Ухвала

від 07.07.2023 по справі 918/671/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

"07" липня 2023 р. Справа № 918/671/23

Господарський суд Рівненської області у складі: суддя Романюк Р.В.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Дім" про забезпечення позову у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Дім"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Регіон"

про стягнення коштів

Без повідомлення (виклику) представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший Дім" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Регіон", в якому просить стягнути 335 637 грн 51 коп., з яких: 155 209 грн 52 коп. - основний борг, 113 275 грн 49 коп. - пеня, 58 870 грн 23 коп. інфляційні втрати та 8 282 грн 27 коп. - 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами договором про постачання матеріалів будівельного призначення від 05.11.2020 року № РВ 1120/6, в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар за видатковою накладною від 8 грудня 2021 року № О-ПД-000412/01.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 07.07.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено розгляд справи на "26" липня 2023 р.

Одночасно із пред`явленням позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю "Перший Дім" подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Регіон", наявні на його рахунках в усіх банківських установах та інших кредитно-фінансових установах на території України, в межах заявленої до стягнення основної суми боргу в розмірі 155 209 грн 92 коп. та суми судового збору в розмірі 5 034 грн 57 коп.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник зазначає, що у нього існують підстави вважати, що невжиття таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Зокрема заявник зазначає, що у зв`язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-Регіон" свого зобов`язання в повному обсязі, Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший Дім" було змушене звернутися до Господарського суду Рівненької області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача 195 209 грн 52 коп. заборгованості, 27 095 грн 64 коп. інфляційних втрат, 19 627 грн 92 коп. пені, 2 663 грн 41 коп. трьох відсотків річних та 248 грн 10 коп. судового збору, який був скасований за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Регіон". На думку заявника Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Регіон" зловживає своїми процесуальними правами, подаючи заяву скасування судового наказу, навмисно ввів суд в оману, надаючи безпідставні обґрунтування своєї заяви, з метою знаття арешту з рахунків, та уникнення примусового стягнення коштів приватним виконавцем для задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Дім" та погашення заборгованості. Крім цього вказує, що статутний капітал відповідача є меншим за розмір майнових вимог позивача, а також у відповідача відсутнє у власності нерухоме майно, а відтак заявник доводить, що єдиним реальним способом, здатним забезпечити подальше виконання рішення суду у даній справі в разі задоволення позовних вимог є вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Регіон".

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Дім" про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Питання забезпечення позову, підстав його застосування та заходів врегульовано приписами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 року у справі № 753/22860/17.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд зазначає, що обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.09.2020 року у справі № 921/40/20.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, в кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову.

За змістом ст.ст. 73, 74, 77, 78 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Предметом заявленого позову є вимоги позивача про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором про постачання матеріалів будівельного призначення від 05.11.2020 року № РВ 1120/6, а також штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат.

Отже, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі в разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи буде наявною у відповідача необхідна сума грошових коштів.

Розмір статутного капіталу відповідача та відсутність у власності відповідача нерухомого майна не впливає на правомірність застосування судом заходу забезпечення позову, оскільки підставою для забезпечення позову є не наявність чи відсутність коштів у відповідача, а наявність підстав вважати, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19 квітня 2018 року у справі № 910/4050/17.

Відтак посилання заявника на відсутність нерухомого майна та незначний розмір статутного капіталу відповідача, не є тими обставинами, які б свідчили про неможливість чи істотне ускладнення в майбутньому виконання судового рішення.

Позивачем у заяві про забезпечення позову не наведено достатніх обґрунтувань та не надано суду жодних доказів, у розумінні чинного процесуального закону, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Під час вирішення питання забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується судом під час розгляду заяви про забезпечення позову, у зв`язку з чим посилання позивача на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором є безпідставними.

За висновком суду, заява про забезпечення позову мотивована виключно припущеннями позивача щодо можливого ухилення відповідача від виконання судового рішення у випадку задоволення позову.

Однак самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та надання обґрунтувань не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Заявник у даному випадку не наводить жодних достовірних відомостей щодо наявності чи відсутності на рахунках відповідача грошових коштів у розмірі ціни позову, а також не вказує про вчинення відповідачем дій, які дають достатні підстави стверджувати про намір боржника ухилятись від виконання рішення суду (приховання грошових коштів, тощо) та не надає суду відповідних доказів на підтвердження вказаного.

Статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.

Здійснивши оцінку доводів заявника, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви, оскільки необхідність у застосуванні судом визначених заявником заходів не обґрунтована і документально не підтверджена, так як не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального підтвердження наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

За таких обставин, оцінивши доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості, співмірності та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів учасників судового процесу, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Слід зазначити, що згідно з п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

У той же час судом встановлено, що в порушення вищезазначених нормативних приписів заявником не наведено жодних пропозицій щодо зустрічного забезпечення, як це прямо передбачено вказаною статтею.

Суд також враховує, що застосування зустрічного забезпечення є правом суду, проте обов`язок позивача щодо зазначення пропозиції по зустрічному забезпеченню, яке має містити заява про забезпечення позову, визначено ГПК України.

Крім того, суд звертає увагу, що до поданої позивачем заяви про забезпечення позову не надано жодних доказів направлення копії цієї заяви та доданих до неї документів іншій стороні - відповідачу у справі, що порушує принцип змагальності сторін.

Згідно положень ч. 1 та ч. 6 ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 136 - 140, 230, 228, 229, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Дім" про забезпечення позову - відмовити.

Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 254 - 257 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Р.В. Романюк