Рішення

від 01.02.2023 по справі 758/6681/22

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/6681/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

01 лютого 2023 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Кужелєвої Ю.В., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Київбуд»</a>, про визнання майнового (речового) права на об`єкт незавершеного будівництва

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Київбуд»</a> (надалі за текстом - відповідач), про визнання майнового (речового) права на об`єкт незавершеного будівництва.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що між ним та відповідачем було укладено договір купівлі продажу майнових прав № 26/03/15-С4-ОФ2 від 26.03.2015 (надалі за текстом - договір № 26/03/15-С4-ОФ2), відповідно до якого відповідач продав, а позивач купив майнові права на об`єкт нерухомості, розташований в об`єкті капітального будівництва за адресою: на перетині АДРЕСА_2 у Подільському районі м. Києва, з наступними характеристиками: офіс №2, однокімнатний, загальна площа 110,51 кв.м., поверх 1, секція 4 (площа проектна). 07.10.2015р. сторонами було підписано додаткову угоду №1 до Договору №26/03/15-С4-ОФ2 та змінено об`єкт купівлі майнових прав на офіс №5 загальною площею 162,8 кв.м., 1 поверх, секція 1 (площа проектна). Загальна вартість майнових прав складає 2 336 240 гривень, строк закінчення будівництва - І квартал 2016 року, строк введення в експлуатацію - ІІ квартал 2016 року. Позивачем було повністю сплачено вартість майнових прав за договором №26/03/15-С4-ОФ2, проте відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, станом на момент подання позову, об`єкт капітального будівництва в експлуатацію не введено, що не дозволяє позивачу користуватись майновими правами та здійснити реєстрацію права власності.

У зв`язку з цим, позивач звернувся до суду з позовом, просив визнати за ним майнове (речове) право на об`єкт незавершеного будівництва на офіс №5, загальною площею 162,8 кв.м., що знаходиться на 1 (першому) поверсі, секції 1, яка знаходиться за будівельною адресою: на перетині АДРЕСА_2 у Подільському районі м. Києва, на земельній ділянці під кадастровим номером 8000000000:91:312:0100.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2022, справу було передано на розгляд судді Гребенюку В.В.

На виконання Ухвали від 07 вересня 2022 року представник позивача подав до суду уточнену позовну заяву, в якій просив визнати за позивачем майнове (речове) право на об`єкт незавершеного будівництва: офіс № 5, загальною площею 162,8 кв.м., що знаходиться на -1 (мінус першому) поверсі, секції 1, що знаходиться за будівельною адресою: на перетині АДРЕСА_2 у Подільському районі м. Києва, на земельній ділянці під кадастровим номером 8000000000:91:312:0100;

Ухвалою суду від 07 вересня 2022 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Позивач подав до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Сторона відповідача в судове засідання повторно не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, клопотань чи заяв про відкладення розгляду справи до суду не подавала, правом на участь в судових засіданнях не скористалася, відзив на позовну заяву не надавала. За таких обставин, керуючись ст. 223 Цивільно-процесуального кодексу України (надалі за текстом - ЦПК України), суд вважає за можливе здійснити заочний розгляд справи. Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 1 ст. 289 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, наявні всі передбачені ч. 1 ст. 223 та ч. 1 ст. 280 ЦПК України підстави та умови для заочного розгляду справи. Суд ухвалив провести заочний розгляд справи із ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

26.03.2015 між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі продажу майнових прав № 26/03/15-С4-ОФ2. Відповідно до умов договору, відповідач продав, а позивач придбав майнові права на об`єкт нерухомості, розташований в об`єкті капітального будівництва за адресою: на перетині АДРЕСА_2 у Подільському районі м. Києва, з наступними характеристиками: офіс №2, однокімнатний, загальна площа 110,51 кв.м., поверх 1, секція 4 (площа проектна). Загальна вартість майнових прав складає 1 823 415 гривень, строк закінчення будівництва - І квартал 2016 року, строк введення в експлуатацію - ІІ квартал 2016 року.

Згідно розділу 3 договору № 26/03/15-С4-ОФ2, майнові права на об`єкт нерухомості за цим договором закріплюються за покупцем у момент видачі довідки про здійснення 100% оплати майнових прав. Після отримання продавцем сертифікату, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації, продавець надсилає покупцю повідомлення із зазначенням дати (протягом 30 календарних днів з дня відправлення відповідного повідомлення), коли покупець повинен з`явитись та фізично прийняти закінчений будівництвом об`єкт нерухомості, підписавши акт прийому-передачі об`єкта нерухомості та договір на утримання та обслуговування об`єкта нерухомості. У випадку часткової оплати вартості загальної площі об`єкта нерухомості, Покупець не набуває права власності на частину майнових прав (а.с. 15-21).

07.10.2015р. сторонами було підписано додаткову угоду №1 до Договору №26/03/15-С4-ОФ2 та змінено об`єкт купівлі майнових прав на офіс №5 загальною площею 162,8 кв.м., 1 поверх, секція 1 (площа проектна). Загальна вартість майнових прав складає 2 336 240 гривень, строк закінчення будівництва - І квартал 2016 року, строк введення в експлуатацію - ІІ квартал 2016 року (а.с. 13-14).

Позивачем було сплачено 100 відсотків вартості майнових прав за договором № 26/03/15-С4-ОФ2, що підтверджується квитанціями про оплату на загальну суму 2 336 240 гривень та довідкою про фінансування нерухомості від 24.10.2016, виданою відповідачем в порядку, передбаченому договором (а.с. 22-32).

Як вбачається з відповіді Державної інспекції архітектури та містобудування України на запит представника позивача, станом на 06.10.2022 житловий будинок з нежитловими приміщеннями соціальної сфери на перетині проспектів АДРЕСА_2 у м. Києві, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:91:312:0100, в експлуатацію не введено (а.с. 52).

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України), кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тлумачення п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до статті 177 ЦК України, об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

У частині першій статті 179 ЦК України надано визначення речі як предмета матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки. До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (частина перша статті 181 ЦК України).

Також, ст. 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ст. 190 ЦК України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.

Статтею третьою Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та права вимоги.

Стаття 331 ЦК України визначає, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (стаття 328 ЦК України).

Крім того, стаття 334 ЦК України визначає, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року в справі № 761/5156/13-ц (провадження № 14-425цс19) вказано, що: «під майновим правом слід розуміти «право очікування», що є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав.

Майнове право засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому. Тобто, майнове право - це обмежене речове право, за яким його власник наділений певними, але не всіма, правами щодо майна (див. постанову Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6-265цс16). Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною 2 статті 11 ЦК України, встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 202, 204 ЦК України, правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як визначено статтею 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, і у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплатою неустойки і відшкодування збитків та моральної шкоди.

Судом встановлено, що між сторонами укладено договір купівлі продажу майнових прав. Договір підписаний сторонами, що свідчить про їх згоду з визначеними умовами.

Згідно з умовами договору, встановлений плановий термін введення будинку в експлуатацію - ІІ квартал 2016 року.

Відповідач зобов`язався передати позивачу майнові права на зазначене в договорі приміщення, належним виконанням передачі приміщення, вказаного в договорі, сторони вважають підписання акту прийому-передачі приміщення в строк, вказаний в розділі 3 договору після введення будинку в експлуатацію.

При цьому, позивачем надано належні докази повної оплати вартості майнових прав у строки, встановлені договором, а відповідач у встановлені договором строки не завершив будівництво об`єкту, не ввів об`єкт будівництва в експлуатацію.

Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.

Зазначене свідчить про те, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Визнання за особою майнових прав як різновид загального способу захисту - визнання права, може бути використаний не тільки в речово-правових відносинах, але й у зобов`язально-правових, так як сам по собі факт перебування осіб у тих чи інших відносинах, у тому числі договірних, не може перешкоджати застосуванню до цих відносин норм інститутів загальної частини цивільного права.

Враховуючи те, що позивач сплатив встановлену у договорі загальну вартість майнових прав на житлове приміщення у визначені в договорі строки, що підтверджується наявністю довідки про 100% фінансування за відповідним договором, а відповідач у встановлені договором строки не завершив будівництво об`єкту, не ввів об`єкт в експлуатацію, суд дійшов висновку про наявність порушення прав позивача та необхідність їх захисту в судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, крім випадків, установлених ст.82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Під час розгляду справи судом не встановлено, а відповідачем не надано суду доказів, які б спростовували твердження позивача.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, а тому, підлягають задоволенню. А відтак, підлягає визнанню за позивачем майнове (речове) право на об`єкт незавершеного будівництва: офіс № 5 загальною площею 162,8 кв.м., що знаходиться на -1 (мінус першому) поверсі секції 1, яка знаходиться за будівельною адресою: на перетині АДРЕСА_2 у Подільському районі м. Києва, на земельній ділянці під кадастровим номером 8000000000:91:312:0100.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, в порядку ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь Держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 12 405 гривень.

Керуючись ст. ст. 19, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354-356 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Київбуд»</a>, про визнання майнового (речового) права на об`єкт незавершеного будівництва - задовольнити;

Визнати за ОСОБА_1 майнове (речове) право на об`єкт незавершеного будівництва: офіс № 5 загальною площею 162,8 кв.м., що знаходиться на -1 (мінус першому) поверсі секції 1, яка знаходиться за будівельною адресою: на перетині АДРЕСА_2 у Подільському районі м. Києва, на земельній ділянці під кадастровим номером 8000000000:91:312:0100;

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Київбуд»</a> на користь Держави судовий збір в розмірі 12 405 (дванадцять тисяч чотириста п`ять) гривень;

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Київбуд»</a> (місцезнаходження: 04208, м. Київ, проспект Правди, буд. 102А, код ЄДРПОУ 39224771);

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Подільського районного суду міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин;

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення;

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення зазначених строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Київським апеляційним судом, якщо його не буде скасовано.

Суддя Володимир ГРЕБЕНЮК