642/307/21), відповідно жодні рішення по цим справам не можуть існувати.

Після вивчення судових рішень, копії яких надіслані до суду прокурором, встановлено, що зазначені у документі дані вигадані та фактично не існують, відсутній унікальний штих-код, підпис судді, секретаря судового засідання та печатка суду є підробленим та не відповідають оригіналу.

Постановою слідчого від 18 квітня 2023 року земельні ділянки кадастрові номера 0522684500:01:000:0050, 0520480400:02:001:0693, 0521982400:03:001:0408, 0520487500:06:001:0016, 0525687700:03:003:0053, 0522883800:03:001:0240, 0523155100:02:002:0178, 0524984500:09:003:0029 визнані речовими доказами, оскільки відносяться до предметів, що були об`єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.

За змістом ч.4 ст.81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Відповідно доч.1ст.145ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.

У відповідності до п.е ст.140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є, зокрема, невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

У разі невиконання цієї вимоги настають наслідки, передбачені ч.ч.2, 4 ст.145 ЗК України, а саме така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах.

Пунктом 10 ч.1 ст.346 ЦК України конфіскацію визначено як одну з підстав припинення права власності.

Згідно із ч.1 ст.354 ЦК України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом.

Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом (ч.2 ст. 354 ЦК України).

Частиною 5 ст.41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Таким чином, враховуючи, що іноземці, упродовж року після набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення не відчужили їх, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тому є підстави для їх конфіскації у власність держави.

Відповідно до ч.1 ст.140 ЗК України конфіскація за рішенням суду є підставою припинення права власності на земельні ділянки.

Однак, державним реєстратором незаконно здійснено перереєстрацію права власності на земельні ділянки, які перебували у власності іноземців, та які згідно закону мають бути конфісковані у власність держави, за ОСОБА_6 на підставі підроблених рішень суду.

А тому вказане майно, а саме земельні ділянки, які незаконно вибули з приватної власності осіб іноземних громадян, які в порушення вимог чинного законодавства не відчужили їх протягом року з моменту набуття права приватної власності, а тому мають бути конфісковані у власність держави, та на даний час належать фізичній особі на праві приватної власності, - відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, а тому може накладатись арешт згідно ст.170 КПК України.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що є джерелом права в Україні, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантується захист від неправомірних обмежень не лише власникам існуючого майна, а й власникам майнових прав та інших активів, що мають "розумні очікування" на реалізацію свого майнового права (рішення у справі "Броньовський проти Польші" від 22.06.2004 за заявою № 31443/96, рішення від 01.06.2006 у справі "Федоренко проти України" (п.п.21-34)).

Відповідно до ч.4 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (ч.1 ст.64).

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Таким чином, право власності не є абсолютним. За своєю правовою природою воно потребує регулювання з боку держави, може бути обмежено, а держава вправі вживати певних заходів втручання в право власності з дотриманням вимог, встановлених ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У практиці Європейського суду з прав людини напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а саме: a) чи є втручання законним; b) чи переслідує воно "суспільний інтерес"; c) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Європейського суду з прав людини констатує порушення державою ст.1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Положеннями ст.7 КПК України передбачено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться верховенство права, законність, недоторканність права власності.

Відповідно до загальних засад кримінального провадження позбавлення або обмеження права власності здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.

Отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Необхідність накладення арешту на майно слідчий обґрунтовує тим, що земельні ділянки, незаконно відчужені та відносяться до предметів, що були об`єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом, а також з метою забезпечення збереженості речових доказів та недопущення їх подальшого незаконного відчуження.

Таким чином вважаю, що стороною обвинувачення доведено, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.362 КК України.

Також доведено, що земельні ділянки можуть бути об`єктом кримінально протиправних дій та набутими кримінально протиправним шляхом на підставі, імовірно, підроблених судових рішень, та, відповідно, є речовими доказами у кримінальному провадженні, доля яких буде вирішуватися в порядку ст.100 КПК України, а тому наявні підстави для задоволення клопотання про арешт майна, що узгоджується з вимогами ст.170 КПК України.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.170-173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИЛА:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 0522684500:01:000:0050 площею 2,6195 га, 0520480400:02:001:0693 площею 1,8735 га, 0521982400:03:001:0408 площею 2,7357 га, 0520487500:06:001:0016 площею 2,0001 га, 0525687700:03:003:0053 площею 1,7474 га, 0522883800:03:001:0240 площею 3,3758 га, 0523155100:02:002:0178 площею 3,2511 га, 0524984500:09:003:0029 площею 1,7453 га, шляхом заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій органами та суб`єктами, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, а саме Міністерством юстиції України та його територіальними органами; виконавчими органами сільських, селищних та міських рад, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, державними реєстраторами прав на нерухоме майно щодо зазначених земельних ділянок.

Копію ухвали негайно після її постановлення вручити слідчому, прокурору.

Копію ухвали надіслати фізичній особі, щодо майна якої вирішувалося питання про арешт, не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1