Рішення

від 06.07.2023 по справі 910/6457/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2023Справа № 910/6457/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РІТЕЙЛ М`ЮЗІК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТТОРГ-15"

про стягнення 115 637, 86 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РІТЕЙЛ М`ЮЗІК" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТТОРГ-15" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 115 637, 86 грн., з яких: 55 663, 33 грн. - основного боргу, 20 724, 97 грн. - інфляційних втрат, 3 562, 83 грн. - 3 % річних, 35 686, 73 грн - пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за субліцензійним договором № 2/07-20ДМ про надання права використання музичних творів, виконань та фонограм від 01.07.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

05.06.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що заборгованість не могла утворитися з 01.07.2020, оскільки за наявності заборгованості у відповідача перед позивачем у перший місяць дії договору не відбувся б факт приймання-передачі об`єктів договору. Крім того, відповідач вказує, що ним 24.05.2023 сплачено заборгованість за актами №350 від 30.04.2021, №976 від 31.12.2020, а акти здачі-приймання робіт №200 від 28.02.2022, №112 від 31.01.2022 відповідач відхилив, оскільки послугами не користувався. Також, відповідач вказує, що позивачем невірно розраховані інфляційні втрати за період з 02.07.2020 по 31.03.2023, оскільки відсутні суми та дати здійснення нарахування (пред`явлення позивачем рахунку на оплату) та оплати винагороди за умовами договору. Відповідач зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркет Мьюзік Бел» зареєстровано в республіці білорусь, а тому починаючи з 24.02.2022 його діяльність обмежена нормами чинного законодавства України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "РІТЕЙЛ М`ЮЗІК" (далі - ліцензіат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОПТТОРГ-15" (далі - субліцензіат) укладено договір № 2/07-20ДМ про надання права використання музичних творів, виконань та фонограм, умовами якого передбачено, що Ліцензіат надає Субліцензіату право на використання Музичних творів, Виконань та їх Фонограм, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, на умовах і в обсязі, передбачених цим Договором.

Згідно з п.3.1 договору, музичні твори, виконання та фонограми передаються ліцензіатом субліцензіату на електронному носії (чи шляхом передачі посилання для завантаження в мережі інтернет) за актом прийому-передачі протягом 10 календарних днів з моменту надходження винагороди (грошових коштів) за відповідний період, зазначеної в розділі 4 цього договору, на розрахунковий рахунок ліцензіата.

Відповідно до п. 4.1 договору, за надання невиключних майнових прав на використання Музичних творів, Виконань та Фонограм Субліцензіат зобов?язується виплачувати Ліцензіату винагороду (роялті). Розмір винагороди (роялті) за надання невиключних майнових прав на використання Музичних творів, Виконань та Фонограм на одній Території (на території одного приміщення) на один календарний місяць складає 100 (сто) гривень 00 копійок, без ПДВ. Згідно підпункту 196.1.6. Податкового кодексу України не є об?єктом оподаткування ПДВ операції з виплат роялті у грошовій формі. Даний розмір винагороди (роялті) є фіксованим і зміні не підлягає протягом усього терміну дії цього Договору, за виключенням випадків передбачених Договором чи додатками/додатковими угодами до нього.

Розмір винагороди (роялті) за цим Договором розраховується в залежності від кількості Територій, та зазначається Ліцензіатом у відповідних рахунках. Виплата винагороди (роялті) відповідно до умов Договору здійснюється щомісячно на підставі рахунків Ліцензіата шляхом внесення 100% передоплати до останнього числа місяця, що передує звітному місяцю. (п.4.2 договору)

У п. 4.3 договору визначено, що винагорода (роялті) виплачується Субліцензіатом шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Ліцензіата на підставі рахунків, виставлених Ліцензіатом на адресу Субліцензіата. Датою платежу вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Ліцензіата.

Відповідно до п. 4.8 договору по закінченні кожного календарного місяця на підтвердження факту надання невиключних майнових прав на використання Музичних творів, Виконань та Фонограм згідно умов Договору, Сторонами підписуються відповідні акти.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що у разі прострочення виплати винагороди (роялті), Ліцензіат має право вимагати з Субліцензіата, а Субліцензіат в цьому випадку зобов?язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від невиплаченої в строк суми за кожен день такого прострочення.

Даний Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами та скріплення їх печатками та діє протягом 1 (одного) року. Датою підписання цього Договору вважається дата, зазначена в правому верхньому кутку першої сторінки Договору. Після закінчення строку дії цього Договору, зазначеного в п. 7.1. Договору, він щорічно пролонгується на 1 (один) рік, з урахуванням умов п. 4.6. Договору, за умови погодження Сторонами розміру винагороди (роялті) на період пролонгації, не пізніше ніж за 15 (п?ятнадцять) календарних днів до закінчення строку дії Договору (п.п.7.1, 7.7 договору).

Додатком № 2 до договору № 2/07-20ДМ про надання права використання музичних творів, виконань та фонограм від 01.07.2020 сторони узгодили території використання музичних творів, виконань та фонограм.

Актом прийому - передачі, що є додатком № 3 до договору № 2/07-20ДМ про надання права використання музичних творів, виконань та фонограм від 01.07.2020, ліцензіат передав, а субліцензіат прийняв електронний носій (посилання для завантаження в мережі інтернет) із записом музичних творів, виконань та фонограм, що зазначені в додатку №1 до договору; ліцензіат передав, а субліцензіат прийняв невиключне майнове право використання щодо музичних творів, виконань та фонограм в обсязі і на умовах, зазначених в п.п.2.1, 2.2, 2.3 договору. З моменту підписання даного акту ліцензіат вважається таким, що виконав свої зобов`язання, зазначені в п.п.3.1, 5.2.1 договору.

Додатковими угодами №№1-7 до договору № 2/07-20ДМ про надання права використання музичних творів, виконань та фонограм від 01.07.2020 Сторони змінювали перелік територій використання музичних творів, виконань та фонограм.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору № 2/07-20ДМ про надання права використання музичних творів, виконань та фонограм від 01.07.2020 у період з 01.07.2020 по 28.02.2020 відповідачу надано право на використання Музичних творів, Виконань та їх Фонограм, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, на підтвердження чого надає акти надання виробничих послуг №112 від 31.01.2022 на суму 15 013,31 грн., №200 від 28.02.2022 на суму 14 817,85 грн., витяги з програмного забезпечення «Market Player 2.0» щодо фонового озвучення територій використання музичних творів, виконань та фонограм.

З матеріалів справи вбачається, що вказані акти виробничих послуг №112 від 31.01.2022 на суму 15 013,31 грн., №200 від 28.02.2022 на суму 14 817,85 грн. підписані в односторонньому порядку позивачем з накладенням електронного цифрового підпису та були надіслані відповідачу, що підтверджується повідомленнями на актах про доставку документів адресату 10.02.2022 та 11.04.2022 відповідно. Проте, не були підписані відповідачем, про що містяться відповідні відмітки про неприйняття документу контрагентом 23.05.2023 у зв`язку з ненаданням послуги.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання щодо оплати за надання невиключних майнових прав на використання Музичних творів, Виконань та Фонограм, зокрема, щодо погашення заборгованості, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 55 663, 33 грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 35 686,73 грн - пені за період з 02.07.2020 по 13.04.2023, 3562,83 грн. - 3 % річних за період з 02.07.2020 по 31.03.2023 та 20 724,97 грн. - інфляційних втрат за період з 02.07.2020 по 31.03.2023.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що заборгованість не могла утворитися з 01.07.2020, оскільки за наявності заборгованості не відбувся факт приймання-передачі об`єктів договору. Крім того, останнім 24.05.2023 сплачено заборгованість за актами №350 від 30.04.2021, №976 від 31.12.2020, а акти здачі-приймання робіт №200 від 28.02.2022, №112 від 31.01.2022 відповідач відхилив, оскільки послугами не користувався. Також позивачем невірно розраховані інфляційні втрати за період з 02.07.2020 по 31.03.2023, оскільки відсутні суми та дати здійснення нарахування (пред`явлення позивачем рахунку на оплату) та оплати винагороди за умовами договору. Відповідач зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркет Мьюзік Бел» зареєстровано в республіці білорусь, а тому починаючи з 24.02.2022 його діяльність обмежена нормами чинного законодавства України.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 2/07-20ДМ про надання права використання музичних творів, виконань та фонограм від 01.07.2020, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є ліцензійним договором.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1107 Цивільного кодексу України розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі ліцензійного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 1109 Цивільного кодексу України у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1110 Цивільного кодексу України ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об`єкт права інтелектуальної власності.

Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об`єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об`єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об`єкта у зазначеній сфері.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору № 2/07-20ДМ про надання права використання музичних творів, виконань та фонограм від 01.07.2020 у період з 01.07.2020 по 28.02.2020 відповідачу надано право на використання Музичних творів, Виконань та їх Фонограм, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, на підтвердження чого надає акти надання виробничих послуг №112 від 31.01.2022 на суму 15 013,31 грн., №200 від 28.02.2022 на суму 14 817,85 грн., витяги з програмного забезпечення «Market Player 2.0» щодо фонового озвучення територій використання музичних творів, виконань та фонограм.

З матеріалів справи вбачається, що вказані акти виробничих послуг №112 від 31.01.2022 на суму 15 013,31 грн., №200 від 28.02.2022 на суму 14 817,85 грн. підписані в односторонньому порядку позивачем з накладенням електронного цифрового підпису та були надіслані відповідачу, що підтверджується повідомленнями на актах про доставку документів адресату 10.02.2022 та 11.04.2022 відповідно. Проте, не були підписані відповідачем, про що містяться відповідні відмітки про неприйняття документу контрагентом 23.05.2023 у зв`язку з ненаданням послуги.

Відповідно до п.4.8 договору по закінченні кожного календарного місяця на підтвердження факту надання невиключних майнових прав на використання Музичних творів, Виконань та Фонограм згідно умов Договору, Сторонами підписуються відповідні акти.

У даному випадку, суд не приймає до уваги заперечення відповідача в частині ненадання позивачем послуги з використання Музичних творів, Виконань та їх Фонограм, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, оскільки вказане спростовується витягами з програмного забезпечення «Market Player 2.0» щодо фонового озвучення територій використання музичних творів, виконань та фонограм, зокрема, у січні -лютому 2022.

Крім того, суд зазначає, що непідписання відповідачем актів надання виробничих послуг №112 від 31.01.2022 на суму 15 013,31 грн., №200 від 28.02.2022 на суму 14 817,85 грн. протягом розумного строку з дати їх отримання 10.02.2022 та 11.04.2022, за умови надання відмови у підписанні вказаних актів лише 23.05.2023 з формальних підстав, є фактом визнання субліцензіатом повного виконання субліцензіаром своїх зобов`язань, послуги/роботи вважаються наданими/виконаними у повному обсязі та прийнятими відповідачем без зауважень.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Закріплена зазначеною статтею Цивільного кодексу України презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 910/9439/13 та від 28.01.2020 у справі № 910/9158/16.

Проте, на момент винесення судового акту у даній справі, суду не надано доказів визнання недійсним договору № 2/07-20ДМ про надання права використання музичних творів, виконань та фонограм від 01.07.2020, а тому останній є обов`язковим до виконання.

Відповідно до п. 4.1 договору за надання невиключних майнових прав на використання Музичних творів, Виконань та Фонограм Субліцензіат зобов?язується виплачувати Ліцензіату винагороду (роялті). Розмір винагороди (роялті) за надання невиключних майнових прав на використання Музичних творів, Виконань та Фонограм на одній Території (на території одного приміщення) на один календарний місяць складає 100 (сто) гривень 00 копійок, без ПДВ. Згідно підпункту 196.1.6. Податкового кодексу України не є об?єктом оподаткування ПДВ операції з виплат роялті у грошовій формі. Даний розмір винагороди (роялті) є фіксованим і зміні не підлягає протягом усього терміну дії цього Договору, за виключенням випадків передбачених Договором чи додатками/додатковими угодами до нього.

Розмір винагороди (роялті) за цим Договором розраховується в залежності від кількості Територій, та зазначається Ліцензіатом у відповідних рахунках. Виплата винагороди (роялті) відповідно до умов Договору здійснюється щомісячно на підставі рахунків Ліцензіата шляхом внесення 100% передоплати до останнього числа місяця, що передує звітному місяцю. (п.4.2 договору).

Разом з тим, суд зазначає, що за своєю природою рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов`язку сплатити надані послуги.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 910/9472/17, від 07.02.2018 року у справі № 910/49/17, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18, від 29.04.2020 у справі № 915/641/19, від 09.07.2020 у справі № 922/1831/15.

За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи, що між сторонами умовами договору з урахуванням відповідних додаткових угод визначена сума винагороди (роялті) за цим Договором, що свідчить про обізнаність відповідача з вартістю наданої послуги, суд вважає обґрунтованим строком оплати наданих послуг в останнє число місяця, що передує звітному місяцю.

Таким чином, враховуючи викладене вище, приймаючи до уваги приписи ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України суд приходить до висновку, що:

- за липень 2020 строк оплати настав 01.07.2020 та, починаючи з 02.07.2020 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання;

- за серпень 2020 строк оплати настав 31.07.2020 та, починаючи з 01.08.2020 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання;

- за вересень 2020 строк оплати настав 31.08.2020 та, починаючи з 01.09.2020 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання;

- за жовтень 2020 строк оплати настав 30.09.2020 та, починаючи з 01.10.2020 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання;

- за листопад 2020 строк оплати настав 02.11.2020 та, починаючи з 03.11.2020 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання, оскільки якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. (ч.5 ст. 254 ЦК України);

- за грудень 2020 строк оплати настав 30.11.2020 та, починаючи з 01.12.2020 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання;

- за січень 2021 строк оплати настав 31.12.2020 та, починаючи з 01.01.2021 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання;

- за лютий 2021 строк оплати настав 01.02.2021 та, починаючи з 02.02.2021 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання; оскільки якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. (ч.5 ст. 254 ЦК України);

- за березень 2021 строк оплати настав 01.03.2021 та, починаючи з 02.03.2021 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання; оскільки якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. (ч.5 ст. 254 ЦК України);

- за квітень 2021 строк оплати настав 31.03.2021 та, починаючи з 01.04.2021 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання;

- за травень 2021 строк оплати настав 30.04.2021 та, починаючи з 01.05.2021 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання;

- за червень 2021 строк оплати настав 31.05.2021 та, починаючи з 01.06.2021 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання;

- за липень 2021 строк оплати настав 30.06.2021 та, починаючи з 01.07.2021 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання;

- за серпень 2021 строк оплати настав 02.08.2021 та, починаючи з 03.08.2021 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання; оскільки якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. (ч.5 ст. 254 ЦК України);

- за вересень 2021 строк оплати настав 31.08.2021 та, починаючи з 01.09.2021 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання;

- за жовтень 2021 строк оплати настав 30.09.2021 та, починаючи з 01.10.2021 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання;

- за листопад 2021 строк оплати настав 01.11.2021 та, починаючи з 02.11.2021 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання; оскільки якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. (ч.5 ст. 254 ЦК України);

- за грудень 2021 строк оплати настав 30.11.2021 та, починаючи з 01.12.2021 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання;

- за січень 2022 строк оплати настав 31.12.2021 та, починаючи з 01.01.2022 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання;

- за лютий 2022 строк оплати настав 31.01.2022 та, починаючи з 01.02.2022 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання;

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що після відкриття провадження у справі відповідачем здійснено оплату заборгованості за договором № 2/07-20ДМ про надання права використання музичних творів, виконань та фонограм від 01.07.2020, а саме 24.05.2023 перераховано позивачу кошти у розмірі 26 300 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №22588 та № 22590.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі № 910/6457/23 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення основного боргу у розмірі 26 300, 00 грн., які були сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості після відкриття провадження у справі, за відсутністю предмету спору.

Таким чином, на день прийняття рішення у справі несплаченою залишалась заборгованість за договором № 2/07-20ДМ про надання права використання музичних творів, виконань та фонограм від 01.07.2020 у розмірі 29 363,33 грн.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати наданих послуг у повному обсязі, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 2/07-20ДМ про надання права використання музичних творів, виконань та фонограм від 01.07.2020 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 29 363,33 грн.

При цьому, судом розглянуті та відхилені доводи відповідача, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркет Мьюзік Бел» зареєстровано в республіці білорусь, а тому, починаючи з 24.02.2022 його діяльність обмежена нормами чинного законодавства України, оскільки вказана юридична особа не є стороною укладеного договору № 2/07-20ДМ про надання права використання музичних творів, виконань та фонограм від 01.07.2020, що є предметом позову у даній справі.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 35 686,73 грн - пені за період з 02.07.2020 по 13.04.2023, 3562,83 грн. - 3 % річних за період з 02.07.2020 по 31.03.2023 та 20 724,97 грн. - інфляційних втрат за період з 02.07.2020 по 31.03.2023.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що у разі прострочення виплати винагороди (роялті), Ліцензіат має право вимагати з Субліцензіата, а Субліцензіат в цьому випадку зобов??язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від невиплаченої в строк суми за кожен день такого прострочення.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року)

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що в останньому допущено помилки у визначенні періоду початку нарахування пені та, відповідно, у розмірі пені заявленої до стягнення, оскільки як встановлено судом вище, зокрема, за зобов`язаннями листопада 2020, лютого 2021, березня 2021, серпня 2021, листопада 2021 позивач невірно визначив період прострочення, а також позивачем не застосовано положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, оскільки відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за загальний період прострочення з 02.07.2020 по 01.08.2022 у розмірі 16 148,03 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3562,83 грн. - 3 % річних за період з 02.07.2020 по 13.04.2023 та 20 724,97 грн. - інфляційних втрат за період з 02.07.2020 по 31.03.2023, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що позивачем допущено помилку у визначенні періоду та відповідно розміру нарахування 3% річних за зобов`язаннями листопада 2020, лютого 2021, березня 2021, серпня 2021, листопада 2021.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума 3% річних у розмірі 3 543,16 грн за період з 02.07.2020 по 13.04.2023 та сума інфляційних втрат у розмірі 20 724,97 грн. за період з 01.08.2020 по 31.03.2023.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.

Згідно ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Тож, витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в частині закриття провадження - на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі № 910/6457/23 в частині стягнення 26 300, 00 грн. основного боргу - закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, за відсутністю предмету спору.

2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "РІТЕЙЛ М`ЮЗІК" - задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТТОРГ-15" (вул. Заньковецької, буд. 9/9, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код - 39691520) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РІТЕЙЛ М`ЮЗІК" (бул. Лесі Українки, буд. 34, кімната 53/1, м. Київ, 01133, ідентифікаційний код - 40323736) 29 363 (двадцять дев`ять тисяч триста шістдесят три) грн. 33 коп. - заборгованості, 16 148 (шістнадцять тисяч сто сорок вісім) грн 03 коп. - пені, 3 543 (три тисячі п`ятсот сорок три) грн. 16 коп. - 3% річних, 20 724 (двадцять тисяч сімсот двадцять чотири) грн. 97 коп. - інфляційних втрат та 2 230 (дві тисячі двісті тридцять) грн 04 коп. - судового збору.

4. В іншій частині позову - відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя С. О. Щербаков