Рішення

від 05.07.2023 по справі 910/12348/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2023Справа № 910/12348/22Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу в порядку загального позовного провадження

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЯК - 3» (35336, Рівненська обл., Рівненський р-н, село Верхівськ, ВУЛИЦЯ ШЕВЧЕНКА, будинок 81) до проТовариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРО ЛОГІСТИК» (03127, місто Київ, ГОЛОСІЇВСЬКИЙ ПРОСПЕКТ, будинок 108, корпус 2, квартира 41) стягнення заборгованості у розмірі 1 578 923 грн. 91 коп.Представники:

від Позивача: Колонтирський М.М. (представник на підставі ордеру);

від Відповідача: не з`явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «МАЯК - 3» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРО ЛОГІСТИК» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 1 578 923 грн. 91 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Договором поставки №47 від 02.07.2021 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2022 року відкрито провадження у справі №910/12348/22, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.12.2022 року.

У підготовче судове засідання 07.12.2022 року представники сторін не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 року, яка занесена до протоколу судового засідання, продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче судове засідання на 23.12.2022 року.

12.12.2022 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

У підготовче судове засідання 23.12.2021 року представники сторін не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2022 року зупинено провадження у справі №910/12348/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЯК - 3» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРО ЛОГІСТИК» про стягнення заборгованості у розмірі 1 578 923 грн. 91 коп. до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2023 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.12.2022 року у справі №910/12348/22 скасовано, матеріали справи передано на розгляд Господарського суду міста Києва.

21.03.2023 року матеріали справи повернуто на адресу Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 року підготовче судове засідання призначено на 12.04.2023 року, визнано явку уповноваженого представника Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЯК-3" у судові засідання по справі №910/12348/22 обов`язковою.

03.04.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2023 року у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЯК-3" про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів відмовлено.

11.04.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

У підготовче засідання 12.04.2023 року з`явився представник позивача; представник відповідача не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання Відповідача про відкладення розгляду, справи відкладено підготовче судове засідання на 17.05.2023 року.

У підготовче засідання 17.05.2023 року з`явились представники позивача та відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 14.06.2023 року.

У підготовче засідання 14.06.2023 року з`явились представники позивача та відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.07.2023 року.

В судовому засіданні 05 липня 2023 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд їх задовольнити. Представник Відповідача в судове засідання не з`явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 14.06.2023 року, розпискою про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 05 липня 2023 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

02.07.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОБРО ЛОГІСТИК» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАЯК - 3» (Постачальник) було укладено Договір поставки №47, відповідно до умов якого Постачальник відповідно до умов цього Договору зобов`язується поставити, а Покупець - прийняти та оплатити Товар у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у накладних (товаротранспортних або товарних) , що виписуються на кожну партію Товару та специфікаціях до них. (а.с.9-10)

Згідно з п.2.1 Договору ціна по кожному найменуванню і на кожну партію Товару вказується в накладних на кожну партію Товару і погоджених Сторонами відповідних специфікаціях до них.

У п.2.2 Договору визначено, що оплата Товару, що поставляється за даним Договором, проводиться в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника ,або ж шляхом внесення готівки в касу Постачальника, на умовах попередньої оплати в обсязі 100 (сто)% від суми вказаної в рахунку -фактурі отриманої Покупцем для оплати.

3гідно усної домовленості між Сторонами, Покупцю може бути поставлено Товар без урахування оплати зазначеної в п. 2.2. цього Договору, а Покупець, у разі такої поставки, зобов?язується оплатити поставлений товар протягом одного дня з дати поставки. (п.2.2.1 Договору)

У п.3.4 Договору зазначено, що право власності на Товару виникає у Покупця з моменту передачі Товару, що підтверджується товарною накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін та довіреністю, виписаною на отримувача Товару.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що за прострочення оплати Товару, за цим Договором, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості, за кожен день прострочення. При цьому пеня нараховується на весь період прострочення виконання зобов?язання Покупцем по оплаті товару - до повного погашення.

Специфікаціями до Договору поставки №47 від 02.07.2021 року Сторони узгодили найменування товару, кількість, ціну. (а.с.36-47)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №47 від 02.07.2021 року Позивач у період з 04.02.2022 року по 22.02.2022 року поставив товар на загальну суму в розмірі 1 589 660 грн. 00 коп., а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними, товарно - транспортними накладними. (а.с.12-35) та здійснив часткову оплату за отриманий товар у загальному розмірі 707 957 грн. 50 коп., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи. (а.с.49-57, 60-64)

12.07.2022 року Позивач надіслав на адресу Відповідача вимогу №206 про сплату заборгованості у розмірі 912 202 грн. 50 коп., що підтверджується копією фіскального чеку від 12.07.2022 р. (а.с. 58-59)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі. Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРО ЛОГІСТИК» перед Позивачем становить 881 702 грн. 50 коп. Крім того, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРО ЛОГІСТИК» 3% річних у розмірі 19 460 грн. 16 коп., інфляційні у розмірі 164 463 грн. 83 коп., пеню у розмірі 248 786 грн. 67 коп. та штраф у розмірі 264 510 грн. 75 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЯК - 3» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору поставки №47 від 02.07.2021 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №47 від 02.07.2021 року Позивач у період з 04.02.2022 року по 22.02.2022 року поставив товар на загальну суму в розмірі 1 589 660 грн. 00 коп., а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними, товарно - транспортними накладними, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. (а.с.12-35) та здійснив часткову оплату за отриманий товар у загальному розмірі 707 957 грн. 50 коп., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи. (а.с.49-57, 60-64)

У п.2.2 Договору визначено, що оплата Товару, що поставляється за даним Договором, проводиться в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника ,або ж шляхом внесення готівки в касу Постачальника, на умовах попередньої оплати в обсязі 100 (сто)% від суми вказаної в рахунку -фактурі отриманої Покупцем для оплати.

3гідно з усною домовленістю між Сторонами, Покупцю може бути поставлено Товар без урахування оплати зазначеної в п. 2.2. цього Договору, а Покупець, у разі такої поставки, зобов?язується оплатити поставлений товар протягом одного дня з дати поставки. (п.2.2.1 Договору)

У п.3.4 Договору зазначено, що право власності на Товару виникає у Покупця з моменту передачі Товару, що підтверджується товарною накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін та довіреністю, виписаною на отримувача Товару.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищенаведені умови Договору поставки №47 від 02.07.2021 року обов`язок Відповідача по оплаті отриманого товару на загальну суму в розмірі 1 589 660 грн. 00 коп. на момент розгляду даної справи настав.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРО ЛОГІСТИК» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «МАЯК - 3» за Договором поставки №47 від 02.07.2021 року становить 881 702 грн. 50 коп.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «МАЯК - 3» в розмірі 881 702 грн. 50 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату отриманого товару в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому Суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 881 702 грн. 50 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 21.02.2022 р. по 09.11.2022 р. у розмірі 19 460 грн. 16 коп. та інфляційні за загальний період прострочки березень 2022 р. - листопад 2022 р. у розмірі 164 463 грн. 83 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за отриманий товар за загальний період прострочки з 21.02.2022 р. по 09.11.2022 р. у розмірі 19 460 грн. 16 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року)

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки березень 2022 р. - листопад 2022 р. у розмірі 164 463 грн. 83 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 21.02.2022 р. по 09.11.2022 р. у розмірі 248 786 грн. 67 коп. та 30% штрафу у розмірі 264 510 грн. 75 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 4 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому Суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Крім того, Суд звертає увагу, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань" №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 7.5 Договору сторони домовились, що стягнення неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошових зобов`язань за даним Договором не припиняється строком, визначеним п.6 ст. 232 ГК України.

Таким чином, Суд зазначає, що сторони у Договорі поставки №47 від 02.07.2021 року передбачили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що за прострочення оплати Товару, за цим Договором, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості, за кожен день прострочення. При цьому пеня нараховується на весь період прострочення виконання зобов?язання Покупцем по оплаті товару - до повного погашення.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного зобов`язання з 21.02.2022 р. по 09.11.2022 р. у розмірі 248 786 грн. 67 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що у разі ж неналежного виконання Покупцем своїх обов?язків по оплаті за поставлений товар, окрім пені, що передбачена п.7.2 договору він зобов`язується сплатити Постачальнику штраф у розмірі 30% від несвоєчасно сплаченої суми за товар.

Суд, перевіривши розрахунок 30% штрафу у розмірі 264 510 грн. 75 коп. на підставі п.7.3 Договору поставки №47 від 02.07.2021 року, прийшов до висновку, що вказані позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРО ЛОГІСТИК» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЯК - 3» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 881 702 грн. 50 коп., 3% річних у розмірі 19 460 грн. 16 коп., інфляційні у розмірі 164 463 грн. 83 коп., пеня у розмірі 248 786 грн. 67 коп. та штраф у розмірі 264 510 грн. 75 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЯК - 3» - задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРО ЛОГІСТИК» (03127, місто Київ, ГОЛОСІЇВСЬКИЙ ПРОСПЕКТ, будинок 108, корпус 2, квартира 41, Ідентифікаційний код юридичної особи 40409467) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЯК - 3» (35336, Рівненська обл., Рівненський р-н, село Верхівськ, ВУЛИЦЯ ШЕВЧЕНКА, будинок 81, Ідентифікаційний код юридичної особи 33521351) заборгованість у розмірі 881 702 (вісімсот вісімдесят одна тисяча сімсот дві) грн. 50 коп., 3% річних у розмірі 19 460 (дев`ятнадцять тисяч чотириста шістдесят) грн. 16 коп., інфляційні у розмірі 164 463 (сто шістдесят чотири тисячі чотириста шістдесят три) грн. 83 коп., пеню у розмірі 248 786 (двісті сорок вісім тисяч сімсот вісімдесят шість) грн. 67 коп., штраф у розмірі 264 510 (двісті шістдесят чотири тисячі п`ятсот десять) грн. 75 коп. та судовий збір у розмірі 23 683 (двадцять три тисячі шістсот вісімдесят три) грн. 86 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 07 липня 2023 року.

Суддя О.В. Чинчин