Постанова

від 28.06.2023 по справі 904/4672/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Додаткова постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.06.2023 року м.Дніпро Справа № 904/4672/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач)

суддів: Антоніка С.Г., Березкіної О.В.,

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: Нестеченко Д.С., адвокат;

від відповідача: Саєнко І.М., адвокат;

від третьої особи: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-виробниче підприємство "КРОК" адвоката Нестеченко Д.С. про ухвалення додаткового рішення у справі №904/4672/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-виробниче підприємство "КРОК", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РИМ 2000", м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю ОПТХИМТРЕЙД (ідентифікаційний код 40951167, адреса місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Панікахи, буд.2, корпус в-5, кімн.8)

про стягнення завданих збитків

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно-виробниче підприємство "КРОК" звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "РИМ 2000" 76 658,72 грн., з яких:

- 59 675,81 грн збитки (48 574,61 грн. витрати за електроенергію за листопад 2021 року з ПДВ + 11 101,20 грн компенсація за обслуговування електричних мереж з ПДВ),

- 1706,90 грн 3% річних,

- 15 276,01 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати використаної електричної енергії та відшкодування витрат за обслуговування електричних мереж у листопаді 2021 року (згідно додатку №3 до договору оренди №07-20КР від 01.07.2020) за усною домовленістю між сторонами, після розірвання договору оренди з 01.10.2021 та фактичним продовженням відповідачем користуванням приміщенням до грудня 2021 року.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2023 у задоволенні позову відмовлено. Судові витрати у справі зі сплати судового збору покладені на Позивача.

Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно-виробниче підприємство "КРОК", в якій, з посиланням на порушення при його ухваленні норм матеріального і процесуального права, нез`ясування обставин справи, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог; судові витрати, в тому числі на правничу допомогу покласти на відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Дармін М.О., Антонік С.Г.

Ухвалою від 15.05.2023 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю ОПТХИМТРЕЙД.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2023, справу №904/4672/22 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Березкіна О.В., Антонік С.Г. та ухвалою суду від цієї ж дати справу прийнято до провадження наведеним складом суду.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.06.2023 у цій справі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-виробниче підприємство "КРОК" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2023 у справі №904/4672/22 задоволено частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2023 у справі №904/4672/22 скасовано.

Прийнято по справі нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-виробниче підприємство "КРОК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "РИМ 2000", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю ОПТХИМТРЕЙД, про стягнення завданих збитків задоволено частково.

Закрито провадження в частині стягнення 59 675,81 грн. основної заборгованості.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "РИМ 2000" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-виробниче підприємство "КРОК" 15 276,01грн. інфляційних втрат, 1706,90грн. - 3% річних та 549,54 грн. судового збору.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "РИМ 2000" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-виробниче підприємство "КРОК" витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 824,21 грн.

Видачу відповідних наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручено Господарському суду Дніпропетровської області.

19.06.2023 до Центрального апеляційного господарського суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення звернувся представник позивача. Заява мотивована тими обставинами, що у судовому засіданні 14.06.2023 представником позивача до судових дебатів була зроблена заява про надання відповідних доказів згідно з ч.8 ст.129 ГПК України, відтак, є підстави для ухвалення додаткового рішення у справі.

У своїй заяві позивач просив стягнути 30000 грн. за надання правової допомоги у суді першої та апеляційної інстанцій за договором про надання правової допомоги від 17.11.2022. Також у заяв зазначено, що адвокатом позивача були складені наступні процесуальні документи: позовна заява, відповідь на відзив, заперечення та у суді апеляційної інстанції: апеляційна скарга та додаткові пояснення. При цьому, адвокат прийняв участь у трьох судових засіданнях. Такий розмір витрат вважає обґрунтованим, оскільки справу вважає складною, яка вимагала тривалого часу на надання правової допомоги.

До заяви додано договір про надання правової допомоги від 17.11.2022, докази направлення заяви сторонам.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.06.2023 розгляд заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у справі № 904/4672/22 призначено у судовому засіданні на 28.06.2023.

11.11.2022 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання відповідача на заяву позивача щодо ухвалення додаткового рішення, в якій останній заперечив щодо задоволення клопотання, просив повністю відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу. Зазначає, що ні в заяві про ухвалення додаткового рішення, ні в договорі про надання правової допомоги не визначений порядок обчислення та нарахування розміру вартості оплати професійної правничої допомоги; в зазначених документах відсутня обґрунтованість вартості такого розміру правової допомоги, що є порушенням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Договір від 17.1.2022, наданий позивачем до суду, носить бланкетний характер, є не конкретизованим та адаптованим до конкретного позову, з його змісту неможливо визначити, що відноситься до витрат на оплату послуг адвоката та що відноситься до компенсації витрат адвоката (п.1,2 ч.2 ст.126 ГПК України).

При цьому, суду надано дві копії договору від 17.11.2022: один в якості додатку №21 до позову (а.с.80-83), а другий в якості додатку №2 до заяви про ухвалення додаткового рішення, зміст яких різниться між собою підписами сторін (адвоката та клієнта), місця бланкетних заповнень заповнено різними почерками, пункт 4.2 договору містить різний зміст щодо строку оплати гонорару адвоката, що ставить даний договір під об`єктивний сумнів в цілому.

Відповідач зазначає, що позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував здійснення відповідних витрат. Так, позивачем не наданий детальний опис робіт, зазначена сума витрат є очевидно неспіврозмірною зі складністю справи, витраченим часом та об`ємом робіт, ціною позову. Вважає, що є всі підстави для зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Наголошує, що добровільно сплатив суму заборгованості до ухвалення рішення у справі, у зв`язку з чим в частині вимог щодо стягнення 59 675,81 грн. суд апеляційної інстанції закрив провадження у справі.

Звертає увагу, що у раніше поданому клопотання (в порядку ст.231 ГПК України) з приводу витрат на правничу допомогу зазначив, що такий розмір витрат є необґрунтованим і завищеним щодо іншої сторони спору, а тому вважав можливим суму до відшкодування зменшити до 1000 грн.

У судовому засідання 28.06.2023 позивач підтримав доводи заяви; відповідач заперечив з приводу задоволення заяви з підстав, наведених у його клопотанні.

Представник третьої особи не з`явився, втім, його неявка не впливає на можливість розгляду заяву. А тому колегією суддів вирішено здійснити розгляд заяви без представника третьої особи.

Розглянувши вказану заяву представника позивача, дослідивши матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що у задоволенні вказаної заяви слід відмовити, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 282 ГПК України, постанова суду апеляційної інстанції має містити, зокрема, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За приписами п.12 ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З урахуванням вищезазначених вимог закону, при визначені розміру правничої допомоги Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 27.01.2022 у справі №910/6360/20, від 17.01.2023 у справі №911/1388/16).

Також у п.п.50-52 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №911/1512/13 суд зазначив, що вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, Верховний Суд вважає за доцільне додатково звернутися до нещодавньої практики ЄСПЛ з цього питання. Зокрема, у рішення від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.

Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність). При цьому ЄСПЛ у зазначеній вище справі, присудивши 2550 євро компенсації, які й просив скаржник, не знайшов підстав для їх зменшення.

Водночас, у рішенні ж від 22.09.2022 у справі "Генеральний будівельний менеджмент проти України" ЄСПЛ у п. 41 зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3 750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.

Відповідно до частини 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частинами 1 та 2 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

За приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до матеріалів справи, про понесення витрат на правничу допомогу позивачем заявлено у першій заяві по суті справи (позовній заяві), на необхідності розподілу судових витрат в суді апеляційної інстанції в розмірі 30 000 грн. позивачем також заявлено у судовому засіданні 14.06.2023, до судових дебатів та зазначено, що такі докази будуть подані протягом 5 днів з дня ухвалення постанови.

В судовому засіданні 14.06.2023 оголошено вступну та резолютивну частину постанови, а 19.06.2023 позивачем подана відповідна заява. Отже, позивачем дотримано строки подання відповідних доказів на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, визначених ч.8 ст.129 ГПК України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Як зазначалося вище, позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000 грн. в суді першої та апеляційної інстанцій.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, в якості підтвердження витрат на послуги адвоката позивач надав договір про надання правової допомоги від 17.11.2022, укладений між адвокатом Нестеченко Дмитром Сергійовичем (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектно-виробниче підприємство «КРОК» (клієнт) (а.с.233-236).

Відповідно до п. 1.1, 1.2 договору від 17.11.2022 Адвокат зобов`язується надати правову допомогу в судах усіх інстанцій, в тому числі, за окремими дорученнями Клієнта шляхом:

- усного та письмового консультування з правових питань;

- складання проектів необхідних процесуальних документів, скарг, претензій та позовних заяв тощо;

- надання консультаційних послуг щодо захисту інтересів Клієнта в органах судової влади;

- особистої участі та представництва Клієнта в загальних, адміністративних та господарських судах України.

Адвокат приймає на себе обов`язки представляти права і законні інтереси Клієнта в судовому процесі щодо стягнення заборгованості з ТОВ «РИМ2000», здійснювати професійну діяльність Адвоката згідно з умовами цього Договору з усіма правами представника у судах усіх інстанцій, які передбачені Цивільним процесуальним кодексом України, Господарсько процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства Украйни (а саме: право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги,, одержувати копії рішень, ухвал, постанов та інших документів зі справи, брати участь у судових засіданнях судів усіх інстанцій у якості представника Клієнта, наводити докази, брати участь у дослідженні їх, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення суду, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати рішення і ухвали суду. Адвокат має право протягом часу розгляду справи суттєво змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог чи відмовитися від позову. Адвокат має право визнати позов цілком або частково. Адвокат має право завершити справу мировою угодою на будь-якій стадії процесу, вимагати виконання рішення, ухвали, постанови суду.

Згідно з п.4.2 договору гонорар Адвоката є фіксованим, складає 30000.00 грн. (тридцять тисяч) та сплачується протягом 30 робочих днів після набрання законної сили рішенням по справі.

За п.3.1 договору даний Договір діє з моменту його підписання Сторонами до моменту виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Згідно з матеріалами справи інтереси позивача представляв адвокат Нестеченко Д.С. згідно ордеру серії АЕ № 1165107 від 08.12.2022 (а.с.84 в суді першої інстанції), ордеру серії АЕ №1066515 від 06.03.2023 (а.с.143 в суді апеляційної інстанції), свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю серії № 2355 від 20.09.2011 (а.с.85).

Матеріалами справи підтверджується складання процесуальних документів в суді адвокатом Нестеченко Д.С.

Також представник позивача адвокат Нестеченко Д.С. взяв участь в судових засіданнях у даній справі в суді апеляційної інстанції 10.04.2023, 15.05.2023, 14.06.2023, що підтверджується наявними в матеріалах справи протоколами судових засідань від відповідних дат.

Колегія суддів наголошує, що до позовної заяви позивачем також був наданий договір від 17.11.2022 (а.с.80-83), в якому п.4.2 договору містить такі умови: гонорар Адвоката є фіксованим, складає 30000.00 грн. (тридцять тисяч) та сплачується протягом 10 робочих днів після набрання законної сили рішенням по справі.

Слід наголосити, що дані редакції договорів дійсно заповнені різними почерками, містять різний зміст п.4.2 договору щодо строку оплати гонорару, та містять візуально різні підписи з боку адвоката Нестеченко Д.С.

Таким чином, є слушними доводи відповідача з цього питання, а колегія суддів констатує, що наявність двох договір з різними умовами оплати об`єктивно ставить під сумнів дійсну домовленість між адвокатом та клієнтом у питанні оплати наданих послуг.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, наведеної у постанові від 27.06.2018 по справі №826/1216/16 (провадження 11-562ас18) склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Колегія суддів, також враховує правову позицію, викладену у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, за якою витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною /третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Порівнюючи умови двох редакцій договорів, колегія суддів наголошує, що їх умовами передбачений фіксований розмір гонорару адвоката.

Оскільки за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України.

За умовами договору від 17.11.2022 витрати на правничу допомогу оплачуються клієнтом протягом 10 та 30 робочих днів (дві різні редакції) після набрання законної сили рішенням по справі.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що до заяви про ухвалення додаткового рішення, крім повторно наданого договору на правову допомогу, доказів фактичної оплати таких послуг позивачем (а відтак, і безумовне прийняття наданих послуг) не надано, як не надано акту наданих послуг, який є первинним документом за договорами надання послуг та підтверджує обсяг наданих послуг і виконаних робіт, прийняття таких послуг замовником.

Крім того, позивачем не надано детального опису робіт, вчинених за договором, необхідність надання якого визначена ст.126 ГПК України.

Стосовно змісту детального опису робіт, Велика Палати Верховного Суду у пунктах 139-147 постанови від 22.11.2022 у справі №922/1964/21 зазначила наступне:

«Так, частина третя статті 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду виснує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.»

При цьому, слід зазначити, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.11.2021 у справі №910/4317/21 наведене наступне: «Частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України хоча і містить положення про те, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, проте ця норма не передбачає (не конкретизує), що такий детальний опис робіт (наданих послуг) має бути оформлений окремим документом.

Зміст цієї норми може тлумачитися розширено, зокрема як те, що детальний опис робіт (наданих послуг) може міститися як в окремо оформленому документі, поданому стороною до суду, так і в інших наданих стороною доказах. Подання стороною доказів, що містять у собі детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, є таким, що відповідає положенням частин другої та третьої статті 126 та частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом яких сторони мають подати суду докази в підтвердження факту понесення судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру.

Наведене підтверджується численною усталеною практикою Верховного Суду, згідно з якою детальний опис робіт (наданих послуг) як окремий документ до суду не подавався, а Верховний Суд брав до уваги те, що такий детальний опис робіт (наданих послуг) міститься в інших наданих стороною доказах та визнавав достатніми надані стороною докази в їх сукупності (серед яких був відсутній детальний опис робіт (наданих послуг) як окремий документ) на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу (постанови та додаткові постанови Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі № 910/18954/17, від 16 червня 2021 року у справі 3 904/1672/19, від 18 червня 2020 року у справі № 873/91/19, від 25 листопада 2020 року у справі № 911/1006/19, від 07 липня 2020 року у справі № 914/1002/19, від 07 грудня 2020 року у справі № 910/11361/19 та інші).»

Таким чином, з урахуванням дискреційних повноважень суду, з огляду на те, що:

- у справі наявні дві різні редакції договору про надання правової допомоги від 17.11.2022 з різними умовами оплати, що об`єктивно ставить під сумнів дійсну домовленість між адвокатом та клієнтом у питанні оплати наданих послуг;

- позивачем не надано жодного доказу фактичного понесення витрат на правничу допомогу в суді, зокрема й апеляційної інстанції (оплати, яка б свідчила про беззаперечне прийняття наданих послуг позивачем);

- відсутності акту приймання-передачі наданих послуг, який підтверджує їх обсяг і вартість за фактом надання послуги;

- відсутності детального опису робіт, подання якого визначено ст.126 ГПК України,

колегія суддів вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обсяг і вартість наданих послуг, у зв`язку з чим в задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-виробниче підприємство "КРОК" адвоката Нестеченко Д.С. про ухвалення додаткового рішення слід відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 244 ГПК України додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-виробниче підприємство "КРОК" адвоката Нестеченко Д.С. про ухвалення додаткового рішення у справі №904/4672/22 відмовити.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст додаткової постанови виготовлено та підписано 07.07.2023.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя С.Г. Антонік

Суддя О.В. Березкіна