Ухвала

від 05.07.2023 по справі 530/522/23

ЗІНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 530/522/23

Номер провадження 2/530/263/23

ОКРЕМА УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2023 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі головуючого -судді Должко С.Р., секретаря Тараненко Т.І., представника відповідача адвоката Колотій С.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Зіньків цивільну справу за позовом

Органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Опішнянської селищної ради в інтересах ОСОБА_1 , юридична адреса: АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , треті особи: Диканська окружна прокуратура, юридична адреса: смт Диканька, вулиця Незалежності,буд.64-А Полтавського району, Полтавської області, ОСОБА_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , ОСОБА_4 ,адреса місцяпроживання : АДРЕСА_4 ,третя особа безсамостійних вимогна стороніпозивача:служба усправах дітейОпішнянської селищноїради Полтавськогорайону Полтавськоїобласті,юридична адресасмт Опішня,вулиця Перемоги,3,Полтавського району,Полтавської області провідібрання дитинибез позбавленнябатьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

Орган опікита піклуванняв особівиконавчого комітетуОпішнянської селищноїради в інтересах ОСОБА_1 звернувсядо Зіньківськогорайонного судуПолтавської областіз позовом до ОСОБА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , треті особи: Диканська окружна прокуратура, юридична адреса: смт Диканька, вулиця Незалежності,буд.64-А Полтавського району, Полтавської області, ОСОБА_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , ОСОБА_4 ,адреса місцяпроживання : АДРЕСА_4 ,третя особа безсамостійних вимогна стороніпозивача:служба усправах дітейОпішнянської селищноїради Полтавськогорайону Полтавськоїобласті,юридична адресасмт Опішня,вулиця Перемоги,3,Полтавського району,Полтавської області про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав.

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 318/89/18 від 3 червня 2020 року містить наступний правовий висновок: процесуальний закон передбачає, що суд наділений правом реагувати на зловживання та виносити окремі ухвали відповідно до ст. 262 ЦПК України. Також у цивільно-процесуальному законодавстві передбачено один із найбільш суворих видів відповідальності за зловживання процесуальними правами: суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Зокрема, це в пункті 3 частини другої статті 44 ЦПК України передбачено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частина четверта статті 44 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (провадження № 14-92цс19) зазначено, що учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України). Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України). За змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (стаття 13 ЦК України)

Роль суду полягає у полягає у швидкому та ефективному розгляді справ Запобігання відповідно до цивільно правових принципів: верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Неприпустимість зловживання процесуальними правами як принцип цивільного судочинства, п. 11 ч. 3 ст. 2 ЦПК забезпечується гарантіями дотримання судом усіх інших основних засад (принципів) цивільного судочинства, визначених у ч. 3 ст. 2 ЦПК; Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 45 ЦПК). Суд з метою запобігання зловживанням справами активно забезпечує справедливий баланс використання учасниками процесу своїх прав і обов`язків, що не спростовує принцип змагальності сторін. Зловживання процесуальними правами = умисному недобросовісному їх використанню. Зловживання процесуальними правами - цивільне процесуальне правопорушення, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників цивільного процесу (їх представників), що спричиняють порушення процесуальних прав інших учасників цивільного процесу (їх представників), перешкоджають гарантованому у п. 1 ст. 6 ЄКПЛ правосуддю, що є підставою для застосування судом процесуальних санкцій (позбавлення права на процесуальну дію або застосування судом інших негативних юридичних наслідків, передбачених законом). Зловживання правами характеризуються умислом порушити порядок цивільного судочинства. Судове визначення зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає у тому, при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав. Суб`єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб`єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб`єктивного процесуального права. Судове визначення зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій. Постанова КЦС ВС від 06 вересня 2018 року, провадження № 61- 43659ск18, справа № 552/2378/17 Активна роль суду у забезпеченні права на справедливий судовий розгляд. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їх процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їх правами та вживає заходів для виконання ними їх обов`язків (ч. 5 ст. 12 ЦПК). Критерії для визначення зловживання цивільним процесуальним правом: формальне, удаване або інше недобросовісне використання учасником цивільного процесу передбачених законом цивільних процесуальних прав, завдання цивільного судочинства, визначеного у ст. 2 ЦПК (дії всупереч законної мети). Умисний характер протиправних дій, вчинений з метою створення юридичних підстав, які перешкоджають ефективному використанню іншими учасниками цивільного процесу своїх прав,здійсненню справедливого судочинства. Правопорушник бажає, або принаймні свідомо допускає настання такого результату. Внаслідок прямої заборони у ч. 1 ст. 44 ЦПК протиправного використання цивільних процесуальних прав, за відповідним судовим рішенням такі процесуальні дії правопорушника не спричиняють до позитивних юридичних наслідків. Зловживання процесуальними правами, прямо визначені у ч. 2 ст.44 ЦПК. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, які суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема наступні: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заява про завідомо безпідставний відвід або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення. Згадані у ч. 2 ст. 44 ЦПК зловживання правом подання декількох позовів до одного й того ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями повертається судом, ч. 3 ст. 44, п. 6 ч. 4 ст. 185 ЦПК. Згадані у ч. 2 ст. 44 ЦПК зловживання правом - подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи в якості відповідача (співвідповідача) з тією ж метою; Згадані у ч. 2 ст. 44 ЦПК зловживання правом Згадані у ч. 2 ст. 44 ЦПК зловживання правом укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.(ч. 2 ст. 44 ЦПК). Передбачений у ч. 2 ст. 44 ЦПК перелік зловживання процесуальними правами не є вичерпним.

Визнання судом подання скарги, заяви, клопотання зловживанням процесуальними правами, на підставі чого суд, з урахуванням обставин справи, має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом, ч.ч. 3, 4 ст. 44 ЦПК України.

Загальні наслідки зловживанням процесуальними правами - позбавлення права на вчинення процесуальних дій, правом на які зловживають, з приводу чого, суд постановляє відповідну вмотивовану ухвалу. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (ч. 4 ст. 44 ЦПК). Обмеження чи позбавлення процесуального права повинно застосовуватися судом відповідно до принципу пропорційності. У випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків, що спричинили до затягування судового процесу Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків. Зловживання правом стосовно доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї, ч. 8 ст. 83 ЦПК.

Інші негативні процесуальні наслідки. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 141 ЦПК.

Заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід; 5) штраф. 2. Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов`язків, встановлених цим Кодексом. (ст. 144 ЦПК). Штраф, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною дев`ятою статті 203 цього Кодексу. У випадку невиконання процесуальних обов`язків, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника. За неповагу до суду . За прояв неповаги до суду винні особи притягуються до відповідальності, встановленої законом, ст. 185-3 КУпАП.

Міжнародні стандарти правосуддя в питанні неприпустимості зловживанням процесуальним правом: принцип неприпустимості зловживанням процесуальним правом витікає із принципів змагальності, рівності та пропорційності, як елементів загального принципу верховенства права. Захищене статтею 6 ЄКПЛ право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони, у тому числі отримувати копії матеріалів справи та доказів, та отримувати належну нагоду брати участь у провадженні перед судом з метою коментувати чи спростовувати їх.

Згідно до конвенційної практики ЄСПЛ суду з прав людини право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням, які повинні також бути пропорційними, щоби законна мета застосованого обмеження не зводила нанівець зміст конвенційного права на суд. Право на доступ до суду повинно бути практичним і ефективним, що у світлі недопущення зловживання процесуальним правом також означає позитивний обов`язок держави, у тому числі суду, забезпечити ефективний розгляд справи після відкриття провадження у справі. Приклади конвенційної практики ЄСПЛ стосовно можливих заходів національних судів, спрямованих на унеможливлення зловживання процесуальним правом. Саме на національні суди покладено обов`язок створення умов для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним, зокрема, суд має вирішувати, чи відкладати судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричиняє невиправдані затримки у провадженні, справи «Цихановський проти України», рішення ЄСПЛ від 6 вересня 2007 року, заява № 3572/03, та «Коновалов проти України», рішення від 18 жовтня 2007, заява № 13242/02.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу`між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, справи «Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands», рішення ЄСПЛ від 27 жовтня1993 р., заява № 14448/88, п. 33, та «Ankerl v. Switzerland», рішення ЄСПЛ від 23 жовтня1996 р., заява № 17748/91, п. 38.

Право на суд не є абсолютним, справа «Голдер проти Великої Британії», рішення від 21 лютого 1975 року. справа «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції», рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року., «Станєв проти Болгарії» та інші. Обмеження права на доступ до правосуддя відповідатимуть п. 1 ст. 6 Конвенції за умови, що вони мають законну мету і що існує розумна співмірність між засобами, що використовуються, і поставленою метою, справа «Бруаль Гомес де ля Торре проти Іспанії»,рішення ЄСПЛ від 19 грудня 1997 року. Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів, справа «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany), заява № 47636/99, рішення ЄСПЛ від 04 жовтня 2001 року.

З аналізу диспозиції статті 384 Кримінального кодексу України випливає, що кримінальна відповідальність наступає, зокрема, за подання завідомо недостовірних або підроблених доказів суду.

При цьому, законодавець не визначає конкретний перелік проваджень, в яких вказані дії є кримінально караними.

Отже, подання суду завідомо недостовірних або підроблених доказів у цивільній справі є кримінально караним та підлягає кваліфікації за статтею 384 Кримінального кодексу України.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України задекларовано, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Кожна сторона, відповідно до статті 81 ЦПК України, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Порівнюючи вагомість тих обставин, на які, як на підставу для відібрання дитини посилається позивач, і вагомість психологічного аспекту відібрання, враховуючи особу і поведінку відповідача та його дружини, а також враховуючи, що відібрання дитини від батька може бути застосовано лише як крайня міра, коли без відібрання не можна усунути загрозу для життя та здоровя дитини у інший спосіб, то при доданих до позовної заяви доказах підстави длярозгляду справипро відібраннясина увідповідача, ОСОБА_2 без позбавлення батьківських прав відсутні.

Стаття 19 СК України встановлює, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обгрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Підстави для відібрання дитини без позбавлення батьківських прав повинні бути об`єктивними, належно доведеними і підтвердженими відповідними доказами.

Проаналізувавши досліджені докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний звязок у їх сукупності встановивши правовідносини які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позивачем як у самій позовній заяві, так і в доданих до неї документах не наведено та не доведено тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому цивільна справа підлягає закриттю.

Позивач належними та допустимими доказами не довів, що ним може заявлятися вимога про відібрання дитини у відповідача ОСОБА_2 , так як в позові зазначені не об`єктивні підстави для відібрання дитини, а виключно, безпідставні припущення, які не доведені і не підтверджені наданими так званими доказами .

За таких обставин, та враховуючи факт заперечення відповідачем у своєму відзиві на позовну заяву проти позову про відібрання сина з доданням ряду документів, що достеменно свідчить про його інтерес та зацікавленість до долі дитини, бажання та можливість утримувати та виховувати його, враховуючи доведеність намагань відповідача проявляти турботу про дитину та виховувати його, а також, враховуючи інтереси дитини, яка повинна рости під опікою і відповідальністю свого батька, і у всякому випадку, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості, та те, що неповнолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своїм батьком, приходжу до беззаперечного висновку про закриття справи з підстави відсутності предмета спору.

Суд бере до уваги, що зазначення позивачем певної норми права, положення закону на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким саме законом необхідно керуватися під час вирішення спору. Для суду визначальними під час вирішення спору є підстави позову, які зазначаються виключно позивачем та не можуть бути змінені судом на власний розсуд. З огляду на це, обрані позивачем підстави позову, повязані зі створенням більш сприятливих, на його переконання, умов для життя та розвитку неповнолітньої дитини, не можуть слугувати підставою заявленого позову. Якщо позов мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує, а саме лише припущення, що дитина має бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Таким чином, виходячи із пріоритету якнайкращих інтересів дитини, оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення, суд робить висновок про відсутність підстав для відібрання дитини від батька без позбавлення його батьківських прав, оскільки позивачем не доведено, а матеріали справи не містять доказів умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб, у звязку з чим провадження по справі має бути закрито за відсутністю предмета спору на підставі пункту другого частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України.

У " Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень " звертається увага на наступне: пункт 31: " Щоб бути якісним, судове рішення повинно сприйматися сторонами та суспільством у цілому як таке, що стало результатом коректного застосування юридичних правил, справедливого процесу та правильної оцінки фактів; лише в такому випадку сторони будуть переконані, що їхню справу було розглянуто й вирішено справедливо, а суспільство сприйме ухвалене рішення як фактор відновлення суспільної гармонії; пункт 34: "Судові рішення повинні у принципі бути обґрунтованими. Якість судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування"; пункт 35:" Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, а насамперед є гарантією проти свавілля. По - перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правомірність; по - друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система "; пункт 36: " Підстави прийняття рішення повинні бути узгодженими, чіткими, недвозначними й несуперечливими. Вони повинні давати можливість читачеві простежити логіку міркувань, які призвели суддю до ухваленого ним рішення "; пункт 37: " Обгрунтування повинно засвідчувати дотримання суддею принципів, проголошених Європейським судом з прав людини "; пункт 38: " У викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін, тобто на кожен окремий пункт вимог та на аргументи захисту. Це - важливий запобіжник, оскільки він дає можливість сторонам переконатися у тому, що їхні доводи були досліджені, а отже суддя взяв їх до уваги "; пункт 41: " 3 тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд; пункт 42: " Щодо змісту, то судове рішення повинно містити дослідження фактичних обставин та питань права, що лежать в основі спору; пункт 43: " При дослідженні фактичних обставин справи судді, можливо, доведеться розглянути заперечення стосовно доказів, особливо щодо їх прийнятності. Суддя має також вирішити, наскільки переконливими є фактичні докази, які ймовірно стосуються предмета спору; пункт 44: " Дослідження питань права пов`язано із застосуванням правил національного, європейського та міжнародного права. В обґрунтуванні повинні міститися посилання на відповідні положення Конституції або відповідні норми національного, європейського або міжнародного права; пункт 45: " Виклад обґрунтування на основі детального дослідження розглянутих питань права слід готувати з особливою ретельністю з тим, щоб воно відповідало очікуванням сторін та суспільства; пункт 47: " Визнаючи повноваження судді тлумачити закон, слід пам`ятати також і про обов`язок судді сприяти юридичній визначеності. Адже юридична визначеність гарантує передбачуваність змісту та застосування юридичних норм, сприяючи тим самим забезпеченню високоякісної судової системи. Справедливе ведення судового процесу, правильне застосування юридичних принципів та оцінювання фактів справи... є ключовими елементами, що сприяють досягненню високої якості рішень ".

Як встановленоБангалорськими принципамиповедінки суддів,схваленими резолюцією2006/23Економічної іСоціальної РадиООН від27липня 2006року, об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й у всіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Відповідно до положень ст.81 ч.1 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

Суд встановивзловживання позивачаправом наподання позовноїзаяви,що становитьсобою такийвид зловживаньпроцесуальними правами,коли всяпроцедура розглядуспору єневиправданою танеефективною,адже особазвернулася досуду зметою,відмінною відзахисту порушених,невизнаних абооспорюваних прав,свобод чиінтересів,тобто поданнясутяжницького,завідомо безпідставного(явнонеобґрунтованого)позову суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до ч.1, п.2 ч.2 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

Під час судового засідання надійшло клопотання від представника відповідача адвоката Колотій С.М. постановити окрему ухвалу про направлення копій матеріалів цивільної справи до відповідного правоохоронного органу для відкриття щодо причетних за подання завідомо недостовірних або підроблених доказів посадових осіб Опішнянської селищної ради Полтавської області кримінального провадження за ознаками вчинення злочину, передбаченого статтею 384 Кримінального кодексу України.

Заслухавши наявних учасників судового процесу та дослідивши наявні матеріали справи суд приходить до висновку про задоволення клопотання.

Відповідно до позової заяви представник позивача представляє колегіальний орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Опішнянської селищної ради на підставі подання служби у справах дітей Опішнянської селищної ради від 13.04.2023 року.

Покладаючи в основу позову висновок комісії з питань захисту дітей при виконавчому комітеті Опішнянської селищної ради Полтавської області про відібрання дитини з родини відповідача, та рішення виконавчого комітету Опішнянської селищної ради Полтавської області № 29 від 14 квітня 2023 року Про відібрання неповнолітньої дитини із сімї батька, позивач не врахував, що так званий висновок та рішення органу місцевого самоврядування є невмотивованими, такими, що суперечать інтересам дитини і ґрунтуються лише і виключно на: безпідставному, суб`єктивному, та упередженому переконанні адміністрації Опішнянського Державного художнього ліцею імені Василя Кричевського щодо вчинення відносно ОСОБА_1 физичного насилля саме відповідачем та його дружиною; це переконання не містить будь-яких належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження позовних вимог про застосування такої крайньої міри як відібрання дитини у батька, як не містить об`єктивно - зафіксованих даних про насильство над дитиною чи інший негативний на неї вплив з боку відповідача; характеристиці зі школи на ОСОБА_1 , яка не містить будь-яких належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження позовних вимог про застосування такої крайньої міри як відібрання дитини у батька, як не містить об`єктивно - зафіксованих даних про насильство над дитиною чи інший негативний на неї вплив з боку відповідача; Акті умов проживання дитини у бабусі ОСОБА_3 , який не містить будь-яких належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження позовних вимог про застосування такої крайньої міри як відібрання дитини у батька, як не містить об`єктивно - зафіксованих даних про насильство над дитиною чи інший негативний на неї вплив з боку відповідача; паспорті відповідача, який не містить будь-яких належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження позовних вимог про застосування такої крайньої міри як відібрання дитини у батька, як не містить об`єктивно - зафіксованих даних про насильство над дитиною чи інший негативний на неї вплив з боку відповідача; ІДН-кодові відповідача, який не містить будь-яких належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження позовних вимог про застосування такої крайньої міри як відібрання дитини у батька, як не містить об`єктивно - зафіксованих даних про насильство над дитиною чи інший негативний на неї вплив з боку відповідача; свідоцтві про народження ОСОБА_1 , яке не містить будь-яких належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження позовних вимог про застосування такої крайньої міри як відібрання дитини у батька, як не містить обєктивно - зафіксованих даних про насильство над дитиною чи інший негативний на неї вплив з боку відповідача; закордонному паспорті ОСОБА_1 , який не містить будь-яких належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження позовних вимог про застосування такої крайньої міри як відібрання дитини у батька, як не містить об`єктивно - зафіксованих даних про насильство над дитиною чи інший негативний на неї вплив з боку відповідача; пільговому посвідченні багатодітної сімї, яке не містить будь-яких належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження позовних вимог про застосування такої крайньої міри як відібрання дитини у батька, як не містить об`єктивно - зафіксованих даних про насильство над дитиною чи інший негативний на неї вплив з боку відповідача; Акті проведення оцінки рівня безпеки дитини від 28 березня 2023 року, який не містить будь-яких належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження позовних вимог про застосування такої крайньої міри як відібрання дитини у батька, як не містить об`єктивно - зафіксованих даних про насильство над дитиною, чи інший негативний на неї вплив з боку відповідача; а сам акт не підписаний членом комісії ОСОБА_5 , що беззаперечно свідчить про його нелегітимність; повідомленні про пропуски уроків та можливе відрахування зі школи, яке не містить будь-яких належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження позовних вимог про застосування такої крайньої міри як відібрання дитини у батька, як не містить об`єктивно - зафіксованих даних про насильство над дитиною чи інший негативний на неї вплив з боку відповідача; копії огляду лікарем - педіатром, який не містить будь-яких належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження позовних вимог про застосування такої крайньої міри як відібрання дитини у батька, як не містить об`єктивно - зафіксованих даних про насильство над дитиною чи інший негативний на неї вплив з боку відповідача: копії протоколу про адмінправопорушення, складеного на відповідача та його дружину, який не містить будь-яких належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження позовних вимог про застосування такої крайньої міри як відібрання дитини у батька, як не містить об`єктивно - зафіксованих даних про насильство над дитиною чи інший негативний на неї вплив з боку відповідача; свідоцтві про смерть ОСОБА_6 , яке не містить будь-яких належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження позовних вимог про застосування такої крайньої міри як відібрання дитини у батька, як не містить об`єктивно - зафіксованих даних про насильство над дитиною чи інший негативний на неї вплив з боку відповідача; свідоцтві про народження ОСОБА_7 , яке не містить будь-яких належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження позовних вимог про застосування такої крайньої міри як відібрання дитини у батька, як не містить обєктивно - зафіксованих даних про насильство над дитиною чи інший негативний на неї вплив з боку відповідача; свідоцтві про народження ОСОБА_8 , яке не містить будь-яких належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження позовних вимог про застосування такої крайньої міри як відібрання дитини у батька, як не містить об`єктивно - зафіксованих даних про насильство над дитиною чи інший негативний на неї вплив з боку відповідача.

Вищеперераховані копії документів надано до суду представником позивача та завірено кожну копію відповідним написом «Згідно з оригіналом, начальник відділу з питань юридичного забезпечення та проектно-інвестиційної діяльності 24 04 2023 підпис ОСОБА_9 ».

Рішення виконавчого комітету Опішнянської селищної ради № 29 від 14.04.2023 р., містить висновок про те, що відібрання ОСОБА_1 від батька зумовлено виключно загрозою його життю та здоров"ю.

Належність та достовірність цих так званих доказів беззастережно спростовується письмовими вимогами ОСОБА_1 на адресу суду ( вхідні №№ 1656, 1657 від 4 травня 2023 року), яким власноручно зазначено, що дома його ніхто ніколи не бив і він хоче проживати, виключно з батьками, а батька він оббрехав, виключно, на вимогу вчительки та директора школи.

Згідно ч. 3 ст. 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Частиною 4 ст. 44 ЦПК України передбачено, що суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі якщо відсутній предсмет спору.

Згідно дост.262ЦПК України,суд,виявивши привирішенні спорупорушення законодавстваабо недолікив діяльностіюридичної особи,державних чиінших органів,інших осіб,постановляє окремуухвалу,незалежно відтого,чи євони учасникамисудового процесу. Судможе постановитиокрему ухвалуу випадкузловживання процесуальнимиправами,порушення процесуальнихобов`язків,неналежного виконанняпрофесійних обов`язків(втому числі,якщо підписанаадвокатом чипрокурором позовназаява міститьсуттєві недоліки)або іншогопорушення законодавстваадвокатом абопрокурором. Вокремій ухвалісуд маєзазначити закончи іншийнормативно-правовийакт (утому числійого статтю,пункт тощо),вимоги якогопорушено,і вчому саме,полягає порушення. Зметою забезпеченнявиконання вказівок,що містятьсяв окремійухвалі,суд встановлюєу нійстрок длянадання відповіді,залежно відзмісту вказівокта терміну,необхідного дляїх виконання. Окремуухвалу можебути постановленосудом першоїінстанції. Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк.

Керуючисьст. 170 СК України,ст. 56 ЦК України, Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 24.09.08 № 866, ст. ст. 2,3,10,12,13,43,44,49, 76-81,141,223, 255,258-259,262,263-265,268,273,353,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання представника відповідача, адвоката Колотій С.М. про постановлення окремої ухвалу про направлення копій матеріалів цивільної справи до відповідного правоохоронного органу для відкриття щодо причетних за подання завідомо недостовірних або підроблених доказів посадових осіб Опішнянської селищної ради Полтавської області кримінального провадження за ознаками вчинення злочину, передбаченого статтею 384 Кримінального кодексу України задоволити.

Направити копії матеріалів цивільної справи №530/522/23 до Диканської окружної прокуратури за адресою с.м.т.Диканька, вул. Незалежності 64 а, Полтавської області для відкриття щодо причетних осіб Опішнянської селищної ради Полтавської області кримінального провадження за ознаками вчинення злочину, передбаченого статтею 384 Кримінального кодексу України за подання завідомо недостовірних або підроблених доказів.

З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в цій ухвалі, суд встановлює строк для надання відповіді Диканською окружною прокуратуроюдо 07.08.2023 року.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Полтавського апеляційного суду через Зіньківський районний суд м. Полтави протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Зіньківського районного суду

Полтавської області С.Р.Должко