Ухвала
від 07.07.2023 по справі 915/1056/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

07 липня 2023 року Справа № 915/1056/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши матеріали заяви Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 4-А; адреса електронної пошти: legal.collection@raiffaisen.ua; ідентифікаційний код 14305909) про забезпечення позову,

особи, що можуть отримати статус учасника справи:

відповідач-1: Фермерське господарство «КЄЙТІ-КСЕНОС» (57271, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с. Новогригорівка, вул. Молодіжна, буд. 2; адреса електронної пошти невідома; ідентифікаційний код 33578654)

відповідач-2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; адреса електронної пошти невідома; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )

без виклику учасників справи,

В С Т А Н О В И В:

05.07.2023 Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 114/5-к-309199 від 01.06.2023 (з додатками), в якій просить суд:

1. Прийняти до провадження позовну заяву АТ «Райффайзен Банк» про захист порушеного права Кредитора, шляхом солідарного стягнення заборгованості, що виникла за Кредитним договором № 011/31054/1326397 від 29.12.2021 року.

2. Стягнути солідарно з ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО «КЄЙТІ-КСЕНОС» (Код ЄДРПОУ: 33578654) та громадянина України ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_1 ) на користь АТ «Райффайзен Банк» (Код ЄДРПОУ: 14305909) заборгованість за Кредитним договором № 011/31054/1326397 від 29.12.2021 року, що становить 1 654 816,44 грн та складається з:

- Заборгованості за кредитом у розмірі 1 500 000,00 гривень;

- Заборгованості за відсотками 154 816,44 гривень.

3. Стягнути з ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО «КЄЙТІ-КСЕНОС» (Код ЄДРПОУ: 33578654) та громадянина України ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_1 ) на користь АТ «Райффайзен Банк» (Код ЄДРПОУ: 14305909) судовий збір у розмірі 24 822,25 грн у рівних частинах.

Разом з позовною заявою Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» подало до Господарського суду Миколаївської області заяву № 114/5-к-309201 від 01.06.2023 (з додатками) про забезпечення позову, у якій заявник просить суд:

1. Прийняти зазначену заяву про забезпечення позову до розгляду.

2. Вжити заходи забезпечення позову, шляхом заборони Відповідачу-2 ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) відчужувати у будь-який спосіб нерухоме майно, а саме:

- Нежитловий об`єкт, розташований за адресою АДРЕСА_2 , що складається з нежитлової будівлі літ А, вбиральня літ Г, сарай літ Д, замощення № 1, водопровідна колонка № 1, номер запису про право власності 19268003, дата державної реєстрації права власності 23.02.2017 року та належить ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 );

- Земельна ділянка за кадастровим номером 4823384700:12:000:0217 загальною площею 9,166 га, розташована за адресою Миколаївська область, Вітовський район, сільська рада Шевченківська, номер запису про право власності 14910779, дата державної реєстрації права власності 06.06.2016 року та належить ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 );

- Земельна ділянка за кадастровим номером 4823384700:10:000:0030 загальною площею 8,37 га, розташована за адресою Миколаївська область, Вітовський район, Сільська рада Шевченківська, номер запису про право власності 31244660, дата державної реєстрації права власності 18.04.2019 року та належить ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 );

- Будинок, розташований за адресою АДРЕСА_2 , дата державної реєстрації права власності 21.12.2005 року та належить ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 )

із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек. Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Заборонити Відповідачу-2 ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_1 ) проводити будь-які реєстраційні дії із вказаним нерухомим майном.

3. Стягнути з Відповідача-2 на користь АТ «Райффайзен Банк» (код ЄДРПОУ 14305909) витрати по сплаті судового збору у сумі 1 342,00 гривень.

За правилами ч. 1, 3-4 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

За результатами дослідження поданої заяви, суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи, та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, також не вбачає наявності виняткового випадку для призначення розгляду даної заяви у судовому засіданні з викликом сторін.

Розглянувши подану заяву відповідно до приписів § 1 глави 5 та глави 10 Розділу І ГПК України, суд дійшов висновків про її часткове задоволення, виходячи з такого:

Відповідно до приписів ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У випадку задоволення позову, судове рішення має бути реалізованим, позаяк це рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2012 від 13.12.2012).

У даному випадку заявник звернувся із заявою про забезпечення позову разом з пред`явленням позову.

Заявник в обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначає, зокрема, таке:

Як вказано у позовній заяві 29.12.2021 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та Фермерським господарством «КЄЙТІ-КСЕНОС» було укладено Кредитний договір № 011/31054/1326397 від 29.12.2021, згідно умов якого Банк зобов`язався надати Позичальнику кредитні кошти в формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 1 500 000,00 грн з кінцевим терміном погашення Кредиту 29.12.2022.

Банк виконав свої зобов`язання перед Фермерським господарством «КЄЙТІ-КСЕНОС», надавши останньому кредитні кошти в сумі, строки та на умовах, передбачених умовами Кредитного договору.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором 29.12.2021 між АТ «Райффайзен Банк» та громадянином України ОСОБА_1 було укладено Договір поруки № 156939/31054/328351 від 29.12.2021, відповідно до умов якого Фінансовий поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов`язання перед Банком відповідати по зобов`язаннями, які виникають з умов Кредитного договору в повному обсязі цих зобов`язань як солідарний боржник.

Проте, всупереч умовам та приписам Кредитного договору Позичальник не виконує взяті на себе договірні зобов`язання: не здійснює щомісячну сплату відсотків за користування кредитним коштами, у зв`язку з чим станом на 24.04.2023 року заборгованість останнього перед АТ «Райффайзен Банк» за Кредитним договором становить 1 654 816,44 гривень.

За даними заявника, відповідні вимоги Банку про досудове врегулювання боргу залишені позичальником та поручителем без задоволення.

З урахуванням наведеного, Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» зазначає про те, що згідно з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.05.2023 р. № 384225018 громадянину України ОСОБА_1 належить на праві приватної власності таке нерухоме майно:

- Будинок, розташований за адресою АДРЕСА_2 , дата державної реєстрації права власності 21.12.2005 року та належить ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ).

Заявник стверджує, що з огляду на те, що заявлені вимоги мають значний розмір та враховуючи відсутність належного виконання зобов`язання, в тому числі після настання строку виконання та направлення досудових вимог, заявлений спосіб забезпечення позову, шляхом накладення арешту та заборони Відповідачеві-2 проводити будь-які реєстраційні дії із вищезазначеним нерухомим майном, є адекватним способом запобіганню можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача при виконанні судового рішення у випадку задоволення позовних вимог, та недопущення відчуження нього майна під час розгляду справи (в т.ч. шляхом укладення як реальних, так і фіктивних правочинів).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, рішення, яким суд забезпечує позов, як ефективний засіб юридичного захисту повинне бути реальним (тобто таким, яке забезпечує дієвий правовий захист від свавілля контрагента) та своєчасним.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову у судовому процесі.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Таким чином, забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

За змістом ч.ч. 1, 3-4, 11 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

При цьому, суд зазначає, що адекватність (співмірність) заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

З урахуванням наведеного, суд враховує, що предметом позову з яким заявник звернувся до суду є майнова вимога Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», як кредитора, щодо солідарного стягнення з Фермерського господарства «КЄЙТІ-КСЕНОС», як позичальника, та ОСОБА_1 , як поручителя, заборгованості за кредитним договором та відсотками у загальній сумі 1 654 816,44 грн.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.08.2019 у справі №910/4491/19.

При цьому, судом також враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, від 09.06.2023 у справі № 37з-23, відповідно до якої у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Суд також зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв`язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, та доказами, які наведені на їх підтвердження, а також положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, подаючи позов.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом», проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

За правилами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У відповідності з ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 ГПК України).

За умовами статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на положення статей 13, 74, 80 ГПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом в постанові від 12.06.2019 у справі №910/773/19.

При цьому судом враховується, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Таку правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 22.07.2019 у справі №914/120/19.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За такого, суд виходить із того, що у даній справі між сторонами існує спір щодо існування у відповідачів обов`язку сплатити солідарно заборгованість у загальній сумі 1 654 816,44 грн, що виникла за Кредитним договором № 011/31054/1326397 від 29.12.2021 та Договором поруки № 156939/31054/328351 від 29.12.2021, а виконання в майбутньому судового рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у відповідачів, зокрема, у поручителя, присудженої до стягнення суми заборгованості.

За даними заявника станом на день звернення до суду з даною заявою заборгованість не погашена, ні боржник, ні поручитель не виконують свої зобов`язань щодо повернення грошових коштів.

На підтвердження викладених у заяві про забезпечення позову обставин щодо наявності у поручителя права власності на нерухоме майно, щодо якого заявник просить суд вжити заходів забезпечення, Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» надано суду Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 384225018 від 12.05.2023, за змістом якої судом перевірено надану заявником інформацію, щодо належності ОСОБА_1 на праві власності такого нерухомого майна:

- Будинок, розташований за адресою АДРЕСА_2 , дата державної реєстрації права власності 21.12.2005.

Слід також зазначити, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач, звернувшись до суду із відповідною заявою, має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач.

Вказане mutatis mutandis узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 06.10.2022 у справі № 905/446/22).

Судом також враховано співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, та наслідків заборони поручителю відчужувати належне йому нерухоме майно.

При цьому, суд наголошує, що заходи забезпечення позову у вигляді заборони поручителю відчужувати належне йому нерухоме майно, які застосовуються судом, не позбавляють поручителя його конституційних прав на користування таким майном в т.ч. підприємницьку діяльність, отримання доходів, не перешкоджатимуть останньому займатись господарською діяльністю.

Крім того, як зазначав Верховний Суд, обов`язкового з`ясування при вжитті заходів забезпечення позову вартості майна, на яке судом накладається (в порядку вжиття таких заходів) арешт, процесуальним законом не передбачено (постанова від 19.02.2019 у справі №911/1695/18).

Варто також зауважити, що обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав поручителя, оскільки відповідне майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на майно в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача щодо того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, заборона здійснювати відчуження нерухомого майна є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, постановах Верховного Суду від 17.06.2022 у справі №908/2382/21, від 29.05.2023 у справі № 910/14178/22.

Виходячи з наведеного, співмірними та справедливими в даному випадку суд вважає заходи забезпечення позову щодо заборони поручителю ОСОБА_1 відчужувати у будь-який спосіб нерухоме майно (1) Нежитловий об`єкт, розташований за адресою АДРЕСА_2 , що складається з нежитлової будівлі літ А, вбиральня літ Г, сарай літ Д, замощення № 1, водопровідна колонка № 1, номер запису про право власності 19268003, дата державної реєстрації права власності 23.02.2017; 2) Земельна ділянка за кадастровим номером 4823384700:12:000:0217 загальною площею 9,166 га, розташована за адресою Миколаївська область, Вітовський район, сільська рада Шевченківська, номер запису про право власності 14910779, дата державної реєстрації права власності 06.06.2016; 3) Земельна ділянка за кадастровим номером 4823384700:10:000:0030 загальною площею 8,37 га, розташована за адресою Миколаївська область, Вітовський район, Сільська рада Шевченківська, номер запису про право власності 31244660, дата державної реєстрації права власності 18.04.2019; 4) Будинок, розташований за адресою АДРЕСА_2 , дата державної реєстрації права власності 21.12.2005) із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек. Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, оскільки наявність у ОСОБА_1 правомочностей власника вказаного майна вказує на можливість у будь-який момент, в тому числі під час розгляду справи судом, але до прийняття ним остаточного рішення у справі, розпорядитись ним на користь третіх осіб. Водночас, виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості.

При цьому суд вбачає наявний зв`язок між конкретними заходами забезпечення позову (заборона вчиняти будь-які дії щодо відчуження належного поручителю майна) та предметом позовних вимог (стягнення грошових коштів) та співмірність вказаних заходів забезпечення позову і предмету позову, оскільки заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно в межах розміру заявлених вимог у разі задоволення позову.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що вищевказаний захід забезпечення позову відповідає статтям 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, а також вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог.

Крім того, вжиття вказаного заходу забезпечення даного позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди заявнику.

Суд наголошує, що заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті та спрямовані на збереження існуючого становища до розгляду спору по суті з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Стосовно ж такого заходу забезпечення позову, про застосування якого просить заявник, як заборона ОСОБА_1 проводити будь-які реєстраційні дії із вказаним нерухомим майном, суд зазначає, що вказаний захід забезпечення позову не має правового зв`язку з предметом позовних вимог.

Зокрема, заявником не обґрунтовано яким саме чином вказаний захід забезпечення позову сприятиме виконанню рішення у даній справі за вимогою про стягнення грошових коштів.

Як уже було наведено вище, заборона поручителю вчиняти дії щодо відчуження майна дійсно сприятиме виконанню рішення суду про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позову, оскільки такий захід фактично спрямований на подальше звернення стягнення на таке майно в межах розміру заявлених вимог у разі задоволення позову. При цьому, поручитель не позбавляється права на користування майном.

В той же час, заборона ОСОБА_1 проводити будь-які реєстраційні дії із вказаним нерухомим майном, на переконання суду, може призвести до необґрунтованого обмеження правомочностей власника щодо користування таким майном (зокрема, але не виключно, щодо передачі майна в оренду, і т.інш.).

За такого, з метою запобігання порушенню прав поручителя, суд не вбачає підстав для застосування вказаного заходу забезпечення позову, як такого, що не узгоджуються з предметом позовних вимог.

Водночас, суд погоджується з доводами Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про те, що застосування заходів зустрічного забезпечення, виходячи із наведених заявником обставин у даній справі, станом на даний час не є доцільним.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Отже, з огляду на вищевказані норми та наведені обставини у сукупності, розглянувши заяву Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» № 114/5-к-309201 від 01.06.2023 про забезпечення позову, виходячи з характеру обставин справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви.

Відповідно до ч. 8 ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

За приписами ч. 1, 2, 4 ст. 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Крім того, суд зауважує, що питання розподілу судових витрат вирішується за результатами розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 140, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Заяву Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» № 114/5-к-309201 від 01.06.2023 про забезпечення позову у справі № 915/1056/23 задовольнити частково.

2. Вжити заходи забезпечення позову у справі № 915/1056/23 та заборонити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) відчужувати у будь-який спосіб нерухоме майно, а саме:

3. В задоволенні заяви Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» № 114/5-к-309201 від 01.06.2023 про забезпечення позову в іншій частині щодо заборони ОСОБА_1 проводити будь-які реєстраційні дії із вказаним нерухомим майном відмовити.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, тобто 07.07.2023.

5. Ухвала є виконавчим документом та може бути пред`явлена до виконання в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», протягом трьох років.

6. За даною ухвалою:

Стягувач: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» (01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 4-А; ідентифікаційний код 14305909).

Боржник: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

7. Примірник ухвали з гербовою печаткою надіслати Акціонерному товариству «Райффайзен Банк» (01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 4-А).

8. Копію ухвали надіслати:

- ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 );

- Фермерському господарству «КЄЙТІ-КСЕНОС» (57271, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с. Новогригорівка, вул. Молодіжна, буд. 2).

Ухвала може бути оскаржена у порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

За змістом ч. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно ч. 4 ст. 144 Господарського процесуального кодексу України особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Суддя О.Г. Смородінова


Суд	Господарський суд Миколаївської області
Дата ухвалення рішення	07.07.2023
Оприлюднено	10.07.2023
Номер документу	112057655
Судочинство	Господарське