Постанова

від 29.06.2023 по справі 910/12073/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2023 р. Справа№ 910/12073/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Коробенка Г.П.

Козир Т.П.

при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.

за участю представників сторін:

від позивача Гамарц О.С.

від відповідача: Телющенко В.П. - адвокат

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Транс", м. Київ

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2023

у справі № 910/12073/22 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Транс", м. Київ

про стягнення 342 730,08 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - позивач, АТ "Українська залізниця") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Транс" (далі - відповідач, ТОВ "Пром Транс") про стягнення плати за користування вагонами у сумі 342 730,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не здійснено оплату за користування вагоном №61793071 за період з 23.02.2022 по 16.07.2022 в сумі 342 730,08 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі № 910/12073/22 позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" задоволено.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Транс" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" оплату за користування вагонами в сумі 342 730,08 грн та судовий збір у розмірі 5 141,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ "Пром Транс" порушено умови договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом та положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, що має наслідком задоволення вимог позивача про стягнення плати за користування вагонами у розмірі 342 730,08 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Пром Транс" 09.02.2023 звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі № 910/12073/22 повністю та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що був позбавлений можливості повернути спірний вагон позивачу без участі самого позивача, оскільки АТ "Українська залізниця" повідомила про неможливість виконання своїх зобов`язань за укладеними між нею та відповідачем договорами. Також, за твердженням апелянта, позивач діючи недобросовісно не повідомив суд про наявність рішення органів управління позивача щодо наявності підстав для не нарахування плати за послуги користування вагонами у період воєнного стану.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2023 справу № 910/12073/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Коробенко Г.П., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/12073/22.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Транс" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі № 910/12073/22 до надходження до суду матеріалів справи.

06.03.2022 матеріали справи № 910/12073/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Пром Транс" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі №910/12073/22, справу № 910/12073/22 призначено до розгляду на 20.04.2023 о 10 год. 00 хв.

У судовому засіданні 20.04.2023 оголошено перерву у справі №910/12073/22 до 10 год. 00 хв. 23.05.2023.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Козир Т.П. з 15.05.2023 по 25.05.2023, судове засідання у призначений час не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2023 розгляд апеляційної скарги ТОВ "Пром Транс" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі № 910/12073/22 призначено на 29.06.2023 о 10 год. 20 хв.

Заявлені у справі клопотання та результати їх розгляду.

В апеляційній скарзі відповідач просив апеляційний господарський суд долучити докази додані до апеляційної скарги, а саме:

- засвідчену копію повідомлення №ЦТЛ-19/179 від 04.03.2022 із додатками;

- засвідчену копію витягу з рішення Правління АТ "Укрзалізниця" від 02.04.2022 з додатком (протокол №ц-54/42 Ком.т);

- засвідчену копію розпорядження начальника миколаївської обласної військової адміністрації від 28.02.2022 №71-р;

- засвідчену копію розпорядження начальника миколаївської обласної військової адміністрації від 19.03.2022 №105-р;

- засвідчену копію розпорядження начальника миколаївської обласної військової адміністрації від 22.04.2022 №155-р;

- засвідчену копію виписки ТОВ "Пром Транс".

В обгрунтування вказаного клопотання апелянт зазначає, що був позбавлений можливості надати заперечення на позов та відповідні докази у суді першої інстанції у зв`язку із тим, що він не отримував копії позовної заяви, ухвали про порушення провадження у справі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відмовити у задоволенні вказаного клопотання, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 124, пунктів 1, 3 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що 28.11.2022 відповідач був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105493019062 (т.1, а.с. 60).

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює одному учаснику справи більш сприятливі, аніж іншим умови в розгляді конкретної справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що позивач не був позбавлений можливості надати ці докази до суду першої інстанції, а відтак з огляду на приписи частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, зазначені докази (які не були подані до суду першої інстанції) не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки відповідач не довів наявність (з наданням відповідних доказів) винятковості цього випадку та неможливості подання цих доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Разом з цим в апеляційні скарзі апелянтом також заявлено клопотання про письмове опитування позивача. Вказане клопотання також було заявлено відповідачем повторно 12.05.2023 шляхом подання заяви про письмове опитування через канцелярію апеляційного господарського суду.

Так відповідач ставить перед позивачем наступні питання:

1) чи дотримано позивачем приписи рішення Правління АТ "Укрзалізниця" від 02.04.2022 (протокол №Ц-54/42 Ком.т) при нарахуванні відповідачу плати за користування вагоном №61793071;

2) чи здійснено розрахунок плати за користування вагонами по справі № 910/12073/22 з урахуванням положень п. 1.1 рішення Правління АТ "Укрзалізниця" від 02.04.2022 (протокол № Ц-54/42 Ком. т);

3) чому не дотримано вимог вищезазначеного рішення Правління АТ "Укрзалізниця";

4) чи приймалися Позивачем протягом періоду з 24.02.2022 по 16.07.2022 року рішення про обмеження роботи станції "Миколаїв-Вантажний" Одеської залізниці;

5) чи вплинуло на режим роботи станції "Миколаїв-Вантажний" Одеської залізниці протягом періоду з 24.02.2022 року по 16.07.2022 року запровадження комендантської години та ведення бойових дій;

6) Чи працювала станція "Миколаїв-Вантажний" Одеської залізниці протягом періоду з 24.02.2022 року по 16.07.2022 року в звичайному режимі чи з урахуванням обмежень;

7) Чи звільнялися Позивачем від сплати плати за користування вагонами інші замовники на підставі рішення Правління АТ "Укрзалізниця" від 02.04.2022 (протокол № Ц- 54/42 Ком.т) з дати його прийняття до 23.01.2023 року;

8) яка сума плати за користування вагоном мала би бути нарахована Відповідачу у разі застосування вимог рішення Правління АТ "Укрзалізниця" від 02.04.2022 (протокол № Ц- 54/42 Ком.т).

Розглянувши вказане клопотання колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За змістом частин 1, 2 ст.110 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Згідно ст.90 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи або у додатку до неї не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи.

Учасник справи, якому поставлено питання іншим учасником справи, зобов`язаний надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання по суті.

На запитання до учасника справи, який є юридичною особою, відповіді надає її керівник або інша посадова особа за його дорученням.

Відповіді на запитання подаються до суду учасником справи - фізичною особою, керівником або іншою посадовою особою юридичної особи у формі заяви свідка не пізніше як за п`ять днів до підготовчого засідання, а у справі, що розглядається в порядку спрощеного провадження, - за п`ять днів до першого судового засідання.

Копія такої заяви свідка у той самий строк надсилається учаснику справи, який поставив письмові запитання.

Отже, виходячи із правового аналізу вищенаведених норм чинного процесуального закону, слід констатувати, що письмове опитування учасників як свідків є одним із видів доказів, на підставі яких може бути встановлено наявність або відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги чи заперечення сторони.

Втім, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що визначені у заяві питання не є тими, що спрямовані на встановлення обставин, що мають значення для справи.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що правова кваліфікація спірних правовідносин лежить в площині виключних повноважень судової юрисдикції, оскільки саме суд самостійно обирає норму права, яку необхідно застосувати при вирішення спору, та надає оцінку обраному стороною способу захисту порушеного права.

Відтак, надання чи ненадання відповідачами письмових пояснень щодо їх думки з приводу мети укладення договору дарування частини частки у статутному капіталі від 01.12.2021, не впливає на повне, всебічне та об`єктивне з`ясування обставин, що мають значення у цій справі та, відповідно, постановлення законного і обґрунтованого рішення.

Окрім цього, колегія суддів зазначає, що заявити клопотання у порядку ст.90 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право у першій заяві по суті справи, а не на стадії апеляційного перегляду справи.

Крім того, з огляду на приписи пункту 2 частини 1 ст.42 Господарського процесуального кодексу України позивач не позбавлений був права ставити питання іншим учасникам справи під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів відхиляє клопотання відповідача про проведення судом опитування у порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України.

Явка представників сторін.

У судовому засіданні 29.06.2023 представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційний господарський суд скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду та увалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача у судовому засіданні 29.06.2023 проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив апеляційний господарський суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, 05.03.2020 між АТ "Українська залізниця" (перевізник) та ТОВ "Пром Транс" (замовник) укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №99-41640957/2020-02 від 05.03.2020, відповідно до якого відповідачу присвоєно коди відправника/одержувача: 1567, платника: 8122922.

Відповідно до письмової угоди від 15.12.2021, позивачем подано для відповідача вагон №61793071 на під`їзну колію Ольшанської філії ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" о 10 год. 00 хв. 23.02.2022, що підтверджується підписаною відповідачем пам`яткою № 504 про подання вагону форми ГУ-45.

16.07.2022 об 11 год. 30 хв. ТОВ "Пром Транс" згідно з пам`яткою № 540 про забирання вагонів форми ГУ-45 повернув вагон №61793071 на станцію "Миколаїв-Вантажний" Одеської залізниці.

У зв`язку із довготривалим знаходженням вагону №61793071 на під`їзній колії Ольшанської філії ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" працівниками станції "Миколаїв-Вантажний" Одеської залізниці складені та підписані відомості плати за користування вагонами більше 15 діб за формою ГУ-46: №22040010, №22040011, №22040012, №22040013, №22040014, №22040015, №22040016, №22040017, №22040018, №24040019, №29040020, №04050021, №10050022, №14050023, №19050024, №24050025, №30050026, №03060027, №08060028, №13060029, №20060030, №23060031, №28060032, №04070033, №08070034, №13070035, №18070036, відповідно до яких загальний розмір плати за користування вагонами за період з 23.02.2022 по 16.07.2022 склав 342 730,08 грн з ПДВ.

30.06.2022 позивач телефонограмою №12 повідомив відповідача про необхідність направлення 01.07.2022 о 10 год. 00 хв. його представника для вирішення питання підпису відомостей за користування вагонами №22040010, №22040011, №22040012, №22040013, №22040014, №22040015, №22040016, №22040017, №22040018, №24040019, №29040020, №04050021, №10050022, №14050023, №19050024, №24050025, №30050026, №03060027, №08060028, №13060029, №20060030, №23060031, №28060032 на загальну суму 246 083,40 грн без ПДВ.

22.07.2022 позивач телефонограмою №13 повідомив відповідача про необхідність направлення 25.07.2022 о 10 год. 00 хв. його представника для вирішення питання підпису відомостей за користування вагонами №04070033, №08070034, №13070035, №18070036 на загальну суму 39 525,00 грн без ПДВ.

Проте, відповідач свого представника для підпису перелічених вище відомостей не направив.

Отже, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати за користування вагоном №61793071 у період з 23.02.2022 по 16.07.2022, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 342 730,08 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. (ч. 2 ст. 509 ЦК України)

За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом та перевірено апеляційним господарським судом, між позивачем та відповідачем укладений договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №99-41640957/2020-02 від 05.03.2020.

Так, у період з 10 год. 00 хв. 23.02.2022 по 11 год. 30 хв. 16.07.2022 відповідач користувався вагоном №61793071, про що сторонами підписані пам`ятка №504 про подання вагону та пам`ятка №540 про забирання вагону за формою ГУ-45.

Згідно частин 1, 2 та 7-9 статті 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків, зазначених розмірів плати. Порядок розрахунків та перелік операцій з вагонами (контейнерами), за час виконання яких не стягується плата, встановлюється Правилами. У розрахунках затримка до 30 хвилин не враховується, затримка 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за №165/3458, затверджені Правила користування вагонами і контейнерами (далі - Правила).

Пунктом 3 розділу ІІ Правил встановлено облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Пам`яток про видачу/ приймання контейнерів форми ГУ-45к, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23.

У відповідності до п. 4 розділу ІІ Правил відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред`явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов`язаний підписати відомість із зауваженнями. Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам`ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій.

Відповідно до п. 5 Правил плата за користування нараховується за кожний вагон і контейнер після прийняття його залізницею від вантажовласника. У разі неповернення залізниці вантажовласником вагона (контейнера) протягом 15 діб після прийняття їх вантажовласником плата за користування за ці 15 діб, а потім за кожні 5 діб стягується, не очікуючи повернення вагона (контейнера).

У період з 10 год. 00 хв. 23.02.2022 по 11 год. 30 хв. 16.07.2022 відповідач користувався вагоном №61793071, що підтверджується підписаними сторонами пам`ятками №504 про подання вагону та №540 про забирання вагону за формою ГУ-45, у зв`язку з чим позивачем складено відомості плати за користування вагонами більше 15 діб за формою ГУ-46: №22040010, №22040011, №22040012, №22040013, №22040014, №22040015, №22040016, №22040017, №22040018, №24040019, №29040020, №04050021, №10050022, №14050023, №19050024, №24050025, №30050026, №03060027, №08060028, №13060029, №20060030, №23060031, №28060032, №04070033, №08070034, №13070035, №18070036, відповідно до яких загальний розмір плати за користування вагоном за вказаний період склав 342 730,08 грн з ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з повідомленнями, в яких просив направити представника ТОВ "Пром Транс" для підписання відомостей плати за користування вагонами, проте відповідач у зазначений час не з`явився, відомості не підписав, будь-яких зауважень щодо даних, зазначених у цих відомостях, не надав.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Отже, ТОВ "Пром Транс" за користування вагоном №61793071 із позивачем не розрахувалося, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 342 730,08 грн, при цьому, на підтвердження зворотного останнім не надано суду будь-яких інших доказів.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ураховуючи встановлене вище, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів на спростування заявлених позовних вимог, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що ТОВ "Пром Транс" порушено умови договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом та положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, що має наслідком задоволення вимог позивача про стягнення плати за користування вагонами у розмірі 342 730,08 грн.

Щодо посилань апелянта на те, що не виконання ним обов`язків з оплати за користування вагонами було наслідком обставин непереборної сили (форс-мажору) в наслідок військової агресії російської федерації проти України, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про настання обставин непереборної сили та неможливість у зв`язку із цим виконати зобов`язання.

При цьому, обставина введення на території України воєнного стану, враховуючи наявність універсального офіційного листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов договору.

Верховний Суд в постанові від 25.01.2022. № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку.

Необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Отже, окрім наявності обставин непереборної сили, для звільнення від відповідальності за повне чи часткове невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе за договором зобов`язань відповідач має довести, що саме введення воєнного стану стало причиною неможливості виконання ним обов`язків з оплати за користування вагонами, проте жодних доказів на підтвердження вказаних обставини відповідачем до матеріалів справи долучено не було.

Також колегія суддів зауважує, що лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) саме за договором, а матеріали справи не містять відповідного сертифіката Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за договором, який би і підтверджував неможливість виконання відповідачем зобов`язань з оплати за користування вагонами.

У зв`язку з наведеним, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи, викладені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За встановлених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі №910/12073/22 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Транс" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі №910/12073/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 у справі №910/12073/22 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/12073/22 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 04.07.2023.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.П. Коробенко

Т.П. Козир