Рішення

від 07.07.2023 по справі 910/6266/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.07.2023Справа № 910/6266/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЄ АВІА УКРАЇНА»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТММ ЕКСПРЕС»

про стягнення 138 120, 10 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЄ АВІА УКРАЇНА» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТММ ЕКСПРЕС» про стягнення заборгованості в сумі 138 120, 10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором авіа перевезення вантажу, у зв`язку зі чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 100 000,00 грн. Також, у зв`язку із простроченням грошового зобов`язання, позивачем нараховані 3% річних у сумі 4 660,27 грн та інфляційні втрати у сумі 33 459,83 грн.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 28.04.2023 Господарський суд міста Києва прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/6266/23 постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

08.06.2023 через відділ діловодства суду відповідач подав відзив на позовну заяву.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що надав відповідачу послуги з авіа перевезення вантажу, що підтверджується Актом №ВА/КВР/921478 від 30.09.2021.

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначає, що відповідач свої зобов`язання з оплати наданих послуг з авіа перевезення належним чином не виконав, у зв`язку із чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 100 000,00 грн.

Також у зв`язку із простроченням грошового зобов`язання, позивачем нараховані 3% річних у сумі 4 660,27 грн та інфляційні втрати у сумі 33 459,83 грн.

Позивач просив покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Позиція відповідача

Відповідач визнав вимоги позивача в частині стягнення основного боргу у розмірі 100 000,00 грн. Також повідомив про часткову сплату боргу у розмірі 40 000,00 грн.

У відзиві на позов відповідач заперечив проти нарахування 3% річних та інфляційних втрат посилаючись на виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) - військову агресію Російської Федерації проти України та ведення в Україні воєнного стану.

Відповідач також заперечив проти заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЄ АВІА УКРАЇНА» (надалі - позивач) надало Товариству з обмеженою відповідальністю «ТММ ЕКСПРЕС» (надалі - відповідач) послуги авіа перевезення вантажу за межами митного кордону України, що підтверджується Актом №ВА/КВР/921478 від 30.09.2021 та авіа накладними №125-94239143, №125-94239154, 125-94239132.

Позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату №ВА/КВР/921478 від 30.09.2021 на суму 219 401,14 грн.

04.03.2023 позивач надіслав на адресу відповідача претензію/вимогу вих. №1 від 15.02.2023 про сплату заборгованості за надані послуги авіа перевезення у розмірі 134 707,74 грн протягом семи календарних днів з дня отримання даної претензії. Вказане відправлення було отримане відповідачем 14.03.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та відомостями про відстеження поштового відправлення №0740400659013.

У відповідь на претензію вих. №1 від 15.02.2023 відповідач направив позивачу лист за вих.№42 від 21.03.2023 зобов`язався сплатити заборгованість та повідомив про скрутне фінансове становище та посилався на форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Відповідачем здійснено часткову оплату наданих позивачем послуг авіа перевезення згідно рахунку на оплату №ВА/КВР/921478 від 30.09.2021 на загальну суму 119 401,14 грн, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

За розрахунком позивача, у зв`язку із частковою оплатою відповідачем заборгованості, залишок боргу за надані позивачем послуги з авіа перевезення становить 100 000,00 грн.

З огляду на наведене, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача боргу у розмірі 100 000,00 грн, а також, нарахованих у зв`язку із простроченням грошового зобов`язання, 3% річних у сумі 4 660,27 грн та інфляційні втрати у сумі 33 459,83 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

За загальним правилом відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За статтею 181 Господарського кодексу України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із статтею 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

У відповідності до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України, за загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Як підтверджено наявними в матеріалах справи Актом №ВА/КВР/921478 від 30.09.2021 та авіа накладними №125-94239143, №125-94239154, 125-94239132 позивачем надавались відповідачу послуги з авіа перевезення у загальному розмірі 219 401,14 грн.

Акт №ВА/КВР/921478 від 30.09.2021 складено та підписано представниками позивача та відповідача, а також скріплено печатками юридичних осіб, що свідчить про визнання відповідачем суми наданих послуг.

Отже, надання відповідачу послуг з авіа перевезення підтверджено належними доказами у справі.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Нормами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У матеріалах справи відсутні докази погодження сторонами строків оплати послуг перевезення, а отже строк повинен визначатися згідно з вимогами статті 530 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, відтак останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо.

З матеріалів справи вбачається, що 30.09.2021 позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату №ВА/КВР/921478 на суму 219 401,14 грн, який відповідачем оплачений частково у розмірі 119 401,14 грн, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що з моменту підписання акту №ВА/КВР/921478 від 30.09.2021 та виставлення позивачем рахунку №ВА/КВР/921478 від 30.09.2021 у відповідача виник обов`язок оплатити за надані позивачем послуги авіа перевезення, тобто у строк встановлений ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Під час розгляду справи, відповідачем надано докази часткової оплати заборгованості у сумі 40 000,00 грн.

Так, судом встановлено, що 19.05.2023 відповідач згідно із платіжним дорученням №1295060575 від 19.05.2023 здійснив оплату заборгованості згідно рахунку №ВА/КВР/921478 від 30.09.2021 у сумі 20 000,00 грн та 26.05.2023 згідно із платіжним дорученням №1295060620 від 26.05.2023 у сумі 20 000,00 грн.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що сума заборгованості у розмірі 40 000,00 грн сплачена відповідачем після відкриття провадження у справі, суд закриває провадження у справі №910/6266/23 в частині позовних вимог про стягнення 40 000,00 грн, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Враховуючи наведене, оскільки відповідач оплату послуг з перевезення у повному обсязі та у строки не здійснив, а матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання у сумі 60 000,00 грн, суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимоги позивача в частині стягнення 60 000,00 грн заборгованості.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 4 660,27 грн та інфляційні втрати у сумі 33 459,83 грн.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Нарахування 3% річних здійснюється позивачем за період з 01.10.2021 по 20.04.2023 та нарахування інфляційних втрат за період з жовтня 2021 року по березень 2023 рік.

З урахуванням встановлених судом обставин щодо строку оплати за надані послуги перевезення на підставі ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, нарахування 3% річних здійснюється з 08.10.2021.

Здійснивши перерахунок 3% річних, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у сумі 4 602,74 грн, у зв`язку із чим, вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат у межах визначеного позивачем періоду судом встановлено, що сума інфляційних втрат у розмірі 33 459,83 грн, є арифметично вірною, у зв`язку із чим вимоги у цій частині суд задовольняє повністю.

Щодо посилань відповідача на засвідчення Торгово-Промисловою палатою України форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 05 години 30 хвилини 24 лютого 2022 року, то суд зазначає наступне.

Згідно з листом Торгово-Промислової палати України № 2024/02.0.-7.1 від 28.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 05 години 30 хвилини 24 лютого 2022 року, ТТП підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договору, виконання яких настало згідно з умовами договору і виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Відповідно до 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

Отже, лист Торгово-Промислової палати України № 2024/02.0.-7.1 від 28.02.2022 не є належним доказом щодо встановлення обставин непереборної сили у даних правовідносинах.

Судом встановлено, що відповідачем не надано належних доказів неможливості виконання зобов`язання внаслідок настання форс-мажорних обставин, зокрема сертифікат про форс-мажорні обставини, виданий Торгово-промисловою палатою України.

При цьому, судом враховано, що строк прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань почався до настання обставин, на які посилається відповідач у відзиві на позов.

Крім того, відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підсумовуючи викладене вище, суд зазначає, що відповідач повинен був оцінити строк виконання зобов`язання з оплати за перевезення вантажу та об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у визначений законом строк.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням вище наведеного суд вважає необґрунтованими викладені у відзиві заперечення відповідача.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ВИСНОВКИ СУДУ

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, суд частково задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЄ АВІА УКРАЇНА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТММ ЕКСПРЕС», та закриває провадження у справі №910/6266/23 в частині позовних вимог про стягнення 40 000,00 грн заборгованості.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

У відповідності до п. 2 ч. 1. ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд справи покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

При цьому, суд зазначає позивачу, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже, сплачена сума судового збору в частині позовних вимог щодо яких закрито провадження у справі повертається особі, яка його сплатила за її клопотанням.

Оскільки на даний час позивачем не заявлено клопотання про повернення судового збору, то питання про повернення суми судового збору на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", наразі не вирішується.

Також позивачем заявлено про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, згідно із приписами ч. 5 ст. 126 ГПК України, суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження здійснених відповідачем судових витрат на правничу допомогу, відповідачем надано: копію договору про надання адвокатських послуг від 15.02.2023, укладеного ТОВ «ДТЄ АВІА УКРАЇНА» з адвокатом Єлмановою В.А., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1484 від 10.10.2007, копію ордеру на надання правової допомоги Серія АХ № 1116909.

Так, матеріалами справи підтверджується, що 15.05.2023 між ТОВ «ДТЄ АВІА УКРАЇНА» та адвокатом Єлмановою В.А укладено договір про надання адвокатських послуг, згідно умов якого виконавець зобов`язується надавати адвокатські послуги (виконувати роботи) та представляти інтереси замовника щодо захисту його інтересів останнього в органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх фор м власності та підпорядкування, громадянами, а також у загальних, господарських, третейських, адміністративних та інших судах України, зокрема і щодо захисту інтересів зі стягнення заборгованості з TOB «ТММ ЕКСПРЕС» (п. 1.1. договору).

Підпунктом 4.1.1. пункту 4.1 договору передбачено, що за послуги зі стягнення заборгованості з ТОВ ТММ ЕКСПРЕС сторони домовились про гонорарну оплату, яка складає 15000 грн, оплачується виконавцеві після проголошення позитивного судового рішення та не включає стадію апеляційного оскарження та/або виконання судового рішення.

Замовник здійснює оплату виконавцеві за цим договором у передбаченому порядку: за послуги щодо стягнення заборгованості з ТОВ ТММ ЕКСПРЕС (боржника) за договором, оплата здійснюється після проголошення позитивного судового рішення в строк 3 діб з дати виставлення рахунку або після самостійного задоволення боржником вимог замовника (п. 5.1. договору).

Разом з тим, частиною 5 ст. 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Відповідач у відзиві посилався на те, що витрати у сумі 15 000,00 грн є неспівмірними зі складність справи, наданими адвокатом послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їх розміру.

Водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, згідно ст.15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Водночас, суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні документи на підтвердження погодження та підписання сторонами акту приймання-передачі правової допомоги та/або звіту адвоката.

Таким чином, у зв`язку з відсутності підписаного сторонами акту приймання-передачі правової допомоги та/або звіту адвоката, не можливо перевірити надані адвокатом послуги.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених до стягнення позивачем витрат на професійну правничу допомогу судом враховано обставини справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, також враховано, що спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного та Господарського кодексу України, а тому великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, позов не містить посилань на значну кількість практики Верховного Суду.

З огляду на викладене та наявність заперечень відповідача щодо розміру правової допомоги, беручи до уваги характер спірних правовідносин у цій справі, а також з огляду на принципи пропорційності та розумності, суд вважає за необхідне зменшити заявлену суму за надання правничої допомоги позивачу до 10 000,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв`язку з частковим задоволення позову, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати на правову допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 7 099,80 грн.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі №910/6266/23 в частині позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 40 000,00 грн.

В іншій частині позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТММ ЕКСПРЕС» (04073, місто Київ, проспект Степана Бандери, будинок 9; ідентифікаційний номер 35712122) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЄ АВІА УКРАЇНА» (02160, місто Київ, ПРОСПЕКТ СОБОРНОСТІ, Будинок 15, офіс 317, ідентифікаційний код 43137879) заборгованість у сумі 60 000,00 грн, 3% річних у сумі 4 602,74 грн, інфляційні втрати у сумі 33 459,83 грн, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7 099,80 грн та судовий збір у сумі 1905,59 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 07.07.2023.

Суддя О.В. Гулевець