Постанова

від 06.07.2023 по справі 583/4624/20

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2023 року м.Суми

Справа №583/4624/20

Номер провадження 22-ц/816/658/23

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

сторони:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі:

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в режимі відеоконференції у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Собини Павла Миколайовича

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22 лютого 2023 року в складі судді Яценко Н.Г., ухвалене в м. Охтирка, повний текст якого складено 02 березня 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

11 грудня 2020 року представник ОСОБА_1 адвокат Собина П.М. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та остаточно уточнивши позовні вимоги, просив визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину, серія та номер: 675, видане ОСОБА_2 02 травня 2018 року державним нотаріусом Охтирської районної державної нотаріальної контори Воропаєм В.В. на спадкове майно після смерті ОСОБА_5 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати право власності за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 79,6 кв. м, житловою площею 43,7 кв. м; на 1/2 частину земельної ділянки, площею 2,7524 га, кадастровий номер 5920386900:01:002:5622 з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; на 1/2 частину земельної ділянки, площею 2500 кв. м, кадастровий номер 5920386900:04:001:5395 за цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,1733 га, кадастровий номер 5920386900:01:002:5623 з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані за адресою: Пологівська сільська рада Охтирського району Сумської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді будинковолодіння по АДРЕСА_1 та зазначених вище земельних ділянок. Оскільки позивач на момент смерті батька був зареєстрований та фактично проживав разом з померлим однією сім`єю за адресою реєстрації, із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори він не звертався, вважаючи, що згідно ст. 1268 ЦК України він прийняв спадщину. Крім нього спадкоємцями першої черги є його матір ОСОБА_2 , брат ОСОБА_1 та сестра ОСОБА_4 . Брат та сестра із заявами про прийняття спадщини після смерті батька до нотаріуса не зверталися, а тому позивач вважав, що прийняв 1/2 частину спадщини після смерті батька. Проте у 2020 році позивач від матері дізнався, що одноособовим власником усього майна є його мати ОСОБА_2 . Після цього він звернувся до приватного нотаріуса Охтирського нотаріального округу з метою отримання свідоцтва про право на спадщину, на що йому було роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину за законом вже видано ОСОБА_2 та в матеріалах спадкової справи є довідка Пологівської сільської ради про те, що з померлим ОСОБА_2 проживала та була зареєстрована лише його дружина ОСОБА_2 , що, на його переконання, не відповідає дійсності. Посилаючись на викладене, позивач вбачає порушення своїх спадкових прав, що і стало підставою його звернення до суду з позовом.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22 лютого 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Скасовано арешт, накладений ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 24 січня 2022 року на житловий будинок та земельну ділянку, площею 2500 кв. м, кадастровий номер 5920386900:04:001:5395 за цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 шляхом заборони його відчуження; земельну ділянку, площею 2,7524 га, кадастровий номер 5920386900:01:002:5622 з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та земельну ділянку площею 0,1733 га кадастровий номер 5920386900:01:002:5623 з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані за адресою: Пологівська сільська рада Охтирського району Сумської області шляхом заборони його відчуження.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Собина П.М., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий суд послався на покази свідків, заявлених представником відповідача, які були допитані в суді першої інстанції, тоді як позивач був позбавлений можливості спростувати покази свідків відповідача, оскільки йому було відмовлено в їх допиті.

Вказує на те, що в суді першої інстанції були допитані лише свідки відповідача, які, на його думку, є зацікавленими в результаті розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Собини П.М., відповідача ОСОБА_2 , її представника адвоката Єфіменко Л.І., перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що 17 лютого 1979 року ОСОБА_5 зареєстрував шлюб із ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, серії НОМЕР_1 , зареєстрованого у відділі РАГС Охтирського міськвиконкому Сумської області, актовий запис № 47 (том 1 а.с. 127).

Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_2 , виданого 27 грудня 1979 року Пологівською сільською радою Охтирського району Сумської області, ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_1 , батьками якого є ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (том 1 а.с. 8).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_3 , виданим 14 серпня 2020 року виконкомом Пологівської сільської ради Охтирського району Сумської області (том 1 а.с. 7).

З матеріалів спадкової справи № 468 вбачається, що 01 грудня 2005 року ОСОБА_2 звернулася до Охтирської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_5 (том 1 а.с. 126).

22 грудня 2016 року ОСОБА_2 державним нотаріусом Охтирської районної державної нотаріальної контори Воропаєм В.В. видано свідоцтва про право на спадщину за законом на приватні земельні ділянки: кадастровий номер 5920386900:01:002:4386, площею 2,8349 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Пологівської сільської ради Охтирського району Сумської області, що належала померлому ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю IV-СМ № 037038, виданого Пологівською сільською радою 31 жовтня 2000 року та зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 318; кадастровий номер 5920386900:01:002:4387, площею 0,2269, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Пологівської сільської ради Охтирського району Сумської області, що належала померлому ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю IV-СМ № 037038, виданого Пологівською сільською радою 31 жовтня 2000 року та зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 318; кадастровий номер 5920386900:01:002:4388, площею 0,1128, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Пологівської сільської ради Охтирського району Сумської області, що належала померлому ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю IV-СМ № 037038, виданого Пологівською сільською радою 31 жовтня 2000 року та зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 318 (том 1 а.с. 136-138).

02 травня 2018 року державним нотаріусом Охтирської районної державної нотаріальної контори Гнітій О.М. видано свідоцтво про право на спадщину за законом (зареєстровано у реєстрі за № 675) на житловий будинок з надвірними та побутовими спорудами, що знаходиться: АДРЕСА_1 , розташований на приватизованій земельній ділянці. На вказаній земельній ділянці розташований одноповерховий житловий будинок, житловою площею 43,7 кв. м, загальною площею 79,6 кв. м, зазначений під літерою А1ж та господарчі споруди: прибудова а, тамбур а1, сарай Б, літня кухня В, сарай прибудова в, прибудова в1, погріб Г, огорожа № 1-№ 2, належного померлому ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого Охтирським виконкомом 27 квітня 1990 року та зареєстрованого в комунальному підприємстві «Охтирське міське бюро технічної інвентаризації» 24 травня 1990 року за № 58, належного ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємцем якої був ОСОБА_5 , який спадщину фактично прийняв, але юридично не оформив своїх спадкових прав (том 1 а.с. 148).

Право власності ОСОБА_2 на зазначене вище майно зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що вбачається з інформації з Державного реєстру від 26 жовтня 2020 року № 229709457 (том 1, а.с. 9-12).

Згідно копії паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_1 , серії НОМЕР_4 , виданого Охтирським МРВ УМВС України в Сумській області від 08 серпня 1996 року, зареєстроване місце проживання позивача з 20 грудня 1998 року до 07 жовтня 2016 року за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 4 зворотний бік).

Ухвалюючи рішення та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_8 не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту постійного проживання зі своїм батьком ОСОБА_2 на час його смерті та не подав нотаріусу у встановлений ст. 1270 ЦК України строк заяву про прийняття спадщини, а тому прийшов до висновку, що ОСОБА_8 не є таким, що прийняв спадщину, хоча і був на час відкриття спадщини зареєстрований зі спадкодавцем за однією адресою.

Також відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача в частині визнання права власності в порядку спадкування на 1/2 частину земельних ділянок, суд першої інстанції зазначив, що зазначені земельні ділянки не входять до спадкового майна ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а є особистою власністю відповідача ОСОБА_2 , в силу вимог чинного на той час законодавства, тому прийшов до висновку, що вимоги щодо вказаного нерухомого майна не можуть бути предметом спору в даній справі.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно із статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).

За змістом частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частинами першою та другою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.

Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Іншого житла на час смерті не мав. Допитані в судовому засіданні суду апеляційної інстанції свідки: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які попереджені про кримінальну відповідальність, підтвердили, що на час смерті батька позивач проживав разом з ним.

В 2004 році позивач виїхав на заробітки, проте це було тимчасове місце на час роботи, іншого постійного місця проживання він не мав. Рішення суду про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням відсутнє.

Місцевий суд, ухвалюючи рішення та відмовляючи в задоволенні позовних вимог поклав в основу рішення покази свідків, допитаних в судовому засіданні суду першої інстанції та зазначив, що останні підтвердили, що позивач ні за життя батька ОСОБА_2 , ні після його смерті не проживав у його будинку, не допомагав батькам по господарству і помер батько, працюючи один на городі.

Висновки суду першої інстанції про те, що позивач не проживав з батьком однією сім`єю до смерті батька, колегія суддів відхиляє, так як ні з показів свідків, ні з інших досліджених місцевим судом доказів не можна зробити категоричний висновок, що позивач не проживав з батьком до дня смерті, так як обрав інше постійне місце проживання.

Отже, позивач вступив в спадщину шляхом постійного проживання зі спадкодавцем, тому має право спадкувати поряд з іншим відповідачем ОСОБА_2 .

Таким чином, свідоцтво про право власності в порядку спадкування порушує права позивача на спадкування, а тому повинно бути визнане частково недійсним, з визнанням за позивачем права на спадщину на 1/2 частину домоволодіння.

Звертаючись з позовом, позивач просив визнати за ним право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 2500 кв. м, кадастровий номер 5920386900:04:001:5395 за цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Обґрунтовуючи дані вимоги, позивач посилався на те, що дану земельну ділянку відповідач ОСОБА_2 успадкувала після померлого чоловіка ОСОБА_5 . Дані обставини не знайшли підтвердження під час розгляду справи.

В суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_2 підтвердила, що дану присадибну ділянку вона отримала в порядку приватизації на підставі рішення сільської ради після смерті вже чоловіка. Дані обставини представником позивача не були спростовані.

Відповідно до частини другої статті 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

За змістом ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи зазначені вище вимоги процесуального закону, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині, оскільки підстави позову щодо цієї вимоги не знайшли підтвердження в суді апеляційної інстанції і колегія суддів позбавлена можливості обґрунтовувати рішення суду іншими підставами на які позивач не посилається в позові, тому в задоволенні даної вимоги на думку колегії суддів слід відмовити.

Звертаючись з позовом до ОСОБА_2 , позивач просив визнати за ним право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 2,7524 га, кадастровий номер 5920386900:01:002:5622 з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,1733 га, кадастровий номер 5920386900:01:002:5623 з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані за адресою: Пологівська сільська рада Охтирського району Сумської області, але в суді апеляційної інстанції було встановлено, що дані земельні ділянки ОСОБА_2 не успадковувала.

Представник позивача адвокат Собина П.М. в суді апеляційної інстанції пояснив, що він допустив помилку при формулюванні позовних вимог, погоджуючись, що дані земельні ділянки ОСОБА_2 не успадковувала після смерті ОСОБА_2 .

Тобто дані вимоги є необґрунтованими, у зв`язку з цим в задоволенні даних позовних вимог необхідно відмовити.

Звертаючись до суду з позовом про часткове скасування свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на 1/2 частину спадкового майна позивач зазначив відповідачами в даній справі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Проте в судовому засіданні суду апеляційної інстанції встановлено, що свідоцтво про право на спадщину отримала лише ОСОБА_2 , інші відповідачі на спадкове майно не претендують і з відповідними заявами не зверталися, тобто право на спадкування порушила лише відповідач ОСОБА_2 . Даних обставин не заперечував представник позивача адвокат Собина П.М. в суді апеляційної інстанції.

Оскільки дані відповідачі не порушували право позивача на спадкування, тому в задоволенні позовних вимог до даних відповідачів необхідно відмовити.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду визнає апеляційну скаргу частково обґрунтованою, тому у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України скасовує рішення та ухвалює нове судове рішення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні апеляційної скарги та позову з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає компенсації 2874 грн 08 коп. судового збору за апеляційний перегляд справи в суді апеляційної інстанції та 1916 грн 05 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367 - 369, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Собини Павла Миколайовича задовольнити частково.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22 лютого 2023 року скасувати і ухвалити нове судове рішення.

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про часткове скасування свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на 1/2 частину спадкового майна.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про часткове скасування свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на 1/2 частину спадкового майна задовольнити частково.

Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_2 02 травня 2018 року державним нотаріусом Охтирської районної державної нотаріальної контори Воропай В.В., зареєстроване в реєстрі за № 675 на спадкове майно після смерті ОСОБА_5 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке складається із домоволодіння по АДРЕСА_1 щодо 1/2 частини даного майна.

Визнати право власності за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на 1/2 частину житлового будинку з надвірними та побутовими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 79,6 кв. м., житловою площею 43,7 кв. м.

В задоволенні в іншій частині вимог до ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1916 грн 05 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2874 грн 08 коп. судового збору за перегляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07 липня 2023 року.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: О. Ю. Кононенко

О. І. Собина